Рішення

від 08.11.2012 по справі 20/051-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2012 р. Справа № 20/051-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛ-ВС»

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору -компанія «КСІ.ДІ.АЙ. Інвестмент ЛТД»

про визнання договору недійсним

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Лев Р.В. (довіреність № 188-ЮР від 02.04.2012 р.)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Романів І.Б. (довіреність № 02/09/12 від 06.09.2012 р.)

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «ХДІ страхування»(далі -позивач, ПАТ «ХДІ страхування») звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛ-ВС»(далі - відповідач, ТОВ «ВОЛ-ВС») про визнання недійсним укладеного з відповідачем попереднього договору купівлі-продажу нежилих приміщень з № 1 по № 16 (групи приміщень № 1а) загальною площею 165,50 кв.м., що складає 63/100 частини від нежилих приміщень в будинку площею 264,60 кв.м. - аптека, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Горького, 123-А.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 листопада 2011 року головою правління позивача Ксєнічем К.М. та заступником голови правління Волощуком В.С., вдвох без інших членів правління було проведено засідання правління ПАТ «ХДІ страхування», і згідно з Протоколом № 31 надано згоду на укладання попередніх договорів та уповноважено самих себе продати три об'єкти нерухомості: приміщення площею 165 кв.м у м. Києві по вул. Горького, 123-А, за ціною 2000000,00 грн. ТОВ «ВОЛ-ВС»; приміщення площею 89,3 кв. м. у м. Біла Церква, вул. О. Гончара, 5, приміщення № 3, за ціною 450000,00 грн.; приміщення площею 102,3 кв.м. + комора 8 кв.м. у м. Львові, вул. Коперніка, 44, кв. 13, за ціною 825000,00 грн.

Як зазначає позивач, приймаючи вказане рішення від імені правління ПАТ «ХДІ страхування»голова правління та його заступник перевищили свої повноваження, діяли всупереч інтересам позивача, не отримали згоди наглядової ради позивача щодо укладення відповідних договорів, за якими загальна вартість запропонованого до продажу нерухомого майна становила більше ніж 5% чистих активів позивача, а також ринкова вартість майна не затверджувалась наглядовою радою, як того передбачає статут позивача.

У зв'язку з викладеним, 11.06.2012 р. господарським судом м. Києва у справі № 5011-45/5169-2012 за позовом акціонера Таланкс Інтернешнл Акцієнгезелльшафт до ПАТ «ХДІ страхування»про визнання рішення правління недійсним, було прийнято рішення про задоволення позову, і рішення правління позивача, оформлене протоколом засідання правління № 31 від 21.11.2011 р. в частині питань з третього по восьме, визнано недійсним.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2012 р. за даною позовною заявою було порушено провадження у справі № 20/051-12.

Розгляд справи відкладався.

27.08.2012 р. представником відповідача були подані господарському суду письмові заперечення на позов б/н від 27.08.2012 р., за якими ТОВ «ВОЛ-ВС»проти позову заперечує з огляду на те, що при укладенні попереднього договору сторонами було дотримано приписів чинного законодавства як щодо умов, які висуваються до попередніх договорів, так і щодо форми договору та спрямованості на реальне настання правових наслідків.

Відповідно, відповідач вважає відсутніми підстави для визнання недійсним укладеного між сторонами попереднього договору від 31.01.2012 р. та просить суд у задоволенні позовних вимог ПАТ «ХДІ страхування»відмовити.

До господарського суду Київської області 10.09.2012 р. від компанії «КСІ.ДІ.АЙ. Інвестмент ЛТД»надійшла заява б/н від 10.09.2012 р. про вступ у справу у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»та до товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛ-ВС»про визнання недійсним укладеного ними попереднього договору від 31.01.2012 р.

