Постанова

від 30.08.2012 по справі 2а-1870/5143/12

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2012 р. Справа № 2a-1870/5143/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.

за участю секретаря судового засідання - Козир І.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Васильченко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі позивач, ФОП ОСОБА_3.) звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі відповідач, ДПІ в м.Сумах) від 07 червня 2012 року №0001691701/20898 про нарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі на 199391,25 грн., з яких: 159513,00 грн. - за основним платежем, 39878,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Сумах № 0001701701/20899 про нарахування грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 132232,27 грн., з яких: 119351,02 грн. - за основним платежем, 12881,25 - за штрафними (фінансовими)санкціями.

25.06.2012р. позивачем було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог (а.с.40), відповідно до якої позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі відповідач, ДПІ в м.Сумах) від 07 червня 2012 року №0001691701/20898 про нарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі на 198917,50 грн., з яких: 159134,00 грн. - за основним платежем, 39783,35 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Сумах № 0001701701/20899 про нарахування грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 132232,27 грн., з яких: 119351,02 грн. - за основним платежем, 12881,25 - за штрафними (фінансовими)санкціями.

Отже, позивач уточнив свої позовні вимоги у зв'язку з тим, що частково погоджується з нарахуванням грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 379.00 грн. за липень 2011 року. Дійсно, позивач визнає той факт, що ним було повторно включено до податкового кредиту декларації з ПДВ за липень 2011 року податкову накладну від ВАТ «Сумиобленерго» виписану в червні 2011 року, яка вже була включена до податкового кредиту декларації за червень 2011 року. Таким чином, позивач вважає обґрунтованим нарахування відповідачем ПДВ в сумі 379.00 грн. за основним платежем та застосування штрафних санкцій в сумі 94.75 грн., а всього на суму 473.75 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, з урахуванням наданих до суду уточнень та просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог з урахуванням обставин, викладених у письмовому запереченні (а.с.2-6, ІІ том).

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що під час проведення перевірки та складання акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, за що позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з урахуванням наданих позивачем уточнень.

Як було встановлено в ході розгляду даної справи, на підставі ст. 77, п. 82.1. ст. 82 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), наказів від 11.04.12р. №187 та від 15.05.12р. №553, направлень на перевірку №309 та 310 від 27.04.12р. працівниками ДПІ у м.Сумах була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р.

За результатами перевірки складений акт №1119/17-1016/2668612514/93 від 29.05.2012р. (а.с.6-30, І том) в якому відповідач зазначає про порушення, які було виявлено в ході перевірки господарської діяльності ФОП ОСОБА_3, а саме:

- ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", п.п. 9.12.2. п. 9.12. ст 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1., п.177.2 та п.177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого донараховано до сплати в бюджет податку на доходи фізичних осіб в сумі 119351,02 грн., в тому числі: за 2010 рік -67826,02 грн., за 2011 рік - 51525,00 грн.;

- п..п. 3.1.1. п.3.1. ст.З, п.4.1. ст.4, п.п.7.2.3. п.7.2, п.п.7.3.1. п.7.3, п.п.7.5.1. п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого донараховано до сплати в бюджет податку на додану вартість в сумі 159513,00 грн., у тому числі: липень 2010 - 35030,00 грн., серпень 2010 - 23859,00 грн., вересень 2010 - 26212,00 грн., жовтень 2010 - 5333,00 грн., липень 2011 - 379,00 грн., вересень 2011 - 34200,00 грн. та жовтень 2011 - 34500,00 грн.

На підставі Акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Сумах (надалі -

Відповідач) прийняті: податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2012 року №0001691701/20898 про нарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 159513,00 грн. - за основним платежем, 39878,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього на 199391,25 грн. (надалі - Рішення № 20898) та №0001701701/20899 про нарахування грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 119351,02 грн. - за основним платежем, 12881,25 - за штрафними (фінансовими)санкціями, а всього на 132232,27 грн.(надалі - Рішення № 20899).

Дослідивши обставини, які були підставою для прийнятті податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення за №0001691701/20898 про нарахування грошового зобов'язання по ПДВ підлягає частковому скасуванню на суму 198917,50 грн., з яких: 159134,00 грн. - за основним платежем, 39783,35 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, в іншій частині на суму 379.00 грн. за основним платежем та застосування штрафних санкцій в сумі 94.75 грн. - має бути залишеним без змін. Податкове повідомлення-рішення №0001701701/20899 про нарахування грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 119351,02 грн. підлягає скасуванню, як неправомірне, в повному обсязі.

