Рішення

від 02.11.2012 по справі 2-2226/12

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №2-2226/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Прохоровій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Регіон», ПАТ «Марфін Банк»про стягнення заборгованості з урахуванням штрафних санкцій, трьох відсотків річних та витрат на покриття інфляції та за зустрічним позовом ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Регіон»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ «САК «Нікоагрокапітал», третя особа: ПАТ «Марфін Банк»про визнання недійсним договору уступки права вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до відповідачів та просили стягнути з ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Регіон», ВАТ «Морський Транспортний банк»солідарно в рівних частинах грошові кошти в сумі 886904,04 грн.

Стягнути з ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Регіон»138637,10 грн., та судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що 11.10.2010 року між ними та ТОВ «САК «Нікоагрокапітал» було укладено договір уступки права вимоги про стягнення з відповідачів ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Регіон»та ПАТ «Марфін Банк», який є правонаступником ВАТ «Морський транспортний банк»попередньої сплати за непоставлений товар.

Дане право вимоги виникло на підставі договору купівлі-продажу кукурудзи за №ДГ-81/10 від 19.04.2010 року, укладеного між ТОВ «САК Нікоагрокапітал» та ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Регіон», відповідно до умов якого останній передає у власність, а ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»приймає та оплачує товар, а саме: кукурудзу врожаю 2009 року в кількості 1952,680 метричних тонн, по ціні 13000,00 грн. за тонну.

Загальна вартість товару складає 2538484,00 грн.

З метою виконання вказаного договору для поповнення обігових коштів ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»були залучені, відповідно до договорів фінансової допомоги та займу, власні кошти позивачів у наступному розмірі: ОСОБА_1 -500000,00 грн.; ОСОБА_2 -5000000,00 грн.

Для забезпечення виконання домовленості по договору та недопущення зриву виконань зобов'язань по експортному контракту, ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»в якості передплати за товар (кукурудзу), відповідно до наданого ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Регіон»рахунку №17 від 10.06.2010 року, перерахувало останньому на розрахунковий рахунок 760000,00 грн.

Однак, всупереч домовленості ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Регіон»товар не поставило, а ні в оговорений договором термін, а ні пізніше.

Крім того, ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Регіон»додатково в якості передплати було отримано від ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»грошові кошти в сумі 118800,00 грн.

Зазначили, що на даний час ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Регіон»не виконало своїх зобов'язань по договору, на направлені на його адресу претензії не реагує.

ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Регіон»пояснює невиконання ним зобов'язань перед ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»тим, що грошові кошти в сумі 760000,00 грн., на рахунку, який знаходиться у ПАТ «Марфін Банк», який є правонаступником ВАТ «Морський транспортний банк»були списані останнім з рахунку в якості погашення заборгованості по кредитним договорам, які має ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Регіон»в цій установі.

Кредиторська заборгованість ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Регіон»перед ПАТ «Марфін Банк»виникла згідно кредитних договорів №267/К від 03.04.2008 року, №303/К від 23.07.2008 року, №167/К від 04.05.2007 року.

За інформацією ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Регіон», позивачам стало відомо, що 11.06.2010 року з метою здійснення рахунків з ПОСП «Відродження», позивачами було надане для перерахування коштів в сумі 760000,00 грн. платіжне доручення №152 з призначенням платежу «передплата за кукурудзу згідно рахунку №59 від 11.06.2010 року, в тому числі ПДВ 126750,00 грн.», проте, за твердженням ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Регіон», банк вказані безготівкові рахунки не провів, про причини відмови виконати платіжну вимогу не повідомив.

Платіжне доручення №162 від 11.06.2010 року на суму 760550,00 грн. отримане банком 11.06.2010 року в межах операційного часу.

Платіжне доручення №154 від 14.06.2010 року отримувачем платежу із призначенням «повернення передплати за кукурудзу згідно листа №79 від 14.06.2010 року», якого є ТОВ «САК «Нікоагрокапітал», отримане банком 14.06.2011 року і не прийняте до виконання.

З наведеного виходить, що ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Регіон»станом на 14.06.2010 року ще не отримав право власності на грошові кошти від ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»оскільки товар за договором не був переданий, надав доручення ПАТ «Марфін Банк», який є правонаступником ВАТ «Морський транспортний банк» здійснити переказ цих коштів за належністю, а останній розпорядився ними за власним бажанням всупереч вимог закону, оскільки кредитні кошти мають повертатися з власного прибутку клієнта, а не з коштів його контрагентів, та які йому не належать хоча і знаходяться на його рахунку. Відсутність таких особливостей в кредитному договорі між відповідачами і спричинила наслідки для ТОВ «САК «Нікоагрокапітал».

На підставі вищевикладеного просили позов задовольнити.