Заява мотивована тим, що компанія «КСІ.ДІ.АЙ. Інвестмент ЛТД»є акціонером, що володіє 5149 акціями ПАТ «ХДІ страхування». Компанія вважає, що попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений сторонами даної справи з перевищенням повноважень голови правління позивача, що призвело до порушення права акціонера на управління товариством, оскільки пп.18 п.10.2 статуту позивача встановлено, що до виключної компетенції наглядової ради позивача віднесене питання про надання правлінню згоди на придбання чи передачу нерухомості, прав безстрокового використання майно або частки у нерухомості вартістю понад 5,0 % чистих активів товариства, показаних у поточному квартальному чи річному фінансовому звіті.

Компанія наголошувала на тому, що як вбачається з рішення суду у справі № 5011-45/5169-2012, прийнятого господарським судом м. Києва 11.06.2012 р., вартість чистих активів позивача у III кварталі 2011 року за даними бухгалтерського обліку складала 74182700,00 грн., 5% з яких становить 3709135,00 грн. При цьому згідно зі Звітами про оцінку майна від 31.05.2011 р. вартість відчужуваного за оспорюваним попереднім договором приміщення становила 10558862,00 грн. Отже, ціна попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31.01.2012 р. була значно занижена, і, з огляду на вартість нерухомого майна, згоду на його відчуження мала надати наглядова рада товариства.

Таким чином, на переконання акціонера, правлінням позивача було самовільно прийнято рішення про укладення попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, що згідно зі статутом підпадає під ознаки значного правочину, і рішення про вчинення таких правочинів відноситься до компетенції наглядової ради. Саме тому акціонер вважає, що його право на управління товариством порушено і підлягає захисту, а укладений попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає визнанню недійсним як укладений за участю некомпетентного органу товариства, а подальше виконання даного попереднього договору призведе до збитків товариства і, як наслідок, зміни вартості акцій, що вплине на права акціонера.

У зв'язку з викладеним третя особа просить суд визнати недійсним попередній договір від 31.01.2012 р., укладений між ПАТ «ХДІ страхування»та ТОВ «ВОЛ-ВС».

Відповідно до ст. 26 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.

Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

Як зазначено в п. 1.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3), у процесі вирішення господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, із заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою на предмет спору. Вступ цієї особи у справу можливий на будь-якій стадії провадження зі справи в місцевому господарському суді, але до прийняття ним рішення. У разі прийняття зазначеної заяви розгляд справи, а відтак і перебіг строку вирішення спору починається спочатку - від дати винесення відповідної ухвали.

З огляду на викладене вище, ухвалою господарського суду від 12.09.2012 р. компанію «КСІ.ДІ.АЙ. Інвестмент ЛТД»було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

24.09.2012 р. до господарського суду надійшов відзив позивача б/н від 24.09.2012 р. на заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, за яким позивач вважає відсутнім порушене право акціонера, за захистом якого він міг у даному випадку звернутися до суду, оскільки права та інтереси третьої особи оспорюваним попереднім договором не порушені. Також позивач зазначає про відсутність належно оформленої довіреності представника, яким підписано позов третьої особи, а також про те, що вимоги компанії, на думку позивача, не можна вважати самостійними, оскільки вони збігаються з вимогами ПАТ «ХДІ страхування».

У судовому засіданні 25.09.2012 р. представником відповідача було подане клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів в порядку ст. 69 ГПК України, яке не було вирішене судом з огляду на те, що строк розгляду справи закінчуватиметься 12.11.2012 р.

09.10.2012 р. позивачем були подані суду додаткові обґрунтування позовних вимог б/н, б/д, згідно з якими позивач наголошував, що відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 59 Закону України «Про акціонерні товариства»голова колегіального виконавчого органу має право без довіреності діяти від імені товариства, відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства. Інший член колегіального виконавчого органу в порядку, визначеному законодавством України, також може бути наділений цими повноваженнями, якщо це передбачено статутом товариства.

