Постанова

від 31.10.2012 по справі 5006/3/56пд/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2012 р. Справа № 5006/3/56пд/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П. суддівГольцової Л.А. Губенко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецкэнергоремонт" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 30.07.2012 у справі№ 5006/3/56пд/2012 господарського судуДонецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Донецкэнергоремонт" доПриватного підприємства "Багатопрофільне об'єднання "Дом" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватна виробничо-комерційна фірма "Триплекс" провизнання договорів недійсними за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Донецкэнергоремонт" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ПП "Багатопрофільне об'єднання "Дом" про визнання недійсним договору підряду від 01.09.2006 № 233-06.

12.03.2012 позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої, окрім визнання недійсним договору підряду від 01.09.2006р № 233-06, просив визнати недійсними договір підряду від 12.04.2007 № 117-07 та договір про надання послуг від 01.04.2006 № 4/04/06.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.06.2012 у справі №5006/3/56пд/2012 (суддя Гассій О.В.) позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Татенко В.М., Зубченко І.В., Радіонова О.О.) рішення Господарського суду Донецької області від 20.06.2012 у справі № 5006/3/56пд/2012 скасовано, прийнято нове рішення, яким провадження у справі в частині визнання недійсним договору від 12.04.2007 № 117-07 припинено, у задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду у даній справі, ТОВ "Донецкэнергоремонт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняте у даній справі судове рішення апеляційного господарського суду залишити без змін.

Від третьої особи відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між ТОВ "Донецкэнергоремонт" (Замовник) та ПП "Багатопрофільне об'єднання "Дом" (Підрядник) 01.09.2006 укладений договір підряду (про надання послуг підрядних організацій, пов'язаних з забезпеченням виробничого процесу) № 233-06, за умови якого Замовник доручив, а Підрядник зобов'язався на свій ризик виконати, в порядку та на умовах даного договору, роботи з капітального ремонту воздуховода Ф1520 мм від ЦЕВСа до ДП №1 комплексу доменної печі №1 ЦЕВС ЗАТ "ММЗ".

Вартість робіт по даному договору складає 94148,35 грн. без ПДВ. Крім того, Замовник сплачує ПДВ по ставці 20%, яка діє на момент укладання договору, в сумі 18829,67 грн. Всього вартість послуг за договором складає 112978,02 грн. (п. 3.1 договору).

Пунктами 3.2, 3.3 договору визначено, що роботи виконуються в обсязі встановлених затвердженими кошторисами по кожному об'єкту робіт. Договірна ціна розраховується на підставі затверджених Замовником кошторисів, на підставах узгоджених потреб у трудових, матеріально-технічних ресурсах та поточних цін на них (п.3.2, п.3.3).

В подальшому, між сторонами 03.01.2007 укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору, якою, зокрема, визначено, що вартість робіт встановлюється на підставі підписаного сторонами даного договору кошторису № 1188Т/16, який є невід'ємною частиною даної додаткової угоди. Строк дії договору з моменту підписання даної додаткової угоди -до 31.01.2008, а в частині взаєморозрахунків -до повного виконання сторонами свої зобов'язань.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами було укладено договір від 12.04.2007 № 117-07, за Замовник доручив, а Підрядник зобов'язався на свій ризик виконати у порядку та на умовах договору по реконструкції котлоагрегату ТП-150 станцій №2 ЦЕВС ЗАТ "ММЗ" та договір про надання послуг від 01.04.2006 № 4/04/06, за умовами якого Замовник зобов'язався замовити, а Виконавець прийняти до виконання замовлені послуги, згідно додатків, які є невід'ємними частинами договору.

Виходячи із змісту укладених договорів № 233-06, № 117-07, № 4/04/06, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено апеляційним господарським судом, договори № 233-06 та № 117-07 за своєю правовою природою є договорами підряду, а договір № 4/04/06 є договором про надання послуг.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог та визнання недійсними договорів від 01.09.2006 № 233-06, від 12.04.2007 № 117-07 та від 01.04.2006 № 4/04/06, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Приписами ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Отже, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Слід зазначити, що при укладенні господарського договору, сторони мають у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Апеляційним господарським судом досліджено та встановлено, що сторонами в спірному договорі № 233-06 були узгоджені всі істотні умови, зокрема, предмет договору, строк його дії, ціну, відповідальність сторін, права та обов'язки сторін, порядок вирішення спору. Крім того, зазначений договір направлений на настання реальних наслідків, що полягає в отриманні доходів від здійснення господарської діяльності.

Що стосується договору про надання послуг № 4/04/06, то у відповідності до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто (ч. 1 ст. 902 ЦК України).

Господарським судом апеляційної інстанції з'ясовано, що на виконання зазначеного вище договору № 4/04/06, сторонами укладено відповідні замовлення із зазначенням в них предмета, стосовно якого є необхідність у здійсненні певної послуги і оскільки ці замовлення підписані та скріплені печатками сторін договору, то, відповідно, такі дії слід розцінювати як дії, які спрямовані на настання відповідних наслідків, що полягає у наданні та прийнятті певної послуги.

До того ж, як з'ясовано судом апеляційної інстанції, договори № 233-06 і № 4/04/06 виконувалися сторонами, що у відповідності до ст. 241 ЦК України свідчить про їх схвалення.

Таким чином, беручи до уваги встановлені обставини справи та зважаючи на вимоги законодавства України, судом апеляційної інстанції мотивовано зроблено висновок, що при укладанні спірних договорів № 233-06 та № 4/04/06 сторонами не порушені загальні вимоги, передбачені ст. 203 ЦК України.

Відносно договору № 117-07, суд другої інстанції, зважаючи на наявність судового рішення у справі № 33/220пд Господарського суду Донецької області, обґрунтовано припинив провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, висновок апеляційного господарського суду, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права відносно прийняття та розгляду по суті заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, колегія суддів вважає правильним, оскільки збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру . Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову (п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 3).

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вказані висновки апеляційного господарського суду відповідають вимогам ст.ст.4 3 , 4 7 , 43, ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Статтею 111 7 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони, фактично, стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у даній справі відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для його зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецкэнергоремонт" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2012 у справі №5006/3/56пд/2012 -без змін.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Н.М. ГУБЕНКО