Рішення

від 06.11.2012 по справі 5016/1686/2012(20/48)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р. Справа № 5016/1686/2012(20/48)

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій", пр. Леніна, 26-Б, м. Миколаїв, 54029

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Коледж преси і телебачення", пр. Миру, 13 а, м. Миколаїв, 54034

про стягнення заборгованості за договорами оренди у сумі 46 530, 59 грн. в тому числі: 42 347, 47 грн. - заборгованості за договорами оренди, 2 244, 42 грн. - збитків від інфляції, 1 938, 70 грн. - суми 3 % річних.

за участю представників сторін

від позивача: Сапіга Віталій Вікторович, довіреність № 527 від 02.07.2012р.

від відповідача: Коваль Максим Григорович, довіреність б/н від 27.09.2012р.

Приватне акціонерне товариство "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Коледж преси і телебачення" про стягнення заборгованості за договорами оренди у сумі 46 530, 59 грн. в тому числі: 42 347, 47 грн. - заборгованості за договорами оренди, 2 244, 42 грн. - збитків від інфляції, 1 938, 70 грн. - суми 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.08.12 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 17.09.12 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.09.12 року відкладено розгляд справи на 09.10.12 року

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.10.12 року відкладено розгляд справи на 06.11.12 року та продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

В судовому засіданні 06.11.12 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

З березня 2008 року по грудень 2010 року Приватне акціонерне товариство «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій» (далі - позивач) надавало в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Коледж преси та телебачення» (далі - відповідач) нежиле приміщення загальною площею 19, 8 кв. м, розташоване за адресою: м. Миколаїв, просп. Леніна, 26-Б (об'єкт оренди).

Правовідносини між сторонами протягом цього часу регулювались договорами оренди № 300-08/140 від 03.03.2008 року, № б/н від 29.12.2008 року, № 494/1 від 29.12.2009 року, укладеними між Відкритим акціонерним товариством «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коледж преси і телебачення".

Приватне акціонерне товариство «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій»є правонаступником прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій» відповідно до статуту товариства та протоколу загальних зборів акціонерів. Вказані договори є подібними.

В порушення умов договорів оренди та норм чинного законодавства відповідач в повному обсязі не сплатив орендну плату та не розрахувався за надані комунальні послуги. Заборгованість відповідача перед позивачем на сьогоднішній день становить 42 347, 47 грн., яку він добровільно не погашає.

23.05.2012 року за вих. № 441 позивач направив відповідачу претензію з вимогою перерахувати 42 347,47 грн. наявної заборгованості за вище вказаними договорами оренди.

В листі № 394 від 18.06.2012 року відповідач запропонував в рахунок погашення заборгованості надати позивачу інформаційно-рекламні послуги. Останнього такий спосіб врегулювання ситуації не влаштовує, тому 26.06.2012 року за вих. № 515 відповідачу був направлений лист з відмовою від рекламних послуг та повторним наголошенням про перерахування грошових коштів протягом семиденного терміну.

Проте заборгованість відповідачем погашена не була.

Із посиланням на приписи ч. 1 ст. 175, ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 599, ч. 1 ст. 762 ЦК України позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 42 347, 47 грн.

В судовому засіданні представник позивача уточнив, що вказана заборгованість виникла за період з березня 2008 року по грудень 2010 року.

Керуючись нормами ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 2 244, 42 грн. збитків від інфляції та 1 938, 70 грн. - 3% річних, які також просив суд стягнути з відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечив, просив суд в позові відмовити та надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив наступне.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення начебто несплаченої заборгованості, яка виникла протягом 2008-2009 років.

Згідно договорів оренди укладених між позивачем та відповідачем (п.4.5) орендна плата сплачується щомісяця до 20-го числа поточного календарного місяця за наступний. Отже, строк позовної давності по боргам, що виникли протягом 2008 року та до серпня 2009 року вже сплив.

Відповідач також зазначає, що договори оренди, на які посилається позивач, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коледж преси та телебачення» та Відкритим акціонерним товариством «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій». Позов поданий Приватним акціонерним товариством «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій», проте жодних доказів правонаступництва позивач не надав.

Відповідач зазначає, що розрахувався з позивачем, про що свідчать копії платіжних доручень на суму 17 557, 74 грн., яка була сплачена згідно виставлених рахунків. Узгодження сум по сплаті між відповідачем та позивачем не проводилось. Акти звірки між відповідачем та позивачем, які подані позивачем додатками до позову, не є додатками до договорів оренди та не стосуються розрахунків, які склалися за цими договорами.