Також позивач зазначив, що згідно з підпунктом 20 пункту 10.2 Статуту та п. 20 ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про акціонерні товариства»до виключної компетенції наглядової ради позивача віднесено прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства та затвердження договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг. Наглядова рада позивача не приймала рішення про обрання оцінювачем майна ДП «Київська обласна багатопрофільна лабораторія науково-дослідного експертно-криміналістичного центру»(на звіт оцінки якого посилається відповідач) та не затверджувала умови договору, що укладався з ним попереднім складом керівництва позивача. Натомість наглядова рада прийняла рішення, оформлене протоколом № 9 від 09.03.2012 р., про обрання оцінювачем майна позивача Рідченко М.С. та затвердила умови договору, що укладався з оцінювачем, висновок якого від 04.04.2012 р. щодо вартості майна на момент укладення оспорюваного попереднього договору був наданий суду разом з позовною заявою.

Також позивач наголошував на тому, що як вбачається з преамбули попереднього договору, посадові особи позивача діяли на підставі статуту позивача, і за звичаями ділового обороту відповідач мав би перевірити повноваження представників іншої сторони.

09.10.2012 р. господарському суду відповідачем були подані письмові пояснення б/н, б/д, згідно з якими відповідач наголошує, що наданий позивачем в якості доказу по справі висновок про вартість майна нежилого приміщення з №1 по № 16 (групи приміщень №1А), загальною площею 165,5 м 2 , що складає 63/100 частини від нежилих приміщень в будинку площею 264,6 м 2 - аптека, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Горького, 123 А, згідно якого ринкова вартість майна становить 3357000,00 грн., не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки сторонами при укладенні попереднього договору було узгоджено та закріплено ціну в розмірі 2000000,00 грн., у тому числі - ПДВ, і, відповідно, дотримано вимоги ст. 632 ЦК України щодо погодження ціни. Крім того, позивач на час укладання попереднього договору у своєму розпорядженні мав інший звіт про незалежну оцінку вартості нежилих приміщень, який додано відповідачем до матеріалів справи. На підтвердження позиції відповідача, що позивач користувався під час укладання попереднього договору оцінкою, наданою відповідачем, свідчать і документи фінансової звітності ПАТ «ХДІ страхування», з яких вбачається заниження позивачем вартості своїх основних засобів (приміщень) за результатами 2011 року.

При цьому відповідач вважає безпідставним посилання позивача на рішення господарського суду м. Києва у справі № 5011-45/5169-2012 оскільки вартість приміщення, зазначена у попередньому договорі (2000000,00 грн.) і навіть за висновком про вартість майна, наданим позивачем (3357000,00 грн.) не становить 5% від чистих активів позивача, у зв'язку з чим наведене рішення господарського суду м. Києва, на переконання ТОВ «ВОЛ-ВС»не впливає на права і обов'язки сторін за даним попереднім договором. Водночас, на переконання відповідача, посилання позивача на рішення правління щодо продажу інших об'єктів нерухомого майна не може братись судом до уваги, оскільки ці обставини не є предметом розгляду даної справи.

Окрім того, відповідач наголошував, що 27 квітня 2012 року відбулись річні загальні збори акціонерів позивача (вищого органу управління, який згідно закону приймає будь-які рішення стосовно діяльності товариства), на яких було затверджено річний баланс, річні результати діяльності та річний звіт, що, на думку відповідача, спростовують твердження позивача про незатвердження наглядовою радою оцінювача та ринкової вартості нерухомого майна, яке було предметом попереднього договору від 31.01.2012 р.

15.10.2012 р. позивачем були подані до господарського суду заперечення на відзив відповідача б/н від 15.10.2012 р.

08.11.2012 р. відповідачем до господарського суду були подані письмові пояснення б/н від 07.11.2012 р., за якими відповідач звертав увагу суду на положення п. 11.14 статуту позивача, згідно якого від імені товариства без довіреності голова правління та один з його членів, що діють разом, мають право здійснювати всі передбачені законодавством та статутом дії, у тому числі розпоряджатися майном товариства при здійсненні господарської діяльності, придбавати і відчужувати рухоме та нерухоме майно товариства. При цьому п. 11.12 статуту визначена компетенція правління товариства, і серед відповідних повноважень правління відсутні такі, як прийняття рішень відносно відчуження нерухомого майна.