Відповідач ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Регіон»заперечуючи проти вимог позивачів звернувся до суду з зустрічною позовною заявою в якій просив визнати недійсним договір уступки права вимоги від 11.10.2010 року, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»з моменту його укладання.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що передане за договором уступки від 11.10.2010 року право вимоги виникло на підставі договору купівлі-продажу кукурудзи за №ДГ-81/10 від 19.04.2010 року, укладеного між ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»та ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон», відповідно до умов якого останній передає у власність, а ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»приймає та оплачує товар, а саме: кукурудзу врожаю 2009 року в кількості 1952,680 метричних тонн, по ціні 1300,00 грн. за тонну.

11.06.2010 року на рахунок ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»за платіжним дорученням №92 від ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»надійшла попередня оплата за товар (кукурудзу) в розмірі 760000,грн.. відповідно до укладеного між ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»та ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»договору купівлі-продажу за №84 від 19.04.2010 року та наданого ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»рахунку за №17 від 10.06.2010 року.

Зазначені грошові кошти в сумі 760000,00 грн., в той же день були зараховані банком на поточний рахунок ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон».

14.06.2010 року ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»отримав від ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»лист за №79 про термінове повернення передплати в сумі 760000,00 грн.

В цей же день, 14.06.2010 року ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»направив у ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк»платіжне доручення за №115 з призначенням платежу «повернення передплати за кукурудзу згідно листа №79 від 14.06.2010 року».

Проте, банк не виконав платіжне доручення ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»за №115 від 14.06.2010 року.

Таким чином, у ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»відсутня вина у порушенні зобов'язань за договором №ДГ81/10 від 19.04.2010 року.

В той же час, вважає, що договір уступки права вимоги від 11.10.2010 року слід визнати недійсним з огляду на наступне.

11.10.2010 року між позивачами -фізичними особами та ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»був укладений договір уступки права вимоги за господарським зобов'язанням, які виникли між двома юридичними особами - ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»та ТОВ «САК «Нікоагрокапітал».

Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподорюючими суб'єктами -громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.

Громадянин, який не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності і відповідно не набув статусу суб'єкта господарювання не може бути учасником господарських відносин.

Таким чином, уступка права вимоги за своєю правовою природою не є самостійним правочином, оскільки вона залежить від основного юридичного факту, який її продовжує.

Право вимоги має узгоджуватись за загальними принципами та умовами виконання як цивільно-правових, так і господарських зобов'язань. За таких обставин повинна бути незмінність істотних умов та зміст зобов'язання для боржника.

Враховуючи ці обставини, до громадянина, який не є суб'єктом господарювання і який не може бути учасником господарських відносин не можуть перейти права та обов'язки за господарським зобов'язанням.

На підставі вищевикладеного просив зустрічний позов задовольнити у повному обсязі та у задоволенні первісного позову просив відмовити.

Представник позивачів за первісним позовом, відповідачів за зустрічним позовом в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду заяву в якій первісний позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. Проти задоволення зустрічного позову заперечував та просив у ньому відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»в судовому засіданні у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просив відмовити, зустрічну позовну заяву просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом, третьої особи за зустрічним позовом ПАТ «Марфін Банк», який є правонаступником ВАТ «Морський транспортний банк»в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив.

В ході розгляду справи представник ПАТ «Марфін Банк»надав пояснення в яких проти задоволення первісного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечував посилаючись на те, що договір купівлі-продажу №ДГ-81/10 від 19.04.2010 року укладався між ТОВ «САК «Нікоагрокапітал» та ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон», зобов'язання за яким несе саме ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон». Банк не є стороною за зазначеним договором купівлі-продажу, не брав на себе будь-яких зобов'язань за цим договором та не може бути, а ні солідарним, а ні будь-яким іншим боржником.

На підставі викладеного просив у задоволенні первісного позову відмовити.

При розгляді зустрічного позову ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»покладався на розсуд суду.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за первісним позовом, третьої особи за зустрічним позовом ПАТ «Марфін Банк».

Третя особа за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»в судове засідання свого представника не направила, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника, за наявними у ній доказами.

Суд, вислухавши думку представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон», врахувавши пояснення представника позивачів за первісним позовом, відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представника відповідача за первісним позовом, третьої особи за зустрічним позовом ПАТ «Марфін Банк», вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 19.04.2010 року між ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»та ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»було укладено договір №ДГ-81/10, відповідно до умов якого останній передає у власність, а ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»приймає та оплачує товар, а саме: кукурудзу врожаю 2009 року в кількості 1952,680 метричних тонн, по 1300,00 грн. за тонну, в т.ч. ПДВ.

Загальна вартість товару складає 2538484,00 грн.

