Рішення

від 20.11.2006 по справі 11/402-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/402-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2006 р.                                                            Справа № 11/402-06

вх. № 11704/4-11

Суддя господарського суду Черленяк М.І. 

при секретарі судового засідання Хорунжа Є.В.

за участю представників сторін:

позивача - Удовенко Є.Ф., Скринник О.М.

відповідача - Головченко В.О.   

розглянувши справу за позовом ТОВ медичний центр "МАН", м. Харків  

до  ТОВ "Завод "Трансбудмаш", м. Харків  

про стягнення 128800, 00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить витребувати у відповідача грошові кошти у сумі 80000, 00 грн., з яких: вартість ремонтних робіт у сумі 48000, 00 грн.; сплачена орендна плата у сумі 32000, 00 грн. Судові витрати у сумі 918, 00 грн. просить покласти на відповідача. Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається  на те, що під час дії договору оренди укладеного між сторонами 01.12.2004 року позивач поніс витрати на ремонт приміщення у сумі 48000, 00 грн. та сплачував орендну плату на загальну суму 32000,00 грн. Рішенням господарського суду від 17.04.2006 року об'єкт оренди був витребуваний у позивача, в зв'язку з нікчемністю договору оренди. Оскільки, позивач поніс збитки під час дії договору у сумі позову то, на його думку, вони підлягають поверненню.

В подальшому позивач неодноразово змінював та уточнював позовні вимоги. Заявою від 06.10.2006 року позивач просить стягнути додатково до раніш заявленої суми також 20000, 00 грн. моральної (немайнової) шкоди. Заява прийнята до провадження ухвалою суду від 10.10.2006 року.

Заявою про уточнення позовних вимог від 26.10.2006 року позивач збільшив вимоги в частині суми вартості ремонтних робіт до 76800, 00 грн. та просить стягнути цю суму, а також залишилася вимога про стягнення 32000, 00 грн. сплаченої орендної плати та 20000, 00 грн. моральної (немайнової) шкоди.

Зважаючи на те, що позивач відповідно до статті 22 ГПК України має право до прийняття судом рішення збільшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просять суд стягнути 76800, 00 грн. вартість ремонтних робіт, 32000,00 грн. сплачену орендну плату, 20000,00 грн. моральну (немайнову) шкоду.

Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов. Зокрема відповідач зазначає, договір оренди від 01.12.2004 року є нікчемним, оскільки укладений більш ніж на 1 рік та нотаріально не посвідчений. На думку відповідача, із нікчемного правочину не виникає будь-яких обов'язків, у тому числі і відшкодування вартості ремонтних робіт та повернення орендної плати, встановлених цивільним законодавством, крім тих, що пов'язані з недійсністю самого правочину. Відповідач стверджує, що ремонтні роботи в приміщенні, не є поліпшенням речі, а є пристосуванням приміщення до здійснення позивачем своєї підприємницької діяльності в ньому. Крім того, відповідач вказує, що не узгоджував проведення ремонту в приміщенні на суму 76800, 00 грн.

В судовому засіданні розпочатому 31.10.2006 року оголошувалася перерва до 01.11.2006 року для надання сторонами додаткових доказів та з 01.11.2006 року до 20.11.2006 року для виготовлення повного тексту рішення по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі, суд встановив наступне.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на наявність між сторонами договірних відносин щодо оренди нежитлового виробничого приміщення площею 600 кв. м. по вул. Набережна Чапаєва, 2 в м. Харкові, які на його думку, виникли на підставі договору найму б/н від 06 липня 2004 року. Позивачем надана засвідчена копія такого договору. Представник відповідача пояснив в судовому засіданні, що примірник такого договору відсутній у відповідача та, оскільки в ньому маються виправлення та договір нотаріально не посвідчений, відповідач вважає цей договір, як проект договору.

Як вбачається із умов цього договору, його предметом є нежитлове виробниче приміщення площею 600 кв. м. по вул. Набережна Чапаєва, 2 в м. Харкові, яке передане відповідачем позивачеві в оренду. Договір укладено з 06.07.2004 року по 05.07.2009 року та передбачає, що вступ наймача у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами цього договору та акта приймання-передачі (п. 2.1. договору). Судом встановлено, що договір нотаріально не посвідчувався. Акт приймання-передачі на виконання п. 2.1. договору, сторони суду не надали.

Відповідно до частини 2 статті 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Статтею 794 вказаного Кодексу встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.

Судом встановлено, що договір найму № б\н від 06.07.2004 року нотаріально не посвідчувався та державна реєстрація договору не здійснювалася.

Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Таким чином, договір найму № б/н від 06.07.2004 року є нікчемним.

Матеріали справи свідчать, що 01 грудня 2004 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Трансбудмаш" (наймодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю медичний центр "МАН" (наймач) був укладений інший договір найму № 14, відповідно до умов якого наймодавець передав наймачу в користування нежитлове виробниче приміщення площею 600 кв. м. по вул. Набережна Чапаєва, 2 в м. Харкові. Відповідно до п. 6.1. договору строк його дії встановлено на три роки до 31.12.2007 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.04.2006 року договір найму № 14 від 01.12.2004 року визнаний нікчемним та зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю медичний центр "МАН" повернути приміщення товариству з обмеженою відповідальністю "Завод Трансбудмаш", як майно, яким останнє володіє без правових підстав. Рішення набрало законної сили.

Такі фактичні обставини справи дають підстави суду дійти висновку, що між сторонами фактично не існувало орендних правовідносин, в зв'язку з чим правових підстав для застосування до спірних відносин правових норм глави 58 Розділу 3 Книги 5 Цивільного кодексу України немає, оскільки орендні відносини виникають на підставі договору найму, укладення якого передбачено ст. 759 Цивільного кодексу України. Із нікчемного правочину не виникають права та обов'язки, у тому числі право наймача вимагати та обов'язок наймодавця повернути наймачеві вартість поліпшень речі, яка є предметом договору найму.

В зв'язку з чим, спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах про стягнення вартості ремонтних робіт у сумі 76800,00 грн. на підставі 776 Цивільного кодексу України, обраний позивачем помилково, та захист прав позивача  не може бути здійснено із застосуванням ст. 776 Цивільного кодексу України, а також інших норм, що регулюють орендні та зобов'язальні відносини.

Позивач в обґрунтування позовних вимог крім вказаної норми також посилається на інші статті Цивільного кодексу України, зокрема 22, 23, 94, 509, 628, 629, 636, 638, 1167, 1212 та статті 193, 216, 218, 219 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України в редакції  від 16.01.2003 року збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення в сфері господарювання.

Підставою для стягнення збитків відповідно до вказаних норм Цивільного та Господарського кодексів, є наявність у діях відповідача складу цивільно-правового правопорушення у вигляді збитків, зокрема, що відповідач діяв протиправно, наявність майнової шкоди та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, а також вина відповідача.

Розглядаючи питання про доведеність позивачем наявності в діях відповідача складу цивільно-правового правопорушення у вигляді збитків у сумі позову, суд дійшов висновку, що в діях відповідача відсутній склад цивільно-правового правопорушення. Укладаючи договори оренди, в порушення приписів законодавства, обидві сторони діяли поза межами правових вимог, що повинні дотримуватися при укладенні договору оренди. Як наслідок укладені між сторонами договори є нікчемними. В зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що якщо позивач і поніс збитки, то в цьому є тільки протиправна поведінка відповідача та його вина. Проте заявляючи позов, позивач не врахував цієї обставини та не довів, що ступінь протиправної поведінки відповідача відповідає розміру шкоди. Позивач не визначив ступінь своєї протиправної поведінки при  укладенні нікчемних договорів та не врахував це при визначенні суми шкоди. Матеріали справи дають підстави суду стверджувати, що позивач витратив грошові кошти в повному обсязі не для поліпшення приміщення, а виключно для пристосування приміщення для своєї виробничої діяльності. Без здійснення таких заходів по пристосуванню приміщення, позивач повинен був усвідомлювати, що не міг би здійснювати свою діяльність в приміщенні (без встановлення електричної мережі, приборів води, газу, електрики, тощо). Крім того,  судом встановлено відсутність прямого причинного зв'язку.

Розглядаючи вимогу про стягнення 32000, 00 грн. сплаченої орендної плати, суд виходить із того, що така орендна плата сплачувалася по нікчемній угоді. В зв'язку з чим, спір стосовно цієї суми підлягає розгляду, як вимога про застосування наслідків нікчемної угоди.

Відповідно до  ч. 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, надані послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Зважаючи на те, що позивач здійснював користування приміщенням отримував від цього користування корисні властивості та дохід, то сплачена орендна плата по нікчемній угоді не підлягає поверненню, оскільки це не передбачено статтею 216 Цивільного кодексу України, яка передбачає відшкодування тільки того, що одержано при користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі. Проте послуга по користуванні майном уже спожита позивачем.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода для юридичної особи полягає зокрема у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 з наступними змінами та доповненнями "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковою з'ясуванню при вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням та вини останнього в її заподіянні.

Проте позивач заявляючи вимогу про стягнення моральної (немайнової) шкоди  не врахував вимог вказаного Пленуму Верховного Суду України та не надав жодного доказу в підтвердження наявності в діях відповідача підстав цивільно-правової відповідальності при відшкодуванні моральної (немайнової) шкоди.

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

За результатами розгляду справи, суд покладає судові витрати на позивача. Крім того, з позивача підлягає стягненню на користь державного бюджету України не доплачене ним державне мито при заявлені вимоги про стягнення моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до під. ж пункту 1 частини 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ставка державного мита із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову від 100 до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян становить 5% ціни позову. Позивач просить стягнути 20000, 00 грн. моральної (немайнової) шкоди, що більше ніж 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та державне мито становить 1000, 00 грн. Проте надав докази сплати тільки 200, 00 грн. В зв'язку з чим, 800, 00 грн. підлягають стягненню до державного бюджету.

Ціна позову, заявлена позивачем, крім вимоги про стягнення моральної шкоди, становить 108800, 00 грн. Сума державного мита, яке повинно бути сплачено становить 1088, 00 грн. Проте позивач сплатив лише 800, 00 грн. В зв'язку з чим, підлягає стягненню до державного бюджету недоплачене державне мито у сумі 288, 00 грн.   

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний Центр "МАН" (61012, м. Харків, вул. Червоно жовтнева, 16, рахунок 26002301812919  у відділенні № 2 філії "Харківське центральне виділення ПІБ", м. Харків, МФО 351458, код 30752113 на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31113095600002 в Управлінні державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) 1088,00 грн. недоплаченого державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оголошено після закінчення розгляду справи по суті 20.11.2006 року.

Суддя                                                                                            Черленяк М.І.

Справа 11/402-06