Постанова

від 31.10.2012 по справі 26/301

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2012 р. Справа № 26/301

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А., суддівМачульського Г.М., Уліцького А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.08.2012р. у справі№26/301 Господарського судуміста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" доПублічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" простягнення страхового відшкодування

за участю представників

- відповідача:Мороз В.В. (довіреність від 10.10.2012р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі -позивач) просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" (далі -відповідач) 14065,88 грн. страхового відшкодування. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування", відповідно до приписів якої позивач як страховик майнових інтересів власника пошкодженого автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано особу, що застрахувала цивільну відповідальність у відповідача, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування потерпілій особі отримав в рамках виплаченого страхового відшкодування право вимоги до відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2011р. (суддя Пінчук В.І.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Мартюк А.І., судді Новіков М.М., Зубець Л.П.) це рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 13555,88 грн., в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування і порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.07.2010р. в м. Києві внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), за участі автомобіля "Ссанг Йонг" (д.н. АА 4662 НТ), під керуванням Митропан С.П. та автомобіля "Субару" (д.н. АА 5540 ЕН), під керуванням Бенчука О.В., завдано механічні пошкодження автомобілю "Ссанг Йонг" (д.н. АА 4662 НТ), який був застрахований у позивача згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №2168666/05АВ від 28.09.2009р.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва №3-8270/10 від 18.08.2010р. гр. Бенчука О.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту №2168666/05АВ від 28.09.2009р., на підставі заяви страхувальника від 26.07.2010р., рахунку-фактури №00000007037 від 27.07.2010р., розрахунку суми страхового відшкодування від 06.08.2010р., а також на підставі страхового акту №10644/10/05/11 від 12.08.2010р. позивач виплатив власнику застрахованого автомобіля "Ссанг Йонг" (д.н. АА 4662 НТ) страхове відшкодування в розмірі 14065,88 грн., що підтверджується платіжним дорученням №17814 від 13.08.2010р.

Разом з тим, цивільно-правова відповідальність винного у ДТП Бенчука О.В. за шкоду, завдану майну третіх осіб, під час ДТП була застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/8084828. Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну одного потерпілого становить 25500,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не надано суду звіту про оцінку шкоди, яка була заподіяна в результаті ДТП, як документу, що визначає розмір збитку, підстави для стягнення коштів відсутні.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, своє рішення мотивував тим, що при здійснені страхової виплати позивачем було відшкодовано оцінену шкоду, тому саме вказана сума за вирахуванням франшизи має бути стягнута з відповідача.

Постанова суду апеляційної інстанції не підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Так, у касаційній скарзі як на підставу для скасування постанови суду апеляційної інстанції відповідач посилається на порушення цим судом приписів Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо визначення розміру шкоди.

Відповідно до приписів п.22.1. статті 22 цього Закону у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, якою обґрунтовано касаційну скаргу, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 34.1 статті 34 цього Закону у вказаній редакції визначено, що страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно пункту 34.2. цієї статті, якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

З приписів вказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", вбачається, що ними врегульовано правовідносини, пов'язані у тому числі із визначенням розміру збитків у правовідносинах, щодо дій, пов'язаних із страхуванням цивільно-правової відповідальності, а із встановлених судами обставин справи вбачається, що саме відповідач, що ним і не заперечувалось, застрахував цивільно-правову відповідальність винної у ДТП особи.

При цьому наведені приписи Закону за встановлених судами обставин не дають підстав вважати, що позивач при визначенні розміру страхового відшкодування повинен був здійснювати обов'язки, покладені вказаним Законом на відповідача.

Крім того, статтею 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно ж до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ч.2).

Таким чином обов'язок доказування покладається на сторін.

Позивачем, як встановлено судом апеляційної інстанції, на підтвердження своїх вимог надавались, зокрема, страховий акт, рахунок-фактура.

Відповідач же, не вчиняв під час розгляду справи судами попередніх інстанцій процесуальних дій, спрямованих на перевірку правильності визначення розміру виплаченого позивачем страхового відшкодування, та які б давали суду касаційної інстанції правові підстави вважати, що попередніми судовими інстанціями порушено норми процесуального права, на їх порушення судом апеляційної інстанції у касаційній скарзі не посилався.

При цьому, відповідно до пунктів 3.1, 3.3, 3.4, 3.9 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092, визначення вартості матеріального збитку (реальні збитки) з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування колісним транспортним засобом (втрати товарної вартості), здійснюється на підставі аналізу цін продажу (пропозиції) КТЗ, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках. При цьому можливе визначення збитків відповідно до цінових даних, аналогічних, але не ідентичних КТЗ, з належним або скоригованим строком експлуатації.

Між тим, враховуючи приписи статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України, оскільки обов'язок доказування покладається на сторін, та враховуючи, що доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, стосуються недоведеності обставин справи, однак згідно приписів статті 111 цього кодексу не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи (ч.2), та враховуючи, що відповідач не спростував під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції доводів позивача, відсутні правові підстави вважати, що постанову суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, згідно статті 993 Цивільного кодексу України, та статті 27 Закону України "Про страхування", яка містить подібні положення, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже за встановлених судами обставин справи позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту, отримав право вимоги, яке особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, у межах фактичних витрат та, як встановлено судом апеляційної інстанції, за вирахуванням франшизи.

Відтак, доводи, викладені у касаційній скарзі особою що її подала, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, тому підстави для скасування прийнятої ним постанови, відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2012р. у справі Господарського суду міста Києва №26/301 -без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.М. Уліцький