Постанова

від 25.10.2012 по справі 27/67-10-2256

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2012 р.Справа № 27/67-10-2256 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Мацюри П.Ф.,

Суддів: Андрєєвої Е.І. та Філінюка І.Г.,

при секретарі судового засідання Стеблиненко В.С.

За участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом - Кочетов О.М., за довіреністю;

від відповідача за первісним позовом - Волочнюк О.С. , за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Вин Агро"

на рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2012 року

у справі №27/67-10-2256

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліпласт +"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вин Агро"

про стягнення 254408,86 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вин Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліпласт +"

про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27.05.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛІПЛАСТ+" звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу №25/2009 від 25.06.2010р. у розмірі 254408,86 грн., з яких 218488,00 грн. - основна заборгованість, 18941,87 грн. - пеня, 2771,99 грн. - 3% річних, 14207,00 грн. - інфляційні та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №25/2009 від 25.06.2009р., позивачем було вчасно та в повному обсязі виконано свої зобов'язання, між тим відповідач проводив розрахунки несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

02.08.2010р. ТОВ "ВИН АГРО" звернулося до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом (вх. ГСОО №6640), в порядку ст.60 Господарського процесуального кодексу України, до ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" про визнання недійсним п. 7.2 договору №25/2009 від 25.06.2010р., укладеного між сторонами у справі та зобов'язання ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" вчинити дії щодо вибірки зі складу ТОВ "ВИН АГРО" пробки для пакету Pure Pak у кількості 733832 шт. загальною вартістю 107433,00 грн. та списання даної суми з суми заборгованості ТОВ "ВИН АГРО".

В обґрунтування заявлених зустрічних вимог позивач посилається на те, що умови п. 7.2 договору купівлі-продажу №25/2009 від 25.06.2010р. щодо нарахування пені у розмірі 0,5% за несвоєчасну сплату товару за кожен день затримки платежу суперечить положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому, за твердженням позивача, на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, вказаний пункт договору має бути визнаний судом недійсним. Крім того, позивач зазначає, що поставлену ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" пробку для пакету Pure Pak не використовує у своїй господарській діяльності, а перепродає іншим контрагентом та в подальшому в результаті використання останніми вказаної пробки за призначенням виявилось, що пробка неякісна -„бомбажна" (має прихований дефект), в зв'язку з чим на підставі ст. 678 Цивільного кодексу України ТОВ "ВИН АГРО" зверталось до ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" з вимогою про складання акту дефекту пробки, між тим, як зазначає позивач, усі вимоги та претензії заявлені останнім, залишені ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" без відповіді та задоволення. Разом з тим, обґрунтовуючи свої вимоги щодо вибірки пробки, яка залишилась на складі ТОВ "ВИН АГРО" та була поставлена за накладними №122 від 01.10.2009р. та № 141 від 18.11.2009р., позивач посилається на положення ч. 2 ст. 8 Закону України „Про захист прав споживачів" та п. 8 ст. 268 Господарського кодексу України. При цьому, ТОВ "ВИН АГРО" зазначає, що паспорти якості на пробку для пакету Pure Pak та транспортне маркування не відповідають технічним умовам, водночас, за твердженням позивача, паспорти якості на продукцію підписані з перевищенням повноважень, а тому їх можна визнати недійсними, між тим, у даному судовому проваджені такі вимоги ТОВ "ВИН АГРО" не заявлено.

Рішенням господарського суду Одеської області (головуючий суддя Невінгловська Ю.М., судді Меденцев П.А., Щавинська Ю.М.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІПЛАСТ+" задоволені частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІПЛАСТ+" 218488грн. заборгованості по договору купівлі-продажу №25/2009 від 25.06.2009р., 18941грн. 87 коп. пені, 2755грн. 38 коп.3% річних та грн. 94 коп. інфляційних, в решті заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛІПЛАСТ+" позовних вимог -відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІПЛАСТ+" 2538грн. 13 коп. державного мита та 235грн. 52 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" задоволено частково. Визнано п. 7.2 договору купівлі-продажу №25/2009 від 25.06.2009р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛІПЛАСТ та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" в частині визначення розміру пені 0,5% недійсним, в решті задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІПЛАСТ+" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" 85грн. державного мита та 118грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" до Державного бюджету України 50грн. державного мита.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІПЛАСТ+"218 488,00 грн. заборгованості по договору купівлі-продажу, 18 941,87 грн. пені, 2 755,38 грн. 3 % річних, 13 627,94 грн. інфляційних, а також 2 538,13 грн. державного мита та 235,52 грн. витрат на ІТЗ судового процесу прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, а висновки суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог - помилковим та такими, що не відповідають обставинам справи.

Відповідач надав до Одеського апеляційного господарського суду клопотання від 22.03.2012р., згідно з яким, просив суд призначити проведення товарознавчої експертизи оскільки поставлена за договором пробка для пакета Pure Pak не відповідає якості, що явилось підставою виникнення спору по переглюдаємій справі, та доручити її ТОВ „Будівельна лабораторія", з посиланням при цьому на запропоновані питання, які необхідно поставити на вирішення судового експерта.

Клопотання апеляційним господарським судом задоволено та призначалась проведення товарознавчої експертизи, яке доручалось ТОВ „Будівельна лабораторія"

Проте експертиза не була проведена за відсутністю у експертів ТОВ „Будівельна лабораторія" повного комплекту конструкторської документації та наявності помилок і невідповідностей в ТУ У 25.2-31422867-002:2007.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

25.06.2009 року між ТОВ "ВИН АГРО" (покупець) та ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №25/2009 (надалі -договір), згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, комплекті (комплектності), кількості, обсязі, за ціною та в строк, узгоджений сторонами в специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору.

Положеннями розділу 2 „Умови поставки" договору встановлено, що товар поставляється автомобільним транспортом продавця за рахунок продавця (п. 2.1 договору); транспорт продавця повинен відповідати вимогам норм та правил для перевезення відповідного товару, а транспортування товару -оформлюється необхідними документами (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 9.7 договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до „31" грудня 2009р.

На виконання умов зазначеного договору, згідно специфікації від 25.06.2009р., 08.09.2009р., 01.10.2009р. та 18.11.2009р. ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" поставило, а уповноваженим представником ТОВ "ВИН АГРО" отримано товар (пробку для пакету Pure Pak) на загальну суму 281 088,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарними накладними №117 від 08.09.2009р. на суму 105408,00 грн., №122 від 01.10.2009р. на суму 102480,00 грн., №141 від 18.11.2009р. на суму 73200,00 грн. (а.с.22-24, том І), товарно-транспортними накладними №117 від 08.09.2009р., №122 від 01.10.2009р. та № 141 від 18.11.2009р. на відповідну суму (а.с. 16-18, том І) та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №172448 від 08.09.2009р., №172501 від 29.09.2009р. та №172638 від 18.11.2009р. (а.с. 23-25, том ІІ).

Як встановлено матеріалами справи, згідно виписки банку за відповідний період, за фактично отриманий товар відповідно до вищезазначених накладних ТОВ "ВИН АГРО" розрахувалось частково, сплативши лише грошові кошти у розмірі 62600,00 грн., інших проплат ТОВ "ВИН АГРО" не здійснено.

Таким чином, з урахуванням здійснених 16.10.2009р., 10.11.2009р. та 17.11.2009р. ТОВ "ВИН АГРО" проплат у розмірі 62600,00 грн., враховуючи загальну суму поставок на суму 281 088,00 грн., за ТОВ "ВИН АГРО" рахується заборгованість перед ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" у розмірі 218 488,00 грн.

ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" обґрунтовуючи свої доводи щодо належного виконання товариством обов'язку стосовно поставки товару належної якості посилається на відповідність пробки для пакету Pure Pak технічним умовам ТУ У 25.2-31422867-002:2007 від 05.06.2007р. та вимогам Сан ПиН 42-123-4240-80, згідно наявних в матеріалах справи паспортів якості на кожну окрему партію поставленого товару (а.с. 25-27, том І) та технічним умовам виготовлення зберігання та використання пробки багатоскладової полімерної для контакту з продуктами харчування, узгодженим Головним санітарним лікарем Харківської області та Держспоживстандарт України та ін.(а.с. 101-128, том І).

Розділом 4 договору встановлено, що приймання товару за кількістю місць та якістю упаковки здійснюється покупцем в момент отримання на складі покупця. Факт здійсненого приймання за кількістю місць та якості упаковки, підтверджується фактом підписання ТТН (п. 4.1 договору); приймання за кількістю в середині та якістю товару здійснюється на складі покупця протягом 72 годин з моменту отримання товару (п. 4.2 договору); у випадку встановлення недостачі, невідповідності якості товару -покупець по телеграфу (телефону, факсу) протягом 24 годин зобов'язаний повідомити про це продавця. Дане повідомлення являється викликом продавця для участі в подальшому прийманні. Неотримання відповіді або неявка представника продавця, протягом 48-ми годин дає право покупцю здійснити приймання товару або з залученням представника незалежної експертної організації, або комісією покупця, затвердженою керівництвом підприємства. Про виявлену за результатами приймання недостачу товару та/або про виявлений неякісний товар покупець інформує продавця (п. 4.3 договору).

Між тим, як встановлено матеріалами справи, ТОВ "ВИН АГРО" при наявності претензій до якості товару, не було дотримано процедури пред'явлення претензії до продавця та не проведено приймання товару за участю незалежної експертної установи чи створеної на підприємстві спеціальної комісії, згідно до умов договору купівлі-продажу №25/2009 від 25.06.2009р.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" виконані належним чином зобов'язання щодо поставки товару за договором купівлі-продажу №25/2009 від 25.06.2009р., враховуючи те, що ТОВ "ВИН АГРО" факт отримання товару відповідної кількості та вартістю 281 088,00 грн., як і його часткова оплата у розмірі 62600,00 грн. ніяким чином не заперечується, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано дійшов висновку про обґрунтованість заявлених ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" вимог в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 218 488,00 грн.

Суд першої інстанції зробив власний розрахунок пені з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України і здійснених ТОВ "ВИН АГРО" часткових проплат та встановив, що загальна сума пені становить 23095,70 грн.

При цьому, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, суд першої інстанції не вийшов за межі позовних вимог та правомірно стягнув з відповідача заявлену позивачем суму пені у розмірі 18941,87 грн.

Судом першої інстанції переглянуті розрахунки 3% річних і виправлені помилки.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом .

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату товару за даним договором, продавець має право вимагати від покупця сплати неустойки (пені) у розмірі 0,5% від вартості переданого товару за кожен день затримки платежу.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положення ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачають, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільств; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. При цьому, ч. 3 ст. 215 цього кодексу, встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ст. 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Враховуючи вищевикладене, а також заявлені ТОВ "ВИН АГРО" зустрічні вимоги про визнання недійсним п. 7.2 договору №25/2009 від 25.06.2010р., як такого, що суперечить вимогам ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд першої інстанції правомірно дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення даних вимог ТОВ "ВИН АГРО" та необхідності визнання недійсним п. 7.2 договору №25/2009 від 25.06.2010р. в частині встановленння пені у розмірі 0,5 %, оскільки такий розмір пені суперечить нормам чинного законодавства.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Разом з тим, враховуючи, що передбачений п. 7.2 договору №25/2009 від 25.06.2010р. вид штрафної санкції, як неустойка (пеня) за несвоєчасну оплату товару від вартості переданого товару за кожний день затримання платежу за даним договором, не суперечить нормам чинного законодавства, підстави для визнання його недійсності відсутні.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105, ГПК України, суд -,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Вин Агро" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2012 р. у справі №27/67-10-2256 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Е.І. Андрєєва

Суддя І.Г. Філінюк