Постанова

від 20.11.2008 по справі 25/197-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

20.11.2008                                                                               

       Справа№  25/197-07

Дніпропетровський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді  Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів:  Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі судового засідання:

Ролдугіній Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2-

предст., дов.№4728 від 30.08.2007 року

від відповідачів: 1. ОСОБА_5-

предст., дов. від 30.04.2007 року

                              2. Воскобойник

О.М.- директор

                              3. ОСОБА_4-

предст., дов.№4277 від 07.12.2007 року

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1(м. Київ) на рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 23.09.2008 року у справі №25/197-07

           за позовом

ОСОБА_1(м. Київ)

           до відповідачів:

                  1.

Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ренесанс Плюс” (м.

Дніпропетровськ)

                         2.

Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ренесанс ЛТД”        (м. Дніпропетровськ)

                           3. ОСОБА_3

(м. Донецьк)

       про визнання

права власності на земельні ділянки і зобов'язання передати земельні ділянки їх

власнику

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2007 року ОСОБА_1 (м.

Київ) звернувся  в  господарський суд Дніпропетровської області з

позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ренесанс Плюс”

(м. Дніпропетровськ), товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія

„Ренесанс ЛТД” (м. Дніпропетровськ) і ОСОБА_3 (м. Донецьк), у якому з

урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 27.09.2007 року просив суд:

-          визнати за товариством з обмеженою

відповідальністю „Компанія „Ренесанс Плюс” право власності на наступні земельні

ділянки: розміром 3,5000 га, кадастровий номер земельної ділянки

1223285500:01:400:0008, яка належала на праві власності ОСОБА_3 на підставі

Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №481961 від 13

серпня 2007 року, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією на

підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки №2119 від 06 серпня 2007

року; розміром 3,4000 га, кадастровий номер земельної ділянки

1223285500:01:400:0009, яка належала на праві власності ОСОБА_3 на підставі

Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №481962 від 13

серпня 2007 року виданого Новомосковською районною державною адміністрацією на

підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки №2122 від 06 серпня 2007

року; розміром 6,5000 га, кадастровий номер земельної ділянки

1223285500:01:400:0010, яка належала на праві власності ОСОБА_3 на підставі

Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №481960 від 13

серпня 2007 року виданого Новомосковською районною державною адміністрацією на

підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки №2116 від 06 серпня 2007

року; розміром 0,6 га, що залишилася на праві власності у товариства з

обмеженою відповідальністю „Компанія „Ренесанс ЛТД” після продажу земельних

ділянок розміром 3,5000 га, кадастровий номер земельної ділянки

1223285500:01:400:0008; розміром 3,4000 га, кадастровий номер земельної ділянки

1223285500:01:400:0009; розміром 6,5000 га, кадастровий номер земельної ділянки

1223285500:01:400:0010;

-          зобов'язати ОСОБА_3 звільнити та

передати товариству з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ренесанс Плюс”

земельну ділянку розміром 3,4000га, кадастровий номер земельної ділянки

1223285500:01:400:0009, яка належала на праві власності ОСОБА_3 на підставі

Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №481962 від 13

серпня 2007 року виданого Новомосковською районною державною адміністрацією на

підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки №2122 від 06 серпня 2007

року; земельну ділянку розміром 3,4000га, кадастровий номер земельної ділянки

1223285500:01:400:0009, яка належала на праві власності ОСОБА_3 на підставі

Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №481962 від 13

серпня 2007 року виданого Новомосковською районною державною адміністрацією на

підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки №2122 від 06 серпня 2007

року; земельну ділянку розміром 6,5000га, кадастровий номер земельної ділянки

1223285500:01:400:0010, яка належала на праві власності ОСОБА_3 на підставі

Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №481960 від 13

серпня 2007 року виданого Новомосковською районною державною адміністрацією на

підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки №2116 від 06 серпня 2007

року;

