Рішення

від 08.11.2012 по справі 8/5014/2305/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.11.12 Справа № 8/5014/2305/2012

За позовом Прокурора міста Луганська в інтересах держави в особі:

1. Луганської міської ради, м. Луганськ,

2.Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ,

до Міського комунального підприємства "Луганськ-житло", м. Луганськ, -

про стягнення 977 042 грн. 94 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від заявника - Паршутін А.Б. - прокурор, - посвідчення №008309 від 09.10.12 року;

від 1-го позивача - представник не з'явився;

від 2-го позивача - Коцюба В.В. - юрисконсульт претензійно-позовного відділу, - довіреність №85-д від 01.08.12 року;

від відповідача - Семашко О.В. - юрисконсульт, - довіреність №545 від 10.05.12 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: прокурором в інтересах держави в особі позивачів заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу за послуги з теплопостачання, надані у період з: серпня 2010 року по липень 2012 року у сумі 6401728 грн.; з серпня 2010 року по листопад 2011 року -у сумі 3099,47 грн. та у період з січня по липень 2012 року у сумі 282433,73 грн., - а разом у сумі 925705,48 грн., інфляційних нарахувань за період: з серпня 2010 року по жовтень 2011 року - у сумі 3718,68 грн., 3% річних за період з серпня 2010 року по червень 2012 року - сумі 13571,47.; з серпня 2010 року по листопад 2011 року -у сумі 58,87 грн. та за період з січня по червень 2012 року - у сумі 1009,47 грн., - а разом у сумі 14639,81 грн.; пені за період з: березня 2011 року по червень 20123 року -у сумі 26524,68грн.; з березня по листопад 2011 року -у сумі 93,00 грн. та з січня по червень 2012 року -у сумі 6361,29 грн., - а разом у сумі 32978,97 грн., - нарахованих ними з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договорів на поставку теплової енергії №983, укладених між сторонами 01.08.10 року та 01.01.12 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 27.09.12 року до 11.10.12 року та з 11.10.12 року до 08.11.12 року -у зв'язку з неявкою 1-го позивача та невиконанням ним вимог ухвал суду в частині надання витребуваних документів, а також з метою надання можливості сторонам надати додаткові докази.

До початку судового засідання 08.11.12 року прокурором, 2-м позивачем та відповідачем подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні прокурор та 2-й позивач підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

1-й позивач до судового засідання не з'явився без пояснення причин, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;140; та ін.).

Відповідач позовні вимоги визнав, але заявив клопотання про припинення провадження по справі, посилаючись на те, що у провадженні господарського суду Луганської області уже знаходилася справа №18/5014/1411/2012 за позовом прокурора міста Луганська в інтересах держави в особі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" -до Міського комунального підприємства "Луганськ-житло" -про стягнення 923533,79 грн. Ухвалою суду від 15.08.12 року провадження ній було припинено господарським судом на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ПК України -у зв'язку з відмовою прокурора та позивача від позову (а.с.115), а тому, на думку відповідача, провадження по даній справі (№8/5014/2305/2012) підлягає припиненню на підставі ч.2 ст.80 ГПК України (відзив на позовну заяву №997 від 26.09.12) (а.с.113-114).

У судовому засіданні 08.11.12 року відповідач заявив усне клопотання про зменшення судом суми заявленої до стягнення пені, врахувавши у такий спосіб його (відповідача) скрутне фінансове становище

Прокурор та відповідач заперечили проти клопотань відповідача про припинення провадження у справі, а також про зменшення суми заявленої до стягнення пені, вважаючи кожне з них необґрунтованими.

Учасники розгляду спору не заперечили проти розгляду справи за відсутності 1-го позивача -Луганської міської ради.

Розглянувши клопотання відповідача про припинення провадження по цій справі з визначених ним підстав, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як зазначено у п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі , якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

З наявних у справі доказів вбачається, що сторони у справах №8/5014/2305/2012 та №18/5014/1411/2012 не співпадають, а тому підстави для застосування приписів п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України у даному випадку відсутні.

Дослідивши доводи відповідача про те, що прокурор безпідставно заявив позов в інтересах держави в особі Луганської міської ради, оскільки і 2-й позивач, і відповідач належать до підприємств комунальної форми власності, - суд не погоджується з ними, оскільки відповідно до ст.2 ГПК України прокурор, звертаючись до господарського суду з позовом в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Крім того, суд дійшов висновку, що позовна заява узгоджується з приписами ст.ст.3,13,121-123 Конституції України, ст.ст.20 та 361 Закону України від 05.11.1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру", іншим чинним законодавством, а також рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99.

За таких обставин прокурор міста Луганська у даному випадку є належним позивачем.

