Рішення

від 07.11.2012 по справі 5021/1356/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.11.12 Справа № 5021/1356/12.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСПАР-ГРУП», м. Суми,

до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Сумбуд» в особі Управління капітального будівництва Відкритого акціонерного товариства «Сумбуд», м. Суми,

про стягнення 487 932 грн. 17 коп.,

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача: Оніщенко В.П., довіреність б/н від 25.09.2012 року,

Кіптенко Н.Г., довіреність б/н від 01.08.2012 року,

від відповідача: Кисельов В.М., довіреність № 396/021 від 17.07.2012 року,

Виноградський С.І., довіреність б/н від 05.10.2012 року,

Ємельяненко С.В., довіреність б/н від 01.08.2012 року.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання - Т.Д. Бублик

В судовому засіданні 24.10.2012 року була оголошена перерва до 07.11.2012 року на 11 год. 30 хв.

Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 365 677 грн. 70 коп заборгованості, 11 236 грн. 69 коп. пені, 2247 грн. 34 коп. 3% річних, за неналежне виконання укладеного між сторонами 24.06.2011 року договору поставки № 240611 та договору поставки від 02.04.2012 року № 15 та заборгованість в розмірі 108 770 грн. 44 коп. зафіксовану у протоколах взаєморозрахунків від 31.06.2012 року № 3-30-06/12 та № 1-31-07/12, № 3-31-07/12, № 6-31-07/12 від 31.07.2012 року.

Відповідач у відзиві від 01.10.2012 року та поясненнях від 18.10.2012 року зазначав, що повністю заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Однак, у додаткових поясненнях від 24.10.2012 року відповідач визнав заборгованість в розмірі 365 677 грн. 70 коп., а в іншій частині позовні вимоги вважає неправомірними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «ПВП «ВАЛЕО+» та відповідачем 24.06.2011 року було укладено договір поставки № 240611 (надалі Договір № 240611).

27.09.2011 року рішенням № 4 засновника було змінено найменування ТОВ «ПВП «ВАЛЕО+» на ТОВ «ЕСПАР-ГРУП».

Відповідно до п.1.1 Договору № 240611 позивач зобов'язався передати у власність відповідача цемент, щебінь та інші будівельні матеріали, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Згідно до п.1.2 Договору № 240611 найменування, кількість, ціна товару вказується у видаткових накладних, які є невідємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору № 240611 прийом-передача товару оформлюється видатковими накладними, підписаними без зауважень уповноваженими представниками сторін договору.

Згідно до п. 4.1.1 Договору № 240611 відповідач повинен здійснити оплату в розмірі 100% вартості товару, зазначеної в видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставляв відповідачу товар, а відповідач частково розраховувався за товар, однак станом на 30.08.2012 року заборгував позивачу 337079 грн. 10 коп.

Факт поставки позивачем та отримання товару на вищезазначену суму відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Крім того, 02.04.2012 року між сторонами був укладений договір поставки № 15 (надалі - Договір № 15).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 15 позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Згідно з п.п. 6.1-6.3. Договору № 15 відповідач приймає та оплачує товар у відповідності з цінами вказаними у накладній і здійснює оплату по факту поставки товару. Підтвердженням факту поставки товару є підписання видаткової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на 28 598 грн. 60 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Крім того, факт отримання товару за Договором № 240611 та за Договором № 15 і заборгованість на загальну суму 365 777 грн.70 коп. визнається відповідачем.

Однак, відповідач просить суд прийняти до уваги те, що позивач у рахунок забезпечувального платежу в сумі 731 447 грн. за квартири, закріплені за ним відповідно до умов Попереднього договору№ 28/03, зобов'язаний поставляти відповідачу будівельні матеріали по Договору № 240611.

Відповідно до цієї домовленості відповідач розраховував на постачання позивачем необхідних будівельних матеріалів протягом строку будівництва житлового будинку по вул. Прокоф'єва, 14, у м. Суми, у тому числі і квартир закріплених за позивачем згідно умов Попереднього договору, а також на те, що всі взаєморозрахунки з позивачем будуть здійснюватись після передання закріплених квартир у власність позивача.

Проте, суд не приймає вищезазначені факти до уваги, оскільки:

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору.

Згідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Укладені між сторонами Договір № 240611 та № 15 є діючими та обов'язковими до виконання сторонами.

Так, п. 4.1.1 Договору № 240611 встановлено, що на підставі рахунка позивача відповідач здійснює оплату в розмірі 100% вартості товара, зазначену в видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною договору. Датою здійснення платежу вважається дата надходження грошових коштів на рахунок позивача.

Відповідно до п. 6.2 Договору № 15 оплата товару здійснюється відповідачем по факту поставки товару у безготівковому порядку в національній валюті України. Підтвердженням факту поставки товару є підписання видаткової накладної.

Зазначені договори по правовій суті є договорами поставки, до яких відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідачє вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, втановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, а згідно до ст. 214 Цивільного кодексу України така зміна або розірвання вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено договір.

Тобто, сторони мали право внести зміни до договору про порядок та строки оплати, однак, як вбачається з матеріалів справи, таких змін до договору внесено не було, а тому посилання відповідача на домовленості між сторонами не відповідають вищезазначеним нормам закону і умовам договору та не приймаються судом до уваги.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Предметом попереднього договору № 28/03, укладеного між сторонами 28.03.2012 року (з урахуванням додаткових угод № 1 від 15.05.2012 року) є зобов'язання сторін щодо укладання у строк до лютого 2013 року основного договору купівлі-продажу квартир. Тому, попереднім договором неможливо змінити строки виконання зобов'язання по оплаті продукції, яка поставлялась згідно договорів поставки № 240611 та № 15.

Враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за Договором № 240611 та за Договором № 15 на загальну суму 365 777 грн. 70 коп. підтверджується матеріалами справи, відповідач заборгованість фактично визнає, а тому позовні вимоги в цій частині є правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі встановленому договором.

Відповідно до п. 5.2. Договору № 240611 відповідач у випадку несвоєчасної оплати продукції зобов'язаний виплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми відвантаженого, але не оплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Згідно до п. 7. 2 Договору № 15 відповідач у разі порушення строків оплати отриманого товару, сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня за кожний день прострочення від суми боргу.

Враховуючи вищезазначене відповідачу, за неналежне виконання Договору № 240611, позивачем нарахована пеня в розмірі 10850 грн. 53 коп., за період з 14.06.2012 року по 30.08.2012 року.

За неналежне виконання відповідачем Договору № 15, позивачем нарахована пеня в розмірі 386 грн. 16 коп., за період з 19.07.2012 року по 30.08.2012 року.

Враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем встановлена судом, пеня передбачена сторонами у Договорах, нарахована в межах строків позовної давності встановлених ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вимога про стягнення з відповідача вищезазначених сум пені є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлені до стягнення з відповідача 3% річних, а саме: 2170 грн. 11 коп., за не належне виконання Договору № 240611, за період з 14.06.2012 року по 30.08.2012 року; 77 грн. 23 коп., за неналежне виконання Договору № 15, за період з 19.07.2012 року по 30.08.2012 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується матеріалами справи, то суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 3% є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача стосовно того, що стягнення вищезазначених сум пені та 3% річних є неправомірними, оскільки договори знаходяться на стадії виконання і у позивача відсутні підстави вимагати пеню та річні, судом не приймаються до уваги, оскільки Договором № 240611 та Договором № 15 чітко встановлений строк оплати товару, а факт поставки товару не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Окрім вищезазначеної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 108 770 грн. 44 коп.

Позивач зазначає, що відповідач має перед позивачем заборгованість на вищезазначену суму боргу, що вбачається з наступних протоколів взаєморозрахунків: № 3-30-06/12 від 30.06.2012 року та № 1-31-07/12, № 3-31-07/12, № 6-31-07/12 від 31.07.2012 року (надалі - протоколи взаєморозрахунків).

Суд дійшов висновку, що 108 770 грн. 44 коп. не підлягає стягненню з відповідача, оскільки:

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України відносини між господарюючими суб'єктами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Виконання господарських договорів підтверджується первинними документами, які фіксують господарську операцію.

Ухвалою від 01.10.2012 року суд зобов'язував позивача надати первинні документи, що підтверджують зобов'язання відповідача перед позивачем, які стали підставою для взаєморозрахунків між сторонами, згідно вищезазначених протоколів.

Позивач первинних документів не надав та у своїх поясненнях зазначив, що протоколи взаєморозрахунків складені відповідно до законодавтсва, а тому самі по собі є первинними документами, у відповідності до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (надалі - Положення).

Однак, п. 2.1 Положення передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціальних форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціальних форм.

Однак, така форма первинних документів, як протокол взаєморозрахунків не передбачена діючим законодавством.

Одже, посилання позивача на те, що спірні протоколи взаєморозрахунків є первинними документами, не відповідають вищезазначеним нормам, оскільки вони не фіксують факт здійснення господарських операцій між сторонами.

У протоколах взаєморозрахунків зазначається, що вимоги сторін є однорідними, зустрічними та рівними, а тому сторони, керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України вирішили припинити їх шляхом зарахування.

Відповідно до ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зарахування - це така підстава припинення зобов'язання, за якої припиняються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав (не зазначений, визначений моментом витребування).

Зарахування здійснюється за наявності таких умов:

- вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого та навпаки.

- вимоги мають бути однорідними.

Однак, як вбачається із протоколів взаєморозрахунків, зобов'язання по сплаті грошових коштів виникають між трьома юридичними особами. При цьому, відсутня умова, при якій позивач є за одним зобов'язанням кредитором у відповідача, а за іншим - боржником у відповідача (та навпаки).

Так, наприклад за протоколом № 3-30-06/12 від 30.06.2012 року ТОВ «Будмех» є боржником у позивача на суму 29778 грн. та відповідач є боржником у позивача на суму 29778 грн. та відповідач є боржником у ТОВ «Будмех» на суму 29778 грн.

Таким чином, застосування приписів ст. 601 Цивільного кодексу України до спірних протоколів є неможливим. Також неможливим є вирішення питання стягнення боргу за протоколами без залучення до його розгляду інших юридичних осіб, які були учасниками протоколів взаєморозрахунків.

Крім цього, позивачем не подано доказів в підтвердження факту відображення в бухгалтерському обліку операцій по протоколам взаєморозрахунків.

Також відповідач у відзиві на позовну заяву, а позивач у письмових поясненнях зазначають, що господарські операції, проведені у протоколах взаєморозрахунків за своєю правовою суттю схожі на угоди про заміну кредитора або боржника у зобов'язанні (відступлення права вимоги або переведення боргу), як це передбачено ст.ст. 512, 520 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 513, 521 Цивільного кодексу України, такі правочини вчиняються у такій самій формі, що і правочини, на підставі яких виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Крім того, відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, а боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Однак, підтвердження існування вказаних у протоколах взаєморозрахунків заборгованостей відсутнє, оскільки до угод про відступлення права вимоги або переведення боргу додаються договори та документи бухгалтерського обліку, які підтверджують факт існування таких заборгованостей та обсяги прав на їх стягнення, визначені господарськими договорами, права за якими передаються.

Відповідач у запереченнях зазначив, що господарські договори № 040111 та № 3, які зазначені у протоколах взаєморозрахунків, взагалі між сторонами не укладались.

Позивач в судовому засіданні зазначив, що у нього відсутні первинні документи, що підтверджують факт господарських операцій, зазначених в протоколах взаєморозрахунків, між сторонами.

Таким чином, відповідно до приписів ст.ст. 512, 513 Цивільного кодексу України відступлення права вимоги може здійснюватись тільки відносно дійсних вимог, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не доведено факту наявності майново-господарських зобов'язань між сторонами та не надано жодних належних та допустимих доказів - господарських договорів та первинних документів, що підтверджують їх виконання.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 108 770 грн. 44 коп. заборгованості є неправомірною, необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумбуд» в особі Управління капітального будівництва Відкритого акціонерного товариства «Сумбуд» (вул. Петропавлівська, 86, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 140178843) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСПАР-ГРУП» (вул. Кіровоградська, 2, м. Суми, 40007, код ЄДРПОУ 37784801) 365 677 грн. 70 коп. заборгованості, 11 236 грн. 69 коп. пені, 2247 грн. 34 коп. 3% річних, 7583 грн. 23 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 108 770 грн. 44 коп. заборгованості за протоколами взаєморозрахунків - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.11.2012 року.

Суддя О.Ю. Резніченко