cpg1251
РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
07 листопада 2012 року Справа № 2/38/2012/5003
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Саврій В.А.
судді Філіпова Т.Л. ,
судді Дужич С.П.
при секретарі Бугай Н.С.
розглянувши апеляційну скаргу відповідача - фермерського господарства "Ганзій" на рішення господарського суду Вінницької області від 29.08.12 р. у справі № 2/38/2012/5003 (суддя Мельник П.А.)
за позовом заступника прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м.Київ) в особі Вінницької філії національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (м.Вінниця)
до фермерського господарства "Ганзій" (с.Юрківка, Тульчинський район, Вінницька область)
про стягнення 83750,06 грн.
За участю представників:
Прокуратури - Войтюк Олександр Ігорович (посвідчення № 009610 від 15.10.2012 р.)
Позивача - Шалигіна Валентина Іванівна ( довіреність № 14/20-23-12 від 13.01.2012 р.) Відповідача (скаржника) - Свиридов Вячеслав Федорович ( паспорт серії МЕ № 581410, договір про надання правової допомоги від 12.09.2012 р.), голова - Ганзій Михайло Васильович ( паспорт серії АА № 278852 )
З оголошенням перерви у судовому засіданні.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 29.08.2012р. у справі №2/38/2012/5003 (суддя Мельник П.А.) позов заступника прокурора м.Вінниці в інтересах держави в особі державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії національної акціонерної компанії "Украгролізинг" до фермерського господарства "Ганзій" про стягнення 83750,06 грн. -задоволено.
Стягнуто з фермерського господарства "Ганзій" (23620, Вінницька область, Тульчинський район, с.Юрківка, код ЄДРПОУ 25497600) на користь державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 15 а, код ЄДРПОУ 25510665) 83 750,06 грн. завданих збитків, а також 1 675,00 грн. - судового збору в дохід Державного бюджету України.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент повернення техніки її ринкова вартість визначена в сумі 15 710,20 грн., а залишкова вартість (вартість на момент повернення з урахуванням нормального зносу) є 99 460,26 грн., різниця між ними складає 83 750,06 грн., що є ціною позову.
Враховуючи те, що за період з 26.05.2010р. по 01.11.2011р. предмет лізингу знаходився у господарському віданні відповідача за договором лізингу, та зважаючи на пункти 3.4.2, 5.3, 7.4 договору, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що зменшення вартості предмета лізингу на суму, яка є нижчою, ніж його залишкова вартість, сталося з вини відповідача, тобто порушення ним пункту 3.4.2 договору. До того ж, вказане зменшення вартості техніки є наслідком неналежного користування нею лізингоодержувачем (т.1, арк.справи 150-153).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - фермерське господарство "Ганзій" подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та припинити провадження у справі, вважаючи вимоги прокурора безпідставними і такими, що не відповідають обставинам справи (т.2, арк.справи 3-5).
В апеляційній скарзі зокрема зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що в договорі повторного лізингу тракторів ЮМЗ-8271 держ.№ЗАВ №835218 та держ.№ЗАВ №835159 №2-09-137 рплб/1024 від 19.10.2009р. не передбачено зобов'язання фермерського господарства «Ганзій»виплати за певних умов різницю між залишковою та ринковою вартістю тракторів.
Договір додаткового лізингу припинено достроково, та трактори повернуто у зв'язку з тим, що фермерське господарство через відсутність коштів неналежно виконувало свої фінансові зобов'язання, але в матеріалах справи немає письмової угоди сторін про розірвання договору лізингу чи письмового повідомлення лізингодавця про відмову від договору і докази його вручення відповідачеві, як це передбачено п.8.3, 8.4, 9.10 договору, ст.654 ЦК України. Тобто, місцевим господарським судом не встановлено час дострокового припинення договору.
Стверджує, що фермерське господарство в договорі зобов'язалось відшкодувати лізингодавцю причинені внаслідок неналежної експлуатації чи зберігання предмету лізингу збитки, а не різницю між залишковою та ринковою вартістю тракторів.
Вважає, що позивач звернувся з позовом не долучивши до справи обов'язкові документи, перелік яких передбачено правовими нормами, в т.ч. розрахунок амортизаційних відрахувань, які передбачено ст. 18 Закону України «Про фінансовий лізинг».
Тому висновки суду про загальну вартість тракторів перед їх передачею в повторний лізинг фермерському господарству вважає не доведеними.
Також апелянт стверджує, що висновки суду першої інстанції про те, що зниження вартості техніки є наслідком неналежного користування нею фермерським господарством не підтверджуються належними доказами.
Стверджує, що господарський суд Вінницької області зробив висновок про ринкову вартість тракторів на підставі протоколу огляду транспортних від 28 жовтня 2011 року та товарознавчої експертизи ТзОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт»від 28 жовтня 2011 року, однак в матеріалах справи немає висновку вказаної експертизи, а є тільки звіти про визначення ринкової вартості тракторів ЮМЗ-8271 держ.№ЗАВ№835218 та держ.№ЗАВ №835159, які зробила вказана експертна компанія.
Висновки суду першої інстанції, на думку скаржника, всупереч вимогам ст.32, 34, 43 ГПК України ґрунтуються на неналежних доказах, внаслідок чого висновки суду не відповідають обставинам справи та судом не доведено обставини, що мають значення для справи які суд визнав доведеними.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.09.2012р. у справі №2/38/2012/5003 апеляційну скаргу фермерського господарства "Ганзій" прийнято до провадження, справу призначено до слухання (т.2, арк.справи 2).
Листом від 04.10.2012р., позивач надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду письмовий відзив (вх.№1244/12, Д-1 від 08.10.2012р.) на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника. Вважає апеляційну скаргу, безпідставною та необґрунтованою, натомість, рішення господарського суду Вінницької області, вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вважає зауваження про те, що в договорі повторного лізингу відповідачем не передбачено виплату за певних умов різницю між залишковою та ринковою вартістю тракторів є суперечливою, оскільки в п.8.3 договору зазначено, що договір може достроково припинити дію з моменту встановлення порушення дії договору за несплату лізингоодержувачем (відповідачем) протягом 30 календарних днів лізингового платежу.
Факт несплати лізингових платежів протягом 30 календарних днів було встановлено судовим рішенням від 15.03.2012р. у справі №4/10/2012/5003.
Стверджує, що у зв'язку з добровільним поверненням предмета лізингу позивачу та припинення користування предметом лізингу, договір прямого лізингу №2-09-137рплб/1024 від 19.10.2009р. припинив свою дію з 01.11.2011р.
Зазначає, що відшкодування збитків передбачено пунктом 7.4 договору, яким встановлено, що у разі дострокового припинення дії договору відповідач відшкодовує позивачу збитки, у тому числі спричинені внаслідок неналежної, експлуатації чи зберігання предмета лізингу, недоїмки, пені, штрафи, що виникли внаслідок дострокового припинення дії договору.
З метою повернення до Державного бюджету України залучених на придбання сільськогосподарської техніки коштів та виявленням, що стан спрацювання (знос) тракторів, не відповідає нормальному і було проведено визначення ринково вартості тракторів ЮМЗ-8271 (зав.№ 835218, №835159).
На основі отриманого висновку і було визначено збитки (знецінення) предмета лізингу, спричинені внаслідок неналежної експлуатації чи зберігання відповідачем предмета лізингу.
83 750, 06 грн. - це сума збитків, спричинених відповідачем внаслідок неналежної експлуатації тракторів ЮМЗ -8271 (зав.№ №8352218, 835159), які підлягають поверненню до Державного бюджету України. Адже, пункт 4 статті 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»та пункт 4 статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік»встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 та 2012 роки у частині кредитування є повернення коштів у частині відшкодування вартості сільськогосподарської техніки, переданої суб'єктам господарювання на умовах фінансового лізингу. 83750,06 грн. - це сума збитків, завданих відповідачем безпосередньо Державному бюджету України.
Зазначає, що в апеляційній скарзі відповідач заперечує факт зберігання тракторів ЮМЗ-8271 (зав.№ 8352218,835159) фермерським господарством «Ганзій» в період з 29.04.2008р. до 26.10.2010р. Однак, судом першої інстанції було досліджено та встановлено що, в період з 29.04.2008р. до 26.10.2010р. вказані трактори знаходились на зберіганні у відповідача відповідно до договору зберігання №1 від 29.04.2008р.
На підставі викладеного, позивач просить рішення господарського суду Вінницької області від 29.08.12 р. у справі № 2/38/2012/5003 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 07.11.2012р. представник відповідача (скаржника) підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на доводи викладені в ній. Вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, просить рішення господарського суду Вінницької області від 29.08.12 р. у справі № 2/38/2012/5003 скасувати, апеляційну скаргу - задоволити та припинити провадження у справі.
Представник позивача заперечила проти доводів апеляційної скарги, з підстав викладених в письмовому відзиві на апеляційну скаргу. Вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції є законним та обгрунтованим, таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Прокурор заперечив апеляційну скаргу, вважає її безпідставною та необґрунтованою, рішення прийняте судом першої інстанції вважає законним та обгрунтованим. Просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
19 жовтня 2009 року державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" уклало з фермерським господарством "Ганзій" договір повторного лізингу (бюджетні кошти) №2-09-137 рплб/1024 (т.1, арк.справи 28), згідно умов якого позивач, як лізингодавець, взяв на себе зобов'язання передати відповідачу - лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який було придбано за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з Порядком використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року №1904, що знаходився в користуванні у СВАТ Птахокомбінат "Тульчинський" Вінницької області на умовах договору фінансового лізингу №2-01-572 фл від 03.04.2001р. і його було повернуто лізингодавцю.
Додатком №1 до договору визначено предмет лізингу, якими є трактори ЮМЗ-8271 в кількості 2-х одиниць вартістю 56 536,66 грн. та 59 547,64 грн. відповідно. Цим же додатком встановлено, що предмет лізингу буде передано в термін не пізніше 31 грудня 2009 року (т.1, арк.справи 31).
Пунктом 4.3 договору передбачено, що лізингоодержувач після укладення договору перераховує на рахунки лізингодавця комісію за організацію поставки техніки в розмірі 7 (сім) відсотків невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ. Датою сплати комісії є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця.
Як вбачається з матеріалів справи, попередній лізинговий платіж в частині комісії за організацію поставки техніки в розмірі 7% відповідачем сплачено в сумі 8125,90 грн. 30.04.2010р. (лист від 26.04.2010р.).
Відповідно до пункту 5.1 договору предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом передачі за умови надходження коштів, визначених пунктом 4.3 договору, на рахунок лізингодавця.
Відповідно до п. 4.3 та п. 5.1 договору, зобов'язання позивача з передачі предмета лізингу в користування відповідачу наступило з 01.05.2010р.
Відповідно до акту приймання-передачі від 26 травня 2010 року (т.1, арк.справи 34), відповідач прийняв предмет лізингу за договором - трактор ЮМЗ-8271 в кількості 2 одиниці, зав.№№835159, 835218, вартістю з ПДВ 56 536,66 грн. та 59 547,64 грн. відповідно, що загалом становить 116 084,30 грн., та зобов'язання перед позивачем по сплаті вартості переданої йому техніки.
Предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю лізингодавця, з дати підписання акта передачі ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача (п.5.2, п.5.3 договору).
Згідно з пунктом 3.4.2 договору лізингоодержувач зобов'язаний належним чином користуватися предметом лізингу, утримувати його відповідно до погоджених сторонами умов договору, згідно з якими він був переданий, з урахуванням фізичного зносу та змін стану предмета лізингу, сумлінно дотримуватися умов, норм і правил експлуатації, технічного обслуговування і ремонту, встановлених законодавством та інструкціями виробника.
