Постанова

від 11.12.2012 по справі 35/17-3223-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р.Справа № 35/17-3223-2011 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Журавльова О.О.

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Мікулі К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Пузанов В.О., за довіреністю від 19.11.2012р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Будівельно-виробничої фірми „ЮГСЕЛ" - Товариство з обмеженою відповідальністю

на рішення господарського суду Одеської області від 31 жовтня 2012 року

по справі №35/17-3223-2011

за позовом Будівельно-виробничої фірми „ЮГСЕЛ" - Товариство з обмеженою відповідальністю

до відповідача Приватного підприємства „Комерційна фірма „ТЕСЛА"

про розірвання договору та стягнення 100000 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Будівельно-виробнича фірма „ЮГСЕЛ" товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства „Комерційна фірма „ТЕСЛА" про розірвання договору №28/05-09 від 28.05.2009р. та стягнення 100000 грн., з яких: 50000 грн. авансового внеску та 50000 грн. пені.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.10.2011р. у справі №35/17-3223-2011 позов Будівельно-виробничої фірми „ЮГСЕЛ" товариство з обмеженою відповідальністю задоволено: розірвано договір №28/05-09 від 28.05.2009р. та стягнуто з відповідача на користь позивача 50000 грн. авансового внеску, 50000 грн. пені, 1085 грн. державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2012р. у справі №35/17-3223-2011 рішення господарського суду Одеської області від 25.10.2011р. у справі №35/17-3223-2011 було скасовано та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2012р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2012р. та рішення господарського суду Одеської області від 25.10.2011р. по справі №35/17-3223-2011 скасовано, а справу №35/17-3223-2011 направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 31 жовтня 2012 року по справі №35/17-3223-2011 (суддя Щавинська Ю.М.) у задоволенні позову Будівельно-виробничої фірми „ЮГСЕЛ" товариства з обмеженою відповідальністю (надалі -БВФ „ЮГСЕЛ" ТОВ) відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання спірного договору , при цьому, суд дійшов висновку, що позивач не виконав належним чином зобов'язання щодо сплати авансового внеску встановлених п.4.1 договору на час невиконання обов'язків замовником, з огляду на що місцевий господарський суд визнав також необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення внесеного авансового платежу та неустойки за прострочення термінів виконання робіт.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, позивач (БВФ „ЮГСЕЛ" ТОВ) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги БВФ „ЮГСЕЛ" ТОВ в повному обсязі, з мотивів викладених в апеляційній скарзі.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача (ПП „Комерційна фірма „ТЕСЛА") у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії ОАГС від 04.12.2012р. про відправку копії ухвали про прийняття від 30.11.2012р. зроблена у встановленому порядку на першому примірнику вказаної ухвали, яка відповідно до п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" є належним підтвердженням повідомлення представників сторін про час і місце судового засідання. Окрім того, про належне повідомлення представників сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги свідчить також залучена до матеріалів справи копія Реєстру Одеського апеляційного господарського суду №1 на відправку рекомендованої пошти з повідомленням від 04.12.2012р.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу БВФ „ЮГСЕЛ" ТОВ за відсутністю представника відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та перевірено під час апеляційного перегляду справи, 28.05.2012р. між ТОВ БВФ „ЮГСЕЛ" (замовник, позивач) та ПП „Комерційна фірма „ТЕСЛА" (підрядник, відповідач) було укладено договір на виконання підрядних робіт №28/05-09, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати власними силами роботи по прокладці КЛ-10 кВ до житлового будинку з офісними приміщеннями за адресою: м. Одеса, вул. Вільямса, 43, також замовник зобов'язався прийняти роботи та сплатити їх на умовах договору.

Пунктами 2.1, 2.4, 2.5 договору передбачено, що загальна вартість робіт і матеріалів складає 187000 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 31166,66 грн. Розрахунки по оплаті виконаних робіт здійснюються у наступному порядку: аванс у розмірі 40% (74800 грн.) від вартості робіт перераховується на протязі 5-ти банківських днів після укладання договору. Решта суми договору сплачується замовником за чинним договором щомісячно на підставі підписаних уповноваженими представниками актів приймання виконаних робіт у строк не більше 5-ти банківських днів з моменту їх підписання.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору, строк виконання робіт встановлений не пізніше 20.06.2009р., вказаний строк вираховується з дати отримання підрядником авансового платежу, вказаного в розділі 2 даного договору.

За п.4.3 договору строк виконання робіт призупиняється, зокрема, у разі невиконання замовником зобов'язань, передбачених договором.

За умовами п.5.2 договору, у випадку порушення строків виконання робіт підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,2 % від вартості договору, за кожен день прострочки.

Згідно із п.7.1 договору акти приймання виконаних робіт оформлюються замовником протягом 3-х робочих днів з дня надання підрядником. На протязі даного часу замовник може оформити свої претензії по якості та обсягу робіт, що здаються. У разі, якщо претензія в такий строк не була оформлена , роботи вважаються прийнятими та підлягають оплаті у порядку, визначеному даним договором.

