Постанова

від 14.02.2013 по справі 20/051-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2013 р. Справа№ 20/051-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Смірнової Л.Г.

Тищенко О.В.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

за участю представників:

від позивача: Лев Р.В. за довіреністю

від відповідача: Сапронов О.В. - за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛ-ВС»

на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2012 року

у справі № 20/051-12 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛ-ВС"

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: компанія "КСІ.ДІ.АЙ. Інвестмент ЛТД"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ХДІ страхування" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛ-ВС" про визнання недійсним укладеного з відповідачем попереднього договору купівлі-продажу нежилих приміщень з № 1 по № 16 (групи приміщень № 1а) загальною площею 165,50 кв.м., що складає 63/100 частини від нежилих приміщень в будинку площею 264,60 кв.м. - аптека, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Горького, 123-А.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 21 листопада 2011 року головою правління позивача Ксєнічем К.М. та заступником голови правління Волощуком В.С., вдвох без інших членів правління було проведено засідання правління ПАТ "ХДІ страхування", і згідно з Протоколом № 31 надано згоду на укладання попередніх договорів та уповноважено самих себе продати три об'єкти нерухомості: приміщення площею 165 кв.м у м. Києві по вул. Горького, 123-А, за ціною 2000000,00 грн. ТОВ "ВОЛ-ВС"; приміщення площею 89,3 кв. м. у м. Біла Церква, вул. О. Гончара, 5, приміщення № 3, за ціною 450000,00 грн.; приміщення площею 102,3 кв.м. + комора 8 кв.м. у м. Львові, вул. Коперніка, 44, кв. 13, за ціною 825000,00 грн.

Позивач зазначав, що, приймаючи вказане рішення від імені правління ПАТ "ХДІ страхування", голова правління та його заступник перевищили свої повноваження, діяли всупереч інтересам позивача, не отримали згоди наглядової ради позивача щодо укладення відповідних договорів, за якими загальна вартість запропонованого до продажу нерухомого майна становила більше ніж 5% чистих активів позивача, а також ринкова вартість майна не затверджувалась наглядовою радою, як того передбачає статут позивача.

До господарського суду Київської області 10.09.2012 р. від компанії "КСІ.ДІ.АЙ. Інвестмент ЛТД" надійшла заява б/н від 10.09.2012 р. про вступ у справу у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" та до товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛ-ВС" про визнання недійсним укладеного ними попереднього договору від 31.01.2012 р.

Третя особа посилалась на те, що правлінням позивача було самовільно прийнято рішення про укладення попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, що згідно зі статутом підпадає під ознаки значного правочину, і рішення про вчинення таких правочинів відноситься до компетенції наглядової ради. Саме тому акціонер вважає, що його право на управління товариством порушено і підлягає захисту, а укладений попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає визнанню недійсним як укладений за участю некомпетентного органу товариства, а подальше виконання даного попереднього договору призведе до збитків товариства і, як наслідок, зміни вартості акцій, що вплине на права акціонера.

Рішенням господарського суду Київської області від 08.11.2012 року у справі № 20/051-12 (суддя Бабкіна В.М.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" тзадоволено в повному обсязі, позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - компанії "КСІ.ДІ.АЙ. Інвестмент ЛТД" залишено без розгляду.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛ-ВС» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2012 року по справі № 20/051-12.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2013р. у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Смірнова Л.Г., Тищенко О.В., апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛ-ВС» прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.02.2013 року.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої не прийнято до уваги докази у справі, а саме, інші висновки оцінювача про вартість спірного майна, складених у 2011 році; позивач за спірним договором перерахував суму в розмірі 500000 грн., що свідчить про схвалення ним правочину. З приводу врахованого судом звіту про незалежну оцінку майна, апелянт зазначає, що Ринкова вартість майна без врахування ПДВ за цим звітом складає 3357000,00 грн., що є меншим показником ніж 0,5% від вартості чистих активів позивача, а застосування та нарахування розміру ПДВ до зобов'язання в цьому випадку є невірним.

