Рішення

від 17.11.2006 по справі 3/200

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/200

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" листопада 2006 р.                     Справа № 3/200.

За позовом    Українсько-італійське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Берегометський завод ДСП"

про розірвання договору оренди та виселення

Головуючий суддя  Паскарь Авель Дмитрович

судді  Скрипничук Іван Васильович, Чорногуз Михайло Георгійович

Представники:

позивача  Старовойт О.М., довіреність від 15.08.2005 року          

відповідача Кричун Г.І. – директор товариства; Меленко Г.С., довіреність від 26.08.2005 року; Лютікова Н.О., довіреність від 01.04.2006 року           

третьої особи  не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

 Українсько-італійське спільне підприємство в формі товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕНЕТО”, м. Київ, звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Берегометський завод ДСП”, смт Берегомет, Вижницького району Чернівецької області, про розірвання укладеного між Дочірнім підприємством “Завод ДСП” ВАТ “Берегометський лісокомбінат” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Берегометський завод ДСП” договору оренди від 15.04.2003 року та про виселення.

До прийняття рішення, в порядку, встановленому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач, змінивши частково предмет позову, крім розірвання договору оренди від 15.04.2003 року, заявив письмове клопотання про зобов'язання відповідача звільнити нежитлові приміщення, які є предметом зазначеного договору оренди.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що внаслідок торгів з продажу майна ДП “Завод ДСП” ВАТ “Берегометський лісокомбінат”, що відбулися 18.07.2005 року на Буковинській універсальній біржі, згідно із доданих до позовної заяви нотаріально посвідчених та зареєстрованих у встановленому порядку договорів купівлі-продажу в кількості 8 штук від 09.08.2005 року, позивач придбав нерухоме та рухоме майно, зокрема, будівлю головного корпусу із допоміжними технологічними спорудами, виробничі будівлі, передавальні пристрої, машини та обладнання, інструменти, прилади, інвентар, малоцінні товари та швидкозношувані предмети, перелік яких міститься у відповідних актах приймання-передачі. Придбане позивачем рухоме майно було ним отримане від продавця 11.08.2005 року. Згодом від продавця – ДП “Завод ДСП” ВАТ “Берегометський лісокомбінат” – позивач отримав  договір оренди від 15.04.2003 року. Листом від 18.08.2005 року ТОВ “ВЕНЕТО”, до якого, згідно із статтею 770 Цивільного кодексу України, перейшли права та обов'язки за договором оренди, запропонувало відповідачеві розірвати зазначений договір. Однак від розірвання договору ТОВ “Берегометський завод ДСП” відмовилось, посилаючись на те, як  вбачається з листа  від 26.08.2005 року,  що воно є власником орендованого за спірним договором майна. Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором. Відповідно до пункту 4.2 договору оренди, відповідач зобов'язався застрахувати орендоване майно на користь орендодавця протягом п'ятьох днів після його укладання. Однак договір страхування майна № 12, строк дії якого закінчився 20.06.2004 року, відповідачем був укладений лише через два місяці - 18.06.2003 року. Наступний договір добровільного страхування майна №12 був укладений 15 липня 2005 року. За цим договором вигодонабувачем також є відповідач, а не орендодавець майна. Згідно з пунктом 9.2 спірного договору оренди, у разі неукладення договору страхування орендованого майна відповідно до пункту 4.2 цього договору, його чинність припиняться. Таким чином,  відповідач безпідставно користується належним позивачеві нерухомим та рухомим майном. (том 1, а. с. 2-5, 77-78).

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що сторонами за оскаржуваним договором оренди по суті був проведений незаконний продаж майна ВАТ “Берегометський лісокомбінат” на суму 4441,6 тис. грн., яке  за договором  також від 15.04.2003 року знаходилося в оренді у ТОВ “Берегометський лісокомбінат”. Крім того, позивач не підтвердив оплату майна, власником якого він став  ( т.1, а. с. 59).

Водночас відповідач 26.05.2006 року звернувся до позивача  та “Заводу ДСП” ВАТ “Берегометський лісокомбінат” із зустрічним позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 09.08.2005 року щодо відчуження виробничого комплексу заводу ДСП, що знаходиться в орендному користуванні ТОВ „Берегометський завод ДСП”, та про визнання недійсними свідоцтв від 05.08.2005 року про право власності позивача на нерухоме майно.

