Постанова

від 09.12.2008 по справі 6/608

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м

   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 09.12.2008 р.                                                                                                    

№ 6/608 

Окружний

адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Добрянської Я.І. при секретарі судового

засідання  Зубко Л.П.  вирішив адміністративну справу

 ОСОБА_1

до

 Управління Пенсійного фонду України в

Подільському районі м. Києва  

про

 стягнення недоплаченої соціальної допомоги

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2. (довіреність

від 21.04.2008 р. № 183/02);

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС

України в судовому засіданні 09.12.2008 р. проголошено вступну та резолютивну

частини постанови.

Обставини справи:

          Позивач ОСОБА_1 звернулася до

Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача  Управління Пенсійного фонду України в

Подільському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач

зазначив, що є «дитиною війни»в розумінні Закону України «Про соціальний захист

дітей війни»і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема,

посилаючись на статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни»позивач зазначив, що він має право на отримання щомісячної доплати до

пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідач проти позову заперечив,

вважає, що згідно ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007

р»- зазначено  - у 2007р. підвищення до

пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної

допомоги, яка виплачується замість пенсій, відповідно до ст.6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім

тих, на яких поширюється дія Закону України «про статус ветеранів війні,

гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки,

встановленої для учасників війни. Таким чином, 

починаючи з 01.01.2007р. громадянам, які мають статус «діти війни»та

мають інвалідність (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») призначено та

виплачувалась надбавка до пенсії «дітям війни», а позивач не має інвалідності.

Тому, відповідає просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами

документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника

відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких

ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне

значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до

наступних висновків.

Позивач, ОСОБА_1, народилась 06

квітня 1937 року. Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час

закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно,

позивач є дитиною війни в розумінні Закону України “Про соціальний захист дітей

війни”. відповідач не заперечує того факту, що Позивач є дитиною війни в

розумінні Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Виходячи із того, що позивач є дитиною

війни в розумінні Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Суд

вважає, що на нього повністю 

розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом

України “Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі й право на підвищення

пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного

Закону.

Відповідно до ст.6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни»дітям війни (крім тих, на яких поширюється

дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи

державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується

підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до частини 1 статті 28

Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”

мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20

років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб,

які втратили працездатність, визначеного законом.

Як вбачається з матеріалів справи,

позивач має  загальний стаж 39 років 6

місяців 9 днів.

При цьому статтею 28 Закону України

“Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що

мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої

цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій,

призначених згідно з цим Законом. Однак, суд вважає за можливе застосувати саме

частину 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування”, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком

використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як

коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої

Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей закон

передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії,

що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України “Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до статті 46 Конституції

України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на

забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності,

втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у

старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна

доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян,

які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна

надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми

війни, на соціальний захист.

В той же час, що відповідно до

статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове

забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного

бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови

відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям

війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з

яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку Суду,

це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в

тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Суд звертає увагу сторін на те, що

реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке

базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин

нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена

у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади

на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не

приймається до уваги. Так, наприклад, у справі “Кечко проти України”

Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо

бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на

відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.  

Правовідносини, що виникають в

процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії засновані на принципі

юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на

відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав

та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить

позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v.

Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи

повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо

такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має

автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим

принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може

посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в

даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган

вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої

політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення

про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи

поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб

стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи

поведінки. 

Відносини, що склалися між

позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту

статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства

України.

Як зазначено у Рішенні

Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року    № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і

щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це

умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини,

необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини -

це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його

множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних

одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод

означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які

відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик

права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру

території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно

вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної

характеристики.

Враховуючи те, що позивач є дитиною

війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й

право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання

надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною

соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання

забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Тобто, між позивачем і державою

встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який

характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист

дітей війни.

Відповідно до статті 22 Конституції

України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається

звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини 1 та 2 статті

2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного

судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів

юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів

державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових

осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на

основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть

бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних

повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності

Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового

провадження.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу

адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,

встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71

Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про

протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень

обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності

покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж

заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства

України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній

заяві доводи позивача є  обґрунтованими

та  відповідно такими, що підлягають

задоволенню.

Керуючись  статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу

адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста

Києва, -

П О С Т А Н О

В И В

1. Адміністративний позов

задовольнити.

2. Зобов'язати Управління

Пенсійного фонду України у Подільському районі міста Києва здійснити

нарахування ОСОБА_1 недоплаченої надбавки, передбаченої статтею 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії

за віком за період часу з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року.

3. Стягнути з Державного бюджету

України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40

коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст.

254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим

Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено

до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження

постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови

суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови

в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про

апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному

адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                  

                                       ї Я.І.