Позивач, згідно з поданим відзивом, поти доводів апеляційної скарги заперечив, посилаючись на безпідставність заявленої скарги та на те, що викладені в ній обставини не відповідають матеріалам справи, суперечать зібраним судом першої інстанції доказам та встановленим обставинам справи.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

21 листопада 2011 року головою правління ПАТ "ХДІ страхування" Ксєнічем К.М. та заступником голови правління Волощуком В.С. було проведено засідання правління ПАТ "ХДІ страхування".

Згідно з протоколом № 31 від 21.11.2011 р. зазначені особи надали згоду на укладання попередніх договорів та уповноважили себе продати три об'єкти нерухомості: приміщення площею 165 кв.м у м. Києві по вул. Горького, 123-А, за ціною 2000000,00 грн. - товариству з обмеженою відповідальністю "ВОЛ-ВС", а також іншим особам приміщення площею 89,3 кв.м. у м. Біла Церква, вул. О. Гончара, 5, приміщення № 3, за ціною 450000,00 грн. та приміщення площею 102,3 кв.м.+комора 8 кв.м. у м. Львові, вул. Коперніка, 44, кв.13, за ціною 825000,00 грн.

31 січня 2012 року ПАТ "ХДІ страхування" (продавець) та ТОВ "ВОЛ-ВС" (покупець) було укладено попередній договір купівлі-продажу нежилих приміщень.

Зі сторони ПАТ "ХДІ страхування" зазначений попередній договір укладено головою правління Ксєнічем Костянтином Михайловичем та заступником голови правління - членом правління Волощуком Владиславом Сергійовичем.

Згідно з п. 1.1 договору сторони зобов'язуються в майбутньому, в строк, обумовлений у цьому договорі, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нежилих приміщень, на умовах і в порядку, визначених цим договором та діючим законодавством.

Продавець за цим договором зобов'язався в майбутньому передати у власність покупцю, покупець - прийняти у власність нежилі приміщення з № 1 по № 16 (групи приміщень № 1а) загальною площею 165,50 кв.м., що складає 63/100 частини від нежилих приміщень в будинку площею 264,60 кв.м. - аптека (п. 1.2 договору).

Місце розташування нежилих приміщень, згідно з п. 1.3 договору, - м. Київ, вул. Горького, 123-А.

Згідно з п. 2.1 попереднього договору сторона 1 згодна продати, а сторона 2 згодна купити зазначені нежилі приміщення за ціною 2000000,00 грн. (у т.ч. ПДВ).

Пунктом 5.1 договору визначено, що в рахунок належних за основним договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу нежилих приміщень та своєї платіжної спроможності, покупець передасть, а продавець отримає грошове забезпечення в розмірі 500000,00 грн. в строк до 31 березня 2012 року шляхом перерахування зазначеної суми на рахунок продавця.

За домовленістю сторін укладення та нотаріальне посвідчення основного договору здійснюватиметься не пізніше 31 грудня 2012 року (п. 6.1 попереднього договору).

Укладений сторонами попередній договір зареєстрований в реєстрі правочинів за № 208.

Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним зазначеного укладеного з відповідачем попереднього договору купівлі-продажу нежилих приміщень.

При цьому, в обґрунтування таких позовних вимог позивач стверджував, що приймаючи 21.11.2011 р. зазначене вище рішення від імені правління голова правління позивача та його заступник перевищили свої повноваження, діяли всупереч інтересам позивача, не отримали згоди наглядової ради позивача щодо укладення відповідних договорів, оскільки загальна вартість запропонованого до продажу нерухомого майна становила більше ніж 5% чистих активів позивача, а ринкова вартість майна не затверджувалась наглядовою радою, як того передбачає статут позивача.

Судова колегія погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскажуваного рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про акціонерні товариства" установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства повинен містити відомості, зокрема, про склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції.

Статтею 32 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

Відповідно до ст. 33 цього ж закону загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства. До виключної компетенції загальних зборів, зокрема, належить: визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства; затвердження положень про загальні збори, наглядову раду, виконавчий орган та ревізійну комісію (ревізора) товариства, а також внесення змін до них; затвердження інших внутрішніх документів товариства, якщо це передбачено статутом товариства; затвердження річного звіту товариства; обрання членів наглядової ради, затвердження умов цивільно-правових договорів, трудових договорів (контрактів), що укладатимуться з ними, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів (контрактів) з членами наглядової ради; прийняття рішення про припинення повноважень членів наглядової ради, за винятком випадків,випадків, встановлених цим Законом; обрання членів ревізійної комісії (ревізора), прийняття рішення про дострокове припинення їх повноважень; прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства; прийняття рішення за наслідками розгляду звіту наглядової ради, звіту виконавчого органу, звіту ревізійної комісії (ревізора); тощо.

Статтею 51 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що наглядова рада акціонерного товариства є органом, який здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

Згідно зі ст. 52 Закону України "Про акціонерні товариства" до компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених цим Законом, статутом, а також переданих на вирішення наглядової ради загальними зборами. До виключної компетенції наглядової ради, зокрема, належить: затвердження в межах своєї компетенції положень, якими регулюються питання, пов'язані з діяльністю товариства; затвердження ринкової вартості майна у випадках, передбачених цим Законом; обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу; прийняття рішення про вчинення значних правочинів у випадках, передбачених частиною першою статті 70 цього Закону; прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції наглядової ради згідно із статутом акціонерного товариства, в тому числі прийняття рішення про переведення випуску акцій документарної форми існування у бездокументарну форму існування.

Питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства, не можуть вирішуватися іншими органами товариства, крім загальних зборів, за винятком випадків, встановлених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" вимоги до порядку вчинення значного правочину, передбачені цією статтею, застосовуються як додаткові до інших вимог щодо порядку вчинення певних правочинів, передбачених законом або статутом акціонерного товариства.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про акціонерні товариства" виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом, та може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор).

Права та обов'язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються цим Законом, іншими актами законодавства, статутом товариства та/або положенням про виконавчий орган товариства.

Згідно зі ст. 59 Закону України "Про акціонерні товариства" кількісний склад колегіального виконавчого органу акціонерного товариства, порядок призначення його членів визначаються статутом товариства. Порядок скликання та проведення засідань колегіального виконавчого органу встановлюється статутом або положенням про виконавчий орган акціонерного товариства.

Голова колегіального виконавчого органу має право без довіреності діяти від імені товариства, відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства. Інший член колегіального виконавчого органу в порядку, визначеному законодавством України, також може бути наділений цими повноваженнями, якщо це передбачено статутом товариства.

Згідно з п. 8.1 статуту ПАТ "ХДІ страхування", затвердженого загаьними зборами акціонерів 08.04.2010 року (надалі - Статут), органами управління товариством є: загальні збори акціонерів, наглядова рада та правління. Згідно з п. 8.2 статуту органом контролю товариства є ревізійна комісія.

Наглядова рада товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної цим статутом та положенням про наглядову раду, контролює та регулює діяльність виконавчого органу (п. 10.1 Статуту).

Пунктом 10.2 статуту до виключної компетенції наглядової ради ПАТ "ХДІ страхування", серед іншого, віднесено затвердження ринкової вартості майна (пп. 7 п. 10.2 статуту); надання правлінню згоди на придбання чи передачу нерухомості, права безстрокового використання майна або частки у нерухомості вартістю понад 5,0 % чистих активів товариства, показаних у поточному квартальному чи річному фінансовому звіті (пп. 18 п. 10.2 статуту); прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг (пп. 20 п. 10.2 статуту).

Питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради товариства, не можуть вирішуватися іншими органами товариства, крім загальних зборів, за винятком випадків, встановлених законом (п. 10.3 статуту).

Пунктом 11.1 статуту товариства передбачено, що виконавчий орган товариства - це правління товариства, вирішує всі питання, пов'язані з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів акціонерів і наглядової ради товариства.