Окрім того, акт звірки заборгованості складений 29.12.2009 року, підписаний начебто 29.12.2009 року в день укладання договору, тобто позивач посилається на борги, які виникли до 29.12.2009 року та строк позовної давності по яким вже сплив. Натомість, акт звірки за період з 01.01.2007 року по 30.06.2012 року взагалі не містить жодного підпису та печатки.

Відповідачем також зазначено, що позивач посилається у позові на начебто несплачені відповідачем витрати ВАТ «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій» на комунальні послуги. Згідно п. 4.7 договору від 29.12.2009 року відповідач повинен був сплачувати такі витрати на підставі рахунків, що виставляються орендодавцем (позивачем). Однак всі рахунки, які були виставлені позивачем, відповідач сплатив повністю у належний строк, про що свідчать копії платіжних доручень. Інших рахунків, які б підлягали оплаті, як і доказів їх одержання відповідачем, позивач не надав.

На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням загальних зборів акціонерів (Протокол № 1/2011 від 16.05.11 року) затверджено Статут Товариства у новій редакції з назвою Приватне акціонерне товариство «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій» (питання п'яте порядку денного згідно Протоколу) у зв'язку з необхідністю приведення норм Статуту до положень Закону України "Про акціонерні товариства".

Відповідно до п. 1.2 Статуту позивача Приватного акціонерного товариства «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій»(нова редакція), який затверджено загальними зборами акціонерів Товариства Протоколом № 1/2011 від 16.05.11 року та зареєстровано Державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 19.05.11 року за № 15221050014003685, передбачено наступне.

Згідно із Законом України "Про акціонерні товариства" Відкрите акціонерне товариство «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій» змінено на Приватне акціонерне товариство «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій»і є правонаступником прав та обов'язків першого.

Організаційно-правова форма товариства - акціонерне товариство.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до п. 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року (з останніми змінами від 23.03.12 року) за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи . Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Якщо ж зміна найменування юридичної особи пов'язана зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи (статті 104 - 108 Цивільного кодексу України), то йдеться про її реорганізацію, що потребує вчинення господарським судом процесуальної дії, зазначеної в частині третій статті 25 ГПК; крім того, про винесення відповідної ухвали зазначається в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій» з метою приведення у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій». При цьому, доказів реорганізації юридичної особи (прийняття рішення про реорганізацію, створення комісії з припинення юридичної особи тощо) суду не подано. Організаційно-правова форма юридичної особи не змінювалась. За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для винесення ухвали про заміну сторони її правонаступником в порядку ст. 25 ГПК України.

Між Відкритим акціонерним товариством «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коледж преси і телебачення" (Орендар) були укладені три договори оренди: № 300-08/140 від 03.03.2008 року, № б/н від 29.12.2008 року, № 494/1 від 29.12.2009 року.

Термін дії договору оренди № 300-08/140 від 03.03.2008 року з 03.03.2008 року до 31.12.2008 року.

Термін дії договору оренди № б/н від 29.12.2008 року з 01.01.2009 року до 31.12.2009 року.

Термін дії договору оренди № 494/1 від 29.12.2009 року з 01.01.2010 року до 31.12.2010 року.

Умовами укладених договорів сторони погодили наступне.

Розділом 1 сторони визначили предмет договору

Пунктом 1.1 вказаних Договорів оренди передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в короткострокове платне користування приміщення автовокзалу, без права зводити капітальні споруди і передавати в використання іншим особам (суборенду), яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр-т. Леніна 26-Б, приміський автовокзал, (далі - Об'єкт оренди), загальною площею 19,8 кв. м, для розміщення телевізійної студії ТОВ «Коледж преси та телебачення».

Розділом 2 сторони визначили термін оренди

Відповідно до п. 2.2 Договорів датою початку використання Об'єкту оренди Орендарем є дата підписання сторонами акту приймання-передачі Об'єкту оренди, який є невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.2).

На виконання указаної умови договорів сторонами підписувались Акти приймання передачі об'єкта оренди від 03.03.08 року, від 29.12.08 року та від 29.12.09 року. Копії Актів приймання передачі об'єкта оренди наявні в матеріалах справи.

Розділом 3 сторони передбачили права та обов'язки сторін

Відповідно до п. 3.3.3 Договорів орендар зобов'язався використовувати Об'єкт оренди виключно в цілях статутної діяльності та на умовах договору, своєчасно і повністю вносити орендну плату відповідно до розділу 4 договору.

Розділом 4 договорів оренди сторони передбачили порядок розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 4.1 Договорів орендар зобов'язався оплачувати орендодавцеві орендну плату за використання Об'єкту оренди щомісячно у розмірі 990,00 грн., в т.ч. ПДВ (20%).

Додатковою угодою від 01.05.10 року № 1/852 до Договору оренди № 494/1 від 29.12.2009 року сторони домовились викласти пункт 4.1 Договору у новій редакції: «П. 4.1 Орендар зобов'язується оплачувати Орендодавцеві орендну плату за використання Об'єкту оренди щомісячно у розмірі 140,00 грн., в т.ч. ПДВ (20%). При цьому сума може змінюватись у відповідності до п. 4.2, п. 4.3 цього Договору і сплачуватись згідно рахунків, що виставляються Орендодавцем»(арк. справи 12). Додаткова угода набрала чинності з моменту її підписання, тобто з 01.05.10 року.

Судом взято до уваги, що пункт 4.1 Договорів № б/н від 29.12.2008 року та № 494/1 від 29.12.2009 року сторони доповнили наступним: "При цьому сума може змінюватись у відповідності до п. 4.2, п. 4.3 договору і сплачуватись згідно рахунків, що виставляються Орендодавцем".

Відповідно до п. 4.2 Договору № 300-08/140 від 03.03.2008 року та п. 4.4 Договорів № б/н від 29.12.2008 року та № 494/1 від 29.12.2009 року орендна плата перераховується орендарем на поточний банківський рахунок орендодавця згідно умов договору. У необхідних випадках допускається внесення орендної плати до каси підприємства в установленому порядку і з урахуванням нормативних обмежень, що діють.

Відповідно до п. 4.3 Договору № 300-08/140 від 03.03.2008 року орендна плата сплачується щомісяця до 20-го числа поточного календарного місяця за наступний. Орендар зобов'язаний сплатити орендну плату в зазначений в даному пункті термін на підставі цього договору у розмірі орендної плати за попередній місяць.

В Договорах № б/н від 29.12.2008 року та № 494/1 від 29.12.2009 року сторони виклали вказаний пункт в іншій редакції, а саме: "П. 4.4 Орендна плата сплачується щомісяця до 20-го числа поточного календарного місяця за наступний. Орендар зобов'язаний сплатити орендну плату в зазначений в даному пункті термін на підставі цього договору у розмірі орендної плати за попередній місяць, але з урахуванням змін, оформлених за згодою сторін у відповідності до п. 4.2, 4.3 цих договорів".

Відповідно до п. 4.4 Договорів окрім орендної плати, вказаної в п. 4.1 договору, Орендар компенсує Орендодавцеві витрати (комунальні послуги), пов'язані із забезпеченням орендованих приміщень електричною енергією, теплом і водопостачанням, а також компенсацію за вивіз сміття і інші витрати, які несе орендодавець у зв'язку з діяльністю орендаря. Орендар оплачує комунальні послуги на підставі рахунків, що виставляються орендодавцем по тарифах підприємств-постачальників комунальних послуг на момент розрахунків. Оплата рахунків здійснюється протягом трьох банківських днів з дати отримання рахунку.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судом в судовому засіданні 06.11.12 року за участю представників обох сторін здійснювався розрахунок заборгованості розміру орендної плати, оскільки сторони вимог ухвали суду від 09.10.12 року щодо проведення звірки взаєморозрахунків не виконали.

На запитання суду щодо періоду стягнення заборгованості з орендної плати, представник позивача вказав, що ним ставиться вимога про стягнення заборгованості з орендної плати за період з березня 2008 року по грудень 2010 року, тобто за весь період існування договірних відносин.

Як вбачається з поданого позивачем суду розрахунку суми заборгованості з орендної плати (арк. справи 36) сальдо станом на 01.09.09 року складає 42 071, 32 грн. З поданого позивачем Акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.07 року по 30.06.12 року (не підписаного жодною із сторін) вбачається, що оренда за березень 2008 року становить 894, 19 грн. (арк. справи 19).

В судовому засіданні 06.11.12 року представник позивача вказав, що за березень 2008 року ним дійсно ставиться вимога про стягнення 894, 19 грн.

