Рішення

від 31.10.2012 по справі 35/17-3223-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" жовтня 2012 р.Справа № 35/17-3223-2011

За позовом Будівельно-виробничої фірми "ЮГСЕЛ" - Товариство з обмеженою відповідальністю

до відповідача Приватного підприємства "Комерційна фірма "ТЕСЛА"

про розірвання договору та стягнення 100000грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: : Сіліщан І.С. -за довіреністю б/н від 07.03.12р.

СУТЬ СПОРУ: Будівельно-виробнича фірма "ЮГСЕЛ" - Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - Позивач) звернулася до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Комерційна фірма "ТЕСЛА" (надалі -відповідач), в якій просить суд розірвати договір №28/05-09, укладений 28.05.09р. між Будівельно-виробничою фірмою "ЮГСЕЛ" ТОВ та Приватним підприємством "Комерційна фірма "ТЕСЛА" а також стягнути з відповідача 100000грн., а саме: авансовий внесок у розмірі 50 000 грн. та пеню у розмірі 50 000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 28.05.09р. між будівельно-виробничої фірмою "ЮГСЕЛ" - Товариство з обмеженою відповідальністю (Замовник) та Приватним підприємством "Комерційна фірма "ТЕСЛА" (Підрядник) укладено договір на виконання підрядних робіт №28/05-09 (надалі - Договір). Відповідно до умов Договору підрядник зобов'язався виконати підрядні роботи до 20.06.2009р. При цьому, строк обчислюється з дня отримання авансового платежу у розмірі 40% (74 800,00 грн.) від вартості робіт. Незважаючи на сплату позивачем частки авансового платежу у розмірі 50 000,00 грн. за платіжним дорученням №205 від 09.06.09р., відповідач відмовився від виконання робіт та повернення сплачених коштів, не відреагувавши також на лист від 26.04.11р. №27. Зазначене, як стверджує позивач, зумовило його звернення до суду із позовом про стягнення суми авансового внеску та пені, нарахованої згідно з п.5.2 договору, розмір якої позивач обмежив до 50 000 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.08.11р. (суддя Гут С.Ф.) було порушено провадження у справі №35/17-3223-2011.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.10.2011 р. у справі №35/17-3223-2011 позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.12р. у справі №35/17-3223-2011 вказане рішення господарського суду Одеської області було скасовано та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У мотивувальній частині постанови суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неналежне виконання позивачем зобов'язань за договором підряду в частині своєчасної та повної сплати авансу, оскільки встановив, що авансовий платіж здійснено позивачем із запізненням (замість 02.06.2009р. сплачено 09.06.2009р.), а сума платежу значно менша, ніж передбачена Договором (замість 74 800,00 грн. сплачено лише 50,000 грн.).

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2012 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.12р. року та рішення господарського суду Одеської області від 25.10.11р. року у справі №35/17-3223-2011 скасовано, а справу №35/17-3223-2011 направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Приймаючи вказану постанову, суд касаційної інстанції виходив з того, що матеріально-правовою підставою даного позову позивач обрав ст.652 ЦК України, натомість судами першої та апеляційної інстанції не було досліджено обставин, на які посилається позивач, а саме одночасної наявності чотирьох умов, передбачених ч.2 ст. 652 ЦК України.

На підставі автоматичного розподілу справ між суддями відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, справу №35/17-3223-2011 призначено судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

27.08.2012р. ухвалою суду справу №35/17-3223-2011 було прийнято до свого провадження суддею Щавинською Ю.М. із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 17.09.2012р.

На виконання обов'язкових вказівок, викладених у Постанові касаційної інстанції, суд зобов'язав позивача надати письмові пояснення з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 31.07.2012 року, а також обґрунтування правової позиції щодо підстав розірвання договору.

У судове засідання 17.09.12р. представник позивача не з'явився. Представник відповідача у судовому засіданні 17.09.12р. надав суду відзив (т.2 а.с.106-108), в якому вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки, по-перше, в порушення п.2.4 договору позивачем було перераховано аванс лише у розмірі 50 000, грн. (замість 74 800 грн.), а по-друге, відповідач приступив до виконання робіт по прокладці кабелю КЛ-10 кВ до житлового будинку з офісними приміщеннями за адресою: м. Одеса, вул. Вільямса, 43, після перерахування позивачем авансу у розмірі 50 000,00 грн. і виконав роботу саме на цю суму, що, за твердженнями відповідача підтверджується актом обстеження приховуваних робіт від 21.06.09р. Проте, в подальшому відповідач припинив виконання підрядних робіт у зв'язку з порушенням позивачем п.3.2 договору в частині нездійснення фінансування.

Ухвалою суду від 17.09.2012р. розгляд справи було відкладено на 15.10.2012р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника позивача, від якого не надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також у зв'язку з невиконанням повністю позивачем та частково відповідачем вимог ухвали суду.

У судове засідання 15.10.2012р. представник позивача з'явився та надав суду письмові пояснення (т.2 а.с.123-125), в яких наполягав, що договір має бути розірвано на підставі п.3 ч.2 ст.652 ЦК України, оскільки виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, оскільки роботи по договору вже виконані ТОВ „Центр без траншейних технологій". Позивач також надав суду розрахунок пені, початок нарахування якої визначив з 2.07.2009р.

Представник відповідача у судове засідання 15.10.2012р. не з'явився, надавши клопотання про відкладення розгляду справи. Представник відповідача також надав клопотання про призначення експертизи, в якому на вирішення експерта просив, зокрема, поставити питання чи прокладений кабель високої напруги згідно з проектом будівництва та який фактичний об'єм виконаних будівельних робіт з вищевказаного прокладення та їх вартість на 20.06.2009р.

