Постанова

від 11.04.2013 по справі 5011-37/5689-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року Справа № 5011-37/5689-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач) суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Оптова база" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.12 у справі№5011-37/5689-2012 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕС ПІ ЕС ЮКРЕЙН" доКомунального підприємства "Оптова база" простягнення Розпорядженням Секретаря другої судової палати від 08.04.13 для розгляду даної справи призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Стоян М.Ф. - за дов. від 15.08.12;

від відповідача: не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕС ПІ ЕС ЮКРЕЙН» у травні 2012 року заявлений позов про стягнення з Комунального підприємства «Оптова база» 342 158,00 грн - збитків, з яких: 279158,00 грн - вартість зіпсованого товару, переданого на зберігання та 63000,00 грн - плата за зберігання. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що відповідачем не вжито необхідних заходів для збереження майна, переданого на зберігання за договором від 01.10.11 № 23, тому виникло псування товару. При цьому, позивач посилався на приписи статей 11, 16, 22, 525, 526, 551, 610, 611, 623, 626, 629, 936, 938, 948, 950, 951 Цивільного кодексу України, статей 193, 224, 225 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.07.12, ухваленим суддею Гавриловською І.О., позовні вимоги задоволено частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 195131,44 грн збитків. Суд першої інстанції установив факт неналежного зберігання відповідачем товару, переданого за договором від 01.10.11, установив усі складові цивільного правопорушення та визнав наявними підстави для відшкодування відповідачем вказаних коштів. В частині стягнення 84 026,56 грн судом відмовлено, оскільки ця сума є вартістю незіпсованого товару за поверненням якого позивач до відповідача не звертався. Відмовлено судом також у стягненні 63000,00 грн - плати за зберігання з огляду на те, що ці кошти не є збитками та сплачені відповідачеві згідно умов договору.

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Сітайло Л.Г.- головуючого, Алданова С.О., Калатай Н.Ф., повторно розглянувши спір по суті, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі, установивши ті ж обставини справи, постановою від 05.11.12, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення.

Комунальне підприємство "Оптова база" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, а матеріали справи передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник посилається на порушення місцевим судом пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 №18, статті 87 Господарського процесуального кодексу України та вказує на неналежне повідомлення його про судове засідання призначене на 16.07.12. Водночас, скаржник заперечує і сам факт отримання ним ухвал місцевого суду та вказує, що апеляційний суд не скерував йому ухвалу від 29.10.12 і постанову від 05.11.12. На думку скаржника, судами порушені приписи статей 22, 623, 950, 951 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України, статей 38, 41, 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, скаржник не погоджується з наявністю усіх складових цивільного правопорушення, вказує на невірну оцінку судами актів здачі - приймання робіт від 31.01.12, від 25.02.12, залишення поза увагою записів добового журналу, та вважає неналежним висновок експертизи від 29.02.12.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС ПІ ЕС ЮКРЕЙН" отримано відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить судові рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.10.11 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕС ПІ ЕС ЮКРЕЙН» - поклажодавцем та Комунальним підприємством «Оптова база» - зберігачем, укладено договір зберігання № 23, за умовами якого зберігач приймає від поклажодавця на відповідальне зберігання плодово-овочеву продукцію на підставі акта приймання-передачі. Розділом 2 договору сторони визначили обов'язки зберігача, а саме, зберігач зобов'язався зберігати товар в окремому приміщенні, складі, що знаходиться за адресою: м. Київ, с. Бортничі, вул. Леніна, 42, в умовах, які не допускають змішування його з однорідними речами, що знаходяться в тому ж приміщенні; забезпечити повне збереження товару, а після закінчення зберігання повернути поклажодавцю той самий товар, у тому самому стані, в якому він був прийнятий на зберігання, з урахуванням його природних властивостей; не допускати втрати, розкрадань, знищень чи пошкоджень товару; підтримувати температурний режим складу від 0 до + 1о С, підтримувати вологість не вище 85 %. Пунктом 4.2. договору сторони домовились, що зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність товару з дня, дати, передачі на зберігання і до дня, дати, повернення поклажодавцеві. У випадку знищення або пошкодження товару, або частини товару з його вини, зберігач зобов'язується компенсувати поклажодавцеві вартість знищеного чи пошкодженого товару, який вказаний в акті приймання-передачі після отримання письмової вимоги поклажлодавця. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС ПІ ЕС ЮКРЕЙН» про стягнення з Комунального підприємства «Оптова база» 342 158,00 грн - збитків, з яких: 279158,00 грн - вартість зіпсованого товару та 63000,00 грн - плати за зберігання. Щодо відмови судів у стягненні з відповідача 84 026,56 грн - вартості зіпсованого товару та 63000,00 грн - плати за зберігання, то в цій частині рішення і постанова в касаційному порядку не переглядаються, оскільки скаржником фактично не оскаржені. Взаємовідносини сторін за договором зберігання регулюються главою 66 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності. За приписами статті 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Приписами статті 949 названого Кодексу визначено обов'язок зберігача повернути річ. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Статтею 953 Цивільного кодексу України унормовано, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем на виконання умов договору від 01.10.11 передано відповідачеві на зберігання товар (цибулю ріпчасту) в кількості 176 886,00 кг на загальну суму 279 158,00 грн, вид та відповідна якість якого відповідає вимогам для довготривалого зберігання. Судами також установлено, що 27.01.12 під час огляду переданого на зберігання товару, представниками позивача виявлено псування цибулі через порушенням відповідачем умов зберігання цього товару. Установлено судами і те, що 01.02.12 позивач вимагав в строк до 01.03.12 підготувати акт приймання-передачі товару із зазначенням його якісного стану, втім ця вимога залишилась відповідачем без задоволення. Судами установлено, що згідно з експертним висновком від 29.02.12 № В-740, складеним Торгово-промисловою палатою України, кількість пошкодженого товару становить 69,9% від загальної кількості, 30,1 % товару відповідає другому товарному сорту. Причиною неналежної якості товару є невідповідність температурного режиму і вологості на складі вимогам пункту 2.1.6 договору зберігання від 01.10.11. Судами обох інстанцій установлено і те, що 05.03.12 позивач вдруге направив на адресу відповідача вимогу підготувати акт приймання-передачі залишку якісного товару та відшкодувати вартість пошкодженої цибулі в кількості 123 643,31 кг на загальну суму 195 131,44 гривень. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Приписами статті 22 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. За пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах, що унормовано пунктом 1 статті 950 Цивільного кодексу України. За загальними правилами за пошкодження речі зберігач несе цивільну відповідальність за наявності складу цивільного правопорушення. Правові наслідки пошкодження переданої зберігачу речі визначені статтею 951 вказаного Кодексу, за приписами якої збитки, завдані поклажодавцеві пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості. Виходячи з того, що судами установлений факт незабезпечення відповідачем належних умов для збереження товару, внаслідок чого цибуля у кількості 123 643,31 кг прийшла у непридатний стан, перевірено наданий позивачем розрахунок розміру збитків та установлені усі складові цивільного правопорушення, висновок судів про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 195 131,44 грн - збитків, у вигляді вартості пошкодженого товару визнається законним. Довід скаржника про неналежне повідомлення його судом першої інстанції та не скерування апеляційним судом процесуальних документів, не може бути підставою для скасування судових рішень у справі, виходячи з наступного. За приписами статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Як убачається з матеріалів справи, ухвали господарського суду міста Києва від 04.05.12 про порушення провадження у справі та від 23.05.12 про відкладення розгляду справи скеровувались Комунальному підприємству "Оптова база" за адресами вказаними позивачем. При цьому, поштові відправлення скеровані судом за адресою підприємства зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повертались до суду з посиланням на вибуття адресата та закінчення строку зберігання поштового відправлення. Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.12 розгляд справи відкладався на 09.07.12, ця ухвала отримана скаржником 20.06.12 , про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (96 арк. спр.). Втім, представник відповідача у судове засідання 09.07.12 не з'явився, і ухвалою від цієї дати розгляд справи відкладено на 16.07.12. Отже, судом першої інстанції для забезпечення прав відповідача на участь у розгляді даної справи вжиті усі необхідні заходи для належного повідомлення сторін, розгляд справи відкладався неодноразово, втім у судові засідання відповідач не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, хоча був обізнаний про розгляд справи, відтак відповідач мав можливість на реалізацію процесуальних прав визначених статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема подати докази, письмові пояснення, в яких навести свої доводи та міркування. Спростовуються матеріалами справи і твердження скаржника про не скерування йому апеляційним судом ухвали від 29.10.12 та постанови від 05.11.12. Не можуть бути підставою для скасування постанови у справі і доводи скаржника про порушення судами приписів статей 22, 623, 950, 951 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України, оскільки такі твердження, як і інші доводи, викладені в касаційній скарзі, ґрунтуються на невірно установлених судами обставинах справи та на переоцінці доказів, яка за приписами частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. За приписами вказаної статті касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, та враховуючи те, що порушень чи невірного застосування судами норм чинного законодавства не виявлено, підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи наведене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.12 у справі № 5011-37/5689-2012 залишити без змін.

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Оптова база" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець