Постанова

від 01.11.2012 по справі 22/472

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2012 р. Справа № 22/472

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддівПершиков Є.В., Ходаківська І.П., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастен" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.09.2012 року у справі№ 22/472 господарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастен", 2. Приватного підприємства "Вір" за участю третіх осіб 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство № 7", 2. Відкритого акціонерного товариства "Експериментальний завод залізобетонних шпал" про звернення стягнення на предмет застави, іпотеки в судовому засіданні взяли участь представники від позивача відповідача 1 Вознюк М.В. дов. № 2417 від 01.03.2011 року Вінокурова Р.О. дов. № 6/3 від 16.02.2012 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" (далі за текстом -ПАТ "КБ "Хрещатик") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Бастен" (далі за текстом -ТОВ "Бастен"), приватного підприємства "Вір" (далі за текстом -ПП "Вір"), за участі третіх осіб -товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство № 7" (далі за текстом -ТОВ "Будівельне підприємство № 7") та відкритого акціонерного товариства "Експериментальний завод залізобетонних шпал" (далі за текстом -ВАТ "Експериментальний завод залізобетонних шпал") про звернення стягнення на предмет застави, іпотеки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2012 року у справі № 22/472 позовні вимоги задоволено: звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 40-47/2-06-з/1 від 09.11.2006 року укладеним з ТОВ "Бастен", а саме: виробничу базу, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Бутлерова Академіка, 4, загальною площею 4098, 40 кв. м. та належить ТОВ "Бастен"; на предмет застави за договором № 40-47/2-06-з/5 від 09.11.2006 року укладеним з ТОВ "Бастен", а саме: обладнання в кількості 90 одиниць, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 4, найменування, кількість та вартість заставленого майна вказані в додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору застави № 40-47/2-06-з/5 від 09.11.2006 року яке належить ТОВ "Бастен"; на предмет застави за договором № 40-47/2-06-з/17 від 29.06.2010 року укладеним з ТОВ "Бастен", а саме: лінію порошкового фарбування, інвентарний № 1-137, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 4 та належить ТОВ "Бастен"; на предмет застави за договором № 40-47/2-06-з/6 від 09.11.2006 року укладеним з ПП "Вір", а саме: лінію для нанесення металевих покриттів "БІ-ДЖО-1" ТУ У 28.5-31175832-001:2005 мах ф 610 Ь=18, 5 м., лінію для нанесення металевих покриттів "БІ-ДЖО-2" ТУ У 28.5-31175832-001:2005 мах ф730 Ь=25, 0 м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 4 та належить ПП "Вір" для задоволення вимог ПАТ "КБ "Хрещатик" за кредитним договором № 40-47/2-06 від 09.11.2006 року в сумі 23 815 462, 32 гривень в т.ч.: сума кредиту в розмірі 1 860 000, 00 дол. США, еквівалент в гривні 14 829 222, 00 гривень; відсотки за користування кредитними коштами в період з 01.09.2010 року по 30.09.2011 року в сумі 316 329, 17 дол. США, еквівалент в гривні 2 521 997, 57 гривень; сума кредиту в розмірі 3 205 000, 00 гривень; відсотки за користування кредитними коштами в період з 01.09.2010 року по 30.09.2011 року в сумі 971 158, 89 гривень; комісія за управління кредитною лінією за вересень 2010 року -вересень 2011 року в сумі 13 000 гривень; пеня за прострочення сплати кредиту в сумі 1 860 000,00 дол. США, еквівалент в гривні 14 829 222, 00 гривень, в період з 16.08.2010 року по 28.02.2011року в розмірі 1 190 197, 42 гривень; пеня за прострочення сплати кредиту в сумі 3 205 000, 00 гривень в період з 16.08.2010 року по 28.02.2011 року в розмірі 253 819, 93 гривень; пеня за прострочення сплати відсотків по валютному кредиту в період з 31.08.2010 року по 28.02.2011 року в сумі 39 012, 31 гривень; за прострочення сплати відсотків по гривневому кредиту в період з 31.08.2010 року по 28.02.2011 року в сумі 15 020, 08 гривень; 180 342, 22 грн., як 1% від заборгованості за не страхування заставленого майна; 3% річних за порушення грошового зобов'язання сумі 491 192, 58 гривень за кредитними коштами в дол. США та 105 499, 32 гривень за кредитними коштами в гривні, за кредитним договором № 40-47/2-06/ПБ від 28.10.2009 року в сумі 16 130 582, 54 гривень в т.ч.: сума кредиту в розмірі 1 200 000, 00 дол. США еквівалент в гривні 9 567 240 гривень; відсотки за користування кредитом в період з 01.11.2010 року по 30.09.2011 року в сумі 361 150, 03 дол. США, еквівалент в гривні 2 879 340, 84 гривень; сума кредиту в розмірі 1 474 000, 00 гривень; відсотки за користування кредитом в період з 01.11.2010 року по 30.09.2011 року в сумі 790 387, 05 гривень; комісія за управління кредитною лінією за листопад 2009 року по грудень 2010 року в сумі 23 000, 00 гривень; пеня за прострочення сплати кредиту в сумі 1 200 000,00 дол. США в період з 16.08.2010 року по 28.02.2011 року в розмірі 761 368, 82 гривень; пеня за прострочення сплати відсотків за період з 30.10.2010 року по 28.02.2011 року в сумі 120 572, 44 гривень; пеня за прострочення сплати кредиту в сумі 1 474 000, 00 гривень за період з 16.08.2010 року по 28.02.2011 року в розмірі 117 302, 13 гривень; пеня за прострочення сплати відсотків за період з 30.10.2010 року по 28.02.2011 року в розмірі 33 101, 10 грн.; 3 % річних в сумі 315 640, 28 гривень за кредитним коштами в дол. США, та 48 629, 88 гривень за кредитними коштами в гривні.

Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки за іпотечним договором № 40-47/2-06-з/1 від 09.11.2006 року шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу у розмірі 19 203 000 гривень; спосіб реалізації предмета застави за договором № 40-47/2-06-з/5 від 09.11.2006 року шляхом проведення публічних торгів з визначенням початкової ціни продажу предмета застави, що встановлена сторонами у договорі в 5 000 гривень; спосіб реалізації предмета застави за договором № 40-47/2-06-з/17 від 29.06.2010 шляхом проведення публічних торгів з визначенням початкової ціни продажу предмета застави, що встановлена сторонами у договорі в 1 500 000, 00 гривень; спосіб реалізації предмета застави за договором № 40-47/2-06-з/6 від 09.11.2006 року шляхом проведення публічних торгів з визначенням початкової ціни продажу предмета застави, що встановлена сторонами у договорі в 1 340 686, 08 гривень.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, ТОВ "Бастен" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду від 23.04.2012 року та припинити провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012 року апеляційну скаргу ТОВ "Бастен" на рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2012 року залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2012 року у справі № 22/472 -без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "Бастен" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 23.04.2012 року та постанову апеляційного господарського суду від 05.09.2012 року у справі № 22/472 та припинити провадження у справі, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. ст. 1, 12, 33, 35, 36, Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 16, 17, 18 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.10.2012 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд касаційної скарги ТОВ "Бастен" відкладено до 30.10.2012 року, у зв'язку з неявкою представників відповідача та третьої особи в судове засідання.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 30.10.2012 року № 03.08-05/1022 для перегляду в касаційному порядку справи № 22/472 у зв'язку із завантаженістю судді Полянського А.Г. сформовано колегію суддів у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді Ходаківська І.П., Яценко О.В.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.11.2006 року між відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Хрещатик", та ТОВ "Будівельне підприємство № 7" було укладено кредитний договір № 40-47/2-06, згідно умов якого банком відкрито мультивалютну кредитну лінію в сумі 1 860 000 дол. США та 3 205 000, 00 гривень строком до 01.09.2010 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами 15, 5 % річних в доларах США та 28 % річних за користування кредитом в гривні (пп. 1.1 договору в редакції п. 1. додаткової угоди № 27 від 29.06.2010 року).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2009 року між ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", ТОВ "Будівельне підприємство №7" та ВАТ "Експериментальний завод залізобетонних шпал" укладено договір про переведення боргу, за умовами якого ТОВ "Будівельне підприємство № 7" перевело на ВАТ "Експериментальний завод залізобетонних шпал" частину боргу в сумі 200 000 доларів США та 1 474 000 грн., з усіма належними до сплати в частині переведеного боргу комісіями, відсотками, штрафами, пенями, та всі інші зобов'язання первісного боржника ( том 1 арк. 34-35).

