Постанова

від 08.11.2012 по справі 2а-11195/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2012 року № 2а-11195/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будгерметик» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання дій протиправними, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Будгерметик»з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «ЕВМ Сервіс»(код 30305092) за період червень, серпень 2011 року та складання Акта перевірки № 1355/22-621-32378230 від 14.06.2012;

- визнати протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, які полягають у визнанні в Акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 1355/22-621-32378230 від 14.06.2012 нікчемними правочинів щодо придбання ТОВ «Будгерметик»товарів у ПП «ЕВМ Сервіс»(код 30305092);

- визнати протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, які полягають у визнанні в Акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 1355/22-621-32378230 від 14.06.2012 нікчемними правочинів щодо продажу товарів ТОВ «Будгерметик»покупцям;

- визнати протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, які полягають у направленні Акта перевірки № 1355/22-621-32378230 від 14.06.2012 до ДПІ у містах та районах за місцезнаходженням контрагентів для використання органами державної податкової служби при виконанні покладених на них функцій та завдань.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08.11.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 15.11.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12.06.2012 ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України винесено наказ № 688 щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Будгерметик».

14.06.2012 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Будгерметик»з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «ЕВМ Сервіс»за червень, серпень 2011 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС складено Акт № 1355/22-621-32378230 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення ТОВ «Будгерметик»п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.2, 201.6 ст. 201 ПК України, п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 666216 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

За змістом пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З матеріалів справи видно, що податковий орган вручив під розписку направлення про документальну позапланову виїзну перевірку від 12.06.2012 № 934 та копію наказу від 12.06.2012 № 688 головному бухгалтеру ТОВ «Будгерметик»до проведення вказаної перевірки, що також не заперечувалось відповідачем.

Підставою для проведення такої перевірки було, по-перше, направлення письмових запитів про надання підтверджуючих документів від 16.08.2011 № 17062/10/15-411 та від 17.10.2011 № 2437/10/15-411, які були отримані позивачем 17.08.2011 та 24.10.2011 відповідно, проте відповідь на запит від 16.08.2011 № 17062/10/15-411 надана з порушенням встановлених пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України строків, крім того, позивачем не були надані всі запитувані документи, при чому пояснень щодо неможливості надання таких документів у відповідях не вказано, по-друге, отримання відповідачем від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС акту від 23.05.2012 № 1457/22-2/30305092 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ЕВМ Сервіс»щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2011 по 30.06.2011, з 01.08.2011 по 31.08.2011 та з 01.11.2011 по 31.12.2011.

При цьому, як видно з матеріалів справи, дії щодо складання Акта перевірки від 14.06.2012 № 1355/22-621-32378230 були вчинені відповідачем з дотриманням порядку, встановленого ст. 86 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправними дій ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Будгерметик»з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «ЕВМ Сервіс»за червень, серпень 2011 року, а також дій щодо складання Акта перевірки від 14.06.2012 № 1355/22-621-32378230.

Крім того, як встановлено судом, позивачем укладено договір купівлі-продажу матеріалів від 09.03.2011 № ЕВ-20110309 з ПП «ЕВМ Сервіс»(далі -Договір), на підставі якого ТОВ «Будгерметик»поставлено відповідні товари (герметик, силікон, клей монтажний, ущільнювач самоклеючий, кутник, аерозоль, очищувач тощо) на загальну суму 3997293,21 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 666216 грн.), що підтверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними. Позивач надані послуги оплатив частково у розмірі 2791434,66 грн., що підтверджується банківськими виписками з відмітками про їх виконання.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.2, 201.6 ст. 201 ПК України, п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 666216 грн. стала встановлена ним нікчемність вказаного Договору внаслідок формування податкового кредиту ПП «ЕВМ Сервіс»за рахунок ТОВ «Стейдпрод»та ТОВ «Грандбізнес», відносно яких ДПІ у Печерському районі м. Києва складено акти від 13.01.2012 № 90/23-3/3731687 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стейдпрод»щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2011 по 30.06.2011, від 25.04.2012 № 1002/22-4/37316870 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стейдпрод»щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Грандбізнес»та ТОВ «Київські промислові технології», а також ДПІ у Солом'янському районі м. Києва складено акт від 12.09.2011 № 9908/23-07/37267876 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Грандбізнес»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року, з урахуванням висновків яких відповідач прийшов до висновку про відсутність у ПП «ЕВМ Сервіс»технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а також, що «В ході перевірки не встановлено факт отримання товарів (послуг) ПП «ЕВМ Сервіс»від контрагентів-продавців».