Пунктом 11.3 статуту позивача передбачено, що правління товариства діє від імені товариства в межах повноважень, встановлених цим статутом.

Відповідно до п. 11.14 статуту від імені товариства без довіреності голова правління та один із членів правління, що діють разом, мають право здійснювати всі передбачені законодавством та цим статутом дії, у тому числі розпоряджатися майном товариства при здійсненні господарської діяльності товариства, придбавати та відчужувати рухоме та нерухоме майно із врахуванням обмежень, передбачених цим статутом.

Пунктом 11.13 статуту передбачено колегіальне укладення договору, згідно з яким від імені товариства голова правління та один із членів правління, що діють разом, вправі без довіреності здійснювати дії у порядку, встановленому цим статутом.

З огляду на викладені вище положення законодавства України та Статуту позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для відчуження належного товариству нерухомого майна вартістю понад 5,0% чистих активів товариства, показаних у поточному квартальному чи річному фінансовому звіті, згідно з пп. 18 п. 10.2 статуту ПАТ "ХДІ страхування" необхідним є надання наглядовою радою товариства згоди на таке відчуження.

Підпунктом 20 пункту 10.2 статуту до виключної компетенції наглядової ради товариства належить прийняття рішення про оцінювача майна товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення вартості оплати його послуг.

Тобто, вартість майна, що підлягає відчуженню, повинна визначатись оцінювачем майна, призначеним з дотриманням вимог пп. 20 п. 10.2 Статуту, за рішення Наглядовою ради позивача.

Як вірно визначено судом першої інстанції, ринкова вартість майна має бути затвердженою наглядовою радою товариства згідно з пп. 7 п. 10.2 статуту товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду м. Києва від 11.06.2012 року у справі № 5011-45/5169-2012 за позовом акціонера Таланкс Інтернешнл Акцієнгезелльшафт до ПАТ "ХДІ страхування" визнано недійсним рішення правління позивача, оформлене протоколом засідання правління № 31 від 21.11.2011 р. в частині прийнятих рішень з третього по восьме питання (у тому числі - про обговорення питання щодо продажу нежилих приміщень, площею 165,50 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Горького, будинок 123, щодо укладення попереднього договору купівлі-продажу нежилих приміщень, площею 165,50 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Горького, будинок 123, та щодо уповноваження голови правління Ксєніча К.М. та заступника голови правління Волощука В.С. підписати попередні договори купівлі-продажу вказаних вище приміщень).

За приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову лише при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 5011-45/5169-2012, яке набрало законної сили, встановлено, що рішення правління ПАТ "ХДІ страхування" в частині питань з 3-го по 8-ме було прийняте з порушенням вимог Закону України "Про акціонерні товариства" та статуту позивача, оскільки посадовими особами позивача було порушено підпункт 18 пункту 10.2 та підпункт 7 п. 10.2 статуту позивача, будь-якого рішення щодо затвердження вартості майна для подальшого його відчуження наглядова рада не приймала.

Умовами статуту позивача передбачено надання наглядовою радою згоди правлінню на придбання чи передачу нерухомості, права безстрокового використання майна або частки у нерухомості вартістю понад 5,0 % чистих активів товариства, показаних у поточному квартальному чи річному фінансовому звіті.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, річний фінансовий звіт за 2011 рік позивачем був складений та поданий до Держфінпослуг у лютому 2012 року, та, таким чином, на момент укладення спірного попереднього договору, поточним фінансовим звітом був звіт за 9 місяців 2011 року, згідно з яким вартість чистих активів ПАТ "ХДІ страхування" складала 74182700,00 грн., а, відповідно, 5 % від цієї суми становили 3709135,00 грн.

Як вбачається з протоколу № 9 засідання наглядової ради ПАТ "ХДІ страхування" від 09.03.2012 р. (м. Ганновер, Німеччина), наглядовою радою товариства було обрано оцінювачем майна товариства Рідченко Марію Сергіївну, яка має Свідоцтво про реєстрацію у Державному реєстрі оцінювачів від 27 січня 2012 року № 9043.

Відповідно до наданого належно визначеним наглядовою радою згідно положень статуту товариства оцінювачем Рідченко М.С. висновку від 04.04.2012 р. про вартість відчужуваного нерухомого майна, станом на 31.01.2012 р. (на момент укладення спірного договору) ринкова вартість цього майна становила 3357000,00 грн. (без урахування ПДВ). Відповідно, з ПДВ вартість відчужуваного майна становила 4028400,00 грн.

Зазначена сума є такою, що перевищує наведені вище 5% вартості чистих активів позивача, показаних у квартальному фінансовому звіті за 9 місяців 2011 року.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про зарахування до вартості відчужуваного майна суми ПДВ, оскільки вартість майна має оцінюватися саме виходячи з ринкової вартості. За своїм економічним змістом, ринкова вартість - це вартість майна, за якою воно має продаватися на ринку, тобто в умовах вільного попиту та пропозицій, які існують щодо певного виду (групи, сукупності) майна.

Пунктом 14.1.178. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до п. а) ч. 1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно статті 188 цього ж Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

З огляду на викладене, ринкова вартість повинна у будь-якому включати до себе податок на додану вартість.

Таким чином, з огляду на те, що вартість відчужуваного за спірним договором майна перевищує 5,0 % чистих активів товариства, то, з огляду на положення Статуту позивача, для укладення 31.01.2012 р. від імені ПАТ "ХДІ страхування" попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна та, відповідно, відчуження нежилих приміщень з № 1 по № 16 (групи приміщень № 1а) загальною площею 165,50 кв.м., що складає 63/100 частини від нежилих приміщень в будинку площею 264,60 кв.м. - аптека, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Горького, 123-А, згідно з наведеним вище підпунктом 18 пункту 10.2 статуту позивача наглядовою радою товариства мало бути надано правлінню позивача згоду на продаж зазначеного об'єкту нерухомості.

З матеріалів справи вбачається відсутність такої згоди на укладення сторонами у справі 31.01.2012 р. попереднього договору, та, з огляду на викладене, спірний договір є таким, що вчинено посадовими особами позивача з перевищенням наданих їм повноважень.

Апелянт стверджує про залишення місцевим господарським судом поза увагою інших висновків оцінювачів про вартість спірного майна, складених у 2011 році.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Відповідачем до матеріалів справи не додано доказів, які б свідчили про те, що оцінювачі майна товариства, за висновками яких вартість спірного приміщення становила 10558862,00 грн. у травні 2011 року та 1008364,00 грн. у грудні 2011 року, та на які посилається відповідач, були визначені у встановленому порядку наглядовою радою згідно з умовами статуту позивача

Судом першої інстанції також вірно не прийнято до уваги посилання відповідача на річні загальні збори акціонерів позивача, що відбулись 27 квітня 2012 року, на яких, за твердженнями відповідача, було затверджено річний баланс, річні результати діяльності та річний звіт, оскільки, як вбачається з долученого до матеріалів справи протоколу № 34 річних загальних зборів акціонерів ПАТ "ХДІ страхування", що відбулися 27.04.2012 р., загальні збори акціонерів позивача не приймали рішень про затвердження окремого звіту про незалежну оцінку майна та, відповідно, не затверджували такого звіту щодо нерухомого майна, розташованого по вул. Горького, 123 у м. Києві.

Натомість з вказаного протоколу № 34 річних загальних зборів акціонерів ПАТ "ХДІ страхування", що відбулися 27.04.2012 р., вбачається, що загальними зборами було прийнято рішення про затвердження звіту (висновків) ревізійної комісії ПАТ "ХДІ страхування" від 22 березня 2012 року про результати спеціальної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства.