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що у зв'язку з переведенням частини боргових зобов'язань, 28.10.2009 року між банком та позичальником -ВАТ "Експериментальний завод залізобетонних шпал" укладено кредитний договір № 40-47/2-06/ПБ, за умовами якого позичальнику відкрито невідновлювальну мультивалютну (долари США, гривня) кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі 1 200 000 доларів США та 1 474 000 грн. строком до 01.09.2010 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в доларах США із розрахунку 15,5% річних та за користування кредитом в гривні із розрахунку 28 % річних.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору № 40-47/2-06/ПБ від 28.10.2009 року кредитні кошти було використано ТОВ "Будівельне підприємство № 7" в межах договору № 40-47/2-06 від 09.11.2006 року: в доларах США - для придбання корпоративних прав учасників ТОВ "Бастен" у розмірі 100 % статутного фонду, придбання обладнання та поповнення обігових коштів; в гривні -для поповнення обігових коштів.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що між відкритим акціонерним товариством "КБ "Хрещатик" та ТОВ "Бастен" було укладено іпотечний договір № 40-47/2-06-з/1 від 09.11.2006 року, договори застави № 40-47/2-06-з/5 від 09.11.2006 року, № 40-47/2-06-з/17 від 29.06.2010 року, а з ПП "Вір" договір застави № 40-47/2-06-з/6 від 09.11.2006 року.

За умовами іпотечного договору № 40-47/2-06-з/1 від 09.11.2006 року (з урахуванням змін внесених договором № 4 від 29.06.2010 року), банку передано в іпотеку нерухоме майно: виробничу базу, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Бутлерова Академіка, 4, загальною площею 4 098, 40 кв. м. та належить на праві власності ТОВ "Бастен" на забезпечення виконання зобов'язань: ТОВ "Будівельне підприємство № 7", що випливають із кредитного договору № 40-47/2-06 від 09.11.2006 року та ВАТ "Експериментальний завод залізобетонних шпал", що випливають із кредитного договору № 40-47/2-06/ПБ від 28.10.2009 року.

Згідно положень договору застави № 40-47/2-06-з/5 від 09.11.2006 року (з урахуванням змін внесених договором № 3 від 29.06.2010 року), банку в заставу передано обладнання в кількості 90 одиниць, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 4, найменування, кількість та вартість заставленого майна вказані в додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору застави № 40-47/2-06-з/5 від 09.11.2006 року, яке належить ТОВ "Бастен" на забезпечення виконання зобов'язань: ТОВ "Будівельне підприємство № 7", що випливають із кредитного договору № 40-47/2-06 від 09.11.2006 року та ВАТ "Експериментальний завод залізобетонних шпал", що випливають із кредитного договору № 40-47/2-06/ПБ від 28.10.2009 року.

За договором застави № 40-47/2-06-з/17 від 29.06.2010 року банку в заставу передано лінію порошкового фарбування, інвентарний № 1-137, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 4 та належить ТОВ "Бастен" на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Будівельне підприємство № 7", що випливають із кредитного договору № 40-47/2-06 від 09.11.2006 року.

Відповідно до умов договору застави № 40-47/2-06-з/6 від 09.11.2006 року (з урахуванням змін внесених договором № 3 від 30.06.2010 року), банку в заставу передано лінію для нанесення металевих покриттів "БІ-ДЖО-1" ТУ У 28.5-31175832-001:2005 мах ф 610 Ь=18,5 м., лінію для нанесення металевих покриттів "БІ-ДЖО-2" ТУ У 28.5-31175832-001:2005 мах ф730 Ь=25,0 м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 4 та належить ПП "Вір" на забезпечення виконання зобов'язань: ТОВ "Будівельне підприємство № 7", що випливають із кредитного договору № 40-47/2-06 від 09.11.2006 року та ВАТ "Експериментальний завод залізобетонних шпал", що випливають із кредитного договору № 40-47/2-06/ПБ від 28.10.2009 року.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами виконувались зобов'язання за кредитними договорами, про що свідчать банківські виписки, що підтверджують рух коштів, їх зарахування по погашенню сплачених коштів, винесенню простроченої заборгованості та інше.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що третьою особою 1 та 2 зобов'язання за кредитними договорами не були виконані, внаслідок чого загальна заборгованість третьої особи 1 перед позивачем складає 23 815 462, 32 грн., третьої особи 2 -16 130 582, 54 грн.

З матеріалів справи вбачається, що листами № 24-15/4680 від 11.07.2011 року, № 24-15/4677 від 11.07.2011 року, № 24-15/4675 від 11.07.2011 року позивач звернувся до відповідача-2 та третьої особи 2 з повідомленням про порушення зобов'язань за кредитним договором з вимогою про необхідність погашення вказаної заборгованості, що підтверджується копіями поштових повідомлень про вручення.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що банком в порядку передбаченому п. 6.3. іпотечного договору на адресу боржників (третіх осіб) та відповідача-1 були надіслані листи № 24-15/4674 від 11.07.2011 року, № 24-15/4685 від 11.07.2011 року, № 24-15/4682 від 11.07.2011 року, № 24-15/4670 від 11.07.2011року, в яких банк повідомляв про те, що у разі невиконання зобов'язань з погашення кредиту, банк відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку" вправі почати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, отримання яких підтверджується копіями поштових повідомлень про вручення які позичальниками, іпотекодавцями та застоводавцями були залишені без належного реагування.

Згідно положень ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України закріплено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Стаття 548 Цивільного кодексу України встановлює загальні умови забезпечення виконання зобов'язання.

Так, ч. 1 вказаної статті встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами ст. 572 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Стаття 574 вказаного Кодексу передбачає підстави виникнення застави, зокрема ч. 1 встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони іпотечного договору у п. 4.1.1. погодили право іпотекодержателя на: у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником основного зобов'язання в цілому, або тієї, чи іншої його частини, а також в інших випадках, передбачених цим договором, реалізувати своє право за договором, тобто звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному законодавством України та цим договором та задовольнити в повному обсязі за рахунок цього свої вимоги за кредитним договором та цим договором.

Згідно із п. 4.1.2 сторони погодили право іпотекодержателя, у разі порушення позичальником основного зобов'язання, та/або умов цього договору, надіслати позичальнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення такого порушення в тридцятиденний строк із попередженням про задоволення вимог іпотекодержателя із предмета іпотеки в разі невиконання вимоги.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Частиною 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що положення частини 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Тобто, якщо іпотекодержатель не реалізував спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст. 39 Закону України "Про іпотеку".

Положеннями ст. 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 26.01.2010 року у справі № 38/126-09 та від 22.12.2009 року у справі № 14/215.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що іпотекодержатель, в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку", не позбавлений права звернення до суду за захистом свого права без позасудового врегулювання спору.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність обов'язку господарського суду міста Києва перевіряти дотримання порядку та строків направлення повідомлень-претензій позичальнику та іпотекодавцю, оскільки позовна заява була подана банком 16.11.2011 року, тобто після внесення змін в ст. 35 Закону України "Про іпотеку" відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 року N 3795-VI.

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було направлено відповідачу 1 повідомлення № 24-15/4682, № 24-15/4670 від 11.07.2011 року, які були адресовані банком директору ТОВ "Бастен" Гарбару О.С. та отримані 18.07.2011 року згідно поштового повідомлення про вручення за адресою місцезнаходження предмету іпотеки: 02090, м. Київ, вул. Академіка Бутлерова 4.