Отже, при здійсненні розрахунку заборгованості з орендної плати судом за березень 2008 року взято розмір орендної плати в сумі 894, 19 грн., за період з квітня 2008 року по квітень 2010 року (за 25 місяців) взято щомісячний розмір орендної плати в сумі 990 грн. (згідно умов вищевказаних договорів) та з 01.05.10 року по грудень 2010 року (8 місяців) взято щомісячний розмір орендної плати в сумі 140 грн. (згідно укладеної Додаткової угоди від 01.05.10 року № 1/852 до Договору оренди № 494/1 від 29.12.2009 року, яка набрала чинності з моменту її підписання).

Отже, за період з березня 2008 року по грудень 2010 року відповідач зобов'язаний був сплатити за користування приміщенням 26 764, 19 грн. - орендної плати.

З поданих суду матеріалів вбачається, що відповідачем були здійснені наступні проплати:

- 17.06.09 року платіжним дорученням № 170 відповідач здійснив оплату в сумі 990 грн. (в графі призначення платежу вказано: "оплата за оренду приміщення згідно договору № 300-08 від 03.03.08 року") (арк. справи 49);

- 16.12.08 року платіжним дорученням № 36 відповідач здійснив оплату в сумі 6 000 грн. (в графі призначення платежу вказано: "оплата за оренду приміщення згідно договору № 300-08 від 03.03.08 року") (арк. справи 52);

- 30.04.09 року платіжним дорученням № 123 відповідач здійснив оплату в сумі 990 грн. (в графі призначення платежу вказано: "оплата за оренду приміщення згідно договору № 300-08 від 03.03.08 року") (арк. справи 55);

- 28.07.10 року платіжним дорученням № 150 відповідач здійснив оплату в сумі 140 грн. (в графі призначення платежу вказано: "оплата за оренду за червень") (арк. справи 58);

- 18.08.10 року платіжним дорученням № 174 відповідач здійснив оплату в сумі 141 грн. (в графі призначення платежу вказано: "оплата за оренду за серпень") (арк. справи 60);

- 16.09.09 року платіжним дорученням № 284 відповідач здійснив оплату в сумі 990 грн. (в графі призначення платежу вказано: "оплата за оренду приміщення згідно договору № 300-08 від 03.03.08 року") (арк. справи 62);

- 16.11.10 року платіжним дорученням № 310 відповідач здійснив оплату в сумі 140 грн. (в графі призначення платежу вказано: "оплата за оренду за вересень") (арк. справи 64);

- згідно поданої позивачем банківської виписки відповідачем було здійснено 08.06.10 року проплату в розмірі 140 грн. з призначенням платежу "оплата за оренду приміщення згідно договору № 300-08 від 03.03.08 року").

Отже, відповідачем на користь позивача за спірний період сплачено за оренду приміщення 9 531 грн. Відтак, заборгованість за вказаний період становить 17 233, 19 грн.

В судовому засіданні 06.11.12 року представники сторін погодились з вказаною заборгованістю.

Оскільки відповідачем не подано суду доказів сплати вказаної заборгованості, як і не спростовано факту її наявності, вимога про стягнення заборгованості з орендної плати за період з березня 2008 року по грудень 2010 року в сумі 17 233, 19 грн. є обгрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо посилання представника відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з поданих суду платіжних доручень, відповідачем постійно з 2008 року по 2010 року здійснювались проплати за договорами, що свідчить про визнання боргу відповідачем. Відтак, відсутні підстави стверджувати про пропущення позивачем строку позовної давності.

З вказаним представник відповідача погодився в судовому засіданні 06.11.12 року.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача витрат на комунальні послуги, то слід зазначити наступне.

Як вказано вище, пунктом 4.4 Договорів сторони погодили, що окрім орендної плати, вказаної в п. 4.1 договору, Орендар компенсує Орендодавцеві витрати (комунальні послуги), пов'язані із забезпеченням орендованих приміщень електричною енергією, теплом і водопостачанням, а також компенсацію за вивіз сміття і інші витрати, які несе орендодавець у зв'язку з діяльністю орендаря. Орендар оплачує комунальні послуги на підставі рахунків, що виставляються орендодавцем по тарифах підприємств-постачальників комунальних послуг на момент розрахунків. Оплата рахунків здійснюється протягом трьох банківських днів з дати отримання рахунку.

Позивачем як на підтвердження факту наявності заборгованості за електричну енергію подано суду рахунки-фактури (арк. справи 75-102), які, як вказав представник позивача, наявні у позивача лише у електронній формі.