Таким чином відповідач вважає, що рішення правління позивача не є обов'язковим для відчуження нерухомого майна товариства, та, як наслідок, і рішення господарського суду, яким це рішення скасовано, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки позивач, укладаючи оспорюваний попередній договір, діяв на підставі повноважень, передбачених статутом, про що зазначено і в самому попередньому договорі.

Водночас у судове засідання 08.11.2012 р. представник відповідача не з'явився, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належно, про що свідчить підпис представника відповідача на повідомленні про оголошення перерви у розгляді справи від 16.10.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

21 листопада 2011 року головою правління ПАТ «ХДІ страхування»Ксєнічем К.М. та заступником голови правління Волощуком В.С. було проведено засідання правління ПАТ «ХДІ страхування».

Згідно з протоколом № 31 від 21.11.2011 р. зазначені особи надали згоду на укладання попередніх договорів та уповноважили самі себе продати три об'єкти нерухомості: приміщення площею 165 кв.м у м. Києві по вул. Горького, 123-А, за ціною 2000000,00 грн. - товариству з обмеженою відповідальністю «ВОЛ-ВС», а також іншим особам приміщення площею 89,3 кв.м. у м. Біла Церква, вул. О. Гончара, 5, приміщення № 3, за ціною 450000,00 грн. та приміщення площею 102,3 кв.м.+комора 8 кв.м. у м. Львові, вул. Коперніка, 44, кв.13, за ціною 825000,00 грн.

31 січня 2012 року ПАТ «ХДІ страхування»(продавець) та ТОВ «ВОЛ-ВС»(покупець) було укладено попередній договір купівлі-продажу нежилих приміщень.

Згідно з п. 1.1 договору сторони зобов'язуються в майбутньому, в строк, обумовлений у цьому договорі, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нежилих приміщень, на умовах і в порядку, визначених цим договором та діючим законодавством.

Сторона 1 за цим договором (продавець) зобов'язується в майбутньому передати у власність стороні 2 (покупець), а сторона 2 -прийняти у власність нежилі приміщення з № 1 по № 16 (групи приміщень № 1а) загальною площею 165,50 кв.м., що складає 63/100 частини від нежилих приміщень в будинку площею 264,60 кв.м. -аптека (п. 1.2 договору).

Місце розташування нежилих приміщень, згідно з п. 1.3 договору, - м. Київ, вул. Горького, 123-А.

Згідно з п. 2.1 попереднього договору сторона 1 згодна продати, а сторона 2 згодна купити зазначені нежилі приміщення за ціною 2000000,00 грн. (у т.ч. ПДВ).

Як встановлено п. 5.1 договору, в рахунок належних за основним договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу нежилих приміщень та своєї платіжної спроможності, покупець передасть, а продавець отримає грошове забезпечення в розмірі 500000,00 грн. в строк до 31 березня 2012 року шляхом перерахування зазначеної суми на рахунок сторони 1.

За домовленістю сторін укладення та нотаріальне посвідчення основного договору здійснюватиметься не пізніше 31 грудня 2012 року (п. 6.1 попереднього договору).

Укладений сторонами попередній договір зареєстрований в реєстрі правочинів за № 208.

Позивач вважає, що даний попередній договір від 31.01.2012 р. є недійсним, оскільки приймаючи 21.11.2011 р. зазначене вище рішення від імені правління голова правління позивача та його заступник перевищили свої повноваження, діяли всупереч інтересам позивача, не отримали згоди наглядової ради позивача щодо укладення відповідних договорів, оскільки загальна вартість запропонованого до продажу нерухомого майна становила більше ніж 5% чистих активів позивача, а ринкова вартість майна не затверджувалась наглядовою радою, як того передбачає статут позивача.

Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Слід зазначити, що згідно зі ст. 13 Закону України «Про акціонерні товариства»установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства повинен містити відомості, зокрема, про склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції.

Статтею 32 Закону України «Про акціонерні товариства»передбачено, що загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

Відповідно до ст. 33 того ж закону загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства. До виключної компетенції загальних зборів, зокрема, належить: визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства; затвердження положень про загальні збори, наглядову раду, виконавчий орган та ревізійну комісію (ревізора) товариства, а також внесення змін до них; затвердження інших внутрішніх документів товариства, якщо це передбачено статутом товариства; затвердження річного звіту товариства; обрання членів наглядової ради, затвердження умов цивільно-правових договорів, трудових договорів (контрактів), що укладатимуться з ними, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів (контрактів) з членами наглядової ради; прийняття рішення про припинення повноважень членів наглядової ради, за винятком випадків,випадків, встановлених цим Законом; обрання членів ревізійної комісії (ревізора), прийняття рішення про дострокове припинення їх повноважень; прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства; прийняття рішення за наслідками розгляду звіту наглядової ради, звіту виконавчого органу, звіту ревізійної комісії (ревізора); тощо.

Статтею 51 Закону України «Про акціонерні товариства»встановлено, що наглядова рада акціонерного товариства є органом, який здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

Згідно зі ст. 52 закону до компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених цим Законом, статутом, а також переданих на вирішення наглядової ради загальними зборами. До виключної компетенції наглядової ради, зокрема, належить: затвердження в межах своєї компетенції положень, якими регулюються питання, пов'язані з діяльністю товариства; затвердження ринкової вартості майна у випадках, передбачених цим Законом; обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу; прийняття рішення про вчинення значних правочинів у випадках, передбачених частиною першою статті 70 цього Закону; прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції наглядової ради згідно із статутом акціонерного товариства, в тому числі прийняття рішення про переведення випуску акцій документарної форми існування у бездокументарну форму існування.

Питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства, не можуть вирішуватися іншими органами товариства, крім загальних зборів, за винятком випадків, встановлених цим Законом.

Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів (ч. 1 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Згідно з ч. 4 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства» вимоги до порядку вчинення значного правочину, передбачені цією статтею, застосовуються як додаткові до інших вимог щодо порядку вчинення певних правочинів, передбачених законом або статутом акціонерного товариства.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про акціонерні товариства» виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом, та може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор).

Права та обов'язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються цим Законом, іншими актами законодавства, статутом товариства та/або положенням про виконавчий орган товариства.

Згідно зі ст. 59 Закону кількісний склад колегіального виконавчого органу акціонерного товариства, порядок призначення його членів визначаються статутом товариства. Порядок скликання та проведення засідань колегіального виконавчого органу встановлюється статутом або положенням про виконавчий орган акціонерного товариства.

Голова колегіального виконавчого органу має право без довіреності діяти від імені товариства, відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства. Інший член колегіального виконавчого органу в порядку, визначеному законодавством України, також може бути наділений цими повноваженнями, якщо це передбачено статутом товариства.

Згідно з п. 8.1 статуту ПАТ «ХДІ страхування»органами управління товариством є: загальні збори акціонерів, наглядова рада та правління. Згідно з п. 8.2 статуту органом контролю товариства є ревізійна комісія.

Пунктом 10.1 статуту визначено, що наглядова рада товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної цим статутом та положенням про наглядову раду, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

Пунктом 10.2 статуту до виключної компетенції наглядової ради ПАТ «ХДІ страхування», серед іншого, віднесено затвердження ринкової вартості майна (пп. 7 п. 10.2 статуту); надання правлінню згоди на придбання чи передачу нерухомості, права безстрокового використання майна або частки у нерухомості вартістю понад 5,0 % чистих активів товариства, показаних у поточному квартальному чи річному фінансовому звіті (пп. 18 п. 10.2 статуту); прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг (пп. 20 п. 10.2 статуту).

Питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради товариства, не можуть вирішуватися іншими органами товариства, крім загальних зборів, за винятком випадків, встановлених законом (п. 10.3 статуту).

Пунктом 11.1 статуту товариства передбачено, що виконавчий орган товариства - правління товариства, вирішує всі питання, пов'язані з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів акціонерів і наглядової ради товариства.

Пунктом 11.3 статуту позивача передбачено, що правління товариства діє від імені товариства в межах повноважень, встановлених цим статутом.