Згідно вказаного звіту (висновків) ревізійної комісії ПАТ "ХДІ страхування" від 22 березня 2012 року, серед іншого, ревізійна комісія товариства дійшла висновку, що рішення про продаж нерухомого майна, у тому числі - розташованого по вул. Горького, 123 у м. Києві, а також укладені на його підставі попередні договори купівлі-продажу нерухомого майна, у тому числі - розташованого по вул. Горького, 123 у м. Києві, прийняті/вчинені Ксєнічем К.М. та Волощуком В.С. з явним перевищенням їх повноважень, порушенням встановленого статутом порядку (п. 10.2 статуту) та всупереч інтересам товариства.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття. зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За приписами частини 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За таких обставин, оскільки спірний попередній договір укладено з боку позивача особами, якими перевищено повноваження щодо укладання такого договору, він підлягає визнанню недійсним у судовому порядку на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України.

Апелянт стверджує, що спірний договір не може бути визнано недійсним, оскільки позивачем здійснено дії, які свідчать про схвалення ним цього правочину.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не вчинялося дій, що свідчили б про схвалення укладеного колишнім складом керівництва позивача попереднього договору чи прийняття його до виконання.

Судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача про те, що позивачем було перераховано на виконання спірного договору грошові кошти в розмірі 500000,00 грн., оскільки пунктом 1 спірного договору передбачалось передання покупцем (яким є відповідач) та отримання продавцем (яким є позивач) грошового забезпечення в розмірі 500000,00 грн.

Тобто, положеннями договору спростовуються твердження апелянта про наявність у позивача обов'язку перерахування на рахунок відповідача грошових коштів в зазначеній сумі. Натомість, такий обов'язок був наявний у відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі попереднього договору відповідачем 30.03.2012 р. були сплачені позивачу кошти у розмірі 500000,00 грн., які в подальшому, 03.04.2012 року, були повернуті позивачем у повному обсязі згідно з платіжним дорученням № 547, копію якого долучено до матеріалів справи (оригінал оглянуто судом).

Тобто, обставини схвалення позивачем спірного правочину, на які посилався відповідач, спростовуються матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" про визнання недійсним з моменту укладення попереднього договору від 31.01.2012 р., укладеного між позивачем та ТОВ "ВОЛ-ВС", зареєстрованого в реєстрі правочинів за № 208, є обґрунтованими та такими підлягають задоволенню.

Як зазначалось, третя особа, Компанія "КСІ.ДІ.АЙ. Інвестмент ЛТД" звернулась до суду з самостійними вимогами на предмет спору.

Згідно з ч. 1 ст. 54 ГПК України позовна заява підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником.

Відповідно до приписів ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Заява компанії "КСІ.ДІ.АЙ. Інвестмент ЛТД" б/н від 10.09.2012 р. про вступ у справу у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" та до товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛ-ВС" про визнання недійсним попереднього договору від 31.01.2012 р., укладеного між ПАТ "ХДІ страхування" та ТОВ "ВОЛ-ВС", підписана представником Романів І.Б. на підставі довіреності № 02/09/12 від 06.09.2012 р.

Як вбачається з вказаної довіреності, вона підписана від імені компанії "КСІ.ДІ.АЙ. Інвестмент ЛТД"представником - Ксєнічем Костянтином.

З долученої до матеріалів справи третьою особою довіреності, виданої компанією "КСІ.ДІ.АЙ. Інвестмент ЛТД" 25.05.2012 р. громадянину України Ксєнічу Костянтину на представництво інтересів Компанії, вбачається, що вказана довіреність видана з правом передоручення.

Згідно з ч. 2 ст. 245 ЦК України довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що видана представникові Романів І.Б. в порядку передоручення довіреність має бути нотаріально посвідчена. Такі вимоги у даному випадку не дотримані.

Згідно з приписами статті 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - компанії "КСІ.ДІ.АЙ. Інвестмент ЛТД" без розгляду.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 08.11.2012 року у справі № 20/051-12 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛ-ВС», викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛ-ВС» на рішення господарського суду Київської області від 08.11.2012 року у справі № 20/051-12 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛ-ВС» на рішення господарського суду Київської області від 08.11.2012 року у справі № 20/051-12 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2012 року у справі № 20/051-12 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 20/051-12 повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 14.02.2013 року.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Гончаров С.А.

Судді Смірнова Л.Г.

Тищенко О.В.