З метою виконання вказаного договору №ДГ-81/10 від 19.04.2010 року, для поповнення обігових коштів, ТОВ «САК «Нікоагрокапітал» були залучені грошові кошти позивачів за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до договорів про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги №2 від 02.06.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»та №27/04/10 від 27.04.2010 року укладеного між ОСОБА_2. та ТОВ «САК «Нікоагрокапітал».

Відповідно до умов договору №2 про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги від 02.06.2010 року ОСОБА_1 надала ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»фінансову допомогу у розмірі 500000,00 грн.

Відповідно до умов договору №27/04/10 про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги від 27.04.2010 року ОСОБА_2 надав ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»фінансову допомогу у розмірі 500000,00 грн.

Для забезпечення виконання зобов'язань за договором №ДГ-81/10 від 19.04.2010 року, ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»перерахувало, в якості попередньої оплати за товар (кукурудзу), на рахунок ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»760000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №92 від 11.06.2010 року та банківською випискою від 11.06.2010 року.

Зазначені грошові кошти, в сумі 760000,00 грн. в той же день 11.06.2010 року були зараховані банком на поточний рахунок ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон».

Крім цього, ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»додатково, в якості передплати було сплачено ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»готівкою грошові кошти в сумі 118800,00 грн.

11.10.2010 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»було укладено договір уступки права вимоги, відповідно до умов якого останній здійснив відступлення права вимого, а нові кредитори прийняли право вимоги боргу до ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»та ПАТ «Марфін Банк», який є правонаступником ВАТ «Морський транспортний банк».

Згідно п.п. 2 вказаного договору, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули право вимагати від ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»та ПАТ «Марфін Банк», який є правонаступником ВАТ «Морський транспортний банк»належного виконання зобов'язань, а саме: сплати заборгованості в якості повернення передплати за недопоставлений товар у сумі 878800,00 грн. за договором №ДГ-81/10 від 19.04.2010 року та нанесені матеріальні збитки у зв'язку з несвоєчасним невиконанням обов'язків та неправомірними діями в загальній сумі 2148895,76 грн.

Позивачі за первісним позовом, відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили стягнути з ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»та ПАТ «Морфін Банк»грошові кошти в сумі 886904,04 грн. та з ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»грошові кошти в сумі 138637,10 грн.

Як на підставу своїх позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилались на те, що ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»свої зобов'язання за договором №ДГ-81/10 від 19.04.2010 року належним чином не виконав, у зв'язку з чим на його адресу було направлено вимогу про повернення передплати.

Однак, ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»передплату ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»не повернув, обґрунтовуючи свою відмову тим, що гроші, що надійшли від останнього на рахунок ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон», що знаходиться у ПАТ «Марфін Банк», який є правонаступником ВАТ «Морський транспортний банк», були списані останнім у рахунок погашення заборгованості ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»за кредитними договорами.

У зв'язку з неправомірними діями відповідачів за первісним позовом ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»та ПАТ «Марфін Банк», яки є правонаступником ВАТ «Морський транспортний банк» та у зв'язку з тим, що до позивачів за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перейшло право вимоги до останніх, просили первісний позов задовольнити, на що слід зазначити наступне.

Встановлено, що 14.06.2010 року ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон» отримав від ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»лист за №79 про термінове повернення передплати в сумі 760000,00 грн.

В цей же день, 14.06.2010 року ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон» направив на адресу ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк»платіжне доручення за №115 з призначенням платежу «повернення передплати за кукурудзу згідно листа №79 від 14.06.2010 року».

В свою чергу, ПАТ «Марфін Банк»списав вказані кошти з поточного рахунку позичальника ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами №303/К від 23.07.2008 року, №167/К від 04.05.2007 року та №267/К від 03.04.2008 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у даному випадку у ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»відсутня вина у порушенні зобов'язань за договором №ДГ-81/10 від 19.04.2010 року, про що було відомо ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»і зазначено в позовній заяві самими позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для стягнення з ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»передплати за договором №ДГ-81/10 від 19.04.2010 року.

Позивачі за первісним позовом, відповідачі за зустрічним також посилались на те, що банк не мав права списувати грошові кошти з рахунків ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон», на що слід зазначити наступне.

23.07.2008 року між ПАТ «Марфін Банк»та ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»було укладено кредитний договір №303/К; 03.04.2008 року було укладено кредитний договір №267/К; 04.05.2007 року кредитний договір №167/К.

У відповідності до п.п. 3.3.4 кредитного договору №303/К, №267/К, №167/К банк має право списувати кошти з поточних рахунків позичальника згідно п. 3.2.6 при настанні термінів платежів, передбачених п.п. 1.1, 3.3.2, 3.2.3, 3.2.5, 3.3.2, 5.5, 5.6 даного договору в межах сум, що підлягають сплаті банку. Згідно п.п. 3.3.5 кредитного договору при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.1, 3.2.3 кредитного договору, і/або відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.2, 5.5 даного договору, і/або сплаті комісій, передбачених п.п. 3.2.5, п. 5.6 цього договору, і/або сплаті штрафів та пені, передбачених п.п. 6.1, 6.2, 6.3 цього договору, у встановлені кредитним договором строки, на підставі п. 3.2.6 даного договору, банк має право здійснювати списання коштів з рахунків позичальника в порядку, що передбачений чинним законодавством України.