Відповідно до п. 11.14 статуту від імені товариства без довіреності голова правління та один із членів правління, що діють разом, мають право здійснювати всі передбачені законодавством та цим статутом дії, у тому числі розпоряджатися майном товариства при здійсненні господарської діяльності товариства, придбавати та відчужувати рухоме та нерухоме майно із врахуванням обмежень, передбачених цим статутом .

Як вбачається з оспорюваного договору, зі сторони ПАТ «ХДІ страхування»попередній договір укладався головою правління Ксєнічем Костянтином Михайловичем та заступником голови правління - членом правління Волощуком Владиславом Сергійовичем.

Колегіальне укладення договору передбачено пунктом 11.13 статуту товариства, згідно з яким від імені товариства голова правління та один із членів правління, що діють разом, вправі без довіреності здійснювати дії у порядку, встановленому цим статутом.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що для відчуження належного товариству нерухомого майна вартістю понад 5,0% чистих активів товариства, показаних у поточному квартальному чи річному фінансовому звіті, згідно з пп. 18 п. 10.2 статуту ПАТ «ХДІ страхування»необхідним є надання наглядовою радою товариства згоди на таке відчуження.

При цьому вартість майна повинна визначатися з дотриманням вимог пп. 20 п. 10.2 статуту, за яким до виключної компетенції наглядової ради товариства належить прийняття рішення про оцінювача майна товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення вартості оплати його послуг.

Окрім того, ринкова вартість майна має бути затвердженою наглядовою радою товариства згідно з пп. 7 п. 10.2 статуту товариства.

Як з'ясовано судом, рішення правління позивача, оформлене протоколом засідання правління № 31 від 21.11.2011 р. в частині прийнятих рішень з третього по восьме питання (у тому числі -про обговорення питання щодо продажу нежилих приміщень, площею 165,50 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Горького, будинок 123, щодо укладення попереднього договору купівлі-продажу нежилих приміщень, площею 165,50 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Горького, будинок 123, та щодо уповноваження голови правління Ксєніча К.М. та заступника голови правління Волощука В.С. підписати попередні договори купівлі-продажу вказаних вище приміщень), 11.06.2012 р. визнано недійсним рішенням господарського суду м. Києва у справі № 5011-45/5169-2012 за позовом акціонера Таланкс Інтернешнл Акцієнгезелльшафт до ПАТ «ХДІ страхування»про визнання рішення правління недійсним.

Як зазначено у рішенні господарського суду м. Києва у справі № 5011-45/5169-2012, яке набрало законної сили, рішення правління ПАТ «ХДІ страхування»в частині питань з 3-го по 8-ме було прийняте з порушенням вимог Закону України «Про акціонерні товариства»та статуту позивача, оскільки посадовими особами позивача було порушено підпункт 18 пункту 10.2 статуту позивача, згідно з яким до виключної компетенції наглядової ради позивача віднесено надання правлінню згоди на придбання чи передачу нерухомості, права безстрокового використання майна або частки у нерухомості вартістю понад 5,0 % чистих активів товариства, показаних у поточному квартальному чи річному фінансовому звіті. Крім того, судом у справі № 5011-45/5169-2012 було встановлено, що правлінням позивача було порушено підпункт 7 п. 10.2 статуту позивача, згідно з яким до виключної компетенції наглядової ради належить затвердження ринкової вартості майна. Однак, будь-якого рішення щодо затвердження вартості майна для подальшого його відчуження наглядова рада не приймала.

Слід зазначити, що за приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову лише при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Поряд з цим, судом враховано, що наведеним вище рішенням господарського суду м. Києва у справі № 5011-45/5169-2012, яке набрало законної сили, рішення правління позивача в частині обговорення питання щодо продажу нежилих приміщень, площею 165,50 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Горького, будинок 123, щодо укладення попереднього договору купівлі-продажу вказаних нежилих приміщень та щодо уповноваження голови правління Ксєніча К.М. та заступника голови правління Волощука В.С. підписати попередній договір купівлі-продажу вказаних вище приміщень, визнано недійсним.

