Ухвала

від 01.10.2012 по справі 2а-1670/537/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1670/537/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ПП "Сігма-Кабель" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2012р. по справі № 2а-1670/537/12

за позовом ПП "Сігма-Кабель"

до ДПІ у м.Полтаві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року адміністративний позов ПП "Сігма-Кабель" до ДПІ у м. Полтаві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві №0003122301 від 22 листопада 2011 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві №0003112301 від 22 листопада 2011 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств розмірі 77736, 25 грн., в тому числі основний платіж - 62189,0 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 15547,25грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Сігма-Кабель" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1939, 56 грн.

ДПІ у м. Полтаві, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що полягає в неповному з'ясуванні судом обставин справи, не відповідності висновків суду дійсним обставинам справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного від 18.04.2012р. , прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення ДПІ у м. Полтаві, суд першої інстанції виходив з того , що висновки податкового органу про порушення позивачем п. 135.1 ст. 135, п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України, пунктів 5.1., 5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункт 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не знайшли підтвердження при розгляді справи, отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ у м. Полтаві проведена планова виїзна перевірка ПП "Сігма-Кабель"з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2011 валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт №8652/23-02/22531407 від 09.11.2011р.

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог п.135.1 статті 135 , п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України , а саме занижено податок на прибуток в сумі 20643,0 грн. в т.ч. за 2 квартал 2011 р. - 20643,0 грн., п.5.1, п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством заниженно податку на прибуток в сумі 69975,0 грн. по періодах : 3 кв. 2008р. - 7786,0 грн.,за 2008р. - 14167,0 грн., 1 кв. 2009р. - 2385,0 грн., півріччя 2009р. - 6407,0 грн., 3 кв. 2009р.-13960,0 грн., за 2009р. - 27331,0 грн., 1 кв. 2010р.- 4725,0 грн., півріччя 2010р. - 19591,0 грн., 3 кв. 2010р. - 21243,0 грн., за 2010р. - 28477,0 грн., п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 55980, 0 грн., в т.ч. по періодах з липня 2008р. по грудень 2010р.

22.11.2012 на підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення №0003112301 від 22.11.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 98 380,25 грн., з яких за основним платежем 82 832,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 15 548,25 грн., та податкове повідомлення-рішення №0003122301 від 22.11.2011,яким збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 60 227,50 грн., з яких за основним платежем 48 182,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 12 045,50 грн.

ПП "Сігма-Кабель" не погоджується податковим повідомленнями-рішеннями ДПІ у м. Полтаві №0003122301 від 22 листопада 2011 року та податковим повідомленням-рішенням №0003112301 від 22 листопада 2011 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств розмірі 77 736,25 грн., в тому числі основний платіж - 62 189,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 15 547,25 грн.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, підставою для включення витрат підприємства до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Отже, при вирішенні даного спору слід з'ясувати чи пов'язані отримані позивачем послуги з його господарською діяльністю та чи були спрямовані на удосконалення форми і методів господарювання, покращити ефективність роботи та були використанні підприємством у власній господарській діяльності відповідно до цілей, задля досягнення яких їх замовлено.

Відповідно до п. 5.9. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до п. 135.1. ст.138 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 названої статті Закону у тій самій редакції суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальником таких товарів (послуг).

Згідно з підпунктом 7.7.3 цієї є норми Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 05.01.2008 р. між ПП "Сігма-Кабель" та ТОВ "ЕСТ-Плюс" укладено договір поставки №ОТ/4806, за умовами якого останній зобов'язався поставити та передати у власність ПП "Сігма-Кабель" електротехнічну продукцію,а позивач зобов'язався прийняти та оплатити його .

За умовами зазначеного договору поставка товару здійснювалась ТОВ "ЕСТ-Плюс".

В підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано договір поставки, банківські виписки про оплату, видаткові та податкові накладні (том 1 арк. с. 71-247, том 3 арк. с. 1-72), розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, звіт про партії товару, взаєморозрахунки з постачальниками (том 2 арк. с. 1-83, 138-236), рахунки-фактури (том 3 арк. с. 73-181).

В підтвердження подальшого використання у своїй господарській діяльності товарів , отриманих на підставі наведеного договору, позивачем надані договори подальшої реалізації електротехнічної продукції ЗАТ "Великобагачанський комбікормовий завод", ПП "Мірус Компані", ВГФ "СПМК-516 ЛТД", ТОВ "Октан", ПП "Альфа-капітал", ТОВ "Украгросоюз КСМ", Карлівському нафто-газорозвідувальної експедиції глибокого буріння, ТОВ "Ранок", ВАТ НДКТІ "Емальхіммаш і НТ Колан", ЗАТ "Мостобудівельне управління №8", ТОВ "Автоматорна компанія", ТОВ "Лтава-2", ПОКППТХ "Полтаватеплоенерго", СТОВ ім. Калашника, Полтавській філії ВАТ "Укртелеком", Онкологічному диспансеру, ПП "Мегапол", ВАТ "Комбінат виробничих підприємств", ОСОБА_2, Полтавській філії Європейського університету, ПП "Євро клас", Першій міській лікарні, Агрофірмі "Ворскла", ТОВ "Приват-агро-альянс", ТОВ "Тахтаївський гранит", ТОВ "Бліцсервіс", ТОВ "Нео-транс", Українському державному підприємству поштового зв'язку "Укрпошта", ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, СТОВ "Мрия", ВАТ "Комбінат виробничих підприємств", ПП "Агроекологія"Шишаки, ТОВ "Полтаваекопродукт", ПП ОСОБА_6, ТОВ "Полтава-Союзмаш", ВАТ "Полтаваавтотранс", Полтавському комбінату хлібопродуктів, ТОВ ІПК Полтавазернопродукт ВП "Глобинський цукровий завод", ТОВ "Востокстройгаз", ТОВ "Агрофірма "Добробут", СТОВ "Калина", ДП НДГ "Ювілейний"ПДАА, ВГФ "СПМК -516 ЛТД", Квартирно-експлуатаційному відділу м. Полтава, ТзОВ "Полтаватехсервіс ХХІ В", ВАТ "Полтаваавто", ТОВ "Білагро", ПОСП "Відродження", Корпорації "Полтавабудінвест", ОСОБА_3, ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", АФН "Еліта", ОСОБА_7, ОСОБА_8, ПСП "Агрофірма імені Чапаєва", ВАТ "Полтаваобленерго", ТОВ "Мальва-плюс", Представництву "Регал петролеум корпарейшн лімітед", ПП "Уек", Полтавській філії ВАТ "Полтаваобленерго", ОСОБА_9, Приватній агрофірмі "Полузірська", ТОВ "Макади", СРУ ЗАТ "Райз-Максимко", третій поліклініці, ПФ "Либор", ПП "Техно-торговий центр "Полтава-кабель", ОСОБА_10, ТОВ "Електропривід", ПП ОСОБА_11, ТОВ "Апеллент", ПП ОСОБА_12, ПМК-72, Багатопрофільному приватному малому підприємству "Степ", ТОВ "Експосервіс плюс", Полтавському обласному клінічному госпіталю для інвалідів війни, ТОВ "Лікур ЛТД", ОСОБА_13, ТОВ "Амарант", ТОВ "Сталькомплект", ОСОБА_14, ТОВ "Агіт-пол", ОСОБА_15, ОСОБА_16, ПП ОСОБА_17, ОСОБА_18, ТОВ "Юнсон", ПАБ "Полтава-банк", ТОВ "ВКФ СЕН", СПД ОСОБА_19, НВТОВ "Поіск", ТОВ "Мікрон-ЛТД", ТОВ "Полтавські телекомунікаційні системи", ТОВ "Фармацевтична компанія "Провізор",ОСОБА_20, Решетилівській центральній районній лікарні, ОСОБА_21, ОСОБА_22, АТ "Полтавський турбомеханічний завод", ПП "Явір-2000", ЗАТ "Полтаваінфоком", ВАТ "Полтавський завод медичного скла", ОСОБА_23, Ноуково-виробничому підприємству "Зонд", філії ГПУ "Полтавагазвидоб"ДК "Укргазвидоб"НАК "Нафтогаз України", ОСОБА_24, ТОВ "Електра", ПП ОСОБА_25, відділу освіти Котелевської райдержадміністрації, спеціальній школі-інтернат м. Кобеляки.

Виконання господарських операцій з наведеними контрагентами підтверджується копіями видаткових накладних за період з 25.07.2008р. по 31.12.2010р., довіреностей, звітів про обіг товару (том 3 арк. с. 182-241, том 4 арк. с. 1-190).

Згідно податкових накладних , отриманих від ТОВ "ЕСТ-Плюс" , позивачем включено відповідні суми до складу валових витрат та податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, копії яких наявні у матеріалах справи.

ТОВ "ЕСТ-Плюс"на момент здійснення господарських операцій зареєстровано в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що господарські операції позивача з ТОВ "ЕСТ-Плюс"мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару у ТОВ "ЕСТ-Плюс" до валових витрат та податкового кредиту .

Посилання органу податкової служби в акті перевірки на відсутність у ПП "Сігма-Кабель" товарно-транспортних накладних суд вважає необґрунтованими, оскільки, по-перше, обов'язок поставити товар договором №ОТ/4806 від 25.01.2008 біло покладено на ТОВ "ЕСТ-Плюс", по-друге, товарно-транспортні накладні не є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат підприємства. Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою вважати операції щодо придбання позивачем товару у ТОВ "ЕСТ-Плюс" безтоварними, оскільки реальність операцій підтверджена іншими первинними документами та обставинами подальшого використання придбаного товару в господарській діяльності

Посилання відповідача на висновки акту від податкового органу щодо перевірки контрагенту позивача ТОВ "ЕСТ-Плюс", яким встановлена неможливість здійснення фінансово-господарських операцій, суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 -ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 -ВР).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак, факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Правовідносини між позивачем та ТОВ "ЕСТ-Плюс" не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» , Законом України "Про податок на додану вартість", які надають йому правові підстави для формування валових витрат та нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог цих норм Законів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві №0003122301 від 22 листопада 2011 року та №0003112301 від 22 листопада 2011 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств розмірі 77736, 25 грн., в тому числі основний платіж - 62189,0 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 15547,25грн. не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ПП "Сігма-Кабель" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2012р. по справі № 2а-1670/537/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.