Так, попередні інстанції, з урахуванням положень ст. 93 Цивільного кодексу України, встановили наявність доказів направлення та одержання ТОВ "Бастен" та ТОВ "Будівельне підприємство № 7" вимоги про усунення порушення та відхили доводи відповідача 1 про те, що останній не був зареєстрований за адресою, де знаходиться заставлене майно -02090, м. Київ, вул. Ак. Бутлерова 4, оскільки це не підтверджує того факту, що вказані підприємства не могли отримати вимоги про виконання зобов'язання перед банком, які їм адресувались з огляду на те, що вручення вказаних вимог підтверджено поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих відправлень.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції встановлені ст. 111 7 ГПК України, погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про те, що позивач обґрунтовано, у встановленому Законом порядку, звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Таким чином, доводи скаржника стосовно порушення порядку повідомлення іпотекодавця про невиконання умов кредитних договорів в порядку передбаченому ст. 35 Закону України "Про іпотеку" та визначеному в ст. ст. 16, 17, 18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" колегія суддів касаційної інстанції відхиляє як необґрунтовані з огляду на те, що суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Місцевим та апеляційним господарським судом встановлено, що згідно Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" приватне обтяження за договорами застави № 40-47/2-06-з/5 від 09.11.2006 року, № 40-47/2-06-з/17 від 29.06.2010 року, № 40-47/2-06-з/6 від 09.11.2006 року зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 4046362, № 9981433, № 4045317.

Згідно положень п. 5.1 договорів застави № 40-47/2-06-з/5 від 09.11.2006 року, № 40-47/2-06-з/6 від 09.11.2006 року у разі невиконання або неналежного виконання боржником умов кредитного договору, заставодавцем умов договору застави, у випадку недійсності наданих боржником або заставодавцем гарантій за цим договором і кредитним договором та інших передбачених чинним законодавством випадках, звернення стягнення на предмет застави здійснюється в порядку передбаченому законодавством України (Закон України "Про заставу", Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень") та цим договором.

В пункті 5.1 договору застави № 40-47/2-06-з/17 від 29.06.2010 також зазначено, що у разі невиконання умов кредитного договору звернення стягнення на предмет застави здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України, або в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 4.1 договорів застави № 40-47/2-06-з/5 від 09.11.2006 року, № 40-47/2-06-з/17 від 29.06.2010року, № 40-47/2-06-з/6 від 09.11.2006року заставодержатель має право при виникненні передбачених кредитним договором підстав до стягнення заборгованості за основним зобов'язанням та в інших випадках передбачених законодавством або цим договором, за рахунок предмету застави задовольнити свої вимоги по кредитному договору в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, втрати, викликані задавненням виконання, а також неустойку, якщо вона передбачена кредитним договором; відшкодуванню підлягають також витрати заставодержателя, пов'язані зі зверненням стягнення на предмет застави та його реалізацією.

Частиною 1 ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що оскільки позичальниками не виконуються покладені на них зобов'язання за кредитними договорами № 40-47/2-06 від 09.11.2006, № 40-47/2-06/ПБ від 28.10.2009, позивач на підставі ст. 589 Цивільного кодексу України, п. 4.1.1 іпотечного договору № 40-47/2-06-з/1 від 09.11.2006, п. 5.1 договорів застави № 40-47/2-06-з/5 від 09.11.2006 року, № 40-47/2-06-з/17 від 29.06.2010 року, № 40-47/2-06-з/6 від 09.11.2006 року отримав право звернення стягнення на заставлене майно.

Статтями 24, 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом. У разі задоволення судом позову в рішенні, зокрема, зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього Закону.

Згідно ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Отже, початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки (ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку").

Як вбачається з матеріалів справи, господарськими судами попередніх інстанцій вірно встановлено початкову ціну продажу предметів іпотеки та застави у відповідності до вимог законодавства.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено факт невиконання зобов'язання за кредитними договорами № 40-47/2-06 від 09.11.2006 року, № 40-47/2-06/ПБ від 28.10.2009 року, встановлено суми заборгованості за кредитними договорами, а саме суми кредиту, процентів по кредиту, комісії, нарахованої пені не сплачені, що свідчить про порушення договірних зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісій в порядку та на умовах, встановлених кредитними договорами.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи судомами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки місцевого та апеляційного господарських судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бастен" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012 року у справі № 22/472 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012 року у справі № 22/472 залишити без змін.

Головуючий суддяЄ.В. Першиков СуддіІ.П. Ходаківська О.В. Яценко