Ухвала

від 15.01.2013 по справі 2а-1870/5143/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 р.Справа № 2а-1870/5143/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2012р. по справі № 2а-1870/5143/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у місті Сумах

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2012 р. позов ФОП ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 07.06.2012 р. № 0001691701/20898, яким нараховане грошове зобов'язання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 по податку на додану вартість в сумі 198 917, 50 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 07.06.2012 р. № 0001701701/20899, яким нараховано грошове зобов'язання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 по податку на доходи фізичних осіб в сумі 132 232, 27 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою в позові відмовити, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м.Сумах проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011 р. та складено акт №1119/17-1016/2668612514/93 від 29.05.2012р.

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

-ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", п.п. 9.12.2. п. 9.12. ст 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1., п.177.2 та п.177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого донараховано до сплати в бюджет податку на доходи фізичних осіб в сумі 119 351,02 грн., в тому числі: за 2010 рік - 67826,02 грн., за 2011 рік - 51 525,00 грн. внаслідок включення позивачем до складу валових витрат пов'язаних з отриманням товару від ТОВ "Партнерінвестбуд".

Завищення валових витрат за 2011 рік на суму 343500 грн. виникло в результаті включення до складу валових витрат по операціям з ФОП ОСОБА_2, які відбувалися у вересні та жовтні 2011 року.

-п.п. 3.1.1. п.3.1. ст.3, п.4.1. ст.4, п.п.7.2.3. п.7.2, п.п.7.3.1. п.7.3, п.п.7.5.1. п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого донараховано до сплати в бюджет податку на додану вартість в сумі 159513,00 грн., у тому числі: липень 2010 - 35 030,00 грн., серпень 2010 - 23 859,00 грн., вересень 2010 - 26 212,00 грн., жовтень 2010 - 5 333,00 грн., липень 2011 - 379,00 грн., вересень 2011 - 34 200,00 грн. та жовтень 2011 - 34 500,00 грн.(т.1, а.с.6-30) у зв'язку із завищенням ФОП ОСОБА_3 показників податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 159 513,00 грн., в тому числі по періодах:

-за липень 2010 року на суму 35030 грн.,

-за серпень 2010 року на суму 23859 грн.,

-за вересень 2010 року на суму 26212 грн.

-за жовтень 2010 року на суму 5333 грн.,

-за липень 2011 року - 379 грн. (дана сума визнана позивачем і не оспорюється),

- за вересень 2011 року на суму 34200 грн.,

-за жовтень 2011 року на суму 34500 грн.

07.07.2012 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

-№0001691701/20898 про нарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 159 513,00 грн. - за основним платежем, 39 878,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього на 199 391,25 грн.

-№0001701701/20899 про нарахування грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 119 351,02 грн. - за основним платежем, 12 881,25 - за штрафними (фінансовими)санкціями, а всього на 132 232,27 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не підтвердженні належними доказами, а тому спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі таких висновків підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглядається в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 08.02.2010 р. позивачем (покупець) і ТОВ "Партнерінвестбуд" (постачальник) укладено договір №08/02-2010, предметом якого є поставка гранітної продукції (т.1, а.с.63-66).

Згідно умов договору поставка здійснена залізничним транспортом, на продавця (постачальника) було покладено витрати і ризики з приводу перевезення вантажу до пункту призначення.

На виконання умов договору позивачу поставлено законтрактовано товару в обсязі та за родовими ознаками відповідно до видаткових накладних (т. 1. а.с. 67. 69, 72, 74, 77, 80, 83, 86, 89, 92, 101, 104, 107, 110, 113, 121, 124, 127, 130, 133-134, 143, 146) та паспортів на відвантаження ТОВ "Партнерінвестбуд" щебеню гранітного (т.1 а.с. 71, 76, 82, 85, 88, 91,103, 106, 109, 112, 115, 126, 129, 132, 136, 145, 147).

Фактичне перевищення товару здійснено залізничним транспортом, що підтверджується наданими суду залізничними накладними (т.1, а.с. 68 70, 71, 75, 78, 81, 84, 87, 90, 93, 102, 105,107, 111, 114, 122, 125, 128, 131, 135, 144, 147).

Отриманий від контрагента товар позивачем оприбутковано, про що свідчить документами щодо оприбуткування та видачі щебеню гранітного по підприємству позивача за перевіряємі відповідачем періоди (т.1, а.с 100, 119, 141, 150).

