Рішення

від 22.10.2012 по справі 8/133-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2012 р. Справа № 8/133-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Каплі А.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Премиум-Групп», ідентифікаційний код: 35613475, місцезнаходження: 99011, Автономна Республіка Крим, м. Севастополь, вул. Шмідта, 7,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро-Експрес», ідентифікаційний код: 21613132, місцезнаходження: юридична адреса: 08325, Київська обл., с. Щасливе, вул. Леніна, 9-А, фактична адреса: 04655, м. Київ, пров. Московський, 28а,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: закрите акціонерне товариство «ЭКРАН», ідентифікаційний код: 67978726, місцезнаходження: 115230, г. Москва, Электролитный проезд, д.3, стр. 23,

про стягнення збитків,

за участю представників сторін:

від позивача: Небога І.О., яка діє на підставі довіреності від 05.10.2012 року б/№;

від відповідача: Бондар О.М., який діє на підставі довіреності від 12.04.2012 року за №12-00374/12;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю «Премиум-Групп»(далі за текстом також: Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро-Експрес» (далі за текстом також: Відповідач) про стягнення збитків у сумі 25 824,07 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот двадцять чотири гривні 07 коп.) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - закритого акціонерного товариства «ЭКРАН».

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач неналежним чином виконав умови Договору перевезення від 01.03.2011 року за №СВ020 Асс.№18828 (надалі за текстом також: Договір), внаслідок чого Позивачу завдано збитки у сумі 25 824,07 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот двадцять чотири гривні 07 коп.).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2011 року за №06-5-10/683 позовні матеріали товариства з обмеженою відповідальністю «Премиум-Групп»до товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро-Експрес», третя особа закрите акціонерне товариство «ЭКРАН»про стягнення збитків у сумі 25 824,07 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот двадцять чотири гривні 07 коп.) передано за підсудністю до господарського суду Київської області у зв'язку з тим, що юридичною адресою місцезнаходження Відповідача є: 08325, Київська обл., с. Щасливе, вул. Леніна, 9.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.09.2011 року порушено провадження у справі №8/133-11 та призначено останню до розгляду на 04.10.2011 року.

30.09.2011 року від Позивача через відділ діловодства господарського суду Київської області надійшло клопотання від 22.09.2011 року за №71, зареєстроване за вхідним номером 13427, про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника Позивача у щорічній відпустці, про що було надано відповідні докази.

04.10.2011 року в судове засідання з'явився Відповідач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 16.09.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі. Позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача у судове засідання не з'явились, вимоги ухвали від 16.09.2011 року не виконали, третя особа про причини неявки суд не повідомила. Ухвалою від 04.10.2011 року задоволено клопотання Позивача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 18.10.2011 року.

18.10.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив його задовольнити. У судове засідання з'явився Відповідач, який проти позову заперечував та просив у задоволенні останнього відмовити. Третя особа у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила. У судовому засіданні 18.10.2011 року суд дійшов висновку про необхідність спеціальних знань для встановлення обставин справи, в зв'язку з чим у судовому засіданні було оголошено перерву до 25.10.2011 року з метою надання можливості учасникам провадження підготувати питання, які потребують роз'яснення при проведенні судової експертизи.

25.10.2011 року у судове засідання з'явились представники Позивача та Відповідача. Третя особа у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила. Представники Позивача та Відповідача надали суду питання, які вони пропонують поставити на вирішення судової експертизи. Представники Позивача та Відповідача запропонували суду експертні установи для проведення даної експертизи, зокрема Відповідач запропонував доручити проведення експертизи Українському незалежному інституту судових експертиз (м. Київ, вул. М.Тимошенко, 21, оф. 7), проте суд дійшов висновку про доцільність доручити проведення експертизи Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз (95001, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Чехова, 55А), який був запропонований Позивачем, оскільки пошкоджені екрани та упаковка, в якій вони транспортувалися, знаходяться у м. Севастополі. Ухвалою від 25.10.2011 року було призначено судову експертизу у справі №8/133-11, у зв'язку з чим провадження у справі №8/133-11 було зупинено.

09.11.2011 року матеріали справи №8/133-11 були надіслані до Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення зазначеної експертизи.

09.08.2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області надійшов лист Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02.08.2012 року за №3382, зареєстрований за вхідним номером 12557 від 09.08.2012 року, разом з висновком трасологічної експертизи від 07.06.2012 року за №3382 по господарській справі №8/133-11, з приміткою, що матеріали справи №8/133-11 будуть направлені до суду разом з висновком №3381 судово-товарознавчої експертизи.

Після надходження до господарського суду Київської області матеріалів справи №8/133-11 з висновком товарознавчої експертизи від 09.08.2012 року за №3381, ухвалою суду від 08.10.2012 року було поновлено провадження у справі №8/133-11 та призначено справу до розгляду на 22.10.2012 року.

22.10.2012 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який дав пояснення, проти позову заперечував, просив суд в його задоволенні відмовити. Третя особа у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила будучи повідомленою про день та час розгляду справи.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача та Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 22.10.2012 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача та Відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 1, п. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Господарський кодекс України у ст. 307 передбачає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно із вимогами ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них .

Відповідно до вимог ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

28.02.2011 року між Позивачем та Третьою особою було укладено Контракт від 28.02.2011 року за №1 (надалі також: Контракт), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар власного виробництва, надалі Товар, у порядку та у строки, передбачені Контрактом, а Покупець зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити Товар; найменування, кількість, формат, розмір, комплектація, ціна за одиницю Товару, загальна вартість Товару та перелік товаросупровідних документів зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту.

Відповідно до п. 3.6. Контракту, Покупець зобов'язується прийняти товар, організувати його завантаження на транспортний засіб, яким Товар буде доставлено в Україну, та сплатити передбачену Контрактом ціну відповідно до умов, вказаних в п. 2.3. Контракту.

Згідно пункту 4.2. Контракту, товар передається в картонній безповоротній упаковці з нанесенням на неї наступного маркування: найменування Постачальника, номер контракту, місця призначення, габаритів, спеціальних умов складання та транспортування. Вартість упаковки включається у вартість Товару. Упаковка забезпечує збереження Товару та його товарний вид. Товар всередині упаковки обгорнутий в повітряно-бульбашкову плівку та зафіксований по кутам та в центрі ущільнювачем з картону.

Відповідно до пункту 4.4. Контракту, право власності на відповідну партію Товару переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання Сторонами товаросупровідної накладної, коли Товар завантажений в транспортний засіб перевізника, вказаного Покупцем. З цього моменту всі ризики втрати чи пошкодження Товару переходять від Постачальника до Покупця.

На виконання вимог Контракту, 01.03.2011 року між Позивачем та Відповідачем, з дотриманням вимог ст. ст. 179, 307 Господарського кодексу України та ст. ст. 202, 509, 908, 909 Цивільного кодексу України, був укладений договір перевезення від 01.03.2011 року за №СВ020 Асс.№18828.

Відповідно до п. 1.1. Договору, за цим Договором Виконавець зобов'язується надавати послуги з доставки Відправлень Клієнта до пункту призначення за адресою, що вказана в Транспортній накладній TNT та у відповідності з Генеральними умовами перевезень TNT (Додаток 1), а Клієнт зобов'язується сплачувати за перевезення Відправлень встановлену плату у відповідності з Тарифами (Додатки 2-6) та передбаченими цим Договором надбавками.

Згідно п. п. 3.1.1., 3.1.2. Договору, Виконавець зобов'язується: організовувати та виконувати експрес-перевезення, або надавати послуги Спеціального Сервісу, або надавати послуги зі зберігання імпортних Відправлень у відповідності до чинного законодавства України, Генеральних умов перевезень TNT та положень цього Договору; забезпечувати збереження Відправлення з моменту прийому до перевезення до моменту передачі Відправлення Одержувачу за адресою, що вказана в Транспортній накладній TNT.

Договір у п. 3.3.8. передбачає, що Клієнт зобов'язується у разі необхідності отримання імпортного відправлення, а також надання послуг Спеціального сервісу та Страхування -подавати Виконавцю письмове замовлення на надання послуг з перевезення імпортних Відправлень, послуг Спеціального сервісу та Страхування. Замовлення, направлене на адресу Виконавця за допомогою будь-яких засобів дистанційного зв'язку, в тому числі по факсу чи електронною поштою має юридичну силу оригіналу і є достатнім підтвердженням факту замовлення відповідної послуги Клієнтом.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену Генеральними умовами перевезень TNT та чинним законодавством України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, 01.03.2011 року Позивачем було передано Відповідачу заявку на доставку імпорту, а саме п'яти екранів світловідбиваючих (проекційних).

Відповідач з дотриманням вимог п. п. 1.1., 3.1.1. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України, 11.03.2011 року отримав від Вантажовідправника в особі Третьої особи обумовлений в заявці вантаж в кількості, обсязі, цілісності та якості, яка обумовлена даною заявкою, без будь-яких заперечень або претензій щодо кількості, цілісності та якості вантажу, після чого Відповідач з метою засвідчення зазначеного факту прийняття вантажу без будь-яких вказаних заперечень чи претензій щодо його цілісності та якості завантаження, розписався у Транспортній накладній TNT від 11.03.2011 року за №GD 366 873 982 WW.

01.04.2011 року у пункті призначення вантажу, який обумовлений у заявці, виявлено пошкодження ватажу, у зв'язку з чим представником Відповідача складено Акт від 01.04.2011 року про пошкодження упаковки, маркування, вмісту вантажу, відповідно до якого картонна упаковка розірвана, роздавлена, має діри, а вміст вантажу розбитий, роздавлений та деформований, після чого між Позивачем та Відповідачем було складено акт від 01.04.2011 року за №1 приймання товару за якістю, який підписаний водієм Відповідача без будь-яких зауважень щодо достовірності зазначеної у ньому інформації та без зазначення про відсутність вини Відповідача щодо неякісного надання транспортних послуг по перевезенню вантажу, що свідчить про порушення Відповідачем умов п. п. 1.1., 3.1.1., 3.1.2. Договору, ст. ст. 525, 526, 629, 908, 909 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, внаслідок чого Позивачу заподіяно збитки у сумі 25 824,07 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот двадцять чотири гривні 07 коп.).

Господарський кодекс України у ст. 224 передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Цивільний кодекс України у ч. ч. 2, 3 ст. 22 передбачає, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 133 Статуту Автомобільного транспорту Української РСР, автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема внаслідок: вини вантажовідправника (вантажоодержувача); особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться; дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі; здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні; здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми.

Відповідачем заперечення проти позовних вимог, викладені у відзиві на позовну заяву від 03.10.2011 року, обґрунтовуються тим, що Позивач неналежним чином здійснив пакування вантажу, зокрема Відповідач посилається на п. п. b) п. 4 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року; п. d) ст. 11 Додатку №1 до Договору, а також на п. 7.1.4. зазначеного Договору.

Підпунктом b) п. 4 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року встановлено, що за умови дотримання пунктів 2-5 ст. 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов'язаного з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню.

Відповідно до положення п. d) ст. 11 Додатку №1 до Договору (Генеральні умови перевезень TNT EXPRESS), замовник перевезення заявляє, гарантує, що вміст вантажу підготовлено, а також надійно та акуратно упаковано, з метою вберегти від звичайних ризиків при транспортуванні або інших послуг, включаючи сортування та / або обробку вантажу уповноваженими особами.

Згідно пункту 7.1.4. Договору, виконавець звільняється від відповідальності за ушкодження або псування вмісту Відправлення внаслідок його неналежного пакування або внаслідок незадовільного пакування вмісту Відправлення, яке за своїм характером схильне до пошкоджень або псування без пакування чи при неналежному пакуванні.

Судом під час розгляду справи з метою об'єктивного та всебічного розгляду справи і встановлення істини у справі 25.10.2011 року призначалась судова експертиза, проведення якої було доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи ставились такі питання: які вимоги відповідно до ДСТУ пред'являються до упаковки промислових товарів під час здійснення їх міжнародного автомобільного перевезення; чи були належним чином упаковані проекційні світловідбиваючі екрани, перелік яких вказаний у Специфікації №1 до Контракту №1 від 28.02.2011 року, при їх міжнародному автомобільному перевезенні за маршрутом м. Москва -м. Севастополь; чи забезпечувала упаковка проекційних світловідбиваючих екранів, зазначених у Специфікації №1 до Контракту №1 від 28.02.2011 року, їх надійне збереження під час здійснення міжнародного автомобільного перевезення за маршрутом м. Москва -м. Севастополь; чи має пошкодження упаковка, в якій здійснювалось перевезення проекційних світловідбиваючих екранів, перелік яких наведено у Специфікації №1 до Контракту №1 від 28.02.2011 року? Якщо так, то який характер носять дані пошкодження і які зовнішні фактори могли спровокувати дані пошкодження; чи могла упаковка проекційних світловідбиваючих екранів, перелік яких наведено у Специфікації №1 до Контракту №1 від 28.02.2011 року, при здійсненні автомобільного перевезення за маршрутом м. Москва -м. Севастополь, бути пошкоджена без впливу на неї будь-яких зовнішніх факторів; які пошкодження при транспортуванні проекційних світловідбиваючих екранів з м. Москва до м. Севастополь отримали: проекційний світловідбиваючий екран модель: Classic, габаритний розмір 2200 мм. (брутто -27,4 кг., нетто -19,2 кг.), колір чорний, та проекційний світловідбиваючий екран модель: Classic, габаритний розмір 2000 мм. (брутто -23,4 кг., нетто -16,9 кг.), колір чорний; чи підлягають відновленню: проекційний світловідбиваючий екран модель: Classic, габаритний розмір 2200 мм. (брутто -27,4 кг., нетто -19,2 кг.), колір чорний, та проекційний світловідбиваючий екран модель: Classic, габаритний розмір 2000 мм. (брутто -23,4 кг., нетто -16,9 кг.), колір чорний? Якщо так, то яка вартість відновлювальних робіт.

Відповідно до висновків трасологічної експертизи від 07.06.2012 року за №3382 та товарознавчої експертизи від 09.08.2012 року за №3381 Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз, при відповіді на поставлені ухвалою суду від 25.10.2011 року у даній справі запитання експерти зазначають: по першому питанню: згідно ГОСТ 15150-69, пакування виробу повинно відповідати технічним умовам підприємства-виробника. В даному випадку вимогам ТУ 9660-001-67978726-2010 «ЭКРАНЫ СВЕТООТРАЖАЮЩИЕ (ПРОЭКЦИОННЫЕ)»Москва, 2010 г. Собственность ЗАО «ЭКРАН». Дата введения 16.11.2010 г., пункти -1.5.1.; 1.5.2.; 1.5.3.; 1.5.4; 6. По другому питанню: пакування проекційного світловідбиваючого екрану (модель: Classic, габаритний розмір 2000 мм), який вказаний у Специфікації №1 до Контракту №1 від 28.02.2011 року при їх міжнародному автомобільному перевезенні відповідало ТУ 9660-001-67978726-2010, які не суперечать вимогам ГОСТ 10354, ГОСТ 25951, ГОСТ 20477, ГОСТ 15150; пакування проекційного світловідбиваючого екрану (модель: Classic, габаритний розмір 2200 мм), який вказаний у Специфікації №1 до Контракту №1 від 28.02.2011 року при їх міжнародному автомобільному перевезенні відповідало ТУ 9660-001-67978726-2010, які не суперечать вимогам ГОСТ 10354, ГОСТ 25951, ГОСТ 20477, ГОСТ 15150. По третьому питанню: споживча упаковка і тара проекційних світловідбиваючих екранів, перелік яких вказаний у Специфікації №1 до Контракту №1 від 28.02.2011 року, повинна була забезпечувати надійне збереження світловідбиваючих екранів, зазначених у Специфікації №1 до Контракту №1 від 28.02.2011 року. По четвертому питанню: упаковка, в якій здійснювалось перевезення проекційних світловідбиваючих екранів, перелік яких наведено у Специфікації №1 до Контракту №1 від 28.02.2011 року, має пошкодження механічного характеру, вказані в дослідній частині висновку та утворені в результаті дії зовнішніх факторів, вказаних у дослідній частині висновку. По п'ятому питанню: упаковка проекційних світловідбиваючих екранів, перелік яких наведено у Специфікації №1 до Контракту №1 від 28.02.2011 року, при здійсненні автомобільного перевезення за маршрутом м. Москва -м. Севастополь, не могла бути пошкоджена без впливу на неї будь-яких зовнішніх факторів. По шостому питанню: проекційний світловідбиваючий екран модель: Classic, габаритний розмір 2200 мм (брутто -27,4 кг, нетто -19,2 кг), колір чорний та проекційний світловідбиваючий екран модель: Classic, габаритний розмір 2000 мм (брутто -23,4 кг, нетто -16,9 кг), колір чорний на момент огляду мають пошкодження, вказані в дослідній частині висновку. Пошкодження кріплення декоративних накладок рамки проекційного світловідбиваючого екрану №1 утворені, найімовірніше, як і пошкодження упаковки, при дії здвоєних лап навантажувача (авто або електрокара) при проведенні вантажних робіт. Визначити момент виникнення пошкоджень на екрані проекційного світловідбиваючого екрану №2 не є можливим. По сьомому питанню: визначити чи підлягають відновленню проекційний світловідбиваючий екран модель: Classic, габаритний розмір 2200 мм (брутто -27,4 кг, нетто -19,2 кг), колір чорний та проекційний світловідбиваючий екран модель: Classic, габаритний розмір 2000 мм (брутто -23,4 кг, нетто -16,9 кг), колір чорний, які надані на дослідження не вбачається можливим з причин, вказаних в дослідницькій частині.

Згідно ТУ 9660-001-67978726-2010, вироби упаковуються в два шари щільного паперу, картону згідно ГОСТ 7933, чи в поліетиленову плівку ГОСТ 10354 чи ГОСТ 25951, та зав'язують шпагатом ГОСТ 17308, чи клейкою стрічкою не менш 30 мм. Допускається використання інших пакувальних матеріалів, в тому числі виготовлених на підприємстві виробника екранів. В якості транспортної тари можуть застосовуватись дерев'яна решітчаста тара, ящики дерев'яні, чи картонні відповідних розмірів.

Частиною 2 ст. 18 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року передбачено, що у випадку, якщо перевізник встановить, що через обставини, які склалися, утрата вантажу чи його ушкодження могли бути наслідком одного чи декількох особливих ризиків, зазначених у пункті 4 ст. 17, то вважається, що вони відбулися внаслідок цього. Однак, позивач має право довести, що утрата або ушкодження фактично не були пов'язані, повністю або частково, з одним з цих ризиків.

Дослідивши висновки трасологічної експертизи від 07.06.2012 року за №3382 та товарознавчої експертизи від 09.08.2012 року за №3381, судом встановлено, що зазначені висновки повністю спростовують позицію Відповідача стосовно того, що Позивачем було неналежним чином здійснено пакування вантажу, що в свою чергу підтверджує позицію Позивача про те, що останнім було належним чином виконано зобов'язання за Договором.

Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт неналежного виконання Відповідачем умов Договору, внаслідок чого Позивачу спричинено збитки у сумі 25 824,07 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот двадцять чотири гривні 07 коп.).

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 25 824,07 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот двадцять чотири гривні 07 коп.) в якості збитків, спричинених Відповідачем Позивачу, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми збитків.

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суми збитків суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази спростовані не були та заперечувались Відповідачем по суду.

Доказів повного чи часткового відшкодування Відповідачем завданих Позивачу збитків суду не надано.

Суд вивчивши матеріали справи дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача збитків у сумі 25 824,07 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот двадцять чотири гривні 07 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи, є письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача господарські витрати у вигляді витрат по сплаті державного мита у сумі 258,24 грн. (двісті п'ятдесят вісім гривень 24 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично господарських витрат у вигляді витрат по сплаті державного мита у сумі 258,24 грн. (двісті п'ятдесят вісім гривень 24 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Крім цього судом встановлено, що під час розгляду справи Позивач поніс господарські витрати у вигляді витрат на оплату проведення судових експертиз у сумі 8 121,60 грн. (вісім тисяч сто двадцять одна гривня 60 коп.).

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

У зв'язку з наведеним, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України зазначені суми господарських витрат підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Премиум-Групп»до товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро-Експрес»про стягнення збитків, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро-Експрес», ідентифікаційний код: 21613132, місцезнаходження: юридична адреса: 08325, Київська обл., с. Щасливе, вул. Леніна, 9-А, фактична адреса: 04655, м. Київ, пров. Московський, 28а, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Премиум-Групп», ідентифікаційний код: 35613475, місцезнаходження: 99011, Автономна Республіка Крим, м. Севастополь, вул. Шмідта, 7, заподіянні збитки у сумі 25 824,07 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот двадцять чотири гривні 07 коп.), державне мито у сумі 258,24 грн. (двісті п'ятдесят вісім гривень 24 коп.), витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) та витрати на оплату проведення судових експертиз у сумі 8 121,60 грн. (вісім тисяч сто двадцять одна гривня 60 коп.).

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 26.10.2012 року