Постанова

від 30.10.2012 по справі 5020-224/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 року Справа № 5020-224/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сотула В.В.,

суддів Голика В.С.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна компанія "Інтерстройпрогрес";

відповідача: не з`явився, товариство з обмеженою відповідальністю "АРИОЛ";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АРИОЛ" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Єфременко О.О.) від 16 травня 2012 року у справі №5020-224/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна компанія "Інтерстройпрогрес" (пр-кт Київський, буд.36-Д,Донецьк,83054) ( вул. Буслаєва, 25, місто Донецьк, 83007), (вул. Університетська, буд. 80, офіс 429, місто Донецьк, 83114), ( вул. Лівобережна, 20, місто Донецьк, 83014)

до товариства з обмеженою відповідальністю "АРИОЛ" (Георгієвська Балка, буд. ВОХР, кв.19,Севастополь,99043)

про стягнення 12255,00 грн.

ВСТАНОВИВ :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Промислово-будівельна компанія „Інтерстройпрогрес", звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Ариол", про стягнення суми у розмірі 12255,00 грн., з якої: сума заборгованості у розмірі 10000,00 грн., сума пені у розмірі 2255,00 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором підряду в частині оплати виконаних позивачем робіт.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16 травня 2012 року у справі №5020-224/2012 (суддя Єфременко О.О.) позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АРИОЛ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна компанія "Інтерстройпрогрес" суму у розмірі 10246,30 грн., з якої: сума боргу у розмірі 10000,00 грн., сума пені у розмірі 246,30 грн., судовий збір у розмірі 1 345,69 грн.

В іншій частині вимог у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив про доведеність матеріалами справи факту порушення відповідачем зобов'язань за договором підряду від 21 липня 2010 № 45 в частині своєчасної та повної оплати за виконані позивачем роботи. Втім, перевіривши розрахунок позову, місцевий суд зазначив про необґрунтоване нарахування позивачем суми пені понад строк, визначений у частині 6 статті 232 Господарського кодексу України, а тому дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати зазначене рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставами для скасування наведеного судового акту заявник скарги вважав неповне з'ясування місцевим судом обставин справи, що призвело до невірного застосування норм матеріального права та надання помилкових висновків по суті спору.

Зокрема, заявник скарги вважав недоведеним факт виконання підрядних робіт, про стягнення вартості яких заявлено у даному позові, оскільки замовником - товариством з обмеженою відповідальністю "АРИОЛ" не підписувались акти приймання - передачі виконаних робіт та, незважаючи на вимогу господарського суду міста Севастополя, позивачем не були надані податкові накладні, декларації щодо прибутку та податку на додану вартість або будь-які інші документи, які є належними доказами викладених вище обставин.

Крім того, сторона звертала увагу суду на необґрунтоване нарахування та стягнення місцевим судом пені за період з моменту надіслання позивачем претензії щодо сплати відповідачем відповідної заборгованості, стверджуючи, що нарахування суми пені мало бути здійснене з моменту порушення права виконавця робіт щодо їх оплати.

При цьому, заявник скарги зазначав, що враховуючи доводи, викладені в позовній заяві про виконання товариством з обмеженою відповідальністю „Промислово-будівельна компанія „Інтерстройпрогрес" підрядних робіт у липні 2010 року, то ним пропущений річний строк позовної давності на звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача пені, нарахованої у зв'язку з порушенням останнім спірних договірних зобов'язань.

У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 30 жовтня 2012 року, представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.

Представник відповідача прийняла участь у судовому засіданні апеляційної інстанції 17 липня 2012 року (а.с. 143-147 том 1), однак у подальші чотири судові засідання до суду не з'являлась, про причини неявки суд не повідомляла.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги, що відповідач надав письмові пояснення по суті спору, а також витребувані апеляційною інстанцією докази (а.с. 73-85 том 2), судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність представників сторін, вважаючи наявні у справі докази достатніми для прийняття рішення у справі.

При повторному розгляді справи в порядку й на підставах статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступні обставини.

21 липня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Промислово-будівельна компанія „Інтерстройпрогрес" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Ариол" (підрядник) укладено договір № 45 (а.с. 8-11), відповідно до пункту 1.1. якого підрядник зобов'язався виконати за завданням замовника та з використанням своїх матеріалів та матеріалів замовника згідно з додатками №№ 1,2, роботи по нанесенню полімерного покриття стелі та ремонту крівельного покриття на об'єкті: „ПСК Термінал", розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. Хрустальова, 76-Ж/1.