1) Так, щодо податкового повідомлення-рішення №0001691701/20898 про нарахування грошового зобов'язання по ПДВ, слід зазначити наступне:

Як свідчить з матеріалів справи, зокрема з Акту перевірки (а.с.16-19, І том), підставою для прийняття вищезазначеного податкового повідомлення-рішення стали наступні обставини:

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість за перевіряє мий період, встановлено завищення задекларованих суб'єктом підприємницької діяльності (ФОП ОСОБА_3.) показників податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 159513.00 грн., в тому числі по періодах:

- за липень 2010 року на суму 35030 грн.,

- за серпень 2010 року на суму 23859 грн.,

- за вересень 2010 року на суму 26212 грн.

- за жовтень 2010 року на суму 5333 грн.,

- за липень 2011 року - 379 грн. (дана сума визнана позивачем і не оспорюється),

- за вересень 2011 року на суму 34200 грн.,

- за жовтень 2011 року на суму 34500 грн.

Так, завищення податкового кредиту за липень 2010 року на суму ПДВ - 35030 грн., серпень 2010 року на суму ПДВ - 23859 грн., вересень 2010 року на суму ПДВ - 26212 грн. та жовтень 2010 року на суму ПДВ - 5333 грн., в результаті порушення вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.4.1 ст.4, пп.7.2.3 п.7.2. ст.7, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відбулось по податковим накладним виписаних від імені ТОВ «Партнерінвестбуд» (м.Київ, код ЄДРПОУ 35429827).

Завищення податкового кредиту: за вересень 2011р. на суму ПДВ - 34200 грн. та жовтень 2011р. на суму ПДВ -34500 грн., відбулось по податковим накладним виписаним від ФОП ОСОБА_4 (м.Кременчук).

Висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту ґрунтуються на наступних обставинах:

- Щодо контрагента позивача - ТОВ «Партнерінвестбуд», в ході перевірки було встановлено, що згідно податкових накладних ТОВ «Партнерінвестбуд» було постачальником щебеню у великих обсягах. Однак, відповідач посилається на те, що документи, які б підтвердили транспортування товару саме від ТОВ «Партнерінвестбуд» м. Київ до ФОП ОСОБА_5 м. Суми, на перевірку надані не були. В документах на перевезення такого вантажу залізничним транспортом, які надав на перевірку ФОП ОСОБА_3 зазначено, що постачальником щебеню є не ТОВ «Партнерінвестбуд» м. Київ, а Хлистунівське Кар'єроуправління ДП «УПП УЗ» Черкаської області код 34879337. При цьому, документально не підтверджено, що товар, який постачався від Хлистунівського Кар'єроуправління ДП «УПП УЗ» нібито мав відношення до товару ТОВ «Партнерінвестбуд».

В той же час, ТОВ «Партнерінвестбуд», від імені якого було виписано податкові накладні, податкових зобов'язань по ФОП ОСОБА_3, не декларувало, в зв'язку з чим включення ФОП ОСОБА_3 такого платника до складу податкового кредиту, призвело де розбіжності в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податковою кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (АРМ «Контрагенти»).

Крім цього, як зазначає відповідач, зустрічну звірку з ТОВ «Партнерінвестбуд» код ЄДРПОУ 35429827 по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 провести було неможливо у зв'язку з тим, що фактична адреса не встановлена, ДПІ у Печерському районі м. Києва було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 06.09.2010 р. №23-11/35429827.

З урахуванням викладеного, податковий орган - ДПІ в м.Сумах дійшов висновку, що операції позивача з ТОВ «Партнерінвестбуд» мають безтоварни характер, оскільки товар фактично не перевозився і не зберігався, послуги п транспортуванню товару не надавались. Враховуючи викладені факти, бази даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, відповідачем встановлено укладання цивільно-правових правочинів та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

При цьому, відповідач вважає, що правовідносини ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Партнерінвестбуд» порушують п.п.1, 2 ст.215, п.п. 1, 5 ст.203, ст.228 Цивільного кодексу, не спричиняють реального настання правових наслідків, відповідно є нікчемними.

Отже, на думку відповідача, «нібито» придбаний ФОП ОСОБА_3 у ТОВ «Партнерінвестбуд» щебень, підлягає виключенню у ФОП «ОСОБА_3 із складу податкового кредиту декларацій з ПДВ та зі складу валових витрат про доходи за 2010 рік.

