Постанова

від 05.11.2012 по справі 5011-37/5689-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2012 р. Справа№ 5011-37/5689-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Алданової С.О.

Калатай Н.Ф.

при секретарі: Кравчук О.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Стоян М.Ф.

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС ПІ ЕС ЮКРЕЙН» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС ПІ ЕС ЮКРЕЙН»

до Комунального підприємства «Оптова база»

про стягнення 342 158, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС ПІ ЕС ЮКРЕЙН» звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства «Оптова база» про стягнення 342 158,00 грн. збитків в зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором зберігання № 23 від 01.10.2011 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Оптова база" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС ПІ ЕС ЮКРЕЙН" 195 131, 44 грн. збитків, 3 902, 63 грн. витрат на сплату судового збору та 5 702, 96 грн. витрат на сплату послуг адвоката. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2012 року відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято останню до провадження та призначено до розгляду 24.09.2012 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 року, в зв'язку з відпусткою судді Дикунської С.Я., сформовано судову колегію у складі: головуючий - суддя Сітайло Л.Г., судді - Алданова С.О., Калатай Н.Ф.

На підставі ст. 77 ГПК України, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 року розгляд справи відкладено до 09.10.2012 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 року, в зв'язку з перебуванням головуючого - судді Сітайло Л.Г. на лікарняному, сформовано судову колегію у складі: головуючий - суддя Скрипка І.М., судді- Алданова С.О., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року призначено розгляд справи 29.10.2012 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року, в зв'язку з виходом з лікарняного головуючого судді Сітайло Л.Г., сформовано судову колегію у складі: головуючий - суддя Сітайло Л.Г., судді- Алданова С.О., Калатай Н.Ф.

В судове засідання 29.10.2012 року з'явився представник позивача. Представник відповідача, в зазначене судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 05.11.2012 року.

В судове засідання 05.11.2012 року з'явився представник позивача. Представник відповідача в зазначене судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі то просив частково скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду, та прийняти нове яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕС ПІ ЕС ЮКРЕЙН» (поклажодавець) та Комунальним підприємством «Оптова база» (зберігач) укладено договір зберігання № 23, відповідно до умов якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання плодово-овочеву продукцію: овочі, фрукти, цитрусові плоди (товар) на підставі акту приймання-передачі.

Згідно з п. п. 1.2. та 1.3. договору зберігання № 23 від 01.10.2011 року точна назва, вид, стан, властивості, кількість та вартість товару, що передається на відповідальне зберігання, вказується в актах, на підставі яких здійснюється передача товару. Акт приймання-передачі, за яким передається товар на зберігання, є невід'ємним додатком до даного договору.

Відповідно до п. п. 1.4. та 1.5. вищевказаного договору місце зберігання товару -Україна, м. Київ, селище Бортничі, вул. Леніна, 42; зберігач не має права змінювати місце зберігання товару без письмової згоди поклажодавця. Строк зберігання дорівнює кількості календарних місяців з дня підписання акту передачі на зберігання до моменту видачі, що визначається за датою підписання акту зняття із зберігання, при чому неповний місяць фактичного зберігання оплачується замовником в розмірі місячної плати, незалежно від кількості днів зберігання.

Пунктами 2.1.2., 2.1.3. та 2.1.4. Договору передбачено, що зберігач зобов'язаний видати на підтвердження прийняття товарів двохсторонній акт; зберігати товар в окремому приміщенні, складі, що знаходиться за адресою: м. Київ, с. Бортничі, вул. Леніна, 42, в умовах, які не допускають змішування його з однорідними речовинами, що знаходяться в тому ж приміщенні; забезпечити повне збереження товару, а після закінчення зберігання повернути поклажодавцю той самий товар, у тому самому стані, в якому він був прийнятий на зберігання, з урахуванням його природних властивостей.

Згідно з пунктами 2.1.5. та 2.1.6. договору № 23 від 01.10.11 р., зберігач зобов'язаний не допускати втрати, розкрадань, знищень чи пошкоджень товару; підтримувати температурний режим складу від 0 до + 1о С, підтримувати вологість не вище 85 %.

Пунктами 3.1. та 3.2. договору № 23 від 01.10.11 р. встановлено, що за надані послуги поклажодавець сплачує зберігачу кошти в розмірі 15 000,00 грн. з врахування ПДВ щомісячно; до вартості послуг зберігання включена вартість електроенергії; за перший місяць зберігання поклажодавець вносить попередню оплату і в подальшому оплата здійснюється не пізніше 25-го числа поточного місяця, шляхом перерахування грошових коштів, передбачених п. 3.1. на поточний рахунок зберігача, на підставі виставленого рахунку та акту виконаних робіт.

Додатковою угодою № 2 від 25.01.12 р. внесено зміни до п. 3.1. до Договору № 23 від 01.10.11 р. та встановлено, що за надані послуги в січні 2012 р. поклажодавець сплачує зберігачу кошти в розмірі 9 000,00 грн. з врахуванням 20 % ПДВ, до вартості послуг із зберігання включена вартість електроенергії. Також п. 3.2. Договору доповнено, що 01.01.12 р. поклажодавець може здійснювати розрахунки за отримані послуги готівкою через касу зберігача не пізніше десяти днів з моменту отримання рахунку-фактури і акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.2. Договору № 23 від 01.10.11 р., зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність товару з дня (дати) передачі на зберігання і до дня (дати) повернення поклажодавцеві. У випадку знищення або ушкодження товару або частини товару з його вини, зберігач зобов'язується компенсувати поклажодавцеві вартість знищеного або ушкодженого товару, який вказаний в акті приймання-передачі після отримання письмової вимоги поклажлодавця.