Попередня договірна ціна згідно з кошторисом (додаток № 1), який є невід'ємною частиною цього договору, складає 178191,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 29698,50 грн., та уточнюється за фактичним виконанням обсягу робіт (пункт 2.1. договору).

Пунктом 2.2. спірного договору було визначено, що договірна ціна є динамічною та може бути змінена за узгодженням сторін при внесенні змін у склад та обсяг робіт шляхом підписання додаткових угод до цього договору.

Одночасно у пункті 3.1. зазначеного договору сторони узгодили, що розрахунки проводяться замовником у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника поетапно.

До початку проведення робіт з нанесення полімерного покриття та ремонту крівлі замовник перераховує передплату: 30 % від вартості робіт та 100% від вартості матеріалів за додатком № 1, що складає 125685,40 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 20947, 57 грн. ( пункт 3.2. договору).

При цьому, у відповідність до пункту 3.3. договору остаточний розрахунок за виконані роботи з нанесення полімерного покриття та ремонту крівлі проводиться замовником на протязі 5 (п'яти) банківських днів після підписання акту прийому-передачі та складає 70 % від вартості робіт за додатком № 1, що складає 52505,60 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 8750,93 грн.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що підрядник виконує роботи, передбачені розділом 1 цього договору, у наступні строки:

- початок робіт: на протязі 5-ти днів після перерахування передплати на розрахунковий рахунок підрядника та отримання будівельного майданчика за актом (пункт 5.2.1.)

- закінчення робіт: за узгодженням з замовником, але не більш 20 робочих днів, за умови, що вологість бетонної поверхні не нижче +10 градусів без врахування витримки та набору міцності бетону (28 діб).

Закінчивши роботи, підрядник надає замовнику акти приймання виконаних робіт за кожним з етапів згідно з додатком № 1( пункт 8.1. договору).

Відповідно до пункту 8.2 договору замовник на протязі 5-ти днів зобов'язаний прийняти роботи або надати мотивовану відповідь. У випадку, якщо мотивована відмова у письмовій формі від замовника не буде отримана на протязі 5-ти днів, акти виконаних робіт вважаються підписаними, а роботи прийнятими.

Також сторонами за спірним договором були підписані додаток № 1 до нього -„Кошторис нанесення полімерного покриття та ремонту крівлі", додаток № 2 - „Специфікація" (а.с. 13,14 том 1)

З боку відповідача зазначений договір підписаний із протоколом розбіжностей (а.с.11 том 1).

27 липня 2010 року між сторонами підписано протокол узгодження розбіжностей до договору № 45 від 21 липня 2010 року, згідно з яким, зокрема, викладені у новій редакції пункти 1.1. та 9.2. зазначеної угоди (а.с. 12).

До матеріалів справи долучені акт № 1 приймання виконаних робіт та довідка про вартість виконаних робіт та витратах (а.с. 20-21), згідно з якими на виконання договору від 21 липня 2010 року № 45 позивачем у липні 2010 року були проведені роботи на загальну суму 172812,14 грн.

Втім, вказані документи були надіслані відповідачу тільки 09 грудня 2011 року (а.с.70 том 1).

Також, в матеріалах справи наявні копії виписок з банківського рахунку позивача, з яких вбачається, що на підставі рахунків № 46 від 30 липня 2010 року від та № 61 від 01 вересня 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю „Ариол" перераховано позивачу суму у загальному розмірі 162812,14 грн. (а.с. 25-27).

Позивач стверджував, що, з урахуванням вказаної суми, несплаченою за виконані ним у липні 2010 року підрядні роботи залишилась сума у розмірі 10000,00 грн. (172812,14 грн. -162812,14 грн. = 10000,00 грн.)

Несплата відповідачем зазначеної заборгованості у добровільному порядку з'явилась підставою для нарахування позивачем суми пені у розмірі 2255,00 грн. та звернення до господарського суду із цим позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

На правовідносини, що склались між сторонами, поширюються положення глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами . У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

У підтвердження факту виконання підрядних робіт за спірною угодою у липні 2010 року на загальну суму 172812,14 грн. позивач надав до матеріалів справи акт № 1 приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт та витратах (а.с. 20-21).

Однак, вказані документи були скеровані відповідачу для узгодження та підписання тільки 09 грудня 2011 року (а.с. 70 том 1) .

Судова колегія приймає до уваги, що акт приймання - передачі не був підписаний замовником - товариством з обмеженою відповідальністю „Промислово-будівельна компанія „Інтерстройпрогрес".

Водночас, всупереч положень частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, зазначений документ не повернутий позивачу з відміткою відповідача про відмову у його підписанні.