Відповідно до пунктів 3.4.3, 4.1 та 4.2 договору лізингоодержувач зобов'язався з моменту підписання акта передачі одержання предмета лізингу своєчасно і в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору, які включають відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; винагороду в розмірі 7% річних від залишкової вартості предмета лізингу. Черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акта передачі. Перший лізинговий платіж здійснюється через 3 місяці з дати підписання Акта передачі, подальші платежі - через кожні 3 місяці. Розмір лізингових платежів, а також їх складових частин встановлюється додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів".
Графіки сплати лізингових платежів встановлено додатками до договору №2 та №4 (т.1, арк.справи 32, 33).
Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням господарського суду Вінницької області від 15.03.2012р. у справі №4/10/2012/5003 за позовом заступника прокурора м.Вінниці в інтересах держави в особі державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" до фермерського господарства "Ганзій" про стягнення 103185 грн.63 коп . позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з фермерського господарства "Ганзій" на користь державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" 17 751,69 грн боргу з лізингових платежів, 1 229,56 грн пені за прострочення в оплаті, 114,87 грн інфляційних втрат, 339,45 грн - 3% річних; в частині позовних про стягнення 83 750,06 грн. різниці між залишковою та ринковою вартістю залишено без розгляду.
Відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
28 жовтня 2011 року протоколами огляду транспортного засобу встановлено, що трактори пошкоджені, тому була проведена експертна оцінка предметів лізингу для встановлення ринкової вартості останніх (арк.справи 53, 77).
Також, 28 жовтня 2011 року ТзОВ "Експертна компанія "Укравтоекспертиза-Стандарт" було проведено товарознавчу експертизу двох тракторів, на вирішення якої поставлено питання визначення ринкової вартості вказаних тракторів ЮМЗ - 8271, зав.№№835159, 835218. (т.1, арк.справи 35-82).
Відповідно до звітів про визначення ринкової вартості КТЗ від 28.10.2011р. ринкова вартість трактора ЮМЗ-8271 зав.№835159 складає 9255,10 грн., а трактора ЮМЗ-8271 зав.№835218 - 6 455,10 грн. Загальна експертна вартість двох тракторів становить 15 710,20 грн.
Визначену експертом вартість техніки було зазначено у акті приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 01.11.2011р. (т.1, арк.справи 83) та включено в акт звірки розрахунків від 01.11.2011р.(т.1, арк.справи 84), які було підписано позивачем та відповідачем.
01 листопада 2011 року сторони підписали акти №1 та №2 перевірки технічного стану тракторів. Відповідно до вказаних актів сторони прийшли до висновку, що трактор зав.№835218 "...технічно несправний, підлягає ремонту", а зав.№835159 "технічно несправний, неукомплектований". Станом на цю ж дату між сторонами підписано та скріплено печатками акт звірки розрахунків, де в графі "Заборгованість, грн" сторони зазначили суму 101 501,74 грн. В колонці "Вартість, всього з ПДВ, грн" позивач та відповідач погодили суми в розмірі 15 710,20 грн. (ринкова) та 83 750,06 грн. (збитки (знецінення)).
01.11.2011р., відповідачем було повернуто позивачу предмет лізингу - трактори ЮМЗ-8271 в кількості 2 одиниці, що підтверджується актом приймання - передачі сільськогосподарської техніки від 01 листопада 2011 року, який підписаний сторонами по договору.
Отже, як правильно зазначено господарським судом Вінницької області, договір прямого лізингу №2-09-137 рплб/1024 від 19.10.2009р. припинив свою дію з 01.11.2011р.
Як вбачається з договору фінансового лізингу №2-01-572фл від 03.04.2001р. першим лізингоодержувачем вказаної сільськогосподарської техніки є СВАТ "Птахокомбінат "Тульчинський". Так, відповідно до вказаного договору позивач за рахунок коштів державного лізингового фонду, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року №1352 (постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року №1904), придбав у ДП "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова" шість одиниць тракторів ЮМЗ-8271, в тому числі і зав.№№835159, 835218, та на підставі акту приймання-передачі передав у строкове платне користування на умовах фінансового лізингу для СВАТ "Птахокомбінат "Тульчинський".
