Постанова

від 14.06.2012 по справі 2/125/3

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2012 № 2/125/3

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипка І.М.

суддів: Зубець Л.П.

Остапенка О.М.

за участю представників сторін:

розглянувши апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Страхове

Товариство "Гарантія" та Дочірнього підприємства

"Техавтосервіс" Відкритого акціонерного товариства

"Чернігівавтосервіс"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 11.02.2011р.

у справі №2/125/3 (суддя Михайлюк С.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-

страхування"

до 1) Дочірнього підприємства "Техавтосервіс" Відкритого

акціонерного товариства "Чернігівавтосервіс"

2) Відкритого акціонерного товариства "Страхове

товариство "Гарантія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3

про стягнення 81 683, 00 грн.

В судовому засіданні 14.06.2012р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.02.2011р. у справі № 2/125/3 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Техавтосервіс" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівавтосервіс" на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО- страхування" 56 183, 00 грн. майнової шкоди в порядку регресу, 816, 83 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" 25500, 00 грн. майнової шкоди в порядку регресу

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідачі звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати зазначене рішення суду, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга відповідача-1 обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, оскільки, на думку відповідача -1, сума страхового відшкодування повинна становити 60 034, 88 грн., а не суму заявленого позову, враховуючи, що згідно експертного дослідження вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 112 034, 88 грн. (в межах страхової суми по ризику Пошкодження), а сума залишків становить 52 000, 00 грн.

Крім того, відповідач-1 зазначає, що Акт засідання комісії позивача про визначення вартості придатних залишків автомобіля В«Ніссан ТіідаВ« , д.н. НОМЕР_2, є неналежним доказом у справі, оскільки в ньому відсутня дата його проведення та не зазначена процедура визначення розміру залишків.

Апеляційна скарга відповідача-2 обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, оскільки між сторонами у справі відсутні договірні відносини, а позивач із відповідною заявою (регресною вимогою), в порушення вимог ст.530 ЦК України, до ВАТ "СТ "Гарантія" не звертався ні на день звернення з позовом до суду, ні станом на день прийняття оскаржуваного рішення, а тому звернення позивача до суду із даним позовом є передчасним, оскільки відповідачем -2 не було порушено прав позивача.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2011р. апеляційні скарги відповідачів прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011р. призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено.

10.05.2012р. (вх. № 09-23/35) до Київського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 2/125/3 з повідомленням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 01.05.2012р. вих. № 10875/11-54 про неможливість проведення судової автотоварознавчої експертизи у зв"язку з ненадходженням коштів від ДП "Техавтосервіс" ВАТ "Чернігівавтосервіс" по проведенню попередньої оплати за проведення експертизи.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/1/1 від 14.05.2012р. змінено склад колегії суддів. У зв'язку із обранням Іваненко Я.Л. на посаду судді Вищого адміністративного суду України, розгляд апеляційної скарги у справі № 2/125/3 доручено здійснити колегії у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Зубець Л.П., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012р. поновлено провадження у справі №2/125/3 у відповідності до ч. 3 ст. 79 ГПК України та призначено до розгляду на 14.06.2012р.

Оскільки відповідач -1 змінив свою назву з Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (код ЄДРПОУ 14229456) на Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія" (код ЄДРПОУ 14229456), колегія суддів вважає за необхідне у відповідності до ст.25 ГПК України здійснити зміну назви відповідача -2 на Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія" (код ЄДРПОУ 14229456).

В судове засідання 14.06.2012р. представники відповідача-1, треті особи, їх представники, не з'явились, причини неявки суду не повідомили, повідомлені належним чином про день, час та місце розгляду справи, їх явка в судове засідання обов"язковою не визнавалась, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 14.06.2012р. представник відповідача-2 вимоги своєї апеляційної скарги та апеляційної скарги відповідача-1 підтримав, просив їх задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 14.06.2012р. представник позивача заперечував проти доводів відповідачів, викладених ними в своїх апеляційних скаргах, просив залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що цивільно-правова відповідальність відповідача -1 застрахована відповідачем -2, отже до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортних засобів, перейшло право вимоги до відповідача -2 в межах ліміту відповідальності, а з відповідача -1 слід стягнути 56 183, 00 грн.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2008р. між Закритим акціонерним товариством "ПРОСТО-страхування", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" (далі - позивач, страховик) та ОСОБА_2 (далі - страхувальник) було укладено Генеральний Договір № 820268 добровільного страхування транспортних засобів (а.с. 9-17, т.1), відповідно до якого позивачем було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу "Ніссан Тііда", д.н. НОМЕР_2.