Водночас предметом спору у даній справі господарського суду Київської області є визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу нежилих приміщень, укладеного ПАТ «ХДІ страхування»та ТОВ «ВОЛ-ВС»31.01.2012 р.

За умовами статуту позивача, надання його наглядовою радою згоди правлінню на придбання чи передачу нерухомості, права безстрокового використання майна або частки у нерухомості вартістю понад 5,0 % чистих активів товариства, показаних у поточному квартальному чи річному фінансовому звіті.

Як слідує з матеріалів справи, річний фінансовий звіт за 2011 рік позивачем був складений та поданий до Держфінпослуг у лютому 2012 року.

Таким чином, на момент укладення оспорюваного у даній справі попереднього договору (31.01.2012 р.) поточним фінансовим звітом був звіт за 9 місяців 2011 року, згідно з яким вартість чистих активів ПАТ «ХДІ страхування»складала 74182700,00 грн., а 5 % від цієї суми становили 3709135,00 грн.

З долученого до матеріалів справи протоколу № 9 засідання наглядової ради ПАТ «ХДІ страхування»від 09.03.2012 р. (м. Ганновер, Німеччина) слідує, що наглядовою радою товариства було обрано оцінювачем майна товариства Рідченко Марію Сергіївну, яка має Свідоцтво про реєстрацію у Державному реєстрі оцінювачів від 27 січня 2012 року № 9043.

Відповідно до наданого належно визначеним наглядовою радою згідно положень статуту товариства оцінювачем Рідченко М.С. висновку від 04.04.2012 р. про вартість відчужуваного нерухомого майна, станом на 31.01.2012 р. (на момент укладення оспорюваного договору) ринкова вартість цього майна становила 3357000,00 грн. (без урахування ПДВ). Відповідно, з ПДВ вартість відчужуваного майна становила 4028400,00 грн.

Зазначена сума є такою, що перевищує наведені вище 5% вартості чистих активів позивача, показаних у квартальному фінансовому звіті за 9 місяців 2011 року.

Таким чином, для укладення 31.01.2012 р. від імені ПАТ «ХДІ страхування»попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна та, відповідно, відчуження нежилих приміщень з № 1 по № 16 (групи приміщень № 1а) загальною площею 165,50 кв.м., що складає 63/100 частини від нежилих приміщень в будинку площею 264,60 кв.м. - аптека, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Горького, 123-А, згідно з наведеним вище підпунктом 18 пункту 10.2 статуту позивача наглядовою радою товариства мало бути надано правлінню позивача згоду на продаж зазначеного об'єкту нерухомості.

За відсутності надання такої згоди укладення сторонами у справі 31.01.2012 р. попереднього договору є таким, що вчинено посадовими особами позивача з перевищенням наданих їм повноважень.

При цьому суд залишає поза увагою посилання сторін у справі на існування інших висновків оцінювачів про вартість спірного майна, складених у 2011 році, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Як слідує з приписів статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Сторонами під час розгляду справи не надано суду доказів визначення наглядовою радою згідно з умовами статуту позивача оцінювачів майна товариства, за висновками яких вартість спірного приміщення становила 10558862,00 грн. у травні 2011 року та 1008364,00 грн. у грудні 2011 року.

Поряд з цим суд залишає поза увагою посилання відповідача на те, що 27 квітня 2012 року відбулись річні загальні збори акціонерів позивача (вищого органу управління, який згідно закону приймає будь-які рішення стосовно діяльності товариства), на яких було затверджено річний баланс, річні результати діяльності та річний звіт, що, на думку відповідача, спростовує твердження позивача про незатвердження наглядовою радою оцінювача та ринкової вартості нерухомого майна, з огляду на таке.

Як слідує з долученого до матеріалів справи протоколу № 34 річних загальних зборів акціонерів ПАТ «ХДІ страхування», що відбулися 27.04.2012 р., загальні збори акціонерів позивача не приймали рішень про затвердження окремого звіту про незалежну оцінку майна та, відповідно, не затверджували такого звіту щодо нерухомого майна, розташованого по вул. Горького, 123 у м. Києві.