Первинна вартість шести одиниць тракторів ЮМЗ-8271 становила 336 600,00 грн., однієї одиниці - 56 100,00 грн. Вказана техніка придбана позивачем згідно з договором купівлі-продажу №51л-2001 від 25.12.2000р., про що зазначено у акті.
Згідно з актом приймання-передачі від 22 жовтня 2004 року у зв'язку з несплатою лізингових платежів вказані трактори були повернуті лізингодавцю. Залишкова вартість одиниць тракторів ЮМЗ-8271, які знаходились у користуванні СВАТ "Птахокомбінат "Тульчинський" на момент повернення становила 159 580,52 грн. Залишкова вартість одного трактора становила 26 596,75 грн. (шоста частина від 159 580,52 грн.).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.11.2005р. державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" було укладено з ТзОВ "МТС-Агромаш" (смт. Муровані Курилівці Вінницької області) договір підряду №48/05 на проведення ремонтних робіт сільськогосподарської техніки та обладнання, в тому числі і тракторів ЮМЗ - 8271 в кількості 2 одиниці, заводські №835159 та №835218, які в подальшому були отримані відповідачем на умовах договору повторного лізингу (бюджетні кошти) №2-09-137 рплб/1024.
Загальна вартість трактора ЮМЗ-8271, заводський №№835159 після ремонту становить 56536,66 грн., що включає в себе залишкову вартість трактора (невідшкодовану до державного бюджету) та вартість ремонту вказаного трактора. Загальна вартість трактора ЮМЗ-8271, заводський №№835218 після ремонту становить 59 547,64 грн, що включає в себе залишкову вартість трактора (невідшкодовану до державного бюджету) та вартість ремонту вказаного трактора.
Як зазначено у акті приймання-передачі від 26 травня 2010 року до договору повторного лізингу (бюджетні кошти) №2-09-137 рплб/1024, та закріплено сторонами у додатках №1, №2, №4 до договору, саме за цією вартістю трактори були передані відповідачу.
Починаючи з 29.04.2008р. вказані трактори знаходились на зберіганні у відповідача відповідно до договору зберігання №1 від 29.04.2008р. та до передачі їх у лізинг останнім не використовувались.
Загальна невідшкодована вартість техніки на момент її передачі відповідачу, яка підлягає поверненню до державного бюджету України у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. №1904 становить 116 084,30 грн. (56 536,66 грн. + 59 547,64 грн.). Вказана вартість техніки погоджена сторонами у договорі №2-09-137 рплб/1024.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. №1904 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу. Вказаним Порядком визначено механізм використання коштів, передбачених Національній акціонерній компанії "Украгролізинг"у загальному та спеціальному фондах державного бюджету для забезпечення сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, інших суб'єктів підприємницької діяльності агропромислового комплексу та фізичних осіб - членів особистих селянських господарств технікою і обладнанням вітчизняного виробництва на умовах фінансового лізингу, що здійснюється на підставі договорів, укладених між Компанією і лізингоодержувачами. Джерелом фінансування закупівлі техніки для її передачі у користування на умовах фінансового лізингу та заходів за операціями фінансового лізингу є передбачені у державному бюджеті на цю мету кошти, які використовуються на умовах поворотності згідно з укладеними договорами.
Відповідно до п.7 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. Лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору (п.6. ч.1 Закону).
Одним із способів захисту прав та законних інтересів відповідно до ст.20 ГК України є відшкодування збитків. Стаття 224 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до п.7.4 договору у разі дострокового припинення дії договору відповідач відшкодовує позивачеві збитки, у тому числі, спричинені внаслідок неналежної експлуатації чи зберігання предмета лізингу.
Загальними підставами для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння збитків є наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність збитків; б) протиправна поведінка заподіювана; в) причинний зв'язок; г) вина.
