Рішення

від 18.09.2012 по справі 0503/5479/2012

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0503/5479/2012

2/0503/2611/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2012 .

Артемiвський мiськрайонний суд Донецької області у складi: головуючого судді - Решетняк І.В., при секретарі Мілевській О.І., за участю: представника позивача -ОСОБА_1, позивача -ОСОБА_2, відповідача -не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Артемівську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Інжиніринговий центр «Буд-Експерт»про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, вихідної допомоги та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Артемівського міськрайонного суду Донецької області звернулася ОСОБА_2 (далі по тексту позивач) з позовом до Приватного підприємства «Інжиніринговий центр «Буд-Експерт»(далі по тексту відповідач), в якому після уточнення позовних вимог вимагала стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 16 385,83 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн., середній заробіток за час затримки у виплаті заробітної плати у розмірі 15 536, 43 грн. та вихідну допомогу в розмірі 10 500 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що працював у відповідача на посаді головного інженера. У зв`язку з невиплатою заробітної плати відповідачем позивач звільнився за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України. Заборгованість по заробітній платі не погашена відповідачем на час подачі позову до суду та в період судового провадження. Невиплата заробітної плати спричинила позивачу моральну шкоду.

В письмових запереченнях проти позову відповідач зазначив, що з заявленими позовними вимогами підприємство не згодне в повному обсязі, оскільки позивач фактично керувала підприємством на протязі часу, за який вимагає стягнути заборгованість по заробітній платі, невиплата заробітної плати є прямим наслідком її роботи на посаді головного інженера, тому вини підприємства у невиплаті заробітної плати немає. Також відповідач вказав, що позивач нанесла підприємству матеріальну шкоду, оскільки при звільненні взяла відповідні речі вартістю 17 000 грн., що належать підприємству та перевищують суму заборгованості. Наявність моральної шкоди у позивача у зв`язку з невиплатою заробітної плати, за думкою відповідача, не доведена в установленому порядку, так як у позивача є чоловік, який в змозі утримувати сім`ю. Відсутні докази причинного зв`язку між невиплатою заробітної плати позивачу та його плохим самовідчуттям, підтвердженим відповідними медичними довідками.

Заслухавши позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач була прийнята на роботу в Приватне підприємство «Інжиніринговий центр «Буд-Експерт»1 липня 2011 року на посаду начальника виробничого відділу. 15.07.2011 року позивач була переведена на посаду головного інженера ПП «Інжиніринговий центр «Буд-Експерт». 7 травня 2012 року позивач була звільнена за власним бажанням з підприємства «Інжиніринговий центр «Буд-Експерт»на підставі ч.3 ст.38 КзпП України у зв`язку з невиконанням законодавства про працю (невиплатою заробітної плати) (а.с. 9-10,123).

Відповідно до довідки відповідача № 9 від 14.05.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі станом на 07.05.2012 року складає 16 385 грн. 83 коп., а саме: грудень 2011 року - 1 471 грн. 60 коп., січень 2012 року - 2 867 грн. 90 коп., лютий 2012 року - 1 815 грн. 24 коп., березень 2012 року - 2 867 грн. 90 коп., квітень 2012 року - 2 867 грн. 90 коп., травень 2012 року - 4 495 грн. 29 коп. (а.с. 5).

Дана заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі не погашена на час ухвалення рішення.

Згідно з ч.1 ст.115 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше 2-х разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16-ти календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем у виплаті заробітної плати є порушенням зазначених вимог ч.1 ст.115 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці».

Частиною 3 статті 38 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. Статтею 44 Кодексу законів про працю України встановлено, що при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше 3-місячного середнього заробітку.

Відповідно до довідки відповідача № 31 від 13.08.2012 року середньомісячна заробітна плата позивача за період роботи на приватному підприємстві «Буд-Експерт»з 01.07.2011 року по 07.05.2012 року складає 3 500 грн.

Таким чином, виходячи з підстав припинення трудових відносин позивача з відповідачем (ч.3 ст.38 КЗпП України) невиплата позивачу вихідної допомоги є порушенням вимог ст.44 КЗпП України.

Частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. За вимогою ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»у пункті 20 визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи -по день постановлення рішення.

За здійсненим позивачем розрахунком середньоденний його заробіток на підприємстві «Інжиніринговий центр «Буд-Експерт», виходячи із середньомісячної заробітної плати в розмірі 3 500 грн., дорівнює 170 грн. 70 коп. Кількість робочих днів від дня звільнення до дня ухвалення рішення складає 91 робочий день. 173,7 грн. х 91 робочий день створює суму у розмірі 15 536 грн. 43 коп., стягнення якої слід кваліфікувати за нормою статті 117 Кодексу законів про працю України як середній заробіток за весь час затримки.

Частиною 1 статті 237 1 Кодексу законів про працю України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІІ групи загального захворювання (а.с.11), перебуває на обліку у лікаря-ендокринолога, регулярно проходить стаціонарне та амбулаторне лікування (а.с.39), а також медичне обстеження в ендокринологічному відділенні Донецького обласного клінічного територіального медичного об`єднання (а.с.12-25). Позивач має неповнолітнього сина -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому сім`я ОСОБА_3 має заборгованість за водопостачання станом на 01.07.2012 року у розмірі 219,62 грн. (а.с.41) та позичає гроші у банківських установах (а.с.42-44).

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»у пункті 9 встановлено, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею; кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Тому невиплата заробітної плати є порушенням конституційного права людини заробляти собі на життя працею, яке при наявності у людині сім`ї, дитини, яку він повинен утримувати, поганого стану здоров`я в безумовному порядку призводить до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя, що утворює моральну шкоду.

За таких обставин суд приходить до висновку, що невиплата відповідачем позивачу заробітної плати на протязі тривалого часу спричинило позивачу моральну шкоду, розмір відшкодування якої повинен відповідати 5 000 грн.

Одночасно суд вважає за необхідне вказати про неспроможність доводів відповідача у запереченнях проти позову.

Так, законодавство України не встановлює можливості невиплати заробітної плати працівнику з причини нанесення ним підприємству матеріального шкоди. Також законодавство України не виключає можливість спричинення моральної шкоди працівнику, пов`язаної з порушенням його законних прав на отримання заробітної плати, при наявності у нього особи, яка може його утримувати.

При цьому відповідачем у відповідності з вимогами ст.60 ЦПК України не доведено, що позивач спричинив матеріальну шкоду підприємству. Твердження відповідача, що позивач фактично керувала підприємством на протязі часу, за який вимагає стягнути заборгованість по заробітній платі, та невиплата заробітної плати є прямим наслідком її роботи на посаді головного інженера не має відповідного документального підтвердження. Згідно з витягом та довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с.114-116), відомості за якими на підставі ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»вважаються достовірною інформацією, керівником Приватного підприємства «Інжиніринговий центр «Буд-Експерт»з моменту його створення у серпні 2009 року є ОСОБА_4.

У зв`язку з викладеним, приймаючи до уваги встановлені судом обставини та відповідні ним спірні правовідносини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 60, 88,179, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.115-117, 237 1 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Інжиніринговий центр «Буд-Експерт»про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, вихідної допомоги та моральної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Інжиніринговий центр «Буд-Експерт»(ідентифікаційний код - 36407783, адреса: 84500, м. Артемівськ Донецької області, вул. Петровського, 135) на користь ОСОБА_2 (адреса: 84500, АДРЕСА_1) заборгованість по заробітній платі у розмірі 16 385 грн. 85 коп. (шістнадцять тисяч триста вісімдесят п`ять гривень 85 коп.), відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. (п`ять тисяч гривень), середній заробіток за час затримки у виплаті заробітної плати у розмірі 15 536 грн. 43 коп. (п`ятнадцять тисяч п`ятсот тридцять шість гривень 43 коп), вихідну допомогу у розмірі 10 500 грн. (десять тисяч п`ятсот гривень).

Стягнути з Приватного підприємства «Інжиніринговий центр «Буд-Експерт»(ідентифікаційний код - 36407783, адреса: 84500, м. Артемівськ Донецької області, вул. Петровського, 135) в дохід держави 214,60 (двісті чотирнадцять гривень 60 коп.) судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено та підписано 17.09.2012 року.

Головуючий суддя І. В.Решетняк