Ухвала

від 16.10.2012 по справі 2а/2370/7955/2011

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/30203/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

за участю секретаря судового засідання Мартиненко І.В.,

представників позивача Пинди Б.М., відповідача Зубка О.О., Кондакові Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 у справі № 2а/2370/7955/2011

за позовом Приватного підприємства "Агропромсервіс"

до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2011 № 0000182301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням фінансових санкцій) з податку на прибуток у розмірі 2 633 516,75 грн., від 18.10.2011 № 0000192301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням фінансових санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 1 404 043,96 грн., від 18.10.2011 № 0000202301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість (далі -ПДВ) за 2009 - 2010 роки у сумі 454 968,73 грн. та податкового повідомлення-рішення від 18.10.2011 № 0000212301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням фінансових санкцій) з екологічного податку у розмірі 23 726,30 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.02.2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В основу даного рішення покладені дані акта документальної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2011, від 14.10.2011 та висновок щодо формування валових витрат та податкового кредиту, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Відносно обов'язку сплати екологічного податку позивачем суд виходив з того, що позивач не довів придбання у ІІ кварталі 2011 року палива у суб'єкта господарювання, який здійснює оптову торгівлю, тому відповідно до положень ст. 241 Податкового кодексу України є податковим агент і є платником екологічного податку.

Постановою апеляційного суду від 11.04.2012 судове рішення першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 18.10.2011 № 0000182301, № 0000192301, № 0000202301 та в цій частині позовні вимоги задоволено, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Дане судове рішення вмотивоване перевіреними фактичними обставинами справи, які спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі судове рішення першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Як встановлено судами, передумовою визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток, ПДВ та зменшення суми від'ємного значення ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету, були фінансово -господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами у 2009 та 2010 роках. Ці операції визнані податковим органом нікчемними із посиланням на те, що один чи декілька контрагентів не мають можливості реально здійснити зазначені операції внаслідок відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності (відсутність управлінського, технічного персоналу, виробничих потужностей, складських приміщень тощо), декілька контрагентів відсутні за місцем реєстрації чи не мають спеціальної податкової правосуб'єктності внаслідок анулювання реєстрації платника ПДВ та/або відсутні за місцем реєстрації, а також надані пояснення водіїв позивача про необізнаність відносно будь -якої інформації щодо контрагентів, з якими позивач мав господарські взаємовідносини.

Реальний характер господарських операцій, а також засоби (документи), що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань, були предметом аналізу у цій справі.

Аналіз норм Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) дає підстави зробити висновок, що наявність у платника податків виданої йому продавцем товару (послуг) податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту.

Судами встановлено, що керуючись положенням пп. 7.4, пп. 7.5 Закону № 168/97-ВР, позивачем було сформовано податковий кредит на підставі виданих контрагентами -продавцями податкових накладних.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з нормами п. 5.1 ст. 5 цього Закону валовими витратами виробництва та обігу визнано суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Слід зазначити, що п. 5.10 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Судами попередніх інстанцій встановлена наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону № 334/94-ВР необхідні для формування валових витрат, та обумовленість останніх цілям господарського характеру.

Разом з тим, за змістом ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень.

Предметом доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та формування валових витрат, оскільки податковий орган, приймаючи спірні повідомлення -рішення, про скасування яких заявлено позов, виходив із того, що операції між позивачем та його контрагентом містить ознаки нікчемності.

Судом апеляційної інстанції було досліджено усі первинні документи (договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки -фактури, акти здачі -прийняття робіт (послуг), платіжні документи, документи про перевезення товарів (подорожні листи, заявки на проведення відвантаження дизельного палива залізничним транспортом)), встановлено дотримання Товариством спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат, перевірено доводи податкового органу.

При цьому, з урахуваннями сутності заперечень податкового органу щодо безтоварності господарських операцій та їх фіктивності, судом встановлено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій позивача, зокрема, придбаний товар (нафтопродукти) у ПП "Нафто - Кретор" було в подальшому реалізовано позивачем СТОВ "Сула", що підтверджено накладними, подорожніми листами, виписаними на користь контрагента -покупця, та поясненнями директора останнього.

Також, з матеріалів справи та встановлених судом апеляційної інстанції обставин вбачається, що час здійснення господарських операцій контрагенти позивача (ПП "Октант", ПП "Поліцентрсервіс", ТОВ "Вел-маркет", ПП ОСОБА_7, ПП "Градко") мали спеціальну податкову правосуб'єктність, а відносно ПП "Нафто - Кретор" судовим рішенням, яке вступило в законну силу 24.11.2010, акт про анулювання реєстрації платника ПДВ зазначеної юридичної особи від 15.06.2010 визнано протиправним та скасовано. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. А за обставин, які склалися у даній справі, визначенню нікчемного правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем таких доказів надано не було.

Тобто, з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності судом апеляційної інстанції було досліджено співвідношення між документальним підтвердженням права позивача на податковий кредит та формування валових витрат та обставинами реального здійснення господарських операцій, за наслідками аналізу якого суд дійшов висновку про реальність господарських операцій.

З огляду на викладене, Вищий адміністративний суд України залишає касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції -без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 у справі № 2а/2370/7955/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва

А.О. Рибченко