Постанова

від 13.11.2012 по справі 2/125/3

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р. Справа № 2/125/3 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача -Карпов С.Б., відповідачів третіх осіб -не з'явились, -не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Просто-страхування" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 у справі№2/125/3 за позовомПАТ "Просто-страхування" до (треті особи 1.ДП "Техавтосервіс" ВАТ "Чернігівавтосервіс", 2.ПАТ "Страхове товариство "Гарантія" - ОСОБА_5, ОСОБА_6) провідшкодування шкоди в порядку регресу ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 11.02.2012 (суддя Михайлюк С.І.) позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 (судді: Скрипка І.М., Зубець Л.П., Остапенко О.М.) рішення скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові з мотивів відсутності факту порушення чи оспорювання прав та інтересів позивача, так як ПАТ "Просто-страхування" до моменту звернення до суду не зверталося до особи, відповідальної за завдані збитки, зі зворотною (регресною) вимогою.

ПАТ "Просто-страхування" у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме ст.ст.11,261,530,993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування". Зокрема, скаржник вказує на те, що право позивача є похідним від права потерпілої особи та було набуте ним на підставі ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування". Відтак, оскільки потерпіла особа не була зобов'язана звертатися з вимогою для отримання відшкодування, то і у позивача відсутній такий обов'язок.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана постанова - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення про задоволення позову та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

13.03.2008р. між ПАТ "Просто-страхування" (страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник) було укладено генеральний договір добровільного страхування транспортних засобів №820268, відповідно до якого позивачем було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу "Ніссан Тііда", д.н. НОМЕР_1.

07.01.2010р. на автодорозі Київ - Чернігів - Н.Яриловичі відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "БАЗ А-079", д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6 та "Ніссан Тііда", д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5

Постановою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 10.02.2010р. у справі №3-508/2010 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП (а.с.25 т.1).

Згідно звіту з оцінки транспортного засобу №289/820268 від 09.03.2010р. (а.с.29-33 т.1) вартість відновлювального ремонту та вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля "Нісан Тііда", д.н. НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 112034,88 грн.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за генеральним договором добровільного страхування транспортних засобів №820268 від 13.03.2008р., на підставі страхового акту від 09.04.2010р. (а.с.56 т.1), розрахунку страхового відшкодування №931 від 13.04.2010р. (а.с.57 т.1) та розпорядження №002244 від 15.04.2010р. (а.с.58 т.1) виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 81683 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4362 від 07.05.2010р.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "БАЗ А-079", д.н. НОМЕР_2, (ДП "Техавтосервіс" ВАТ "Чернігівавтосервіс") на момент вчинення ДТП була застрахована у ПАТ "Страхове товариство "Гарантія" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/7980590 (а.с.67 т.1). Зазначеним полісом передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб в сумі 25500 грн.

Оскільки поліс №ВС/7980590 відноситься до 1-го типу, то відповідно до п.15.1 ст.15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що діяла на момент укладення полісу та настання ДТП) за цим полісом застрахованою є відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, будь-якою особою, яка керує транспортним засобом на законних підставах.

Доказів того, що ОСОБА_6 керував забезпеченим транспортним засобом без законних підстав, суду не надано.

Оскільки на момент вчинення ДТП ОСОБА_6 знаходився у трудових відносинах з відповідачем-1 та виконував свої службові обов'язки, то позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути 25500 грн. виплаченого страхового відшкодування з відповідача-2 та 56183 грн. страхового відшкодування з відповідача-1.

Апеляційний суд дійшов висновку, що позивач передчасно звернувся до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу до іншого страховика та власника транспортного засобу, з вини водія якого сталася ДТП, не довівши порушення своїх прав на добровільну виплату відповідачами страхового відшкодування, оскільки ані на момент пред'явлення позову, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач на підставі ст.ст.993,1172,1194 ЦК України з відповідною вимогою до відповідачів не звертався, а останні не відмовляли у її задоволенні.

Проте, колегія не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток , або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування . Відповідно до зазначених вище норм ПАТ "Просто-страхування" може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду та не зобов'язаний до пред'явлення позову попередньо направляти відповідальній особі регресну вимогу про добровільне відшкодування.

Згаданої правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах, пов'язаних зі стягненням страхового відшкодування в порядку регресу (постанова ВСУ від 28.08.2012 у справі №23/279).

Крім того, помилковість висновку апеляційного суду про передчасність звернення позивача до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу також випливає зі змісту положень ч.6 ст.261 ЦК України, згідно якої за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання. Відтак, регресний позов на підставі ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" може подаватися відповідним страховиком вже наступного дня після виконання ним зобов'язання по виплаті страхового відшкодування страхувальнику.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність позовних вимог, що є достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Таким чином, з огляду на те, що підставою скасування рішення суду першої інстанції стало неправильне застосування апеляційною інстанцією до спірних правовідносин приписів ст.993 ЦК України, ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.1 ГПК України, а судом першої інстанції з достовірністю встановлено доведеність порушення відповідачами прав позивача та наявність підстав для стягнення спірної суми страхового відшкодування в порядку регресу, і ця обставина не спростована апеляційним господарським судом, то первісне рішення про задоволення позову є правомірним та підлягає залишенню без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.49,111 5 ,111 7 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Просто-страхування" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 у справі №2/125/3 скасувати, а рішення господарського суду Чернігівської області від 11.02.2012 у даній справі залишити без змін.

Витрати ПАТ "Просто-страхування" у вигляді судового збору в сумі 816,83 грн., сплаченого за подання касаційної скарги, покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Наказ доручити видати господарському суду Чернігівської області.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун