Рішення

від 19.12.2011 по справі 19/203

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 19/203 19.12.11

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

До Комунального підприємства «Центральний»Подільської районної у м. Києві ради

Про стягнення 3 204 510,97 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники:

від позивача Півень Д.О. (дов. № Д07/2011/04/22-33 від 22.04.11 р.)

від відповідача не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до КП "Центральний" Подільської районної у м. Києві ради про стягнення 3 847 654,44 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2011 року порушено провадження у справі № 19/203, розгляд справи призначено на 14.11.11 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.11 р. розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 19.12.2011 року.

16.12.2011 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, просить припинити провадження в частині стягнення основного боргу 643 143,47 грн. в зв'язку із добровільною сплатою відповідачем суми заборгованості та стягнути основний борг в сумі 2 040 996,64 грн., інфляційні втрати в сумі 905 608,94 грн., 3% річних в розмірі 257 905,39 грн.

В судовому засіданні представник позивача 19.12.11 року підтримав заяву про уточнення розміру позовних вимог, позовні вимоги підтримав з урахуванням уточнення, просив задовольнити.

Судом відповідно до ст.. 22 ГПК України прийнята заява представника позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 року припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в сумі 643 143,47 грн.

Відповідач в судове засідання 19.12.2011 року не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомлено, обґрунтованих клопотань та заяв про відкладення розгляду справи не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 19/203 були направлені відповідачу за адресою, вказаними у позовній заяві (04070, м. Київ, вул.. Костянтинівська, 2, корпус 1).

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.12.2011 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.12.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (Постачальник) та КП «Центральне»Подільської районної у м. Києві ради (Споживач) було укладено Договір № 250003 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно з п.п. 1.1 договору, Постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію «Споживачу»для потреб опалення та гарячого водопостачання, а «Споживач»зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у Договорі.

Відповідно до п. 2.2.1 договору Постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із «Споживачем»для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими «Споживачем»величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку.

Споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 (п. 2.3.1 Договору).

З Додатку № 2 до Договору № 250003 від 01.10.2008 року вбачається, що сторони узгодили тарифи та порядок розрахунків.

Відповідно до п. 9 Додатку № 2 «Споживач»сплачує щомісячно з 12 по 15 числа отримує в МВРТ-3 оформлену «Постачальником»платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник «Постачальнику»протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно п. 10 Додатку № 2 «Споживач»щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 250003 на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивачем було виконано взяті на себе зобов'язання, що підтверджується Довідками на опалення і гаряче водопостачання, яких здійснюється від теплових мереж постачальника за період з 01.10.2008 року по 01.09.2011 року, Довідками про теплові навантаження об'єктів теплопостачання КП «Центральний за період з 01.10.2008 року по 01.09.2011 року, які підписані повноважними представниками позивача та скріплені печатками без зауважень та приймаються судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань. Засвідчені копії вище вказаних документів, залучені до матеріалів справи.

З табуляграм наданих позивачем вбачається, що заборгованість відповідача за використану теплову енергію вироблену та поставлену позивачем за період з 01.10.2008 року по 01.09.2011 року становить 2 684 140,11 грн.

З довідки про надходження коштів за спожиту від АК «Київенерго»теплову енергію за період з вересня 2011 року по листопад 2011 року КП «Центральний»сплатило 643 143,47 грн.

Станом на день розгляду спору за Відповідачем залишився борг у сумі 2 040 996,64 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору № 250003 від 01.10.2008 року між сторонами згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Між сторонами виникли зобов'язання з договору поставки.

Відповідно до ст.. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строки (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідач в порушення вищезазначених норм ЦК України та умов Договору, не здійснив своєчасної та повної оплати за виконані роботи, тобто не виконав зобов'язання.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлено.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 2 040 996,64 грн. доведені, обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем належних та допустимих доказів на спростування обставин заявлених позивачем не надано.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 905 608,94 грн., 3% річних в розмірі -257 905,39 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 526,942, 943,950 ЦК України, ст.ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договорами сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Центральний»Подільської районної у м. Києві ради (04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 2, корпус 1, код ЄДРПОУ 35669345) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл.. І. Франка, 5, р\р № 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк»у м. Києві та Київській області, МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 2 010 996 (два мільйони десять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн.. 64 коп., інфляційні втрати в розмірі -905 608 (дев'ятсот п'ять тисяч шістсот вісім) грн.. 94 коп., 3% річних в сумі 257 905 (двісті п'ятдесят сім дев'ятсот п'ять) грн.. 39 коп., державне мито у розмірі -25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Дата складання повного рішення: 23.12.11 р.