Ухвалою суду від 15.10.2012р. розгляд справи було відкладено на 31.10.2012р. з одночасним продовженням строку розгляду на 15 днів відповідно до ст.69 ГПК України.

У судове засідання 31.10.2012р. представник позивача не з'явився, незважаючи на належне повідомлення про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить особистий підпис представника в розписці про відкладення розгляду справи від 15.10.2012р. (т.2 а.с.135). Представник відповідача у судовому засіданні 31.10.2012р. просив суд у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Крім того, судом було розглянуто та відхилено заявлене представником відповідача клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи (т.2 а.с.121), оскільки по-перше, майнові вимоги є похідними від вимог про розірвання договору, які, з урахуванням заявлених підстав позову, можуть бути розглянуті без призначення експертизи, а, по-друге, роботи по прокладці кабелю вже були проведені іншою організацією (т.2 а.с.79-85).

Приймаючи до уваги вимоги ст.69 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, враховуючи, що позивач повідомлений про час та місце проведення судового засідання належним чином та будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надав, суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою -посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як свідчать матеріали справи та було підкреслено у Постанові ВГСУ від 31.07.2012р. (т.2 а.с.90-93), в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на положення ст. 652 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно до ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

В силу зазначеної норми у випадку істотної зміни обставин договір може бути розірваним або зміненим не лише за згодою сторін, а і на підставі рішення суду.

При цьому, вимагаючи розірвання договору на цій підставі, позивач, з урахуванням положень ст.33 ГПК щодо обов'язку доказування, повинен довести наявність одночасно чотирьох умов, встановлених ст.652 ЦК України.

Разом з тим, в обґрунтування розірвання договору на підставі ст.652 ЦК України позивач посилається виключно на те, що договір має бути розірвано на підставі п.3 ч.2 ст.652 ЦК України, оскільки виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, оскільки роботи по договору вже виконані ТОВ „Центр без траншейних технологій".

Проте, положення ст. 652 ЦК України пов'язують можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.02.2012 у справі №2/52-09.

Як свідчать матеріали справи, жодних належних доказів, що б підтверджували сукупність і наявність зазначених чотирьох умов позивач, в порушення вимог ст.33 ГПК України суду не надав, що зумовлює відмову у задоволенні позову в частині розірвання договору з підстав, зазначених позивачем. Розглядаючи вимоги про повернення авансового внеску у сумі 50 000 грн., суд вказує, що згідно до ч.3 ст.652 ЦК України, у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Таким чином, вимоги про повернення авансового внеску є похідними від вимог про розірвання договору, у зв'язку з чим у їх задоволенні слід також відмовити.

Щодо вимог про стягнення пені згідно до п.5.2 договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як встановлено судом, між будівельно-виробничою фірмою "ЮГСЕЛ" - Товариство з обмеженою відповідальністю та Приватним підприємством "Комерційна фірма "ТЕСЛА" 28.05.12р. було укладено договір на виконання підрядних робіт № 25/05-09, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати власними силами роботи по прокладці КЛ-10 кВ до житлового будинку з офісними приміщеннями за адресою: м. Одеса, вул. Вільямса, 43, а замовник зобов'язується прийняти роботи та сплатити їх на умовах договору (т.1 а.с.34-36).

Згідно п.п.1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до п.п.2.1., 2.4., 2.5. Договору загальна вартість робіт і матеріалів складає 187 000,00 грн. у т.ч. НДС 20% - 31 166,66 грн. Розрахунки по оплаті виконаних робіт здійснюються у наступному порядку: аванс у розмірі 40% (74 800, 00 грн.) від вартості робіт перераховується на протязі 5-ти банківських днів після укладання договору. Решта сума Договору сплачується замовником за чинним договором щомісячно на підставі підписаних уповноваженими представниками актів приймання виконаних робіт у строк не більше 5-ти банківських днів з моменту їх підписання.

У відповідності до п.п.4.1., 4.2. договору, строк виконання робіт встановлений не пізніше 20.06.2009р., вказаний строк вираховується з дати отримання Підрядником авансового платежу, вказаного в розділі 2 даного договору.

Згідно до п.4.3 договору сторони узгодили, що строк виконання робіт призупиняється, зокрема, у разі невиконання замовником зобов'язань, передбачених Договором.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем була перерахована частка суми авансового платежу у розмірі 50 000,00 грн. з призначенням платежу „за прокладку кабелю згідно договору №28/05-09 від 28.05.12р.", про що свідчить платіжне доручення №205 від 09.06.09р. та виписка з банківських рахунків (т.1 а.с.37-39).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Сплата неустойки є одним з видів правових наслідків, настають у разі порушення зобов'язання, згідно до ст. 611 ЦК України.

За умовами п.5.2. договору, у випадку порушення строків виконання робіт Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,2 % від вартості договору, за кожен день прострочки.

Згідно до ч.4 ст. 612 ЦК України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Кредитор, згідно ст. 613 ЦК України, вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку . Такі ж норми та наслідки закріплені в ст.ст. 220 та 221 ГК України.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач не виконав належним чином зобов'язання щодо сплати авансового внеску, а договором не передбачено виключень з п.4.3 щодо призупинення строків, встановлених п.4.1 договору на час невиконання обов'язків Замовником, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення неустойки за прострочення термінів виконання робіт.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі у зв'язку з чим підстави для відшкодування позивачу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 5.11.2012р.

Суддя Щавинська Ю.М.