Постанова

від 06.11.2012 по справі 41/490

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р. Справа № 41/490 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. -головуючого, Кочерової Н.О., Самусенко С.С.,

розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 27 квітня 2012 року Київського апеляційного господарського суду від 05 липня 2012 року у справі№ 41/490 господарського судуміста Києва за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до 1. Київської міської ради, 2.Обслуговуючого кооперативу гаражно-будівельного кооперативу "Автоспілка", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Еко" провизнання недійсним рішення Київської міської ради №360/2429 від 08.10.2009, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання відсутності права за участю представників сторін: від позивача: Сьомочкіна О.С., від відповідача - 1: Глобенко Л.В., від відповідача -2: не з'явились,від відповідача -3: Юморанов Д.І., від прокуратури: Баклан Н.Ю. ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду із позовом в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київської міської ради, Обслуговуючого кооперативу гаражно-будівельного кооперативу "Автоспілка" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Еко" про визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 08.10.2009 №360/2429 "Про передачу Обслуговуючому кооперативу гаражно-будівельному кооперативу "Автоспілка" у власність земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражно-будівельного кооперативу на вул. Червонопартійній у Голосіївському районі м.Києві"; визнання недійсним виданий Обслуговуючому кооперативу гаражно-будівельному кооперативу "Автоспілка" державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №903731; визнання відсутності у Обслуговуючого кооперативу гаражно-будівельного кооперативу "Автоспілка" права власності на земельну ділянку, що розташована на вул. Червонопартійній у Голосіївському районі м.Києві, площею 31,84 га; визнання недійсним виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Грін Еко" державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №794081; визнання відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Еко" права власності на земельну ділянку, що розташована на вул. Червонопартійній у Голосіївському районі м. Києва, площею 31,84 га.

Позовні вимоги мотивовано тим, що спірні рішення прийняті міською радою з порушенням норм законодавства.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2012 (судді: О.М.Спичак -головуючий, Р.В.Бойко, Ю.М.Смирнова), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 (судді: П.В.Авдеєв -головуючий, Н.М.Коршун, В.В.Куксов) в позові відмовлено повністю. Суди виходили з того, що рішення Київською міською радою прийнято в межах її повноважень та у відповідності до законодавства, проект землевідведення земельної ділянки Обслуговуючому кооперативу гаражно-будівельному кооперативу "Автоспілка" розроблений та погоджений у відповідності до вимог ст.ст. 118, 123, 151 Земельного кодексу України. Оскільки відсутні підстави для визнання недійсним рішення ради, відповідно відсутні підстави задоволення похідних позовних вимог.

У касаційній скарзі заступник прокурора просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів і прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаржник посилається, зокрема, на те, що висновки судів щодо відсутності нормативних актів, якими врегульовано питання режиму використання та встановлення охоронюваних зон є неправомірними. Також заступник прокурора зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували положення ст.150 Земельного кодексу України з огляду на те, що на спірну земельну ділянку не розповсюджується статус земель історико-культурного призначення. На думку скаржника, оскільки земельна ділянка, передана ОК ГБК "Автоспілка", входить до території охоронюваних зон Національного музею народної архітектури та побуту НАН України, то в силу положень ст.34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", ст.53 Земельного кодексу України, п.11 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць вона належить до земель історико-культурного призначення. Крім того, в касаційній скарзі стверджується, що попередні судові інстанції не взяли до уваги того, що рішенням Київради від 08.10.2009 спірну земельну ділянку передано саме для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражно-будівельного кооперативу, що суперечить положенням розпорядження КМДА від 17.05.2002 № 979, ст. 53 Земельного кодексу України, ст.32 Закону України "Про охорону культурної спадщини". Також прокурор зазначав, що проект землеустрою не погоджено з Національним музеєм архітектури та побуту України та Національної академії України на забудову охоронних зон музею.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 03.10.2012 №03.14.03-04/1061 у зв'язку з відпусткою судді Шевчук С.Р. призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи № 41/490.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.10.2012 касаційну скаргу по справі № 41/490 прийнято до провадження.

Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З дотриманням вказаних меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та прокуратури, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 08.10.2009 Київською міською радою прийнято рішення №360/2429 "Про передачу обслуговуючому кооперативу гаражно-будівельному кооперативу "Автоспілка" у власність земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражно-будівельного кооперативу на вул. Червонопрапорній у Голосіївському районі м. Києва. Даним рішенням затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки обслуговуючому кооперативу гаражно-будівельному кооперативу "Автоспілка" для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражно-будівельного кооперативу на вул. Червонопрапорній у Голосіївському районі м. Києва. Пунктом 2 вказаного рішення передано ОК ГБК "Автоспілка", за умови виконання пункту 3 цього рішення, у власність земельну ділянку площею 31,84 га для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражно-будівельного кооперативу на вул. Червонопрапорній у Голосіївському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

На підставі вказаного рішення ОК ГБК "Автоспілка" отримав державний акт серії ЯЖ №903731 на право власності на земельну ділянку площею 31,84 га, зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю 18.03.2010 за № 07-8-00328.

Також, судами встановлено, що за протоколом №2 від 20.04.2010 загальних зборів учасників ТОВ "Грін Еко" статутний капітал вказаного товариства було збільшено за рахунок додаткових вкладів його учасників. Зокрема, вкладом ОК ГБК "Автоспілка" є земельна ділянка площею 31,84 га, розташована на вул.Червонопрапорній у Голосіївському районі м. Києва, що належить ОК ГБК "Автоспілка" на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 903731. На підставі вказаного протоколу загальних зборів та Статуту ТОВ "Грін Еко", товариство отримало державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 794081, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 25.05.2010 за № 07-8-00333.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірними та обгрунтованими висновки господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України вбачається, що до розмежування земель державної та комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 9 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень Київської міської ради віднесено, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення міською радою) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно статті 24 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення №360/2429 від 08.10.2009) житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОК ГБК "Автоспілка" були отримані відповідні погодження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та висновки, а саме від: Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради щодо погодження землевідведення; висновки-погодження Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Києві; Комунального об'єднання "Київзеленбуд"; лист-погодження Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради; висновок Київської міської санепідемстанції; Комунальної організації "Центр містобудування та архітектури".

З огляду на встановлені судами обставини та за висновками попередніх судових інстанцій проект землевідведення земельної ділянки Обслуговуючому кооперативу гаражно-будівельному кооперативу "Автоспілка" розроблено та погоджено у відповідності до вимог ст.ст. 118, 123, 151 Земельного кодексу України.

Щодо доводів скаржника на те, що спірна земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення, оскільки входить у межі території зон охорони Національного музею архітектури та побуту НАН України, колегія суддів касаційної інстанція звертає увагу на дослідження судами обставин справи та законодавства.

Відповідно до ст.32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно ст.5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини належить визначення меж територій пам'яток національного значення та затвердження їх зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць.

Центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини є Міністерство культури України, до виключних повноважень якого і належить питання визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток національного значення, проте виключно в порядку, затвердженому самим Міністерством культури України.

Господарськими судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Міністерством культури України прийнято порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них, зокрема, щодо безпосередньо Музею народної архітектури та побуту НАН України.

Відповідно до п.3.4.2 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 "Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві" район селища Вільний, схили гори в районі Пирогово, вул. Червонопрапорна, вул. Китаївська, район Музею народної архітектури та побуту України відноситься до зони охоронюваного ландшафту.

Пункт 13 Статусу історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури на території м. Києва, додатку до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979, визначає, що в зонах охоронюваного природного ландшафту не дозволяється будь-яке будівництво, що негативно впливає на характер ландшафту. Передбачається збереження, регулювання рослинності, заходи щодо зміцнення берегових територій, схилів ярів, знесення дисгармонуючих будинків і споруд, що спотворюють історичний ландшафт. Проектування та будівництво нових житлових районів, промислових та інших об'єктів обмежується.

Як правильно враховано попередніми судовими інстанціями, вказане розпорядження не встановлює обмежень щодо відведення спірної земельної ділянки, а містить лише обмеження щодо подальшого проектування та будівництва. При цьому, слід звернути увагу на те, що обмеження будівництва не є забороною будівництва взагалі.

Касаційна інстанція погоджується з висновками господарських судів, що Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо розвитку Державного музею народної архітектури та побуту України" № 553/2007 від 25.06.2007 не містить заборони щодо відведення земельних ділянок в межах охоронних зон Державного музею, а тому твердження про порушення даного Указу Президента є безпідставним.

Щодо посилань скаржника на безпідставне незастосування судами попередніх інстанцій норм ст.150 Земельного кодексу України колегія суддів звертає увагу, що стаття 150 Земельного кодексу регулює саме питання вилучення (викупу) земельних ділянок і встановлює відповідні обмеження щодо вилучення (викупу) особливо цінних земель. Крім того, до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких безпосередньо розташовані перелічені у ст.53 Земельного кодексу України об'єкти історико-культурного призначення. Згідно ч.2 ст. 54 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення місцевою радою) навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель.

При цьому, судами враховано, що рішенням Київської міської ради "Про затвердження містобудівних обґрунтувань" від 17.09.2009 № 58/2127 було внесено відповідні зміни до Генерального плану міста Києва, яким спірна земельна ділянка була віднесена до земель житлової та громадської забудови.

Тобто, як правильно зазначено господарськими судами, спірні земельні ділянки не відносяться до земель історико-культурного призначення лише в силу факту розповсюдження статусу такої охоронної зони на дані земельні ділянки.

Суди врахували, що відповідачем є Обслуговуючий кооператив гаражно-будівельного кооперативу "Автоспілка".

Згідно ст.19 Закону України "Про кооперацію" для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Стаття 22 Закону України "Про кооперацію" встановлює, що земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в оренду або придбаних ним у власність. Кооперативи придбавають земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про кооперацію" власність кооперативних організацій є недоторканною, перебуває під захистом держави і охороняється законом. Вказаному положенню Закону України "Про кооперацію" дано офіційне тлумачення відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень пункту 1 статті 9 , пункту 1 статті 10 Закону України "Про споживчу кооперацію" .

В процесі розгляду справи судами не знайшло підтвердження посилання прокуратури на порушення Генерального плану міста Києва та відсутність містобудівного обґрунтування, як того вимагає ст. 41 Земельного кодексу України , оскільки зміни до Генерального плану міста Києва та містобудівне обґрунтування були затверджені Київською міською радою до прийняття оскаржуваного рішення.

Також, суди вважають необґрунтованим посилання прокуратури на ст. 127 Земельного кодексу України та рішення Київської міської ради від 19.07.2005 №810/3385 "Про затвердження Тимчасового порядку набуття права на землю на конкурентних засадах в місті Києві", оскільки зазначена стаття регулює саме питання продажу земельних ділянок або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) і не регулює питання відведення земельних ділянок для потреб кооперативів в порядку, передбаченому ст. 41 Земельного кодексу України .

Крім того, суди визначають, що п.2.1 рішення Київської міської ради від 19.07.2005 №810/3385 "Про затвердження Тимчасового порядку набуття права на землю на конкурентних засадах в місті Києві", на який посилається прокурор у поданій позовній заяві (в редакції, чинній на момент прийняття рішення № 360/2429 від 08.10.2009), регулює питання набуття права оренди земельних ділянок і не регулює питання надання у власність земельних ділянок для потреб кооперативів шляхом відведення в порядку, передбаченому ст. 41 Земельного кодексу України .

Судами не прийнято до уваги посилання прокуратури на Інструкцію по організації зон охорони нерухомих пам'ятників історії і культури СРСР, затверджену Наказом Міністерства культури СРСР № 33 від 24.01.1986, оскільки прокуратура не надала суду вказаний акт, він відсутній в базі "Законодавство України" на офіційному веб-сайті Верховної ради України, вказаний нормативний акт не значиться як чинний на офіційних веб-сайтах Міністерства культури України і Міністерства юстиції України і прокуратура не надала доказів його чинності станом на сьогоднішній день.

Суди також не прийняли до уваги посилання прокурора на постанову про порушення кримінальної справи, оскільки відповідно до ст. 35 ГПК України лише вирок суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору.

Суди встановили, що Обслуговуючий кооператив гаражно-будівельний кооператив "Автоспілка" на підставі протоколу № 2 від 20.04.2010 загальних зборів учасників ТОВ "Грін Еко" вніс спірну земельну ділянку до статутного фонду ТОВ "Грін Еко" у відповідності до вимог чинного законодавства. Товариству з обмеженою відповідальністю "Грін Еко" видано державний акт на право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражно-будівельного кооперативу. Таким чином, вимоги законодавства щодо використання земельної ділянки виключно за цільовим призначенням дотримано.

Проаналізувавши норми ст.ст. 1, 2, 21, 29 ГПК України, ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", врахувавши, що рішення Київської міської ради, на підставі якого ОК ГБК "Автоспілка" набув право власності на земельну ділянку, відповідає законодавству, доказів в обґрунтування недійсності правочину щодо внесення земельної ділянки до статутного фонду ТОВ "Грін Еко" не має, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі та правильно застосували норми статей 202, 203, 204, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним.

Враховуючи вищезазначене, керуючись 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 у справі № 41/490 залишити без змін.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Н. Кочерова

С. Самусенко