Рішення

від 05.11.2012 по справі 3376-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.11.2012Справа №5002-32/3376-2012

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сізакор», м. Сімферополь

до відповідача Підприємства «Санті - Крим», м. Сімферополь

про стягнення 11 000,00 грн.

За участю представників:

Від позивача - Тюрмарезова О.Д., довіреність № б/н від 13.08.12р.

Від відповідача - Дубицька А.Х., представник, довіреність № 73 від 15.10.2012р. Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Сізакор» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Підприємства «Санті - Крим» про стягнення суми грошових коштів у розмірі 11 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 05.10.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16.10.2012 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору № 21-10 від 06.10.2010 року в частині виконання робіт, внаслідок чого за останнім утворилась дебіторська заборгованість, яка і стала приводом для звернення до суду для позивача.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що позивач в свою чергу не виконав обов'язок за договором в частині перерахування авансу в повному об'ємі, отже у відповідача були відсутні підстави приступати до виконання робіт.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

06.04.2010 року між Підприємством «Санті-Крим» ( Виконавець) ( Відповідач) та Відкритим ( Публічним) акціонерним товариством «Сізакор» ( Замовник) ( Позивач) укладений договір № 21-10 ( а.с. 9-10).

Пунктом 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до пункту 1.1 Договору, Замовник доручає та оплачує, а Виконавець приймає на себе виконання робіт із виготовлення змінної оснастки для мережі виготовлення поліетиленової труби.

Строк виготовлення продукції передбачений пунктом 1.4 договору та становить один місяць з дня отримання авансу.

У відповідності до пункту 2.1 Договору загальна сума договору становить 34 000, 00 грн.

Згідно з пунктом 2.2 Договору, в порядку попередньої оплати Замовник перераховує Виконавцеві 26 250, 00 грн. Авансовий платіж перераховується Замовником протягом 3 днів з дня підписання договору.

Стаття 854 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило порядку оплати робіт, яке є логічним та виправданим розвитком притаманних підрядному договору ознак, де зазвичай підрядник виконує роботи своїм коштом, силами, на власний ризик. Замовник зобов'язаний сплатити підряднику обумовлену в договору ціну в повному обсязі після остаточної здачі йому результатів роботи. При цьому такий обов'язок виникає у нього за умови, що і підрядник виконав свої обов'язки повністю: робота виконана належним чином та в обумовлений строк або достроково у разі погодження на це замовника.

В договорі підряду сторони можуть встановити самостійно інший порядок проведення оплати роботи: 1) попередньо за всю роботу або окремі етапи (види); 2) за результатом виконання певних етапів чи видів робіт.

Попередня оплата може здійснюватись також шляхом авансу або завдатку. Аванс - це сума яка сплачується у рахунок грошового зобов'язання на перед і не має забезпечувального характеру, властивого завдатку. Відповідно до ч. 2 коментованої статті у підрядника є право вимагати виплати авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Так, не погоджуючись із вимогами позивача, відповідач наполягав на тому, що позивачем власно не перерахований аванс в повному розмірі, що спричинило затримання початку виконання робіт.

Крім того, застосування позивачем приписів статті 1212 Цивільного кодексу України відповідач вважає неможливим з огляду на те, що є у відповідача є підстава для отримання грошових коштів - договір.

У відповідності до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Приписи статті 631 Цивільного кодексу України твердять про те, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до пункту 4.1 Договору, його строк сторони обмежили 31.12.2010 року.

Таким чином договір № 21-10 припинив свою дію 31.12.2010р.

Тобто твердження відповідача про те, що на теперішній час в якості підстави для отримання грошових коштів виступає договір № 21-10 від 31.12.2010 року є неспроможними.

Стосовно ж ненастання строку виконання робіт, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Так, дійсно умовами договору строк виконання робіт прив'язаний до моменту отримання авансу.

Позивач перерахував аванс в меншому розмірі, ніж встановлено в договорі.

Стаття 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Тобто, відповідач, не отримавши суму авансу в повному об'ємі, мав право відмовитись від виконання обов'язку в повному обсязі або частково.

Правовідносини сторін, що розглядаються судом в рамках даної справи, обмежені лише дослідженням чи є на теперішній час у відповідача підстави утримувати грошові кошти в розмірі 11 000, 00 грн., проте в рамках даної справи не йдеться про належне чи неналежне виконання обов'язків за договором відповідачем.

Умовами Договору сторони погодили, що в кінці кожного місяця складаються проміжні акти.

Відповідачем не надано суду доказів виконання робіт на суму 11 000, 00 грн. за договором № 21-10 від 06.04.2010 року.

Таким чином матеріали справи не місять підстав для отримання грошових коштів в розмірі 11 000, 00 грн. відповідачем на теперішній час, оскільки, як вже зазначено вище, доказів виконання робіт на цю суму відповідач не надав, а умови договору, на підставі якого сума була отримана в якості авансу припинили свою дію.

Вже здійснене виконання у взаємному зобов'язанні зберігає силу за умови, що сторона, яка його виконала, отримала від іншого контрагента зустрічне задоволення, а те виконання, за яке вона зустрічного задоволення не отримала, їй повертається.

Стосовно наданого відповідачем листа № 32-ОК від 21.07.2010 року ( а.с. 63), суд вважає за необхідне зауважити, що повідомлення про готовність оснастки на 90 % не може трактуватись як належний та допустимий доказ виконання робіт за договором, оскільки є одностороннім документом відповідача, який не відноситься до документів, передбачених Договором або Законами, що підтверджують виконання робіт.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 34 Господарського процесуального кодексу України твердить про те, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вже зазначено вище, пунктом 1 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як зазначається в приписах коментованої статті перелік ситуацій, при виникненні яких допускається застосування норм коментованої статті, не є вичерпним, отже, ці положення можуть поширюватися і на інші відносини, якщо має місце безпідставне збагачення.

Дійсно під час дії договору у відповідача були наявні підстави для утримання грошових коштів в розмірі 11 000, 00 грн. та твердження про неналежне виконання обов'язків за договором відповідачем були б неспроможними, оскільки позивач, в свою чергу, не виконав обов'язок щодо перерахування повної суми авансу.

Проте на сьогоднішній день, умови договору № 21-10 від 06.04.2010 року припинили свою дію, отже твердження про те, що строк виконання обов'язку не настав не може трактуватись як належна підстава для утримання грошових коштів відповідачем з огляду на припинення всіх обов'язків за договором.

Предметом даного спору виступають саме підстави для отримання відповідачем 11 000, 00 грн., проте не виконання сторонами обов'язків за договором № 21-10 від 06.04.2010 року.

Тоді як, досліджуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що обґрунтованість збагачення відповідачем не доведена.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог.

У судовому засіданні 05.11.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складене та підписане 05.11.2012р.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що у відповідності до пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом є підставою для повернення судового збору.

Так, у відповідності до приписів названого Закону, судовий збір, що справляється за звернення до господарського суду із вимогою майнового характеру, становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плати.

Отже при звернені до суду із позовом про стягнення 11 000, 00грн., позивач мав би оплатити 1 609, 50 грн. судового збору, тоді як ним помилково оплачено 1654, 00 грн.

За таких обставин, судовий збір в розмірі 44, 50 грн. підлягає поверненню позивачеві.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Підприємства «Санті - Крим» на користь Публічного акціонерного товариства «Сізакор» 11 000, 00 грн. заборгованості, 1609, 50 грн. судового збору.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству «Сізакор» з Державного бюджету 44, 50 грн. надлишково сплаченого судового збору, оплаченого платіжним дорученням 4301 від 25.09.2012р.

4. Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М. Гризодубова