-          зобов'язати товариство з обмеженою

відповідальністю „Компанія „Ренесанс ЛТД” звільнити та передати товариству з

обмеженою відповідальністю „Компанія „Ренесанс Плюс” земельну ділянку розміром

0,6га, що залишилася на праві власності у товариства з обмеженою

відповідальністю „Компанія „Ренесанс ЛТД” після продажу земельних ділянок

розміром 3,5000га, кадастровий номер земельної ділянки 1223285500:01:400:0008;

розміром 3,4000га, кадастровий номер земельної ділянки 1223285500:01:400:0009;

розміром 6,5000га, кадастровий номер земельної ділянки 1223285500:01:400:0010.

Рішенням господарського суду

Дніпропетровської області від 23.09.2008р. (суддя Чередко А.Є.)  в позові відмовлено. Рішення мотивоване

нормами статей 15, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України та Закону України

“Про господарські товариства”.

Не погодившись із зазначеним

рішенням, позивач -ОСОБА_1 (м. Київ) -звернувся до Дніпропетровського

апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить рішення

господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2008р. скасувати, а

позов задовольнити у повному обсязі. В апеляційній скарзі заявник посилається

на ті обставини, що судове рішення є незаконним та таким, що порушує права

позивача як учасника ТОВ „Компанія „Ренесанс Плюс" щодо незаконного

відчуження майна товариства внаслідок укладення договору купівлі-продажу

земельної ділянки від 23.08.2006р., що суперечить приписам ст. 203 Цивільного

кодексу України, оскільки особа, яка діяла від імені ТОВ „Компанія „Ренесанс

Плюс", не мала відповідних повноважень на укладення вказаного договору.

Отже, за законом такий правочин є нікчемним і визнання його недійсним в силу

ч.2 ст.215, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України судом не вимагається, тому у

позивача є підстави вимагати визнання за ТОВ „Компанія „Ренесанс Плюс"

права власності на спірні земельні ділянки у відповідності до ст.ст. 330, 388

Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні оголошувалась перерва

до 20.11.2008 року.

04.11.2008р. представником позивача

в судовому засіданні було заявлене усне клопотання про відсутність належних

повноважень у представника відповідача-1, оскільки видана ОСОБА_5 довіреність

від 30.04.2007р. підписана неповноважною особою -директором ТОВ “Компанія

”Ренесанс Плюс” ОСОБА_6 Позивач зазначає, що постановою господарського суду

Дніпропетровської області від 21.08.2007р. у справі №Б15/189-07 ТОВ “Компанія

”Ренесанс Плюс” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 1

рік та призначено ліквідатора, який відповідно до п.5 ч.1 ст.25  закону України “Про відновлення

платоспроможності боржника та визнання його банкрутом“  виконує повноваження  керівника банкрута.

Заявлене клопотання не задоволено,

оскільки довіреність від 30.04.2007р., яку видано на ім'я ОСОБА_5 є чинною,

останню не було скасовано ані керівником ТОВ “Компанія ”Ренесанс Плюс” ОСОБА_6,

ані  ліквідатором боржника - ТОВ

“Компанія ”Ренесанс Плюс” Шевцовим Є.В. у встановленому законом порядку. Крім того,

відкриття ліквідаційної процедури не впливає на розгляд і вирішення даної

справи.

За розпорядженням голови

Дніпропетровського апеляційного господарського суду №41 від 17.11.2008 року

справа була передана на розгляд судовій колегії у складі: головуючого судді

Євстигнеєва О.С. (доповідача), суддів -Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

У судовому засіданні 20.11.2008

року була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського

апеляційного господарського суду.

Розглянувши матеріали справи і доводи

апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши

правильність застосування господарським судом Дніпропетровської області норм

матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, суд приходить до

висновку, що апеляційна скарга не підлягає 

задоволенню з наступних підстав:

23 серпня 2006 року між

відповідачем-1 та відповідачем-2 був укладений договір купівлі-продажу

земельної ділянки розміром 14,00 гектарів, яка розташована на території

Піщанської сільської Ради Новомосковського району Дніпропетровської області,

зареєстрована за кадастровим №1223285500:01:400:0004 та яка належала на праві

власності ТОВ «Компанія «Ренесанс Плюс», що підтверджується Державним актом на

право власності на земельну ділянку серії ЯГ №567613, виданого 07.08.2006 року

на підставі договору купівлі-продажу від 22.10.2001 року №2-2992 АЕЕ

№378874-875. Зазначений договір був нотаріально посвідчений приватним

нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіним М. М. і

зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій за №Д27. Згідно з п.4

зазначеного договору продаж земельної ділянки за домовленістю сторін було

вчинено за 847626,88 грн.

В подальшому вказана земельна

ділянка була розбита на чотири частини (розмірами: 6,5000 га; 3,4000 га; 3,5000

га; 0,6 га) та три частини цієї земельної ділянки (розмірами: 6,5000 га; 3,4000

га; та 3,5000 га) були відчужені товариством з обмеженою відповідальністю

«Компанія «Ренесанс ЛТД»(відповідач-2) на користь  громадянина - фізичної особи ОСОБА_3 (відповідача-3)

за трьома договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 06.08.2007р.,

посвідченими приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального

округу Єдаменко О.А. і зареєстрованими за №№ 2116, 2119, 2122, а одна частина

цієї земельної ділянки розміром 0,6 га залишилася у власності товариства з

обмеженою відповідальністю «Компанія «Ренесанс ЛТД».

Згідно статті 203 Цивільного

кодексу України зміст правочину не може суперечити актам цивільного

законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, що вчиняє

правочин, повинна мати необхідний осяг цивільної дієздатності. Стаття 92

Цивільного кодексу України визначає 

цивільну дієздатність юридичної особи, де зазначено, що юридична особа

набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх  через свої органи, які діють відповідно до

установчих документів та закону.

Як вбачається з матеріалів справи

та згідно Статуту ТОВ „Компанія „Ренесанс Плюс", зареєстрованим виконавчим

комітетом Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська 12.07.2001р., ОСОБА_1

(позивач) та ОСОБА_6 є учасниками ТОВ «Компанія «Ренесанс Плюс», яким у

статутному фонді товариства належить  по

50 % статутного фонду.

Відповідно до Протоколу №1 від 09

липня 2001 року директором товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія

«Ренесанс Плюс» було обрано ОСОБА_6. Пунктом 5 зазначеного протоколу директора

товариства було уповноважено діяти від імені товариства без будь-яких обмежень,

зокрема розпоряджатись майном товариства та вчиняти цивільно-правові угоди.

Договір купівлі-продажу земельної

ділянки від 23.08.2006р. було укладено директором товариства з обмеженою

відповідальністю «Компанія «Ренесанс Плюс»ОСОБА_6, до компетенції якого в силу

ст.92 Цивільного кодексу України, ст.62 Закону України „Про господарські

товариства", п.5 Протоколу  №1 від

09 липня 2001 року зборів засновників ТОВ «Компанія «Ренесанс Плюс»та п.5.9.

Статуту ТОВ «Компанія «Ренесанс Плюс»віднесено вирішення усіх питань діяльності

товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів

учасників.

Відповідно до статті 41 Закону

України “Про господарські товариства” та підпункту й) пункту 5.6 Статуту ТОВ

«Компанія «Ренесанс Плюс», договори, які містять суму, яка перевищує зазначену

в установчих документах підлягають затвердженню загальними зборами учасників.

Місцевим господарським судом при вирішенні спору обґрунтовано встановлено, що

установчі документи ТОВ «Компанія «Ренесанс Плюс»не містять суми договорів, які

підлягають затвердженню загальними зборами учасників, тобто обмежень на

укладання договорів органом товариства в особі директора ОСОБА_6, встановлених

законом та Статутом товариства немає.