Приписами п. 7.7 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного та фактичного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

09.06.2009р. на виконання вищевказаного договору позивачем було передано відповідачу 50000 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням №205.

Як вбачається з матеріалів справи 21.06.2009р. сторонами по справі було складено акт засвідчення скритих робіт по прокладці кабелю в траншеї за адресою: м. Одеса, вул. Вільямса, 43, відповідно до якого роботи виконані відповідно до стандартів, будівельних норм та правил, технічних умов та відповідають вимогам їх приймання. Вказаний акт підписано представниками сторін без зауважень.

26.04.2011р. позивачем було направлено відповідачу лист №27, в якому позивач просив відповідача повернути перераховану йому суму у розмірі 50000 грн. за спірним договором у зв'язку із не проведенням робіт.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Щодо посилань скаржника в обґрунтування заявлених вимог на приписи ст. 652 ЦК України, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У випадку істотної зміни обставин договір може бути розірваним або зміненим не лише за згодою сторін, а і на підставі рішення суду.

Між тим, як вірно зазначено місцевим господарським судом, вимагаючи розірвання договору на цій підставі, позивач, відповідно до положень ст. 33 ГПК України щодо обов'язку доказування, повинен довести наявність одночасно чотирьох умов, встановлених ст. 652 ЦК України.

Апеляційний господарський суд зауважує, що скаржник в обґрунтування розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України посилається виключно на те, що договір має бути розірвано на підставі п.3 ч.2 ст. 652 ЦК України, оскільки виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, оскільки роботи по договору вже виконані ТОВ „Центр безтраншейних технологій".

При цьому, апеляційний господарський суд зауважує, що положення ст. 652 ЦК України пов'язують можливість розірвання договору безпосередньо при наявності чотирьох умов, які містяться у ч.2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.02.2012р. у справі №2/52-09.

За ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних належних доказів у розумінні ст. ст. 32-33 ГПК України на підтвердження сукупності і наявності визначених ч.2 ст. 652 ЦК України чотирьох умов позивачем надано не було, з огляду на що, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову в частині розірвання договору.

Щодо вимог скаржника про повернення авансового внеску у сумі 50000 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.652 ЦК України, у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника в обґрунтування позовних вимог в частині стягнення з відповідача авансового внеску у розмірі 50000 грн. на підставі приписів ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, оскільки останнім не доведено факту саме безпідставності набутого відповідачем авансового внеску, окрім того, вказані доводи скаржника, в свою чергу, спростовуються матеріалами справи, а саме: спірним договором та платіжним дорученням №205 від 09.06.2009р., за яким спірний авансовий внесок у розмірі 50000 грн. був сплачений на виконання умов спірного договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача в частині повернення авансового внеску, оскільки такі вимоги є такими, що випливають з вимог по розірванню договору.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ПП „Комерційна фірма „ТЕСЛА" пені у розмірі 50000 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне .

Згідно із ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч.1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, аналогічні положення містяться й у ст. 875 ЦК України.

Статтею 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно зі ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Як вже було зазначено вище, між сторонами по справі було укладено договір на виконання підрядних робіт №25/05-09, за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати власними силами роботи по прокладці КЛ-10 кВ до житлового будинку з офісними приміщеннями за адресою: м. Одеса, вул. Вільямса, 43, а замовник зобов'язався прийняти роботи та сплатити їх на умовах договору, при цьому, розрахунки по оплаті виконаних робіт здійснюються через авансування у розмірі 40% (74800 грн.) від вартості робіт , яке перераховується на протязі 5-ти банківських днів після укладання договору, а решта суми договору сплачується замовником за чинним договором щомісячно на підставі підписаних уповноваженими представниками актів приймання виконаних робіт у строк не більше 5-ти банківських днів з моменту їх підписання, окрім того, строк виконання робіт встановлений не пізніше 20.06.2009р., проте вказаний строк відраховується з дати отримання рідрядником авансового платежу, вказаного в розділі 2 даного договору.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до приписів спірного договору, сторонами визначено, що строк виконання робіт призупиняється, зокрема, у разі невиконання замовником зобов'язань, передбачених договором.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено відповідачу аванс не в повному обсязі, а у розмірі 50000 грн.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 4 ст. 612 ЦК України встановлено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Кредитор, згідно ст. 613 ЦК України, вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку . Такі ж норми та наслідки закріплені в ст.ст. 220 та 221 ГК України.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивачем не були виконані належним чином зобов'язання, визначені спірним договором по сплаті авансового внеску, з огляду на що позовні вимоги БВФ „ЮГСЕЛ" ТОВ в частині стягнення неустойки за прострочення термінів виконання робіт у сумі 50000 грн. визнаються колегією суддів необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За умовами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Будівельно-виробничої фірми „ЮГСЕЛ" - Товариство з обмеженою відповідальністю - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 31 жовтня 2012 року по справі №35/17-3223-2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Будівельно-виробничої фірми „ЮГСЕЛ" - Товариство з обмеженою відповідальністю - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 13 грудня 2012 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.В. Михайлов А.І. Ярош