Постанова

від 07.11.2012 по справі 26/4

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2012 р. Справа № 26/4

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А., суддіКондратової І.Д., суддіСтратієнко Л.В., за участю представників сторін від стягувачане з'явився; від боржника не з'явився; від органу ДВСне з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Київська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2012р. за скаргою Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Київська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві у справі № 26/4 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Київська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудмет" простягнення 807 825,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012р. Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" в особі Відділення "Київська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" (надалі -ПАТ "ВТБ Банк") звернулося до місцевого господарського суду зі скаргою в порядку ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу (надалі -ГПК) України на дії виконавчої служби по виконанню наказу Господарського суду міста Києва у справі 26/4, в якій просило суд скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 04.05.2010 р. ВП № 32411839 та поновити провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26.03.2012 р. у справі № 26/4.

В обґрунтування вимог поданої скарги скаржник посилався на те, що закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" здійснюється лише у випадку винесення господарським судом ухвали про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в процедурі банкрутства в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та лише після встановлення факту виключення цього підприємства з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2012 р. у справі № 26/4 (суддя Паламар П.І.) скаргу ПАТ "ВТБ Банк" на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві (надалі -Відділ ДВС) задоволено частково. Визнано дії Відділу ДВС щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 32411839 від 04.05.2012 р. неправомірними. Постанову Відділу ДВС про закінчення виконавчого провадження ВП № 32411839 від 04.05.2012 р. незаконною. У задоволенні скарги в іншій частині відмовлено.

Задовольнивши скаргу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що підстави для закінчення виконавчого провадження були відсутні, оскільки з наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців вбачається, що боржник перебуває у стані припинення підприємницької діяльності і на час прийняття оскаржуваної постанови не ліквідований.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2012р. (колегія суддів у складі : головуючого судді Дідиченко М.А., суддів Пашкіної С.А., Пономаренка Є.Ю.) ухвалу Господарського суду міста від 25.07.2012 року № 26/4 скасовано, в задоволенні скарги відмовлено.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні скарги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що згідно п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі ліквідації боржника - юридичної особи та надсилання ліквідаційній комісії (ліквідатору) виконавчого документу для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення, тобто коли боржник перебуває у процесі ліквідації, а не тоді коли підприємство вже ліквідовано, як визначено судом першої інстанції, оскільки подальше виконання рішення, коли боржник ліквідований вже неможливе. При цьому, суд апеляційної інстанції відзначив, що ліквідація юридичної особи може здійснюватись згідно ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу (надалі -ЦК) України за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а нормами Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню лише у випадку передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі визнання боржника банкрутом в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, ПАТ "ВТБ Банк" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм Закону України "Про виконавче провадження", просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ПАТ "ВТБ Банк", скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 04.05.2010 р. ВП № 32411839 та поновити провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26.03.2012 р. у справі № 26/4.

Сторони та орган ДВС не скористалися правом, наданим ст. 22 ГПК України щодо участі представників у судовому засіданні. Про час і місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 59 Господарського кодексу (надалі -ГК) України встановлено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку .

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується за рішенням власника (власників), в тому числі кредиторам, вимоги яких підтверджені рішенням суду, здійснюється ліквідаційною комісією в порядку, встановленому ст.ст. 111, 112 ЦК України та ст.ст. 60, 61 ГК України.

Отже, законодавством передбачено виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, що перебуває в стані ліквідації, саме ліквідаційною комісією в ході ліквідаційної процедури, а не державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

У п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження").

Встановивши обставини прийняття рішення учасників ТОВ "Укрбудмет" про припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом ліквідації, внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців про перебування юридичної особи у процесі припинення за рішенням учасників про припинення юридичної особи та персональний склад ліквідаційної комісії, та надсилання голові ліквідаційної комісії оригіналу виконавчого документа, господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що державний виконавець відділу ДВС при винесенні постанови від 04.05.2012р. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 26/4 діяв в межах вимог п. 7 ч. 1 ст. 49 та ч. 2 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" та не перевищив своїх повноважень, а тому підстави для визнання постанови про закінчення виконавчого провадження незаконною у суду місцевого господарського суду були відсутні.

Висновок місцевого господарського суду про те, що виконавче провадження підлягає закінченню лише після внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації (ч. 11 ст. 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців") правомірно спростовано апеляційним судом з посиланням на те, що згідно п. 7 ч. 1 ст. 49 та ч. 2 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) юридичної особи, що перебуває процесі ліквідації, а не тоді коли підприємство вже ліквідовано, про що внесено запис до державного реєстру.

При цьому, колегія суддів додатково зауважує, що у разі ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, виконавче провадження підлягає закінченню у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, законодавець розмежовує можливість закінчення виконавчого провадження після закінчення процедури ліквідації юридичної особи (п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження"), про що внесено до державного реєстру запис про припинення діяльності юридичної особи, та закінчення виконавчого провадження у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи та перебування юридичної особи у процесі припинення (п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження").

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, оскільки не враховано те, що щодо боржника не було введено процедуру ліквідації в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки, як вірно відзначив суд апеляційної інстанції, юридична особа ліквідується як за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, так і за рішенням суду у разі визнання суб'єкта господарювання банкрутом.

Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено, що виконавчий документ надсилається до ліквідаційної комісії (ліквідатора), а виконавче провадження підлягає закінченню лише у випадку визнання судом юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, в порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Твердження скаржника про те, що процедура ліквідації щодо боржника не введена, оскільки відповідно до запису з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, судом касаційної інстанції також відхиляються, оскільки згідно ст. 59 ГК України, ст.ст. 19, 22 Закону України "Про виконавче провадження" припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації . Ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру.

Отже, ліквідація -це регламентована законом процедура, результатом якої є припинення діяльності юридичної особи. Юридична особа перебуває в процесі припинення шляхом ліквідації з моменту прийняття рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи та внесення відповідних відомостей до державного реєстру.

Згідно ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців вносяться відомості про перебування юридичної особи у процесі припинення та відомості про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи після закінчення процедури ліквідації юридичної особи. Відомості про те, що юридична особа перебуває "у стані ліквідації" до державного реєстру не вносяться.

Інші доводи касаційної скарги суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та не відповідають вимогам закону.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні скарги ПАТ "ВТБ Банк" на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві, є законною і обґрунтованою та підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Судові витрати, пов'язані з оплатою судовим збором касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2012р. у справі № 26/4, покладаються на ПАТ " ВТБ Банк ".

Керуючись ст. ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Київська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2012р. у справі № 26/4 -без змін.

Головуючий суддя Гончарук П.А. Суддя Кондратова І.Д. СуддяСтратієнко Л.В.