Суду не подано доказів виставлення та надання вказаних рахунків відповідачу. Відтак, відсутні підстави стверджувати, що строк оплати за вказаними рахунками настав. Крім того, з вказаних рахунків не вбачається, які тарифи застосовувались при здійсненні розрахунку за спожиту електроенергію, відтак, суд не в змозі перевірити факт наявності заборгованості за електроенергію та її розмір. Отже, в цій частині позову слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 2 244, 42 грн. збитків від інфляції за період з січня 2011 року по червень 2012 року та 1 938, 70 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 01.01.11 року по 10.07.12 року (557 днів), то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем здійснено нарахування трьох відсотків річних від загальної суми позову 42 347, 47 грн. Враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу задоволено судом частково, суд дійшов висновку про необхідність здійснення перерахунку розміру 3 % річних.

Здійснивши розрахунок 3 % річних, виходячи з заявленого позивачем періоду з 01.01.11 року по 10.07.12 року (557 днів) та задоволеної суми в розмірі 17 233, 19 грн., судом встановлено, що розмір 3 % річних становить 788, 20 грн., який є обгрунтованим та підлягає задоволенню. В решті стягнення 3 % річних слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 2 244, 42 грн. - індексу інфляції, то слід зазначити наступне.

Як вбачається з поданого суду розрахунку (розрахунок зазначено в позовній заяві), позивачем здійснено нарахування індексу інфляції за період прострочення з січня 2011 року по червень 2012 року. При здійсненні нарахування позивачем взято лише індекс інфляції, проте, неправомірно не враховано індекс дефляції з огляду на наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Вищий господарський суд в Інформаційному листі від 17.07.12 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" вказав, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність здійснення перерахунку за допомогою Бази "Законодавство" розміру індексу інфляції з урахуванням дефляції, а також з урахуванням того, що розмір суми основного боргу задоволено судом частково, та з урахуванням здійснених відповідачем проплат.

Здійснивши перерахунок розміру інфляції, суд встановив, що за період з січня 2011 року по червень 2012 року інфляційні втрати позивача, виходячи з суми боргу 17 233, 19 грн., становлять 803, 59 грн. Отже, вимога позивача про стягнення індексу інфляції підлягає задоволенню в розмірі 803, 59 грн. В решті стягнення втрат від інфляційних процесів слід відмовити.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат по даній справі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року , в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2012 року становить 1 073 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Позивачем за звернення до господарського суду із позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 1 653 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом платіжного доручення № 1418 віл 25.07.12 року (арк. справи 7).

Враховуючи вищекладене, позивачу слід повернути з Державного бюджету України 43, 50 грн. судового збору у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, про що видати ухвалу.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 256, 257, 264, 509, 525, 526, 625, 629, 759, 762 ЦК України, ст. 193 ГК України, Законом України "Про судовий збір", Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", ст. 33, 43, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

частково задовольнити позов Приватного акціонерного товариства "Миколаївське обласне підприємство" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Коледж преси і телебачення" про стягнення 46 530, 59 грн.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Коледж преси і телебачення", пр. Миру, 13 а, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 20914191; р/р 26007901025574 у МФ ПУМБ; МФО 326126) на користь позивача Приватного акціонерного товариства "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій", пр. Леніна, 26-Б, м. Миколаїв, 54029 (код ЄДРПОУ 03117820; р/р 26005002823002 у МФ АТ "Укрінбанк"; МФО 326580):

- 17 233, 19 грн. (сімнадцять тисяч двісті тридцять три грн. 19 коп.) - заборгованості з орендної плати за період з березня 2008 року по грудень 2010 року за договорами № 300-08/140 від 03.03.2008 року, № б/н від 29.12.2008 року, № 494/1 від 29.12.2009 року;

- 788, 20 грн. (сімсот вісімдесят вісім грн. 20 коп.) - 3 % річних за період з 01.01.11 року по 10.07.12 року;

- 803, 59 грн. (вісімсот три грн. 59 коп.) - збитків від інфляції за період з січня 2011 року по червень 2012 року.

- 651, 16 грн. (шістсот п'ятдесят одна грн. 16 коп.) -витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повернути позивачу Приватному акціонерному товариству "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій", пр. Леніна, 26-Б, м. Миколаїв, 54029 (код ЄДРПОУ 03117820; р/р 26005002823002 у МФ АТ "Укрінбанк"; МФО 326580) судовий збір в розмірі 43, 50 грн. (сорок три грн. 50 коп.), сплачений згідно платіжного доручення № 1418 від 25.07.12 року, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи № 5016/1686/2012(20/48) у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, про що видати ухвалу.

Ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 09.11.12 року

Суддя Е.М.Олейняш