Відповідно до статті 323 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено п.5.3 договору, з моменту укладення тристороннього акту приймання-передачі ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача. Відповідно до п.3.4.2. договору лізингоодержувач зобов'язаний належним чином користуватися предметом лізингу, утримувати його відповідно до погоджених сторонами умов договору, згідно з якими він був переданий, з урахуванням фізичного зносу та змін стану предмета лізингу, сумлінно дотримуватися умов, норм і правил експлуатації, технічного обслуговування і ремонту, встановлених законодавством і інструкціями виробника. Згідно з п. 3.4.8 договору лізингоодержувач зобов'язаний забезпечувати збереження предмету лізингу та нести повну майнову відповідальність за його втрату, знищення або пошкодження.
Пункт 3.4.2 договору встановлює, що лізингоодержувач зобов'язався належним чином користуватися предметом лізингу, утримувати його відповідно до погоджених сторонами умов договору, згідно з якими він був переданий, з урахуванням фізичного зносу та змін стану предмета лізингу, сумлінно дотримуватись умов, норм і правил експлуатації, технічного обслуговування і ремонту, встановлених законодавством і інструкціями виробника.
Пунктом 26 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000р., визначено, що одним із методів нарахування амортизації основних засобів є прямолінійний метод, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкту основних засобів. Пунктом 4.5 договору встановлено, що амортизація предмету лізингу нараховується Лізингоодержувачем прямолінійним методом протягом періоду його очікуваного використання, що дорівнює строку лізингу.
Як вбачається з графіків сплати лізингових платежів (додатки №2, №4 до договору, т.1, арк.справи 32, 34), щоквартальний лізинговий платіж в частині відшкодування вартості техніки та сума, на яку зменшується вартість техніки за три місяці користування нею (нормальний знос), є 1 413,42 грн. та 248,12 грн.
Станом на 01.11.2011р. (дата повернення предмета лізингу лізингодавцю) залишкова вартість, двох тракторів ЮМЗ - 8271, зав.№№835159, 835218 становить: 1) зав. №835159: різниця загальної суми платежів в частині відшкодування вартості техніки (56536,66грн.) та суми, яка підлягає до сплати за графіками на момент повернення в частині відшкодування вартості техніки (8096,44грн.), що в результаті дорівнює 48 440,22 грн; 2) зав. №835218: різниця загальної суми платежів в частині відшкодування вартості техніки (59547,64грн.) та сума, яка підлягає до сплати за графіками на момент повернення в частині відшкодування вартості техніки (8 527,60 грн.), що в результаті дорівнює 51 020,04 грн. Загальна залишкова вартість становить 99 460,26 грн. (48 440,22грн. + 51 020,04грн.).
Отже, як вірно зазначено місцевим господарським судом, оскільки на момент повернення техніки її ринкова вартість визначена в сумі 15710,20 грн., а залишкова вартість (вартість на момент повернення з урахуванням нормального зносу) є 99 460,26 грн., різниця між ними складає 83 750,06 грн., що є ціною позову.
Оскільки, з 26.05.2010р. по 01.11.2011р. предмет лізингу знаходився у господарському віданні відповідача за договором лізингу, та зважаючи на пункти 3.4.2, 5.3, 7.4 договору, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що зменшення вартості предмета лізингу на суму, яка є нижчою, ніж його залишкова вартість, сталося з вини відповідача, тобто порушення ним пункту 3.4.2 договору. До того ж, вказане зменшення вартості техніки є наслідком неналежного користування нею лізингоодержувачем.
На підставі вищезазначеного, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги заступника прокурора м.Вінниці в інтересах держави в особі державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" підлягають задоволенню.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу відповідача - фермерського господарства "Ганзій" на рішення господарського суду Вінницької області від 29.08.12 р. у справі № 2/38/2012/5003 -залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Дужич С.П.
Суд | Рівненський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 07.11.2012 |
Оприлюднено | 13.11.2012 |
Номер документу | 27376456 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Рівненський апеляційний господарський суд
Саврій В.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні