Постанова

від 10.04.2013 по справі 20/051-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року Справа № 20/051-12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. з участю представників: позивача: відповідача: 3-ї особи, яка заявляє самостійні вимог на предмет спору Лев Р.В. Сапронов О.В. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛ-ВС" на рішення та постановугосподарського суду Київської області від 08 листопада 2012 року Київського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2013 року у справі№ 20/051-12 за позовомпублічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" до 3-я особа, яка заявляє самостійні вимог на предмет спорутовариства з обмеженою відповідальністю " ВОЛ-ВС" компанія "КСІ.ДІ.АЙ. Інвестмент ЛТД" про визнання договору недійсним ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання недійсним з моменту укладення попередній договір від 31.01.2012 р., зареєстрований у реєстрі за № 208, укладений між ним та ТОВ "ВОЛ-ВС".

Рішенням господарського суду Київської області від 08.11.2012 р. (суддя - Бабкіна В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 р. (головуючий - Гончаров С.А., судді - Смірнова Л.Г., Тищенко О.В.), позов задоволено.

Визнано недійсним з моменту укладення попередній договір від 31.01.2012 р., укладений між ПАТ "ХДІ страхування" та ТОВ "ВОЛ-ВС", зареєстрований в реєстрі правочинів за № 208.

Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

Позовні вимоги 3-ї особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - компанії "КСІ.ДІ.АЙ. Інвестмент ЛТД" залишено без задоволення.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору і порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьої, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 21.11.2011 р. головою правління ПАТ "ХДІ страхування" Ксєнічем К.М. та заступником голови правління Волощуком В.С. було проведено засідання правління ПАТ "ХДІ страхування".

Згідно з протоколом № 31 від 21.11.2011 р., зазначені особи надали згоду на укладення попередніх договорів та уповноважили самі себе продати три об'єкти нерухомості: приміщення площею 165,5 кв. м у м. Києві по вул. Горького, 123-А, за ціною 2 000 000,00 грн. - ТОВ "ВОЛ-ВС", а також іншим особам приміщення площею 89,3 кв. м. у м. Біла Церква, вул. О. Гончара, 5, приміщення № 3, за ціною 450 000,00 грн. та приміщення площею 102,3 кв. м. + комора 8 кв. м. у м. Львові, вул. Коперніка, 44, кв.13, за ціною 825 000,00 грн.

31.01.2012 р. між ПАТ "ХДІ страхування" в особі голови правління Ксєніча Костянтина Михайловича і заступника голови правління Волощука Владислава Сергійовича (продавець) та ТОВ "ВОЛ-ВС" (покупець) було укладено попередній договір купівлі-продажу нежилих приміщень, за умовами якого сторони зобов'язалися в майбутньому, в строк, обумовлений у цьому договорі, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нежилих приміщень, на умовах і в порядку, визначених цим договором та діючим законодавством.

Пунктом 1.2. попереднього договору визначено, що продавець зобов'язується в майбутньому передати у власність покупцеві, а покупець - прийняти у власність нежилі приміщення з № 1 по № 16 (групи приміщень № 1а), загальною площею 165,50 кв.м., що складає 63/100 частини від нежилих приміщень в будинку площею 264,60 кв. м. - аптека.

Місце розташування нежилих приміщень - м. Київ, вул. Горького, 123-А (п. 1.3. попереднього договору).

Відповідно до п. 2.1. попереднього договору, позивач згодний продати, а відповідач - купити зазначені нежилі приміщення за ціною 2 000 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ).

За домовленістю сторін укладення та нотаріальне посвідчення основного договору здійснюватиметься не пізніше 31 грудня 2012 року (п. 6.1. попереднього договору).

Укладений сторонами попередній договір зареєстрований в реєстрі правочинів за № 208.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні оспорюваного договору голова правління та його заступник перевищили повноваження, оскільки не отримали згоди наглядової ради на укладення договору, загальна вартість нерухомого майна за яким становила більше ніж 5% чистих активів позивача, а ринкова вартість майна не була затверджена наглядовою радою, як того вимагають положення статут позивача, що і є підставою для визнання договору недійсним згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до п. 8.1. статуту ПАТ "ХДІ страхування", органами управління товариством є: загальні збори акціонерів, наглядова рада та правління.

До виключної компетенції наглядової ради ПАТ "ХДІ страхування" віднесено затвердження ринкової вартості майна (п. п. 7 п. 10.2. статуту); надання правлінню згоди на придбання чи передачу нерухомості, права безстрокового використання майна або частки у нерухомості вартістю понад 5,0 % чистих активів товариства, показаних у поточному квартальному чи річному фінансовому звіті (п. п. 18 п. 10.2. статуту); прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг.

Питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради товариства, не можуть вирішуватися іншими органами товариства, крім загальних зборів, за винятком випадків, встановлених законом (п. 10.3. статуту).

Згідно ст. 161 ЦК України, виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Відповідно до п. 11.14. статуту, від імені товариства без довіреності голова правління та один із членів правління, що діють разом, мають право здійснювати всі передбачені законодавством та цим статутом дії, у тому числі розпоряджатися майном товариства при здійсненні господарської діяльності товариства, придбавати та відчужувати рухоме та нерухоме майно із врахуванням обмежень, передбачених цим статутом.

Отже, господарські суди прийшли до правомірного висновку, що для відчуження належного позивачу нерухомого майна, вартістю понад 5,0 % чистих активів, показаних у поточному квартальному чи річному фінансовому звіті, необхідним є надання наглядовою радою товариства згоди на таке відчуження. Також правильним є висновок господарських судів, що в силу норм п. п. 7 п. 10.2. статуту, ринкова вартість майна має бути затверджена наглядовою радою.

Рішенням господарського суду м. Києва 11.06.2012 р. у справі № 5011-45/5169-2012 за позовом Таланкс Інтернешнл Акцієнгезелльшафт до ПАТ "ХДІ страхування" визнано недійсним рішення правління позивача, оформлене протоколом засідання правління № 31 від 21.11.2011 р. в частині прийнятих рішень з 3-го по 8-ме питання (у тому числі - про обговорення питання щодо продажу нежилих приміщень, площею 165,50 кв. м., що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Горького, буд. 123, щодо укладення попереднього договору купівлі-продажу нежилих приміщень, площею 165,50 кв. м., що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Горького, буд. 123, та щодо уповноваження голови правління Ксєніча К.М. та заступника голови правління Волощука В.С. підписати попередні договори купівлі-продажу вказаних вище приміщень).

Рішенням у справі № 5011-45/5169-2012, яке набрало законної сили, було зазначено, що рішення правління ПАТ "ХДІ страхування" в частині питань з 3-го по 8-ме було прийняте з порушенням вимог Закону України "Про акціонерні товариства" та статуту позивача, оскільки посадовими особами позивача було порушено п. п. 18. п. 10.2. та п. п. 7. п. 10.2. статуту позивача; будь-якого рішення щодо затвердження вартості майна для подальшого його відчуження наглядова рада не приймала.

За ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову лише при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено господарськими судами, станом на 31.01.2012 р. (на момент укладення оспорюваного договору) ринкова вартість майна складала 3 357 000,00 грн. (без урахування ПДВ), а з урахуванням ПДВ - 4 028 400,00 грн., а відтак господарські суди попередніх інстанцій в силу норм ст. ст. 14, 185, 188 Податкового Кодексу України прийшли до правомірного висновку, що вартості відчужуваного майна включає в себе податок на додану вартість і відповідно є такою, що перевищує 5,0 % чистих активів позивача, показаних у квартальному фінансовому звіті за 9 місяців 2011 року.

Оскільки, вартість відчужуваного за спірним договором майна перевищила 5,0 % чистих активів позивача, а згоди наглядової ради на відчуження цього майна голова правління не отримував, то висновок господарських судів попередніх інстанцій про те, що вказаний правочин був укладений посадовими особами позивача з перевищення повноважень є законним та обґрунтованим.

Враховуючи викладене, суди правомірно задовольнили позовні вимоги та визнали оспорюваний договір недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.

Також, відповідачем, в порядку визначеному ст. ст. 33, 34, не було доведено, що позивачем вчинялися дії за договором, що свідчили б про його подальше схвалення.

Крім того, 3-ю особою, яка заявляє самостійні вимог на предмет спору було заявлено позов у справі, однак, у зв'язку із тим, що при поданні цієї позовної заяви не було дотримано вимог ст. 245 ЦК України, ч. 3 ст. 57 ГПК України, то місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано залишив позов 3-ї особи без розгляду на підставі ст. 81 ГПК України.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України.

Враховуючи зазначене, підстав для скасування постановлених у справі рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛ-ВС" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 08 листопада 2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2013 р. у справі за № 20/051-12 - без змін.

Головуючий, суддя М. Остапенко Суддя П. Гончарук Суддя Л. Стратієнко