Ухвала

від 27.11.2012 по справі 22/472

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 22/472 27.11.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастен»;

2. Приватного підприємства «Вір»

треті особи 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство

№ 7»;

2. Відкрите акціонерне товариство «Експериментальний завод

залізобетонних шпал»

про звернення стягнення на предмети застави, іпотеки

За заявою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»

про скасування наказу №22/472 від 06.11.2012р., розділення вимог щодо

двох відповідачів та видачу двох окремих наказів на підставі

ст.ст. 116, 117 ГПК України

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача (заявника) Вознюк М.В.

Від відповідачів не з'явились

Від третіх осіб не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2012р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2012, позов по справі №22/472 задоволено повністю.

Вказаним рішенням, зокрема, звернуто стягнення: на предмет іпотеки за іпотечним договором № 40-47/2-06-з/1 від 09.11.2006 року укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бастен», на предмет застави за договором № 40-47/2-06-з/5 від 09.11.2006 року укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бастен», на предмет застави за договором № 40-47/2-06-з/17 від 29.06.2010 року укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бастен», на предмет застави за договором № 40-47/2-06-з/6 від 09.11.2006 року укладеним з Приватним підприємством «Вір».

Для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»за кредитним договором № 40-47/2-06 від 09.11.2006р. в сумі 23 815 462,32 гривень, за кредитним договором № 40-47/2-06/ПБ від 28.10.2009 року в сумі 16 130 582,54 гривень, судом було вирішено встановити спосіб реалізації предмета іпотеки за іпотечним договором № 40-47/2-06-з/1 від 09.11.2006р. шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу у розмірі 19 203 000 гривень, встановити спосіб реалізації предмета застави за договором № 40-47/2-06-з/5 від 09.11.2006 року шляхом проведення публічних торгів з визначенням початкової ціни продажу предмета застави, що встановлена сторонами у договорі в 5 000 гривень, встановити спосіб реалізації предмета застави за договором № 40-47/2-06-з/17 від 29.06.2010 року шляхом проведення публічних торгів з визначенням початкової ціни продажу предмета застави, що встановлена сторонами у договорі в 1 500 000 гривень, встановити спосіб реалізації предмета застави за договором № 40-47/2-06-з/6 від 09.11.2006 року шляхом проведення публічних торгів з визначенням початкової ціни продажу предмета застави, що встановлена сторонами у договорі в 1 340 686,08 гривень.

06.11.2012р. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2012р. по справі №22/472, судом було видано відповідні накази.

16.11.2012р. позивач по справі, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик», звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про скасування наказу №22/472 від 06.11.2012р., розділення вимог щодо двох відповідачів та видачу двох окремих наказів на підставі ст.ст. 116, 117 ГПК України.

Ухвалою від 16.11.2012р. суд призначив розгляд заяви на 27.11.2012р.

Представники відповідачів та третіх осіб в призначене судове засідання не з`явились, про причини їх неявки суд не повідомлений; присутній представник позивача подану заяву усно підтримав.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 ГПК України, наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин 2, 3 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу.

В поданій заяві позивач зазначає, що всупереч вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 4 ст. 116 ГПК України та ч. 1 ст. 117 ГПК України наказ від 06.11.2012р., який видавався на виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2012р. по справі №22/472, був виданий одним документом стосовно двох відповідачів по справі.

На думку позивача це унеможливлює пред'явлення до виконання даного наказу, оскільки він суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження», так як не був виданий окремо щодо кожного з відповідачів в частині, що стосується саме цього відповідача, а був виданий проти двох відповідачів одночасно.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до ч. 4 ст. 116 ГПК України, якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Аналіз наведених вище норм Закону України «Про виконавче провадження»та ГПК України дозволяє дійти висновку, що у виконавчому документи зазначається резолютивна частина рішення суду, на виконання якого і видається відповідний наказ.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»(п. 3.2) виправлення до наказу мають вноситися з урахуванням вимог частини першої статті 89 ГПК, тобто ці виправлення не можуть зачіпати суті судового рішення, на виконання якого видано наказ, тоді як в поданій заяві про виправлення наказу заявник по суті просить суд змінити резолютивну частину рішення та викласти її в новій редакції.

Крім того, як вбачається з заявлених позивачем позовних вимог та з рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2012р. по справі №22/472, стягнення з відповідачів має солідарний характер.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»(п. 1) відповідно до статті 116 ГПК виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому місцевим господарським судом після набрання судовим рішенням законної сили згідно з вимогами статті 85 ГПК і повернення матеріалів справи із суду апеляційної інстанції (якщо рішення оскаржувалося в апеляційному порядку і не було скасоване чи змінене), а строк пред'явлення наказу до виконання повинен відповідати статті 22 Закону України «Про виконавче провадження».

Якщо кілька відповідачів, до яких було пред'явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов'язанням, господарським судом може бути видано один наказ, в якому зазначається, що право стягнення є солідарним (частина друга статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Також позивачем не надано суду доказів, щодо неможливості пред'явлення до виконання вищеописаного наказу, зокрема доказів того, що цей наказ позивачем було пред'явлено до державної виконавчої служби до виконання, і що нею даний наказ було повернуто як такий, що не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви позивача про скасування наказу №22/472 від 06.11.2012р., розділення вимог щодо двох відповідачів та видачу двох окремих наказів, та в задоволенні заяви відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження», Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Заяву Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»про скасування наказу №22/472 від 06.11.2012р., розділення вимог щодо двох відповідачів та видачу двох окремих наказів, залишити без задоволення.

Дана ухвала набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя І.О.Домнічева