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за Договором між ТОВ «Будгерметик»та ПП «ЕВМ Сервіс»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи:

численними договорами поставки, які були складені під час реалізації позивачем поставленого ПП «ЕВМ Сервіс»товару, на користь третіх осіб;

наказами ТОВ «Будгерметик»про закріплення водіїв за транспортними засобами, копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, які підтверджують наявність у позивача необхідного персоналу та транспорту для здійснення відповідної господарської діяльності, зокрема, для доставки вищевказаного товару ПП «ЕВМ Сервіс».

Судом не береться до уваги посилання податкового органу в Акті перевірки на формування податкового кредиту ПП «ЕВМ Сервіс»за рахунок ТОВ «Стейдпрод»та ТОВ «Грандбізнес», відносно яких ДПІ у Печерському районі м. Києва складено акти від 13.01.2012 № 90/23-3/3731687 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стейдпрод»щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2011 по 30.06.2011, від 25.04.2012 № 1002/22-4/37316870 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стейдпрод»щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Грандбізнес»та ТОВ «Київські промислові технології», а також ДПІ у Солом'янському районі м. Києва складено акт від 12.09.2011 № 9908/23-07/37267876 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Грандбізнес»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року, з урахуванням висновків яких прийшов до висновку про відсутність у ПП «ЕВМ Сервіс»технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а також, що «В ході перевірки не встановлено факт отримання товарів (послуг) ПП «ЕВМ Сервіс»від контрагентів-продавців», оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12), по-п'яте, самі по собі акти не є беззаперечними, належними та допустимими доказами даних фактів, а інших доказів всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано.

Водночас, зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем таких доказів надано не було. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.04.2012 у справі № К-9574/08.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідного Договору, видаткових та податкових накладних, юридична особа ПП «ЕВМ Сервіс»не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що вищевказаний Договір між ТОВ «Будгерметик»та ПП «ЕВМ Сервіс»був укладений з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Будгерметик»та ПП «ЕВМ Сервіс»умислу на укладення вказаного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі -Порядок № 969), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 666216 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ПП «ЕВМ Сервіс». На момент складання вказаних податкових накладних ПП «ЕВМ Сервіс»було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 666216 грн., віднесена ТОВ «Будгерметик»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку № 969.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 29.10.2010 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалах від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11 та від 09.04.2012 у справі № К-46073/09, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ПП «ЕВМ Сервіс»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, викладений ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС в Акті перевірки висновок про порушення ТОВ «Будгерметик»п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.2, 201.6 ст. 201 ПК України, п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 666216 грн., є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству України та фактичним обставинам справи, а відтак, дії ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, які полягають у визнанні в Акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 1355/22-621-32378230 від 14.06.2012 нікчемними правочинів щодо придбання ТОВ «Будгерметик»товарів у ПП «ЕВМ Сервіс», а також щодо продажу товарів ТОВ «Будгерметик»покупцям є протиправними.

Водночас, вимога про визнання протиправними дій ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, які полягають у направленні Акта перевірки від 14.06.2012 № 1355/22-621-32378230 до ДПІ у містах та районах за місцезнаходженням контрагентів для використання органами державної податкової служби при виконанні покладених на них функцій та завдань, не підлягає задоволенню, оскільки, по-перше, такі дії відносяться до дискреційних (виключних) повноважень органів державної податкової служби при виконанні покладених на них функцій, по-друге, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження вчинення таких дій, а надані звернення податкових органів не свідчать про направлення відповідачем вказаного акту останнім.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності своїх дій.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

З огляду на викладене, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгерметик»(02105, м. Київ, вул. Тампере, 16, кв. 4, код ЄДРПОУ 32378230) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби щодо визнання в Акті перевірки від 14.06.2012 № 1355/22-621-32378230 нікчемними правочинів щодо придбання ТОВ «Будгерметик»товарів у ПП «ЕВМ Сервіс».

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби щодо визнання в Акті перевірки від 14.06.2012 № 1355/22-621-32378230 нікчемними правочинів щодо продажу товарів ТОВ «Будгерметик»покупцям.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати у сумі 16,09 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгерметик»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (02094, м. Київ, бул. Верховної Ради, 24-Б) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко СуддяК.С. Пащенко