Постанова

від 05.11.2012 по справі 5004/2280/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2012 р. Справа № 5004/2280/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Бригинець Л.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" рішення господарського суду Волинської області від 12.09.12 р. у справі № 5004/2280/11 (суддя Кравчук А.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк"

до 1.Приватного підприємства "Граніт буд-сервіс"

2. Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Самс"

- Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Західна нафтова група"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.08.2010 року

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача 1 - не з'явився

відповідача 2 - не з'явився

третьої особи 1 - не з'явився

третьої особи 2 - не з'явився

В судовому засіданні 05.11.2012 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.09.2012 року у справі № 5004/2280/11 у позові ПАТ "Мегабанк" до ПП "Граніт буд-сервіс", ПАТ "Креді Агріколь Банк" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ТзОВ "Самс", ПП ВКФ "Західна продуктова група" про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 05.08.2010 року відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПАТ "Мегабанк" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 12.09.2012 року у справі № 5004/2280/11 та прийняти нове, яким задоволити позов. В обґрунтування апеляційної скарги, позивач посилається на порушення судом норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Зокрема, вказує на неможливість застосування ст. 35 ГПК України при вирішенні даного спору, відсутність переходу права власності від ТзОВ "Самс" до АТ "Індекс-Банк" у зв'язку із тим, що майно залишилось перебувати на балансі ТзОВ "Самс" навіть після укладення договору.

В судове засідання представники сторін, третіх осіб не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, відтак апеляційна скарга розглядається за відсутності останніх у порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 04.06.2007 року між ТзОВ "САМС" (продавець) та ПАТ "Індустріально-експортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Креді Агріколь Банк", що підтверджується п. 1.2 статуту ПАТ "Креді Агріколь Банк" затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів № 1 від 20.01.2011 року та погодженого НБУ 14.02.2011 року (покупець), було укладено договір купівлі-продажу № 08/07, згідно якого продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти у власність та оплатити лінію по виробництву макаронних виробів марки "ЛАМ-300" вартістю 778800,00 грн. з ПДВ. Відповідно до п. п. 2.3, 3.1 договору купівлі-продажу від 04.06.2007 року момент переходу від продавця (ТзОВ "Самс") до покупця (ПАТ "Креді Агріколь Банк") права власності на товар підтверджується актом прийому-передачі. Покупець (ПАТ "Креді Агріколь Банк") зобов'язується оплатити товар на наступних умовах: розрахунок проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, датою оплати рахується дата зарахування коштів на такий рахунок.

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.12.2011 року у справі № 5004/2277/11, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2011 року, у позові ПАТ "Мегабанк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ПП ВКФ "Західна продуктова група" до ТзОВ "САМС", ПАТ "Креді Агріколь Банк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП "Граніт буд-сервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.06.2007 року № 08/07 відмовлено.

09.11.2007 року між ПП "Виробничо-комерційна фірма "Західна продуктова група" та ВАТ "Мегабанк", правонаступником якого є ПАТ "Мегабанк", що стверджується статутом товариства, затвердженим протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ "Мегабанк" від 22.05.2010 року № 60 та погодженим НБУ 18.04.2010 року, було укладено кредитний договір № 167/2007. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 09.11.2007 року між ВАТ "Мегабанк" та ТзОВ "САМС" було укладено договір застави рухомого майна № 109/2007-з, згідно якого заставодавець (ТзОВ "САМС") в забезпечення виконання умов кредитного договору № 167/2007 від 09.11.2007 року передав заставодержателю (ВАТ "Мегабанк") у заставу рухоме майно -лінію по виробництву макаронних виробів марки "ЛАМ-300", інвентарний номер 80.

Рішенням господарського суду Волинської області від 10.04.2012 року у справі № 5004/1928/11, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2012 року, визнано недійсним договір застави рухомого майна № 109/2007-з від 09.11.2007 року, укладений між ТзОВ "Самс" та ПАТ "Мегабанк" стосовно застави лінії по виробництву макаронних виробів марки "Лам-300" інвентарний № 80 з метою забезпечення виконання ПП ВКФ "Західна продуктова група" зобов'язання за договором № 167/2007 від 09.11.2007 року та за будь-якими додатковими угодами.

Позивачем не доведено незаконність та безпідставність вищевказаних рішень господарського суду Волинської області, при цьому судом враховано приписи ст. 35 ГПК України та п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції".

05.08.2010 року між ПАТ "Індустріально-експортний Банк" та ПП "Граніт буд-сервіс" був укладений договір купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу від 05.08.2010 року підписаний зі сторони ПАТ "Індустріально-експортний банк" Марчуком А.А., що діяв на підставі довіреності від 02.08.2010 року № 11/2320, зі сторони ПП "Граніт буд-сервіс" директором підприємства Богданом А. В., що діяв на підставі статуту. Сторонами погоджено істотні умови договору, зокрема, предмет, ціну, оплату. Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 2.2, 3.1 договору ПАТ "Індустріально-експортний Банк" зобов'язався передати у власність, а ПП "Граніт буд-сервіс" прийняти та оплатити, зокрема, лінію по виробництву макаронних виробів марки "ЛАМ-300". Предмет договору належить ПАТ "Індустріально-експортний Банк" на праві власності, передача предмету договору ПАТ "Індустріально-експортний Банк" і прийняття предмету договору ПП "Граніт буд-сервіс" посвідчується актом приймання-передачі, який оформлюється у відповідності до чинного законодавства України. Предмет договору реалізується за ціною 120000,00 грн. з ПДВ, які ПП "Граніт буд-сервіс" зобов'язався сплатити протягом трьох банківських днів з моменту підписання даного договору. Згідно акту приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 05.08.2010 року ПАТ "Індустріально-експортний Банк" передано, а ПП "Граніт буд-сервіс" прийнято лінію по виробництву макаронних виробів марки "ЛАМ-300".

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що оспорюваний договір не суперечить вимогам законодавства та не порушує чиїх-небудь прав та законних інтересів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для визнання такого договору недійсним та відмови в позові.

Щодо доводів ПАТ "Мегабанк", які стосуються відсутності переходу права власності за договором від 04.06.2007 року № 08/07, оскільки предмет договору - лінія по виробництву макаронних виробів марки "ЛАМ - 300" - фактично обліковувалась на балансі ТзОВ "Самс", то такі судом до уваги не беруться, виходячи з наступного. По переконанню колегії суддів апеляційної інстанції, перебування майна на балансі суб'єкта господарювання ще не є безумовною ознакою його права власності. Баланс такого суб'єкта господарювання є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) суб'єкта господарювання. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі суб'єкта господарювання є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача суб'єкту господарювання у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи суб'єктом, що володіє майном на праві повного господарського відання (Інформаційний лист Вищого арбітражного суду "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" № 01-8/98 від 31.01.2001 року).

Оскільки, договір між ТзОВ "САМС" (продавець) та ПАТ "Індустріально-експортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Креді Агріколь Банк", був укладений 04.06.2007 року, а обтяження ВАТ "Мегабанк" були зареєстровані лише 12.11.2007 року, посилання апелянта на те, що відчуження відбулось під час дії обтяження, колегією суддів не приймається до уваги.

Доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування рішення господарського суду Рівненської області судом апеляційної інстанції.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 12.09.2012 року у справі № 5004/2280/11 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Бригинець Л.М.