Посилання скаржника на ту

обставину, що спірний договір  не

затверджений загальними зборами учасників товариства і це є підставою для  визнання правочину недійсним спростовується

тим, що умова визначена ст. 41 Закону України “Про господарські товариства” та

підпункту й) пункту 5.6 Статуту ТОВ «Компанія «Ренесанс Плюс»про затвердження

договорів зборами учасників не свідчить про відсутність у директора товариства

повноважень на укладення договору, оскільки 

даною нормою передбачено не укладання договорів, а їх затвердження. Сам

лише  факт не затвердження договору після

його підписання не є підставою для визнання договору недійсним з огляду на

ст.203 ЦК України, або нікчемним, з огляду на ч.2 ст.215 ЦК України.

Щодо стверджень позивача про

порушення його конституційних прав 

позивача, як власника майна, в частині відчуження земельної ділянки за

ціною, що значно нижче її ринкової вартості, слід зазначити наступне: згідно

статті 627 Цивільного кодексу України та в силу статті 6 цього Кодексу сторони

є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору

з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Виходячи з

аналізу  статті 92 Цивільного кодексу

України, право на пред'явлення позову, спрямованого на захист порушеного права

внаслідок відчуження майна юридичної особи особою без відповідних повноважень,

має саме юридична особа, а не її учасник.

Відтак, стороною оспорюваного

правочину є товариство з обмеженою 

відповідальністю “Компанія “Ренесанс Плюс”, а не її учасник, який

відповідно до приписів статті 10 закону України “Про господарські товариства”

має право брати участь в управлінні 

справами товариства в порядку визначеному в установчих документах, за

винятком випадків, передбачених законом.

Отже, договір купівлі-продажу

земельної ділянки від 23.08.2006р., укладений між ТОВ “Компанія “Ренесанс Плюс”

та ТОВ “Компанія “Ренесанс ЛТД” не суперечить вимогам закону та укладений зі

сторони ТОВ “Компанія “Ренесанс Плюс” повноважною особою - директором, як

виконавчим органом цього товариства у відповідності до вимог чинного

законодавства України  та установчих

документів, які не змінювались та не скасовувались  у встановленому законом порядку.

Не суперечать закону і договори

купівлі-продажу земельних ділянок укладених між ТОВ «Компанія «Ренесанс ЛТД»та

ОСОБА_3, оскільки саме власник майна, товариство з обмеженою відповідальністю

“Компанія “Ренесанс Плюс”, розпорядився належним йому майном (земельними

ділянками) в порядку статей 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України. З

огляду на викладене, неправомірними є посилання позивача на статті 330, 388

Цивільного кодексу України, оскільки правом на пред'явлення віндикаційного

позову згідно з наведеними нормами є власник майна, яким позивач не являється.

Безпідставними є і посилання

позивача на норми статті 228 Цивільного кодексу України, якими встановлені

правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, котрий

уявляє собою серйозні порушення законодавства, має антисоціальний характер і

посягає на істотні громадські та державні інтереси. Цивільно-правова угода, що

заснована на вільному волевиявленні сторін, законність якої є предметом

розгляду даного спору, ніяким чином не може порушувати публічний порядок.

Суд, аналізуючи норми діючого

законодавства щодо даних правовідносин, дійшов висновку, що позивачем не

доведено ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог (ст.33

Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, суд не

вбачає підстав для скасування чи зміни рішення господарського суду, оскільки

вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини

справи, яким дана належна правова оцінка, а висновки суду ґрунтуються на

залучених до справи доказах та відповідають вимогам закону.

На підставі вищезазначеного,

керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1(м. Київ)

залишити без задоволення.

Рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 23.09.2008 року у справі №25/197-07 залишити без

зміни.

Головуючий                                                                            

О.С.Євстигнеєв

           Судді                                                                                         

Л.О.Лотоцька

Р.М.Бахмат

(постанова виготовлена у повному

обсязі 25.11.2008 року)

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                                             

М.В. Юрченко

25.11.2008р.