Постанова

від 05.11.2012 по справі 12/323

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2012 № 12/323

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент»

на рішення господарського суду міста Києва

від 25.05.2012 року

у справі №12/323 (суддя - Прокопенко Л.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Стиль», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент», м. Київ,

про стягнення 277315,60грн., -

за участю представників:

від позивача: Білін Р.Г. - представник (дов. б/н від 04.10.2012р.);

від відповідача: Воронін В.Ю. - представник (дов. №04/01 від 03.01.2012р.);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Стиль» (надалі - ТОВ «Еко-Стиль») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» (надалі - ТОВ «Фундамент») 277315,60грн., у т.ч. 200376,51грн. заборгованості, 18216,94грн. 3% річних, 58722,15грн. інфляційних втрат, мотивуючи вимоги неналежним виконанням відповідачем договору № 2705/08-1 від 27.05.2008 року.

23.01.2012 року позивач звернувся із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 286590,19грн., у т.ч. 200376,51грн. заборгованості, 19090,09грн. 3% річних, 67123,59грн. інфляційних втрат (т.2 а.с.5-6).

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2012 року у справі №12/323 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 200376,51грн. заборгованості, 19090,09грн. 3% річних, 67123,59грн. інфляційних втрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Фундамент» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду від 25.05.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 року справу прийнято до апеляційного провадження та призначено в судовому засіданні на 15.10.2012 року.

В судовому засіданні 15.10.2012 р. у зв'язку з неявкою сторін розгляд справи у відповідності до ст.77 ГПК України був відкладений до 29.10.2012р.

В судовому засіданні 29.10.2012 р. у відповідності до ст.77 ГПК України була оголошена перерва до 05.11.2012р.

Позивач скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 05.11.2012 року представник скаржника заявив клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Поставивши на обговорення заявлене клопотання та вислухавши з цього приводу думку представника позивача, колегія суддів, порадившись, дійшла висновку, що таке задоволенню не підлягає, зважаючи на те, що у справі достатньо доказів для прийняття судом правильного та законного рішення.

В судовому засіданні 05.11.2012 року представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив повністю, вважає, що підстави для його скасування відсутні, рішення суду находить законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

05.11.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 27.05.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фундамент» (в тексті договору - генпідрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Стиль» (в тексті договору - субпідрядник) було укладено договір № 2705/08-1 (надалі - договір), за умовами якого субпідрядник зобов'язався поставити генпідряднику матеріали і комплектуючі для систем кондиціонування повітря, вентиляції, опалення, теплопостачання, холодопостачання і димовидалення, а також здійснити всі монтажні та пусконалагоджувальні роботи, необхідні для роботи даних систем у відповідності з діючими нормативними документами та вимогами генпідрядника. Генпідрядник зобов'язався забезпечити електроживленням місця установки систем, приєднання дренажних труб до каналізації, пробити отвори в несучих стінах для вентиляційних повітропроводів та трубопроводів (за потреби), прийняти та оплатити поставлені субпідрядником обладнання, матеріали і комплектуючі та виконані субпідрядником роботи (т.1 а.с.12-20).

Згідно п.2.1 договору поставка матеріалів та комплектуючих здійснюються субпідрядником на об'єкт генпідрядника силами субпідрядника та за його рахунок. Розвантаження матеріалів та комплектуючих здійснюється силами субпідрядника та за його рахунок.

Відповідно до п.2.2 договору поставка матеріалів та комплектуючих, а також проведення робіт здійснюється у відповідності до графіку виконаних робіт (додаток №2).

Пунктом 2.5 договору сторони передбачили, що матеріали та комплектуючі передаються субпідрядником генпідряднику за актами приймання-передачі, в яких зазначається номенклатура та кількість переданих матеріалів та комплектуючих.

Згідно п.3.2 договору об'єм та види монтажних та пуско-налагоджуваних робіт визначається даним договором у відповідності до проектної документації, яка надається генпідрядником субпідрядчику. Монтажні та пуско-налагоджувальні роботи по даному договору виконуються поетапно, згідно графіку робіт.

Оплата поставлених матеріалів та комплектуючих здійснюється одночасно з оплатою монтажних та пуско-налагоджуваних робіт в порядку та на умовах, передбачених п.6 даного договору (п.2.7 договору).

Відповідно до п.6.1 договору договірна вартість поставленого обладнання та виконаних робіт (з урахуванням витратних матеріалів) визначається додатковими угодами, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п.6.3 договору вартість робіт по кожному етапу визначається сторонами на основі проектно-кошторисної документації.

Пункт 6.4 договору передбачає, що розрахунки по даному договору здійснюються відповідно діючому законодавству в Україні в національній валюті Україні в базготівковій формі за допомогою платіжних доручень шляхом перерахування відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок отримувача платежу на умовах:

- 30% від договірної вартості, що визначена в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного договору - протягом 3 операційних днів з дати підписання договору в якості предоплати (п.п.6.4.1 договору);

- 50% від договірної вартості, що визначена в додаткових угодах - через 15 операційних днів з моменту предоплати (п.п.6.4.2 договору);

- 20% від договірної вартості, що визначена в додаткових угодах - протягом 5 операційних днів після підписання акту приймання-здачі виконаних робіт (п.п.6.4.3 договору).

Пунктом 6.5 договору сторони передбачали, що в разі, якщо на день здійснення оплати за обладнання у відповідності до п.6.1 договору Національним банком України буде встановлено курс євро по відношенню до гривні більший/менший, ніж на день підписання цього договору, сума коштів, зазначених в додатку №1 даного договору, збільшується/зменшується пропорційно до змін курсу євро по відношенню до гривні у порівнянні з курсом на момент підписання цього договору. Покупець зобов'язаний оплатити суму, зазначену в додатку №1 з урахуванням змін курсу євро по відношенню до гривні. Отже, зміни Національним банком України курсу євро до української гривні є підставою для зміни ціни обладнання.

Додатками до договору є договірна ціна, локальний кошторис №2-1-1, підсумкова відомість ресурсів, графік виробничих робіт (т.1 а.с.21-40).

Договір вважається укладеним та вступає в дію з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п.10.1 договору).

До договору укладено додаткові угоди №2 від 01.07.2008р., №3 від 01.08.2008р. з урахуванням додатків до них: договірні ціни, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів (т.1 а.с.41-78).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору, який має одночасно ознаки договору підряду та поставки.

В силу статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 838 Цивільного кодексу України передбачає права та обов'язки генерального підрядника і субпідрядника.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, укладення ТОВ «Еко-Стиль» та ТОВ «Фундамент» договору №2705/08-1 від 27.05.2008 року було спрямоване на отримання останнім робіт, послуг та обов'язку здійснювати плату за отримані роботи, послуги.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду.

Відповідно до п.6.4 договору, п.4.1 додаткової угоди до договору № 2 від 01.07.2008р. та п.4.1. додаткової угоди до договору № 3 від 01.08.2008р., остаточний розрахунок за виконанні роботи мав бути здійснений в продовж п'яти операційних днів після підписання актів приймання-передання виконаних робіт.

Згідно п.6.7 договору субпідрядник протягом 2-х банківських днів після отримання наступної оплати від генпідрядника перераховує на рахунок генпідрядника за його послуги 5% від отриманої суми.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається та місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивач відповідно до умов договору виконав підрядні роботи, а відповідач їх прийняв на загальну суму 2068464,03 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3, які укладені на виконання договору №2705/08-1 від 27.05.2008 р., а саме:

- акт та довідка за червень 2008 року на суму 275841,60 грн.,

- акт №1 та довідка за липень 2008 року на суму 74504,40 грн.,

- акт №2 та довідка за липень 2008 року на суму 330217,99 грн.,

- акт та довідка за серпень 2008 року на суму 445431,64 грн.,

- акт №1 та довідка за вересень 2008 року на суму 230792,90 грн.,

- акт №2та довідка за вересень 2008 року на суму 200590,80 грн.,

- акт №1 та довідка за жовтень 2008 року на суму 127641,38 грн.,

- акт №2 та довідка за жовтень 2008 року на суму 89275,20 грн.,

- акт №1 та довідка за листопад 2008 року на суму 24884,52 грн.,

- акт №2 та довідка за листопад 2008 року на суму 269283,60 грн.

Дані акти та довідки підписані обома сторонами та завірені печатками підприємств (т.1 а.с.79-170).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач розрахувався за виконані роботи та послуги частково в розмірі 1868087,52 грн., що підтверджується банківськими виписками (т.2 а.с.82-98).

Станом на 31.12.2009 року між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків (т.2 а.с.81).

Позивачем на адресу відповідача були надіслані листи за № 47/08 від 07.10.2008р., № 50/08 від 17.10.2008р. з вимогою про надання пояснень щодо підстав зменшення в акті виконаних робіт та довідці про вартість робіт за вересень 2008 року 10% від вартості виконаних підрядних робіт за культуру виробництва на суму 43138,37грн. (т.2 а.с.69-70).

Відповіддю №493/10 від 22.10.2008р. відповідач повідомив, що за результатами аудиту виявлено низьку культуру виробництва з боку працівників позивача (т.2 а.с.71).

Позивачем на адресу відповідача був надісланий лист за № 65/08 від 23.10.2008р., згідно якого позивач заперечив факт низької культури його працівників та просив перепідписати акт приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідку про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) за вересень 2008 року (т.2 а.с.72).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що зазначені листи позивача свідчать про відсутність у відповідача правових підстав для зменшення розміру грошового зобов'язання по оплаті вартості робіт, виконаних позивачем за договором № 2705/08-1 від 27.05.2008р.

Посилання скаржника на припинення зобов'язання з оплати вартості робіт через зарахування зустрічних однорідних вимог колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Аналогічні положення містить ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України.

Отже, згідно положень ст. 601 ЦК України, ст.203 ГК України, залік зустрічних вимог можливий лише при наявності таких умов:

- зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь одночасно у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому;

- однорідність вимог, яка виявляється у природі зобов'язань;

- строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження відповідачем не надано доказів проведення заліку зустрічних однорідних вимог, зокрема, відсутні докази письмового звернення до позивача та отримання останнім заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог; відсутній двосторонній акт зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, в розумінні вимог статей 32-34 ГПК України акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2009 року, складений відповідачем в односторонньому порядку, яким скаржник обґрунтовує свої вимоги, не є належним доказом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням зазначеного, отримання обладнання та матеріалів, а також прийняття відповідачем робіт за договором №2705/08-1 від 27.05.2008 р. в розумінні статей 33, 34 ГПК України є доказом належного виконання позивачем робіт, а отже породжує обов'язок відповідача оплатити вартість цих робіт та матеріалів.

Судова колегія критично ставиться та відхиляє як належний доказ на підтвердження факту неналежного виконання підрядних робіт позивачем копію претензії №29 від 14.09.2012р., яка за твердженням апелянта була пред'явлена останньому замовником будівництва за договором підряду №176/05 від 08.08.2005р. на відбудову та переобладнання ресторану «Мисливець», оскільки роботи, перелічені в претензії, не є тотожними з тими, які виконував позивач.

Так, робіт з укладання гідроізоляції, стяжки, плитки, влаштування водовідвідних лотків акти приймання виконаних підрядних робіт в рамках договору № 2705/08-1 від 27.05.2008р. не містять.

Водночас, варто зазначити, що претензія, надана скаржником не може бути прийнята в якості належного та допустимого доказу, оскільки не містить дати та реєстраційного номеру, який би свідчив про отримання такої юридичною особою або ж підпису уповноваженої особи на її отримання.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що на дату звернення позивача до суду з дійсним позовом у відповідача існувала заборгованість перед позивачем за договором № 2705/08-1 від 27.05.2008 р. в сумі 200376,51грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача також інфляційні втрати в сумі 67123,59грн. та 3% річних в сумі 19090,09грн.

Враховуючи вимоги статей 530, 611, 612, 614 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності та, відповідно, стягнення з ТОВ «Фундамент» на користь ТОВ «Еко-Стиль» 67123,59грн. інфляційних втрат та 19090,09грн. 3% річних.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача (т.2 а.с.18-19).

Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України).

Частинами 3, 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що позов позивача поданий 01.12.2011р. з пропуском строку позовної давності, оскільки строк виконання зобов'язань відповідача необхідно вираховувати з моменту підписання акту виконаних робіт - 28.11.2008 року.

Відповідно до п.6.4 договору, п.4.1 додаткової угоди до договору № 2 від 01.07.2008р. та п.4.1. додаткової угоди до договору № 3 від 01.08.2008р., остаточний розрахунок за виконані роботи мав бути здійснений впродовж п'яти операційних днів після підписання актів приймання-передання виконаних робіт.

Право вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за виконані роботи виникло після спливу п'яти операційних днів, протягом яких відповідач повинен здійснити розрахунок за виконані позивачем роботи, а саме - з 06.12.2008р.

Отже, позивач звернувшись 01.12.2011 року до суду із своїми вимогами про стягнення 277315,60грн. заборгованості не порушив строків позовної давності.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно розглянув справу, з'ясувавши усі обставини справи в сукупності, надав належну юридичну оцінку наявним у справі доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2012 року має бути залишеним без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» на рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2012 року у справі №12/323 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2012 року у справі №12/323 залишити без змін.

3. Матеріали справи №12/323 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Синиця О.Ф.

Пономаренко Є.Ю.