Зустрічні вимоги відповідача мотивуються тим, що майно яке є предметом договорів купівлі продажу від 09.08.2005 року в кількості 8 штук, знаходилось в орендному користуванні відповідача на підставі договору оренди також від 15.04.2003 року та є  власністю ВАТ “Берегометський лісокомбінат”, тобто відчужене за вказаними договорами майно не належало продавцеві (т.1, а. с. 103-109).

Позивач зустрічний позов не визнає, посилаючись на те, що статтею 2 Закону України “Про власність”, право власності визначено як врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядженням майном. Відповідно до частини п'ятої статті 48 цього ж закону, положення щодо захисту права власності поширюються на особу, яка не є власником, але володіє майном на законних підставах, Однак, оскільки відповідач за договором оренди є лише користувачем майна, він не має права на захист права власності щодо спірного майна. Крім того, із зміною власника спірного майна права та законні інтереси відповідача не порушені (т.2, а. с.240).

Третя особа явку свого представника у судовому засіданні не забезпечила, однак заявила письмове клопотання про задоволення первісного позову, відмову у задоволенні зустрічного позову та розгляду справи у відсутності її представника.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що первісний позов підлягає задоволенню частково, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з таких підстав.

Під час торгів з продажу майна Дочірнього підприємства “Завод ДСП” ВАТ “Берегометський лісокомбінат”, які відбулися 18.07.2005 року на Буковинський універсальній біржі, відповідно до доданих до позовної заяви нотаріально посвідчених та зареєстрованих у встановленому порядку договорів купівлі-продажу в кількості 8 штук від 09.08.2005 року, позивач придбав нерухоме та рухоме майно, зокрема, будівлю головного корпусу із допоміжними    технологічними    спорудами, виробничі будівлі, передавальні пристрої, машини та обладнання, інструменти, прилади, інвентар, малоцінні товари та швидкозношувані предмети, перелік яких міститься у відповідних актах приймання-передачі. Придбане позивачем рухоме майно було ним отримане від продавця 11.08.2005 року ( т.1, а. с. 6-42).

Згодом від продавця позивач отримав  договір оренди від 15.04.2003 року, відповідно до умов якого ДП “Завод ДСП” ВАТ “Берегометський лісокомбінат”, як орендодавець, передав в оренду ТОВ “Берегометський завод ДСП” майно, розташоване по вул. Центральній, 113, смт Берегомет, вартістю 217,4 тис. грн. Строк дії договору сторонами був встановлений з 15.04.2003 року по 15.11.2003 року, тобто 7 місяців. Однак переліку орендованого майна договір не містить, а додаток № 1 до договору в ході розгляду справи відповідачем наданий не був (т.1 а. с.43-44).

Частиною 2 статті 4 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на час укладення оскаржуваного договору, визначено, що цивільні права та обов'язки виникають в тому числі з різного роду угод.

Згідно із статтею 153 ЦК УРСР, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором майнового найму, відповідно до якого законодавцем визначений обов'язок наймодавця надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату (стаття 256 УК УРСР).

Таким чином, за законом однією з істотних умов договору майнового найму є перелік (вид) майна, яке підлягає передачі наймодавцем наймачеві. Проте, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не надав  ніяких доказів, які б свідчили про перелік (вид) майна, що є предметом оскаржуваного позивачем договору.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскільки оскаржуваний договір не містить такої істотної умови як предмет оренди, він є неукладеним.

Разом з тим, відповідно до пункту 4.2 договору, відповідач зобов'язався застрахувати орендоване майно на користь орендодавця – ДП “Завод ДСП” ВАТ “Берегометський лісокомбінат” протягом п'ятьох днів після його укладання.

Однак договір страхування майна № 12, строк дії якого закінчився 20.06.2004 року, відповідачем був укладений не на користь орендодавця, а на свою користь, і лише через два місяці  - 18.06.2003 року (т.1, а. с. 45-49).

Згідно з пунктом 9.2 спірного договору оренди, у разі неукладення договору страхування орендованого майна відповідно до пункту 4.2 цього договору, його чинність припиняться.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що навіть у разі укладення договору, він припинив свою чинність 22.04.2003 року. Отже, на час звернення позивача з даним позовом договір є нечинним.

Листом від 18.08.2005 року ТОВ “ВЕНЕТО”, до якого, згідно із статтею 770 Цивільного кодексу України, перейшли права та обов'язки за договором оренди, запропонувало відповідачеві розірвати зазначений договір. Однак від розірвання договору ТОВ “Берегометський завод ДСП” відмовилось, посилаючись на те, як  вбачається з листа  від 26.08.2005 року,  що воно є власником орендованого за спірним договором майна (т.1, а. с. 52).

Оскільки розірванню підлягає лише чинний договір, суд прийшов до висновку, що вимога позивача щодо розірвання зазначеного договору, як безпідставна, задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 4, 49 Закону України “Про власність” та статті 319 ЦК України, власник володіє, користується  і розпоряджається належним йому майном на власний розсуд. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що  не  суперечать  закону.

З викладеного випливає, що відповідач користується належним позивачеві майном безпідставно. Тому в частині зобов'язання відповідача звільнити нежитлові приміщення, якими  відповідач, за його твердженням,  користується на підставі договору оренди від 15.04.2003 року,  позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 60 ГПК України, відповідач має право, до прийняття рішення зі спору, подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Таким чином, законодавцем передбачено право відповідача на пред'явлення зустрічного позову тільки до позивача. Інше тлумачення цієї норми закону може призвести до нескінченного та штучного затягування строку розгляду справи шляхом пред'явлення позовів до інших, крім позивача, осіб. Однак зустрічний позов відповідачем пред'явлений не тільки до позивача, а й до третьої особи, (т.1, а.с. 103-109).

Щодо зустрічного позову відповідача судом встановлено, що позивач набув право власності на майно, що є предметом оспорюваних відповідачем договорів купівлі-продажу від 09.08.2006 року, посвідчених нотаріусом за №№ 4663,  4665, 4667, 4669, 4671, 4673, 4675, 4677,  у встановленому законом порядку.

Твердження відповідача про те, що майно, яке є предметом зазначених договорів, являється власністю іншої особи – ВАТ “Берегометський лісокомбінат” – та знаходиться в орендному користуванні ТОВ “Берегометський завод ДСП” на підставі договору оренди також від 15.04.2003 року, судом визнається безпідставним, оскільки  пунктом 5 нотаріально засвідчених договорів купівлі-продажу встановлено, що відчужене майно належало продавцеві до підписання договорів, нікому іншому не продано, не подаровано, не заставлено, в спорі та під забороною (арештом), а також в податковій заставі не перебувало, як внесок до статутного капіталу інших юридичних осіб не передано, обтяжень, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо цього майна немає. Будь-яких претензій з боку ВАТ “Берегометський лісокомбінат” на зазначене майно в ході розгляду справи не надходило.

Відповідно до частини п'ятої статті 48 Закону України “Про власність”, положення щодо захисту права власності поширюються на особу, яка не є власником, але володіє майном на законних підставах. Однак, враховуючи, що відповідач за договором оренди є лише користувачем майна, він не має права на захист права власності щодо спірного майна. Крім того, із зміною власника спірного майна права та законні інтереси відповідача не порушені.

Викладене безперечно свідчить про те, що зустрічний позов в частині визнання недійсними вказаних договорів купівлі-продажу майна від 09.04.2003 року є безпідставним.

Стосовно визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно суд зазначає, що вони не є правовстановлюючими документами, а тому не можуть бути предметом спору у господарському процесі, тобто в цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 статті 80 ГПК України.

Не підлягає задоволенню також і клопотання відповідача від 14.09.2006 року про витребування доказів та призначення судово-бухгалтерської експертизи. Зокрема, відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В цьому контексті викладений у статті 38 ГПК України обов'язок господарського суду щодо витребування від інших осіб, які не є учасниками судового процесу, додаткових доказів стосується лише випадків, коли вимоги сторін та інших учасників судового процесу про надання доказів від інших осіб не були задоволені, або були проігноровані. Враховуючи що питання про задоволення або відмову у задоволенні зустрічного позову похідне від первинного позову, яким визнано, що орендоване майно належить Українсько-італійському спільному підприємству ТОВ “ВЕНЕТО”, колегія суддів не вбачає ніяких підстав для призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи. Крім того, зазначене клопотання відповідача, а також численні його заяви про відвід суддів свідчать про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами з метою штучного затягування розгляду спору по суті.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ухвала господарського суду від 05.07.2006 року у частині забезпечення позову шляхом заборони позивачеві здійснювати дії щодо відчуження нерухомого майна, яке було придбане за оскаржуваними договорами купівлі-продажу від 09.08.2005 року підлягає скасуванню, а судові витрати у справі належить покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 статті 80, статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА

1. Відмовити за безпідставністю в задоволенні вимоги позивача за первісним позовом про розірвання договору оренди від 15 квітня 2003 року, укладеного між Дочірнім підприємством “Завод ДСП” Відкритого акціонерного товариства “Берегометський лісокомбінат” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Берегометський завод ДСП”.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Берегометський завод ДСП”, смт. Берегомет, вул. Центральна, 113А, Вижницького району Чернівецької області, протягом п'ятнадцяти днів з дня набрання чинності даного рішення звільнити та передати Українсько-італійському спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕНЕТО”, м. Київ, вул. Деревообробна, 5, нежитлове приміщення, зазначене в договорі оренди від 15 квітня 2003 року, укладеного між Дочірнім підприємством “Завод ДСП” Відкритого акціонерного товариства “Берегометський лісокомбінат” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Берегометський завод ДСП”, а саме:

·          будівлю головного корпусу із допоміжними технологічними спорудами, розташовану за адресою: смт. Берегомет, вул. Гагаріна, 7Б, Вижницький район Чернівецька область;

·          нежитлову будівлю, розташовану за адресою: смт. Берегомет, вул. Гагаріна, 7В, Вижницький район Чернівецька область;

·          будівлю складу смоли, розташовану за адресою: смт. Берегомет, вул. Гагаріна, 7Г, Вижницький район Чернівецька область;

·          будівлю енергоцеху із допоміжними технологічними спорудами, розташовану за адресою: смт. Берегомет, вул. Гагаріна, 7Д, Вижницький район Чернівецька область;

·          будівлю мазутного господарства, розташовану за адресою: смт. Берегомет, вул. Гагаріна, 7Ж, Вижницький район Чернівецька область;

·          будівлю котельні із допоміжними технологічними спорудами, розташовану за адресою: смт. Берегомет, вул. Гагаріна, 7Е, Вижницький район Чернівецька область;

·          будівлю складу, розташовану за адресою: смт. Берегомет, вул. Гагаріна, 7Є, Вижницький район Чернівецька область;

·          будівлю компресорної станції, розташовану за адресою: смт. Берегомет, вул. Гагаріна, 7Ц, Вижницький район Чернівецька область.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Берегометський завод ДСП”, смт. Берегомет, вул. Центральна, 113А, Вижницького району Чернівецької області, ідентифікаційний код 32052112, на користь Українсько-італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕНЕТО”, м. Київ, вул. Деревообробна, 5, ідентифікаційний код 19344096, державне мито в сумі 85,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

4. Припинити провадження за зустрічним позовом, в частині визнання недійсними свідоцтв про право власності дочірнього підприємства “Завод ДСП” Відкритого акціонерного товариства “Берегометський лісокомбінат” від 05.08.2005 року на нерухоме майно: будівлю Заводу ДСП головний корпус, розташовану за адресою: смт. Берегомет, Вижницького р-ну Чернівецької області, вул. Гагаріна, 7 “б” літ.; будівлю мазутного господарства, розташовану за адресою: смт. Берегомет, Вижницького р-ну Чернівецької області, вул. Гагаріна, 7 “ж”; будівлю складу, розташовану за адресою: смт. Берегомет, Вижницького р-ну Чернівецької області, вул. Гагаріна, 7 “є”; будівлю котельної, розташовану за адресою: смт. Берегомет, Вижницького р-ну Чернівецької області, вул. Гагаріна, 7 “е”; будівлю компресорної, розташовану за адресою: смт. Берегомет, Вижницького р-ну Чернівецької області, вул. Гагаріна, 7 “ц”; будівлю складу смоли, розташовану за адресою: смт. Берегомет, Вижницького р-ну Чернівецької області, вул. Гагаріна, 7 ”г”; будівлю енергоцеху, розташовану за адресою: смт. Берегомет, Вижницького р-ну Чернівецької області, вул. Гагаріна, 7 ”д”; нежитлову будівлю, розташовану за адресою: смт. Берегомет, Вижницького р-ну Чернівецької області, вул. Гагаріна, 7 “в”, що складається з: цеху ЦПС, бетону літ. А, адмінбудинку Заводу ДСП літ. Б, споруди станції ХВО літ. В, споруди рубмашини літ. Г, двох споруд естакади літ. Д, Ж, двох споруд станка ДЦ-10 літ. Е, З; у зв'язку з тим, що в цій частині спір не підлягає розгляду в господарських судах України.

5. В решті зустрічного позову відмовити за безпідставністю.

6. Скасувати ухвалу господарського суду Чернівецької області від 05.07.2006 року про забезпечення позову.

Рішення оформлене та підписане відповідно до статті 84 ГПК України 17 листопада 2006 року.

                               Суддя                                                              Л.М. Бабак.