З урахуванням викладеного, враховуючи обставини справи, наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4 3 ,22,32-34,36,43 та 77 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити даний спір по суті у цьому судовому засіданні, за відсутності 1-го позивача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши учасників розгляду спору, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.08.10 року між Луганським міським комунальним підприємством "Теплокомуненерго" (далі ЛМКП "Теплокомуненерго", - постачальник) та Міським комунальним підприємством "Луганськ-житло" (далі -МКП "Луганськ-житло", - споживач) у простій письмовій формі уклали договір №983 на постачання теплової енергії, відповідно до якого постачальник взяв на себе зобов'язання надавати споживачеві теплову енергію належної якості та у необхідних розрахункових договірних обсягах до межі балансової належності, а споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію у повному обсязі за встановленими тарифами та у строки, визначені цим договором (п.1.1).

Максимальне теплове навантаження -0,243359 Гкал/год, у т.ч опалення -0,243359 Гкал/год (п.2.2).

Теплова енергія подається споживачу належної якості, у обсягах згідно Додатку №1 за умови технічно справних систем теплоспоживання (п.3.7).

У Додатку №1 визначено, що теплова енергія постачається на 12 об'єктів, які мають загальну опалювану площу 2211,25 м 2 (а.с.23).

Пунктом 4.2 розділу 4 договору визначено перелік обов'язків споживача, згідно яким він, між іншим, зобов'язаний оплачувати рахунки за отриману теплову енергію у 5-денний термін від дня їх отримання, а відповідно до п/п 4.2.15 п.4.2 - щомісячно до 20-го числа здійснювати звірку взаємних розрахунків з фінансовим відділом постачальника.

Відповідно п.5.1 договору постачальник має право: вимагати від споживача внести авансову оплату за теплову енергію незалежно від форми власності (п/п 5.1.1),; відшкодування збитків, спричинених порушеннями з боку споживача у період користування тепловою енергією (п/п 5.1.2)а відповідно до п/п 5.2.4 п.5.2 договору він зобов'язаний: виконувати перерахунок за спожиту теплову енергію з урахуванням зробленого авансового платежу та показників приладів комерційного обліку теплової енергії впродовж місяця після закінчення опалювального сезону; забезпечувати своєчасний початок та закінчення опалювального сезону за умови відсутності у споживача заборгованості (пункти 3.1.3.2, 3.3 договору).

Сторони домовилися, що облік теплової енергії здійснюється і розрахунковим шляхом, і за приладами обліку (п.6.1); у разі відсутності приладу обліку теплової енергії оплата здійснюється згідно нормам споживання відповідно до чинних тарифів (п.6.3).

Розрахунки за теплову енергію здійснюються у грошовій формі згідно затвердженим доставочним тарифам, на підставі виставлених постачальником рахунків, які спрямовуються споживачеві поштою або вручаються під розписку (п.7.1), впродовж 5-ти днів від дня отримання рахунку (п.7.2); розрахунковим періодом є календарний місяць, за який здійснено нарахування оплати за спожиту теплову енергію (п.7.4).

За невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені збитки, у т.ч. не отриманий прибуток, у порядку, визначеному чинним законодавством України. Відшкодування збитків не звільняє сторону від виконання зобов'язань за договором (п.8.1).

У випадку прострочення платежу за спожиту теплову енергію споживач сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення, яка діяла у період, за який нараховується пеня (п.8.2.1).

Договір укладено на період з 01.08.10 року - до 01.08.13 року (п.11.1), з можливістю пролонгації його дії за умов, визначених у п. 11.4 договору.

Сторони домовилися, що термін позовної давності за цим договором встановлюється у 5 років (п.11.3) (а.с.20-24).

01.01.12 року сторони у простій письмовій формі уклали договір №983 на постачання теплової енергії (з протоколом розбіжностей) (а.с.29-30), аналогічний за змістом вищецитованому договору.

Відмінність полягає лише у тому, що:

максимальне теплове навантаження складає 2851546 Гкал/год, у т.ч. на опалення -2790346 Гкал/год, гаряче водопостачання -0,061200 Гкал/год (п.2.1);

теплова енергія подається споживачу належної якості, у обсягах згідно Додатку №1 за умови технічно справних систем теплоспоживання (п.3.7). У Додатку №1 визначено, що теплова енергія постачається на 12 об'єктів, які мають загальну опалювану площу 36271,27 м 2 (а.с.28);

договір укладено на період з 01.01.12 року до 01.01.15 року (а.с.25-28).

Договір підписано сторонами з протоколом розбіжностей, з якого вбачається, що для вирішення цього спору має значення лише те, що сторони домовилися, що згідно п.11.3 договору термін позовної давності становить 3 роки (а.с.29-30).

Позивач на підтвердження своїх вимог надав до справи наступні документальні докази:

акти на включення (відключення) опалення за період з квітня 2010 року по квітень 2012 року;

рахунки №№1601, 2601 та 4601 на оплату вартості наданих послуг з теплопостачання за період з серпня 2010 року по вересень 2012 року (а.с.62-88);

докази вручення цих рахунків уповноваженим особам відповідача (або спрямування їх поштою) за період з серпня 2010 року по липень 2012 року (а.с.89-109);

розрахунок суми позову у розмірі 977042,94 грн., у т.ч.: основний борг у сумі 925705,48 грн., 3% річних за період з серпня 2010 року по червень 2012 року у сумі 14639,81 грн., інфляційні нарахування за період з серпня 2010 року по листопад 2011 року у сумі 3718,68 грн. та пеня за період з березня 2011 року по червень 2012 року у сумі 32978,97 грн. (а.с.9-19).

Підставою для звернення позивача з цим позовом до суду став факт ухилення відповідача від сплати основного боргу, з посиланнями на власне скрутне фінансове становище та неналежне ставлення мешканців опалюваних об'єктів (фізичних осіб) до сплати вартості отриманих від відповідача комунальних послуг.

Відповідач позов визнав, у т.ч. шляхом підписання акту взаємозвірки розрахунків станом на 06.09.12 року (а.с.124).

ІІ.Заслухавши прокурора та сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі -ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманої теплової енергії сторони визначили у пунктах 4.2.11 та 7.2 договору, однак відповідач порушив їх умови, не вжив заходів до своєчасної та повної сплати вартості теплової енергії, отриманої у період з серпня 2010 року по липень 2012 року.

За таких обставин суд при вирішенні спору виходить з наступного.

Згідно статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду -договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі -ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак не зробив цього, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного (грошового) зобов'язання за договорами №983 від 01.08.10 року та від 01.01.12 року на суму 925705,48 грн.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі -ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Пунктом 4.2.11 та 7.2 договору передбачено, що споживач зобов'язаний сплатити вартість отриманої теплової енергії впродовж 5-ти днів від дня отримання рахунку постачальника.

Суд вважає, що позивач при визначенні суми заявленої до стягнення пені (з урахуванням періодів виникнення права на її нарахування) дотримався вищезазначених приписів чинного законодавства.

При вирішенні спору в частині стягнення пені суд також керується наступним.

Пунктом 1 частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для стягнення пені встановлено скорочений - річний -термін позовної давності, але відповідно до пунктів 11.3 обох вищезгаданих договорів сторони домовилися, що ними встановлено 5-ти та 3-річний термін позовної давності, що узгоджується з приписами частини 1 ст. 259 названого Кодексу, - з огляду на що сума пені підлягає стягненню у повному обсязі.

При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права за цим спором прокурором та позивачами обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення на суми заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як зазначено у пункті 3 ст. 83 ГПК України, суд, приймаючи рішення у справі, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідач, заявивши це клопотання, не надав до справи жодного документального доказу на підтвердження винятковості фінансово-економічного стану ЛМКП "Луганськ-житло" на момент вирішення цього спору.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача - як на сторону, яка порушила вимоги закону, умови договору та з вини якої спір доведено до суду.

Судом взято до уваги, що відповідно до п.11 ст.5 Закону України від 08.07.11 року №3674-УІ "Про судовий збір" органи прокуратури при здійсненні представництва інтересів громадян і держави в судах звільнені від сплати судового збору на користь Державного бюджету України.

У зв'язку з цим суд також керується приписами підпункту 1 п.2 ч.2 ст. 4 цього Закону, відповідно до якого, у разі звернення до господарського суду з позовом майнового характеру (до їх категорії належить позов по даній справі), на користь Державного бюджету України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 (1609,50 грн.) та не більше 60 (64380,00 грн.) мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України "Про Державний бюджет на 2012 рік" на 01.01.12 року (1073,00 грн.).

Отже, при ціні позову 977042,94 грн. сума судового збору становить 19540,86 грн., - та підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4 3 ,22,32-36,43,44,49,82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Міського комунального підприємства "Луганськ-житло", ідентифікаційний код 30642082, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Волкова, 1-а, - на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", ідентифікаційний код 24047779, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Куракіна, 23-а, - основний борг за отриману теплову енергію у сумі 925705 (дев'ятсот двадцять п'ять тисяч сімсот п'ять) грн. 48 коп., пеню у сумі 32978 (тридцять дві тисячі дев'ятсот сімдесят вісім) грн.97 коп., 3% річних у сумі 14639 (чотирнадцять тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 81 коп., інфляційні нарахування у сумі 3178 (три тисячі сто сімдесят вісім) грн. 68 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Міського комунального підприємства "Луганськ-житло", ідентифікаційний код 30642082, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Волкова, 1-а, - на користь Державного бюджету України на рахунок 31214206783006, отримувач -УДКСУ у м. Луганську, код ОКПО -37991503, банк отримувача -ГУ ДКУ у Луганській області, ККД -22030001, символ -206, - судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) у сумі 19540 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот сорок) грн. 86 коп.

Після набрання рішенням законної сили наказ видати Державній податковій інспекції у Жовтневому районі міста Луганська.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 08.11.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 09 листопада 2012 року.

Суддя А.П.Середа