Отже, в порядку передбаченому п. 3.2.6 кредитних договорів №303/К, №267/К, №167/К і п. 6.1 договору банківського рахунку №41236 від 18.05.2004 року, ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»доручило ПАТ «Марфін Банк», який є правонаступником ВАТ «Морський транспортний банк»списувати з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту у межах суми, що підлягає сплаті банку за даним договором, при настанні термінів платежів (здійснювати договірне списання).

Враховуючи значну прострочену заборгованість ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»перед ПАТ «Марфін Банк, який є правонаступником ВАТ «Морський транспортний банк», 14.06.2010 року останній, за договірним списанням з рахунку ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон», було списано в рахунок погашення простроченої заборгованості за кредитними договорами суми коштів у відповідності до сум заборгованості по кредитним договорам.

Згідно п. 26.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.

Пунктом 26.4 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що у разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ПАТ «Марфін Банк», який є правонаступником ВАТ «Морський транспортний банк», мав право на списання грошових коштів з рахунків ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон», а тому твердження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в цій частині також є необґрунтованими.

Відповідно до приписів вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, вказані принципи щодо обов'язковості доведення тих чи інших обставин є обов'язковими при з'ясуванні обставин справи по суті.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення первісного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки ними не доведено тих обставин, на які вони посилались, як на підставу свої позовних вимог.

Крім того, відповідно до ст. 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»повідомлення про уступку права вимоги від ТОВ «САК «Нікоаргокапітал»не направлялося, у зв'язку з чим ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»не змогло скористатись своїми правами передбаченими ст. 518 ЦК України .

Що стосується зустрічних позовних вимог ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»то слід зазначити наступне.

Встановлено, що 11.10.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -фізичними особами та ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»- юридичною особою був укладений договір про уступки права вимоги за господарським зобов'язанням, які виникли між двома юридичними особами -ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон» та ТОВ «САК «Нікоагрокапітал».

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зокрема, на підставі ч. 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

В той же час, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Отже, до правовідносин, які виникли між ТОВ «Торгівельна-промислова компанія «Регіон»та ТОВ «САК «Нікоагрокапітал», які є суб'єктами господарювання мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням норм Господарського кодексу України.

Стаття 55 Господарського кодексу України визначає, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Стаття 128 Господарського кодексу України передбачає, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Стаття 175 Господарського кодексу України передбачає, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи.

Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами - громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Враховуючи викладене, громадянин, який не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності і відповідно не набув статусу суб'єкта господарювання не може бути учасником господарських відносин.

Відповідно до ст. 514 ЦК України уступка вимоги є однією з підстав заміни сторони у цивільно-правовому зобов'язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Уступка права вимоги за своєю правовою природою не є самостійним правочином, оскільки вона залежить від основного юридичного факту, який її породжує.

Право вимоги має узгоджуватись за загальними принципами та умовами виконання як цивільно-правових, так і господарських зобов'язань. За таких обставин повинна бути незмінність істотних умов та зміст зобов'язання для боржника.

Враховуючи ці обставини, до громадянина, який не є суб'єктом господарювання і який не може бути учасником господарських відносин не можуть перейти права та обов'язки за господарським зобов'язанням.

Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції.

В даному випадку, договір уступки права вимоги від 11.10.2010 року суперечить зазначеним вище нормам Господарського кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу та актам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач за зустрічним позовом ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Регіон»довела ті обставини, на які посилався як на підставу своїх позовних вимог, а тому договір уступки права вимоги від 11.10.2010 року підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів за зустрічним позовом, позивачів за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Регіон»суми сплаченого ним судового збору 107,30 грн.

Керуючись Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст.ст. 203, 215, 216, 509, 514 ЦК України, ст.ст. 128, 175, 179, 193 ГК України, ст. ст. 4, 10, 11, 27-30, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Регіон», ПАТ «Марфін Банк»про стягнення заборгованості з урахуванням штрафних санкцій, трьох відсотків річних, витрат на покриття інфляції.

Зустрічний позов ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Регіон»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ «САК «Нікоагрокапітал», третя особа: ПАТ «Марфін Банк»про визнання недійсним договору уступки права вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір уступки вимоги (цесії) від 11.10.2010 року, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ «САК «Нікоагрокапітал»з моменту його укладання.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Регіон», код ЄДРПОУ 30405103, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. В. Гетьмана, 17 судовий збір в сумі 107,30 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня наступного після проголошення рішення.

Суддя