Пунктом 3 додаткової угоди № 1 від 03.01.12 р. до п. 8.5. Договору внесено зміни, відповідно до яких даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.12 р.

На виконання умов договору № 23 від 01.10.11 р., позивач передав на зберігання відповідачу, відповідно до акту приймання-передачі товару № 1 від 18.10.11 р., якісний товар вид та відповідна якість якого відповідає вимогам для довготривалого зберігання.

Згідно з актом приймання-передачі № 2 від 09.11.11 р. позивач передав КП «Оптова база» на відповідальне зберігання товар (цибулю ріпчасту) в кількості 176 886,00 кг на загальну суму 279 158,00 грн.

Пунктами 2.1.7. та 2.1.8. договору № 23 від 01.10.11 р. визначено, що зберігач зобов'язаний за першою вимогою поклажодавця надати йому можливість у робочий час доступу до товару і перевірки умов зберігання; надавати безперешкодний доступ представникам поклажодавця у робочий час кожного дня, до місця зберігання товару протягом дії даного договору, або за домовленістю сторін -поза робочий час.

27 січня 2012 року, після огляду преданого на зберігання товару, представниками позивача виявлено пошкодження останнього, в зв'язку з порушенням відповідачем умов зберігання, що призвело до того, що товар прийшов у непридатний стан.

01 лютого 2012 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору зберігання № 23 від 01.10.11 р. та вимогу в строк до 01.03.12 р. підготувати акт приймання-передачі товару з зазначенням його якісного стану. Вказаний лист отриманий відповідачем 01.02.12 р., проте, залишився ним без відповідного реагування.

05 березня 2012 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу підготувати акт приймання-передачі залишку якісного товару та відшкодувати вартість пошкодженого товару в кількості 123 643,31 кг на загальну суму 195 131,44 гривень.

Факт порушення відповідачем договору, в частині умов зберігання, не заперечується останнім, що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін актом № ОУ-ОООООІЗ здачі-прийняття робіт від 31.01.12 р. та актом № ОУ-0000025 здачі-прийняття робіт від 25.02.12 р., в яких зафіксовано, що відповідачем не виконувались вимоги п. п. 2.1.4, 2.1.5, 2.1.6 договору зберігання № 23 від 01.10.11 р.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Статтею 949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Згідно зі ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. 2. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Згідно з статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з експертним висновком № В-740 від 29.02.12 р., складеним експертом Торгово-промислової палати України Фещенко Н.В., кількість пошкодженого товару становить 69,9 % від загальної кількості, 30,1 % товару відповідає другому товарному сорту. Причиною неналежної якості товару є невідповідність температурного режиму і вологості на складі вимогам пункту 2.1.6 договору зберігання № 23 від 01.10.11 р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача суми в розмірі 195 131, 44 грн. та відмови в стягненні суми збитків у розмірі 84 026,56 грн., які становлять вартість решти (незіпсованого товару), оскільки позивач не надав суду належних доказів його псування або неможливості повернення.

Відповідно до п. п. 2.1.10. та 2.1.11. вищевказаного договору, зберігач зобов'язаний повернути товар поклажодавцю повністю, або частково за першою вимогою останнього не пізніше дня отримання такої вимоги при умові повної оплати за надані послуги; вправі вимагати оплату за фактичний строк зберігання, якщо товар витребуваний достроково, або не забраний після закінчення договору.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми в розмірі 63 000, 00 грн., які були сплачені позивачем на виконання умов договору збереження № 23 від 01.10.11 р., обґрунтовано не задоволена місцевим господарським судом, оскільки зазначені кошти сплачені ним на виконання умов договору зберігання № 23 від 01.10.11 р. за фактичний строк зберігання і не є збитками в розумінні статтей 224 та 225 Господарського кодексу України.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті зазначеної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Згідно з договором про надання адвокатських послуг від 28.03.12 р. адвокат Степаненко Г.О. зобов'язався надавати позивачу адвокатські послуги, визначені в статті 1.1. цього договору, а позивач зобов'язався сплатити аванс у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до касового ордеру від 09.04.12 р., адвокату Степаненко Г.О. сплачено суму в розмірі 10 000,00 грн. за надання адвокатських послуг, як це передбачено ст. 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол №6).

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія зазначеного Закону України поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Статтею 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення вимоги про відшкодування позивачу витрат на адвокатські послуги за рахунок відповідача, в порядку, передбаченому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в пропорційному розмірі задоволених позовних вимог, що становить суму в розмірі 5 702,96 грн.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, а рішення ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС ПІ ЕС ЮКРЕЙН» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року, не підлягає скасуванню.

Відповідно до вищевикладеного та керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС ПІ ЕС ЮКРЕЙН» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року у справі № 5011-37/5689-2012 без змін.

Матеріали справи № 5011-37/5689-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Сітайло Л.Г.

Судді Алданова С.О.

Калатай Н.Ф.