Розрахунок між сторонами здійснено у безготівковий спосіб шляхом видачі позивачем платіжних доручень на оплату за товар, отриманий по угоді (т.1, а.с. 95-99, 116-118, 137-140, 149).

Фінансові операції з приводу розрахунків за договором між контрагентами також підтверджуються копіями актів звірки взаємних розрахунків між контрагентами за період з 01.01.2010 р. по 31.08.2010 р. (т.1, а.с. 120, 142, 151).

За результатами здійснення господарських операцій контрагентом позивача виписано податкові накладні відповідно до вартості партій поставленого товару відповідно до погодженої вартості та видаткових накладних (т. 1 а.с. 152-176).

Суми ПДВ по вказаним податковим накладеним позивачем віднесено до декларації з ПДВ за відповідні періоди.

Також, судом встановлено, що 14.03.2011р. ФОП ОСОБА_2 (продавець/постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) уклали договір №1403/2, предметом якого є поставка гранітної продукції.

На виконання умов угоди позивачу відвантажено гранітного щебеню вагою та за родовими ознаками відповідно до накладних та видаткових накладних (т.1, а.с. 177, 179, 181, 184, 186, 188, 190, 192, 194, 196, 199, 201, 203)

Переміщення товару до покупця здійснено залізничним транспортом, що підтверджується наданими суду накладними залізничними транспортування (т.1, а.с. 178, 180, 182-183, 185, 187, 189, 191, 193, 195, 197, 200, 202, 204-205).

Матеріалами справи підтверджується, що отриманий щебінь був оприбуткований позивачем, із нього був вироблений бетон, що підтверджується відомостями приходу і розходу за вересень - жовтень 2011 року.

Оплата поставок товару проведена позивачем у безготівковий спосіб та у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1, 206-213).

Операції з розрахунків за поставку ТМЦ підтверджується наявним у справі актом звірки щодо заборгованості між сторонами угоди від 31.10.2011 р. (т.1, а.с. 230).

В межах проведених господарських операцій позивачу виписано податкові накладні. (т.1, 216-229).

Показники витрат за казаними операціями позивачем віднесено до декларації з ПДВ та про валові витрати за відповідні періоди.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на час господарських операцій позивача із його контрагентами), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договорів, копіями банківських платіжних доручень та завіреними належним чином копіями податкових накладних, отриманих від таких постачальників.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 Податкового кодексу України.

Вартість ТМЦ, отриманих від контрагентів, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат відповідного періоду. Суму ПДВ по господарським операціям з контрагентами позивачем законно віднесено до податкового кредиту відповідних періодів.

З акту перевірки відповідача по даній справі вбачається, що підставою для висновків про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства є висновок про безтоварність (нереальність) господарських операцій, зроблений на підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва « Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Партнерінвестбуд» від 06.09.2010р. № 23-11/35429827, та акт документальної позапланової перевірки перевірки Кременчуцької ОДПІ ФОП «ОСОБА_2.» від 06.09.201р. № 618/17-311/НОМЕР_1.

В апеляційній скарзі відповідач зазнає про не взяття до уваги судом першої інстанції доводів податкового орагу про те, що

-до перевірки позивачем не подано документів, що підтверджують транспортування ТМЦ згідно договору від постачальника до позивача, а в наданих до перевірки накладних про перевезення вантажу залізничним транспортом постачальником зазначено Хлистунівське кар'єроуправління ДП «УПП УЗ» Черкаської області;

-ТОВ "Партнерінвестбуд" не декларує податкових зобов'язань по ФОП ОСОБА_1, у зв'язку із чим існують розбіжності у системі автоматихованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України;

-контрагент позивача відсутній за місцем юридичної адреси, у зв'язку із проведення зустрічної звірки є неможливим.

-правовідносини ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "Партнерінвестбуд" порушують п.п. 1, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу, не спричиняють реального настання правових наслідків, відповідно є нікчемними.

По контрагенту ФОП ОСОБА_2 єдиною підставою є дані (матеріали) про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 за період з 01.09.2011 р. по 31.10.2011 р. (акт від 06.02.2011 р. № 618/17-311/НОМЕР_1), в якому міститься припущення про нікчемність правочину між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 по ланцюгу до винагородаонабувача з посиланням на факт відносин ФОП ОСОБА_2 з ТОВ "Інтекссервіс-2011", яке має ознаки фіктивності згідно акту №2582/15-322/37469065 від 26.12.2011р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки податкової декларації ТОВ "Інтекссервіс-2011" з ПДВ за вересень, жовтень 2011 року.

Згідно акту від 06.02.2011 р. № 618/17-311/НОМЕР_1 по контрагенту контрагента позивача внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, у нього відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, укладені ним угоди є нікчемними в силу приписів цивільного законодавства, оскільки не створюють господарських наслідків, наявні розбіжності в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Колегія суддів вважає необґрунтованими вище вказані підстави та обставини, покладені відповідачем в основу висновків податкової перевірки позивача та винесених відповідачам на їх підставі спірних податкових повідомлень рішень, виходячи з такого.

Докази транспортування ТМЦ від ТОВ "Партнерінвестбуд" пред'явлені позивачем до податкової перевірки і надані суду. За формою та змістом відповідають вимогам закону і є доказом фактичного здійснення поставок.

Посилання в акті перевірки (стор.11) на те, що постачальником щебеню є Хлистунівське кар'єроуправління, а не контрагент позивача, спростовується наявними у справі матеріалами.

Хлистунівське кар'єроуправління в залізничних накладні є відправником щебеню, а не постачальником.

Відповідачем неповно досліджено документи транспортування ТМЦ, подані позивачем до податкової перевірки, оскільки на звороті вказаних накладних відправником зазначено, що власником вантажу є ТОВ "Партнерінвестбуд".

Акт про неможливість зустрічної звірки ТОВ "Партнерінвестбуд" не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нікчемність угод, укладених між цим контрагентом та позивачем.

Торгівля матеріалами будівельного та промислового призначення, що є видом діяльності контрагента позивача, не вимагає від суб'єкта господарювання безумовної наявності сировини, матеріалів, виробничого обладнання, оскільки така діяльність може здійснюватися з давальницькою сировиною, а трудові та виробничі ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових та господарських угод. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер. Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента за угодами та дотримання ними вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою станом початок звірки контрагента позивача не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по із вказаним контрагентом у момент її укладення та виконання, що відбувалося раніше вказаної дати.

Завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Посилання відповідача в акті перевірки на положення цивільного законодавства є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідачем не надано судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентами визнані недійсними судом.

Підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом не зазначено. Твердження податкового органу про відсутність об'єкту оподаткування за угодами між позивачем та його контрагентом є бездоказовим.

Суду не надано доказів умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів постачальника позивача.

Припущення відповідача про наявність порушень податкового та іншого законодавства по ланцюгу від контрагента позивача до інших контрагентів не підтверджений доказами, які б судами обох інстанцій були досліджені безпосередньо. Одне лише припущення в акті перевірки податкового органу не є доказом порушення позивачем вимог портового закону позивачем та його безпосереднім контрагентам.

Окремо взяті дані актів органів ДПС щодо контрагентів позивача та інших господарюючих суб'єктів, не є підставою для визнання податкового кредиту або валових витрат позивача непідтвердженим. Доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах №0001691701/20898 від 07.06.2012р. в частині нарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі на 198917,50 грн., з яких: 159134,00 грн. - за основним платежем, 39783,35 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом також встановлено, що податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Сумах № 0001701701/20899 від 07.06.2012р. про нарахування грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 132232,27 грн., з яких: 119351,02 грн. - за основним платежем, 12881,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, винесено відповідачем на підставі висновок про завищення позивачем валових витрат:

- за 3-4 квартали 2010 року на суму 452173,45 грн. в результаті включення до складу валових витрат пов'язаних з отриманням товару від ТОВ "Партнерінвестбуд"

- за 2011 рік на суму 343500 грн. виникло в результаті включення до складу валових витрат по операціям з ФОП ОСОБА_2, які відбувалися у вересні та жовтні 2011 року.

Статтею 13 Розділу ІV Декрету про прибутковий податок з громадян №13-92 та п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

На підтвердження понесених витрат позивачем при подачі позову до суду надано копії договорів та іншої первинної документації, що спростовує припущення відповідача про порушення позивачем вимог закону при визначенні валових витрат по угодам з ТОВ "Партнерінвестбуд" та ФОП ОСОБА_2

Будь-яких інших доказів, крім відхилених судом, відповідач у підтвердження позицій заперечення проти позову не надав. Апеляційна скарга також не містить таких посилань. Податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Сумах № 0001701701/20899 від 07.06.2012р. підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів у спростування обставин, встановлених судами обох інстанцій, відповідачем не надано.

Спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що підстави для скасування постанови Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2012 р. відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2012р. по справі № 2а-1870/5143/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б. Судді (підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.