Як пояснила в суді апеляційної інстанції представник відповідача (а.с. 143-147 том 1) будь-які письмові відповіді або заперечення щодо результатів розгляду акту № 1 приймання виконаних робіт товариством з обмеженою відповідальністю „Ариол" також не надавались.

Між тим, відповідно до пункту 8.2 договору замовник на протязі 5-ти днів зобов'язаний прийняти роботи або надати мотивовану відповідь. У випадку, якщо мотивована відмова у письмовій формі від замовника не надійде на протязі 5-ти днів, акти виконаних робіт вважаються підписаними , а роботи прийнятими.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з пунктом 3.2. спірного договору підряду до початку проведення робіт з нанесення полімерного покриття та ремонту крівлі замовник мав перерахувати передплату: 30 % від вартості робіт та 100% від вартості матеріалів за додатком № 1, що складає 125685,40 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 20947, 57 грн. (пункт ).

На суму передплати у розмірі 125685,40 грн. позивачем виставлялись рахунки, а саме: № СФ-0000044 від 21 липня 2010 року та № СФ-0000046 від 30 липня 2010 року (а.с.81-82 том 1). Кожний з рахунків має посилання на спірний договір.

Вказана сума передплати була повністю оплачена відповідачем 04 серпня 2010 року, про що свідчить виписка з банківського рахунку товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-будівельна компанія „Інтерстройпрогрес" (а.с. 26 том 1).

01 вересня 2010 року позивачем був виставлений рахунок № СФ-0000061 на оплату решти вартості здійснених ним робіт на виконання спірного договору у липні 2010 року на суму 47126,74 (а.с. 80 том 1), яка також була сплачена відповідачем, але частково у сумі 37126,74 грн., а саме: 29 вересня 2010 року відповідачем перераховану позивачу суму у розмірі 27126,74 грн., а 03 грудня 2010 року -суму у розмірі 10000,00 грн. (а.с.25, 27 том 1).

Тобто, підрядні роботи відповідно до акту № 1 приймання виконаних робіт на суму 172812,14 грн. були частково оплачені товариством з обмеженою відповідальністю „Ариол" у сумі 162812,14 грн., що також підтверджує факт їх виконання товариством з обмеженою відповідальністю „Промислово-будівельна компанія „Інтерстройпрогрес".

Стосовно посилань представника відповідача в суді апеляційної інстанції, що приведені вище оплати проводились товариством з обмеженою відповідальністю „Ариол" у виконання інших договірних зобов'язань перед товариством з обмеженою відповідальністю „Промислово-будівельна компанія „Інтерстройпрогрес", судова колегія відмічає, що відповідно до виписок з банківського рахунку позивача, вони здійснені на підставі його рахунків, які перелічені вище.

При цьому, кожний із зазначених рахунків містив посилання на спірний договір № 45 від 21 липня 2010 року.

Доказів наявності між сторонами інших договорів підряду відповідач суду не надав, незважаючи на відповідну вимогу апеляційної інстанції, викладену в ухвалах від 17 липня 2012 року, 26 липня 2012 року , 28 серпня 2012 року, 18 вересня 2012 року (а.с 149-151 том 1, а.с. 10-12, 35-37, 45-57 том 2).

Отже, сукупний аналіз змісту наявних в матеріалах справи розрахункових документів свідчить про те, що перерахування відповідачем у серпні-вересні 2010 року грошових коштів товариству з обмеженою відповідальністю „Промислово-будівельна компанія „Інтерстройпрогрес" мало на меті сплату вартості робіт саме відповідно до умов спірного договору.

В апеляційній скарзі відповідач у підтвердження доводів, що фактично зазначені вище роботи позивачем не виконувалися, також послався на відсутність відповідних відомостей у податковій звітності сторін.

Перевіряючи обґрунтованість приведених посилань, судом апеляційної інстанції неодноразово здійснювалися запити, як до податкових органів, так і до сторін щодо надання відомостей про віднесення ними сум ПДВ відповідно до податкових накладних № 49 від 04 серпня 2010 року та № 53 від 31 серпня 2008 року (а.с. 83-84 том 1), складених позивачем у зв`язку з виконанням договору від 21 липня 2010 року № 45 на загальну суму 172812,14 грн. ( а.с.10-12, 45-47, 88-89 том 2)

Так, згідно з відповіддю Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька від 17 вересня 2012 року за вих. № 1303/9/10 (а.с.54 том2) товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерстройпрогрес" включено у податкое зобов'язання суму ПДВ у розмірі 28802,03 грн., що відображено у податкових накладних від 04 серпня 2010 року та від 31 серпня 2008 року.

У вказаному листі також зазначено, що станом на 10 вересня 2012 року згідно з АІС „Співставлення податкових зобов'язань та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів" по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю „Ариол" розбіжності відсутні.

У свою чергу, відповідач скерував на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с.82-83 том 2), якою підтверджений факт віднесення ним до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 20945,57 грн. за податковою накладною від 04 серпня 2010 року № 49.

При цьому, сторона зазначала, що фактично вказана сума внесена нею до податкового кредиту у зв'язку з виконанням пункту 3.2. спірного договору щодо проведення передплати робіт.

Між тим, у відповідність до розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та детальної інформації по платнику ПДВ, наданих Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя на вимогу Севастопольського апеляційного господарського суду (а.с. 99-109 том 2), фактично товариством з обмеженою відповідальністю „Ариол" внесені до податкового кредиту суми ПДВ, як за податковою накладною № 49 від 04 серпня 2010 року, так і за накладною № 53 від 31 серпня 2008 року.

Тобто, відповідач відніс до податкового кредиту суму ПДВ, вказану у спірних податкових накладних, складених на фактичну вартість робіт у сумі 172812,14 грн., виконаних позивачем у відповідність до договору від 21 липня 2010 року № 45.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що відповідачем не тільки не надано жодних заперечень щодо обсягів здійснених позивачем у липні 2010 року підрядних робіт за спірною угодою відповідно до акту № 1 (а.с. 20-21 том 1) на загальну суму 172812,14 грн., але й проведено їх часткову оплату та внесені відповідні відомості до податкової звітності.

Таким чином, слід вважати належним чином доведеним факт виконання позивачем у липні 2010 року підрядних робіт, передбачених спірним договором, на суму 172812,14 грн.

При цьому, з урахуванням встановлених вище обставин, посилання відповідача в апеляційній скарзі на ненадання ним позивачеві будівельного майданчика для виконання робіт, що передбачено спірною угодою, не спростовує факту їх виконання та правового значення для оцінки висновків місцевого суду в цій частині не мають.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами пункту 3.3. спірного договору був передбачений обов'язок замовника здійснити остаточний розрахунок за виконані роботи на протязі 5 (п'яти) банківських днів після підписання акту прийому-передачі.

Таким чином, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних підтверджень проведення зазначених оплат у повному обсязі, судом першої інстанції мотивовано зазначено про обґрунтованість вимог позову в частині стягнення з відповідача несплаченої ним суми вартості виконаних позивачем робіт у розмірі 10000,00 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Встановлений у пункті 6.2. спірного договору розмір пені наведеним приписам закону відповідає.

Втім, розрахунок позивача в цій частині був здійснений без дотримання встановлених у частині 6 статті 232 строків нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання.

Крім того, як було встановлено вище, акт приймання виконаних робіт надісланий відповідачу 09 грудня 2011 року (а.с.70 том 1), тоді як у відповідність до пункту 3.3. договору остаточний розрахунок за виконані роботи з нанесення полімерного покриття та ремонту крівлі проводиться замовником на протязі 5 (п'яти) банківських днів після підписання акту прийому-передачі.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що, з урахуванням положень пунктів 4.1., 4.2. Нормативів і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року № 1149, приведених договірних положень та статті 530 Цивільного кодексу України, строк виконання відповідачем спірних зобов'язань закінчився 27 грудня 2011 року, а тому нарахування пені за їх несвоєчасне виконання повинно здійснюватися з 28 грудня 2011 року.

Враховуючи викладене, господарським судом здійснено власний розрахунок цих вимог, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, та мотивовано стягнуто з відповідача пеню у розмірі 246,30 грн.

З огляду на правильний розрахунок сум, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, господарський суд першої інстанції цілком обґрунтовано стягнув також з відповідача й судові витрати, посилаючись на приписи статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, на підставі встановлених фактичних обставин, місцевим господарським судом надано вірну кваліфікацію правовідносин, що склалися між сторонами, вірно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстав для скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Ариол" залишити без задоволення.

2 . Рішення господарського суду міста Севастополя від 16 травня 2012 року у справі №5020-224/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя В.В.Сотула

Судді В.С. Голик

І.В. Черткова

Розсилка:

1. товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна компанія "Інтерстройпрогрес" (пр-кт Київський, буд.36-Д,Донецьк,83054) ( вул. Буслаєва, 25, місто Донецьк, 83007), (вул. Університетська, буд. 80, офіс 429, місто Донецьк, 83114), ( вул. Лівобережна, 20, місто Донецьк, 83014)

2. товариство з обмеженою відповідальністю "АРИОЛ" (Георгієвська Балка, буд. ВОХР, кв.19,Севастополь,99043)