Ухвала

від 22.10.2012 по справі 2/0109/3049/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/7270/2012Головуючий суду першої інстанції:Кагітіна І.В. Доповідач суду апеляційної інстанції:Берещанська І. І.

"22" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБерещанської І.І. СуддівКузнєцової О.О., Новікова Р.В. При секретаріТаранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу,

за апеляційною скаргою представника позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 вересня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

ФОП ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_7 суму заборгованості за договором купівлі-продажу у розмірі 457236,01 грн.

В порядку забезпечення позову звернулася до суду із заявою, в якій просила накласти арешт на 24,5% в статутному капіталі ТОВ «КІНОТЕАТР ім. Т.Г. Шевченко», які належать на праві приватної власності відповідачці ОСОБА_7

Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 вересня 2012 року, у задоволені заяви представника позивача ФОП ОСОБА_6 про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду представник позивача ФОП ОСОБА_6 - ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати за тих підставах, що вона прийнята з порушенням норм процесуального права, тому вважає, що ухвала повинна бути скасована, та постановлена нова ухвала про задоволення заяви про забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції, керуючись статтями 151 - 153 ЦПК України, виходив з того, що позивачем та її представником не надано переконливих даних на підтвердження того, що 24,5% статутного капіталу ТОВ «КІНОТЕАТР ім. Т.Г. Шевченко» належить на праві приватної власності відповідачці ОСОБА_7, а також те, що матеріалами не підтверджена вартість статутного капіталу.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, тому що вони не відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Згідно з заявою про забезпечення позову позивачем зазначені причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Виходячи з положень ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову це вжиття судом на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, спрямованих на реальне виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову пов'язана з тим, що вирішення цивільної справи і ухвалення судом рішення не завжди дозволяє реально отримати встановлений судом матеріально-правовий результат.

Також вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші матеріали справи.

З матеріалів даної справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_7 про стягнення 457 236,01 грн., тобто значної суми грошей.

Частиною 3 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В ухвалі суду першої інстанції зазначено, що матеріалами справи не підтверджена вартість статутного капіталу відповідача у ТОВ «КІНОТЕАТР ім. Т.Г. Шевченко», що перешкоджає суду дотриматися вимог щодо співмірності виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Проте, при розгляді справи у суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_7 заявила, що вона має у власності інше майно, яке за ціною є співмірним заявленим вимогам позивача і вона може надати суду правовстановлюючі документи на вказане майно.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував дійсні обставини справи, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_7 має намір відчуження майна, яке належить їй на праві власності.

З урахуванням викладеного обґрунтованими є доводи апеляційної скарги апелянта, які зводяться до того, що судом не прийнято до уваги надана копія заяви ОСОБА_7, яка засвідчена приватним нотаріусом, у відповідності до якої вона повідомляє інших співвласників у праві спільної часткової власності - учасників ТОВ «КІНОТЕАТР ім. Т.Г. Шевченко» про намір продати належну їй частку в статутному капіталі.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги підлягають задоволенню, ухвала суду скасуванню, питання направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного Суду АР Крим, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 - ОСОБА_8 - задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 вересня 2012 року - скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.