Натомість з вказаного протоколу № 34 річних загальних зборів акціонерів ПАТ «ХДІ страхування», що відбулися 27.04.2012 р., вбачається, що загальними зборами було прийнято рішення про затвердження звіту (висновків) ревізійної комісії ПАТ «ХДІ страхування»від 22 березня 2012 року про результати спеціальної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства.

Згідно вказаного звіту (висновків) ревізійної комісії ПАТ «ХДІ страхування»від 22 березня 2012 року, серед іншого, ревізійна комісія товариства дійшла висновку, що рішення про продаж нерухомого майна, у тому числі - розташованого по вул. Горького, 123 у м. Києві, а також укладені на його підставі попередні договори купівлі-продажу нерухомого майна, у тому числі - розташованого по вул. Горького, 123 у м. Києві, прийняті/вчинені Ксєнічем К.М. та Волощуком В.С. з явним перевищенням їх повноважень, порушенням встановленого статутом порядку (п. 10.2 статуту) та всупереч інтересам товариства.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття. зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За приписами частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не вчинялося дій, що свідчили б про схвалення укладеного колишнім складом керівництва позивача попереднього договору чи прийняття його до виконання.

Натомість сплачені відповідачем 30.03.2012 р. на підставі попереднього договору кошти у розмірі 500000,00 грн. були повернуті позивачем у повному обсязі 03.04.2012 р. згідно з платіжним дорученням № 547, копію якого долучено до матеріалів справи (оригінал оглянуто судом).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ПАТ «ХДІ страхування»про визнання недійсним з моменту укладення попереднього договору від 31.01.2012 р., укладеного між позивачем та ТОВ «ВОЛ-ВС», зареєстрованого в реєстрі правочинів за № 208, підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача відповідно до приписів ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Щодо позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - компанії «КСІ.ДІ.АЙ. Інвестмент ЛТД», слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 54 ГПК України позовна заява підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником.

Відповідно до приписів ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Заява компанії «КСІ.ДІ.АЙ. Інвестмент ЛТД» б/н від 10.09.2012 р. про вступ у справу у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування» та до товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛ-ВС»про визнання недійсним попереднього договору від 31.01.2012 р., укладеного між ПАТ «ХДІ страхування»та ТОВ «ВОЛ-ВС», підписана представником Романів І.Б. на підставі довіреності № 02/09/12 від 06.09.2012 р.

Як вбачається з вказаної довіреності представника Романів І.Б., довіреність підписана від імені компанії «КСІ.ДІ.АЙ. Інвестмент ЛТД»представником - Ксєнічем Костянтином.

З долученої до матеріалів справи третьою особою довіреності, виданої компанією «КСІ.ДІ.АЙ. Інвестмент ЛТД»25.05.2012 р. громадянину України Ксєнічу Костянтину на представництво інтересів Компанії, вбачається, що вказана довіреність видана з правом передоручення.

Згідно з ч. 2 ст. 245 ЦК України довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

З урахуванням викладеного, видана представникові Романів І.Б. в порядку передоручення довіреність має бути нотаріально посвідчена.

Таким чином, всупереч наведеним вище приписам ч. 3 ст. 57 ГПК України до позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - компанії «КСІ.ДІ.АЙ. Інвестмент ЛТД», підписаної представником, не додано документу, що підтверджує належно повноваження представника заявника.

Згідно з приписами статті 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо залишення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - компанії «КСІ.ДІ.АЙ. Інвестмент ЛТД»без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 35, 44, 49, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - компанії «КСІ.ДІ.АЙ. Інвестмент ЛТД»залишити без розгляду.

2. Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним з моменту укладення попередній договір від 31.01.2012 р., укладений між публічним акціонерним товариством «ХДІ страхування»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 102, код 22868348) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВОЛ-ВС»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Олеся Гончара, 5, код 37736700), зареєстрований в реєстрі правочинів за № 208.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛ-ВС»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Олеся Гончара, 5, код 37736700) на користь публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 102, код 22868348) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 13.11.2012 р.

Суддя В.М. Бабкіна