Щодо контрагента позивача - ФОП ОСОБА_4 (м.Кременчук), висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що на адресу ДПІ у м.Сумах від Кременчуцької ОДПІ надійшли матеріали про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_4, за період з 01.09.2011 р. по 31.10.2011 р. (акт від 06.02.2011 р. № 618/17-311/НОМЕР_1), яким встановлено, що сума ПДВ за нібито придбаний у нього товар, яка була віднесена ФОП ОСОБА_3 до складу податкового кредиту в податкових деклараціях по ПДВ в вересні 2011 року в сумі 34300,00 грн. та у жовтні 2011 року в сумі 34500,00 грн., за операціями, що були проведені на підставі нікчемного правочину, у відповідності п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 р., підлягає зменшенню.

Так, в ході зазначеної перевірки ФОП ОСОБА_4, було встановлено укладання та виконання цивільно-правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема з підприємством з ознаками фіктивності - ТОВ «Інтекссервіс-2011» (м.Харків, код ЄДРПОУ 37469065). До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ "Інтекссервіс-2011" відсутні - трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Згідно акту №2582/15-322/37469065 від 26.12.2011р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки податкової декларації з ПДВ ТОВ «Інтекссервіс-2011», щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за вересень, жовтень 2011 року, встановлено порушення п.п. 1.2 ст. 215, п.п. 1.5 ст. 203, ст. 228 ЦК України, п. 201; п. 198.6 ст. 198 ПК України, п.206.1 ст.206 ПК України, в результаті чого по декларації за вересень 2011 року зменшується сума податкових зобов'язань на 57915,66 грн., та зменшується сума податкового кредиту на 57915,66 грн. та за жовтень 2011 року зменшується сума податкових зобов'язань на 38043,29 грн., та зменшується сума податкового кредиту на 38043,29 грн.

Суб'єкт господарювання ОСОБА_4 для підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтекссервіс-2011» на перевірку надав укладений договір №23 від 01.06.2011р. про постачання запчастин в асортименті, щебеня. Податкові накладні, видаткові накладні та банківські виписки не надано.

Крім цього, відповідно до висновку НДЕКЦ «Експол» щодо проведення почеркознавчої експертизи, було встановлено, що зображення підписів від імені директора ТОВ «Інтекссервіс-2011» в наданих копіях документів не відповідають зразкам підпису Ботко Віталія Віталійовича (керівник підприємства). Отже, угоди укладені та такі що виконувались протягом перевіряємого періоду між ТОВ «Інтекссервіс-2011» та його постачальниками й покупцями (споживачами) не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

ФОП ОСОБА_4 до складу податкового кредиту по ПДВ було віднесено суму ПДВ за вересень 2011 року в розмірі 57915,66 грн. та за жовтень 2011 року в розмірі 38043,29 грн., які було сформовано від ТОВ «Інтекссервіс-2011».

Між ФОП ОСОБА_4 і ТОВ «Інтекссервіс-2011» було укладено договір № 23 від 01.06.2011р. про постачання запчастин в асортименті, щебеня, податкові і видаткові накладні, банківські виписки не надано. Розрахунки з підприємством за надані послуги ФО-П ОСОБА_4 нібито здійснено в готівковій формі.

В ході перевірки ФОП ОСОБА_4 не підтверджено факту придбання ТМЦ у ТОВ «Інтекссервіс-2011», що на думку відповідача свідчить про те, що правочини між ТОВ «Інтекссервіс-2011» і ФОП ОСОБА_4 здійснені без мети настання реальних наслідків.

Відповідно, податковий орган вважає, що неможливо підтвердити виконання укладеної угоди між ТОВ «Інтекссервіс-2011» і ФОП ОСОБА_4. Таким чином підприємцем ОСОБА_4 перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, зазначені правочини відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 5 ст. 203 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих що пов'язані з їх недійсністю.

При цьому, ФОП ОСОБА_4 було придбано щебень у ТОВ «Інтекссервіс-2011» для «нібито» подальшої реалізації придбаної каменево-щебеневої продукції відповідно до виписаних накладних формуючи валові витрати та податковий кредит згідно договору постачання товару №1403/2 від 14.03.2011 року для ФОП ОСОБА_3

Враховуючі вищезазначені факти, податковий орган вважає, що ТОВ «Інтекссервіс-2011» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в тому числі ФОП ОСОБА_3 через ФОП ОСОБА_4

Зазначене порушення також призвело до розбіжності в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні АРМ «Контрагенти».

Таким чином, нібито придбаний ФОП ОСОБА_3 у ФОП ОСОБА_4 товар (щебень), у вересні 2011 р. на суму без ПДВ - 171000,00 грн. та ПДВ - 34300,00 грн., та у жовтні 2011 року на суму без ПДВ - 172500,00 грн. та ПДВ - 34500,00 грн., у відповідності до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 р., підлягає виключенню у ФОП ОСОБА_3 зі складу податкового кредиту декларацій з ПДВ за відповідні періоди та зі складу валових витрат декларації про майновий стан і доходи за 2011 р.

Задовольняючи позовні вимоги в частині часткового скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м.Суми за №0001691701/20898 на суму 198917,50 грн., суд вважає помилковими висновки відповідача щодо нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вже зазначалося вище, підставою прийняття оскаржуваного рішення є визнання відповідачем безтоварними угод між позивачем та ТОВ "Партнерінвестбуд", ФОП ОСОБА_4.

Проте, суд не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи поставка щебеню від ТОВ «Партнерінвестбуд» до ФОП ОСОБА_3 здійснювалась на підставі договору купівлі-продаду гранітної продукції №08/02-2010 від 08.02.2010 року (а.с.63-66, І том). Згідно умов даного Договору поставка здійснювалась залізничним транспортом за умовами ДДР (Інкотермс-2000), тобто продавець несе всі витрати і ризики на перевезення вантажу до пункту призначення.

На підтвердження виконання умов зазначеної угоди позивачем надано до суду: видаткові накладні, залізничні накладні, паспорти на відвантаження ТОВ «Партнерінвестбуд» щебеню гранітного в липні 2010 року, копії платіжних доручень на оплату поставленого в липні 2010 року щебеню гранітного, копії відомості приходу і розходу щебеню гранітного в липні 2010 року, копії видаткових накладних, залізничних накладних, паспортів на відвантаження ТОВ «Партнерінвестбуд» щебеню в серпні 2010 року, копії платіжних доручень на оплату поставленого в серпні 2010 року щебеню, копію акту звірки взаємних розрахунків між позивачем і контрагентом - ТОВ «Партнерінвестбуд» за період з 01.01.2010р. по 31.08.2010р. , аналогічні документи та докази були надані позивачем за вересень 2010 року та жовтень, а також, копії податкових накладних, отриманих від ТОВ «Партнерінвестбуд» на поставку щебеню гранітного в липні-жовтні 2010 року (а.с.50-176, І том).

Отже, матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем від підприємства ТОВ «Партнерінвестбуд» щебеню, отриманий щебень був оприбуткований позивачем, із нього був вироблений бетон, що підтверджується відомостями приходу і розходу за липень - жовтень 2010 року.

Посилання в акті перевірки (стор.11) на те, що постачальником щебеню є Хлистунівське кар'єроуправління не відповідає фактичним обставинам, оскільки як свідчить з залізничних накладних Хлистунівське кар'єроуправління є відправником щебеню, а не постачальником. На зворотній сторінці цих накладних відправником зроблені відмітки про те, що власником вантажу є ТОВ «Партнерінвестбуд».

Посилання відповідача в Акті перевірки на неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Партнерінвестбуд» у зв'язку з тим, що фактична адреса не встановлена і що він не декларував своїх зобов'язань не може бути підставою для відповідальності позивача, який виконав усі вимоги податкового законодавства.

Щодо контрагента позивача - ФОП ОСОБА_4, судом було встановлено, що поставка щебеню від ФОПОСОБА_4. до ФОП ОСОБА_3 здійснювалась на підставі Договору постачання №1403/2 від 14.03.2011р. Поставка здійснювалась також залізничним транспортом.

Реальність поставки продукції підтверджується відповідними залізничними накладними, видатковими накладними. Оплата здійснювалась по безготівковому розрахунку платіжними дорученнями. Факт поставки товару та здійснення оплати його вартості підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків між ФОПОСОБА_4. та позивачем. Матеріалами справи підтверджується, що отриманий щебінь був оприбуткований позивачем, із нього був вироблений бетон, що підтверджується відомостями приходу і розходу за вересень - жовтень 2011 року.

Посилання в акті перевірки на матеріали позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 проведеної Кременчуцькою ОДПІ (акт від 06.02.2011р.), якою зменшено податковий кредит по операціях з ТОВ «Інтекссервіс-2011» внаслідок нікчемного правочину є безпідставними, оскільки ці факти не мають ніякого відношення до господарських операцій між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3

Крім цього, в акті перевірки йде посилання на акт позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтекссервіс-2011» від 26.12.2011р., яким зменшені податкові зобов'язання та податковий кредит, оскільки це підприємство має ознаки фіктивності, а угоди укладені ним є нікчемними. Однак, слід зазначити, що акт позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтекссервіс-2011» досліджувався у справі №2а-1670/787/12 за позовом Приватного підприємства «Граніт» до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012р. позовні вимоги ПП «Граніт» задоволені. Колегія суддів зазначає, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником порушень закону ґрунтуються лише на мотивах складеного ДПІ акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента.

Слід зазначити, що законодавство України не передбачає відповідальності юридичної особи за можливі допущення порушень законодавства іншими юридичними особами, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Також суд бере до уваги те. що порушення певним постачальником товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту. Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати, податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому. такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказів, які одержані з дотриманням закону. (Такої ж позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, у тому числі в ухвалах від 09.07.2012р. К/9991/95093/11, від 23.07.2012р. К 9991/32628/11).

Будь-яких обставин, або доказів які б свідчили про порушення ФОП ОСОБА_3 податкового та іншого законодавства в акті перевірки не наведено і в судове засідання не надано.

При цьому, оцінивши надані позивачем первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

При цьому, щодо висновків відповідача відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, суд вважає за доцільне зазначити, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагентів податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на час господарських операцій позивача із його контрагентами), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договорів, копіями банківських платіжних доручень та завіреними належним чином копіями податкових накладних, отриманих від таких постачальників.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у м.Сумах від 07.06.2012р. №0001691701/20898 в частині нарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі на 198917,50 грн., з яких: 159134,00 грн. - за основним платежем, 39783,35 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, прийняте відповідачем з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

2) Щодо податкового повідомлення-рішення ДПІ в м.Сумах № 0001701701/20899 про нарахування грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 132232,27 грн., з яких: 119351,02 грн. - за основним платежем, 12881,25 - за штрафними (фінансовими) санкціями, слід зазначити наступне:

Перевіркою правильності визначення задекларованих валових витрат, безпосередньо пов?язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, встановлено заниження доходу на суму 795673,45 грн., в тому числі по періодах: за 2010 рік - 452173,45 грн. за 2011 рік - 343500 грн. При цьому. як зазначено в акті перевірки від 29.05.2012р. (а.с.12, І том) завищення валових витрат за 3-4 квартали 2010 року на суму 452173,45 грн. виникло в результаті включення до складу валових витрат пов'язаних з отриманням товару від ТОВ «Партнерінвестбуд». Завищення валових витрат за 2011 рік на суму 343500 грн. виникло в результаті включення до складу валових витрат по операціям з ФОП ОСОБА_4, які відбувалися у вересні та жовтні 2011 року.

З урахуванням розрахунку відповідача, податок з доходів фізичних осіб за 2010 рік, що підлягає донарахуванню становить 67826,02 грн., податок з доходів фізичних осіб за 2011 рік, що підлягає донарахуванню становить 51525.00 грн. Відповідно загальна сума нарахованого податку становить 119351.02 грн.

Статтею 13 Розділу ІV Декрету про прибутковий податок з громадян №13-92 та п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

На підтвердження понесених витрат позивачем при подачі позову до суду надано копії договорів та іншої первинної документації, перелік якої наведено вище. Отже, з урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позивачем було правомірно віднесено до складу валових витрат суму 452173.45 грн. по господарським операціям з контрагентом ТОВ «Партнерінвестбуд» та суму 343500 грн. по господарським операціям з ФОП ОСОБА_4

Відповідно, податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Сумах № 0001701701/20899 про нарахування грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 132232,27 грн., з яких: 119351,02 грн. - за основним платежем, 12881,25 - за штрафними санкціями підлягає скасуванню, а позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 07.06.2012 року № 0001691701/20898, яким нараховане грошове зобов'язання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 по податку на додану вартістьв сумі 198 917 грн. 50 коп.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 07.06.2012 року № 0001701701/20899, яким нараховано грошове зобов'язання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 по податку на доходи фізичних осіб в сумі 132 232 грн. 27 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 04.09.2012 року

Суддя (підпис) О.М. Кунець

З оригіналом згідно

Суддя О.М. Кунець