07.01.2010р. на автодорозі Київ - Чернігів - Н. Яриловичі відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля В«БАЗ А-079В» , д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та застрахованого автомобіля В«Нісан ТідаВ» , д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.02.2010р. у справі № 3-508/2010 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу (а.с. 25, т. 1).

Згідно звіту № 289/820268 від 09.03.2010р. з оцінки транспортного засобу (а.с. 29-33, т. 1), складеного СПД ФОП ОСОБА_7, вартість відновлювального ремонту та вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля В«Нісан ТідаВ» , д.н. НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 112 034, 88 грн.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за Генеральним Договором № 820268 добровільного страхування транспортних засобів від 13.03.2008р., на підставі страхового акту б/н від 09.04.2010р. (а.с.56, т.1), розрахунку страхового відшкодування № 931 від 13.04.2010р. (а.с.57, т.1), розпорядження № 002244 від 15.04.2010р. (а.с. 58, т.1) виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 81 683,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4362 від 07.05.2010р., належним чином завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 59, т.1).

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля В«БАЗ А-079В» , д.н. НОМЕР_1, - Дочірнього підприємства "Техавтосервіс" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівавтосервіс" на момент ДТП була застрахована Відкритим акціонерним товариством "Страхове товариство "Гарантія" (змінило свою назву на Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія") на підставі Полісу №ВС/7980590 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.67, т.1). Термін дії полісу з 25.04.2009р. до 24.04.2010р., тип полісу - 1.

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб в сумі 25 500, 00 грн. та передбачено франшизу 0 грн. (сума, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих).

Оскільки зазначений поліс відноситься до 1-го типу, то за ним у відповідності до п.15.1 ст.15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що діяла на момент укладення полісу та настання ДТП) застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, будь-якою особою, яка керує транспортним засобом на законних підставах.

Доказів того, що ОСОБА_3 керував забезпеченим транспортним засобом без законних підстав суду не надано.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача -1 на його користь у відповідності до ст.ст.993, 1172, 1191 Цивільного кодексу України 81 683, 00 грн. страхового відшкодування, оскільки на момент ДТП ОСОБА_3 знаходився у трудових відносинах з відповідачем -1 та виконував свої трудові, службові обов"язки.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, 19.10.2010р. до участі у справі в якості відповідача -2 було залучено Відкрите акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія", оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача -1 перед третіми особами була застрахована на підставі Полісу №ВС/7980590 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв"язку з чим позивачем було подано уточнену позовну заяву, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача -2 25500, 00 грн. страхового відшкодування, а з відповідача -1 56183, 00 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача -2, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача -1 підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга відповідача -2 підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню з наступних підстав.

Виходячи зі змісту ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" відшкодуванню шкоди в порядку регресу має передувати звернення страховика зі зворотною (регресною) вимогою до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов"язковими. Відповідно до ст. 33 ГПК України обов"язком позивача є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Передчасне уявлення позивача про наявність підстав для відшкодування шкоди в порядку регресу за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для здійснення регресного відшкодування в судовому порядку, оскільки відповідно до приписів ст. 1 ГПК України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об"єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду чи на момент прийняття судом рішення, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах, пов'язаних з недоведеністю порушення прав позивача (постанова ВГСУ від 23.03.2011р. та постанова ВСУ від 12.09.2011р. у справі № 33/341).

На момент звернення позивача до суду із даним позовом, приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України було передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Чинним законодавством, яке регулює спірні правовідносини, на момент розгляду справи в суді першої інстанції, не було визначено строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною осо6ою (в даному випадку страховиком) зворотної (регресної) вимоги до відповідачів.

З матеріалів справи не вбачається, а місцевим господарським судом не встановлено та позивачем не доведено пред'явлення ним на момент звернення з позовом до суду належної вимоги до відповідачів в розумінні ч. 2 ст. 530 та ст. 993 ЦК України, що свідчить про ненастання строку виконання відповідачами зобов'язання по відшкодуванню шкоди, заподіяної винуватцем ДТП - працівником відповідача -1, цивільно - правова відповідність якого була застрахована відповідачем -2.

Колегія суддів вважає, що позивач передчасно звернувся до суду з позовом до іншого страховика та власника транспортного засобу, з вини водія якого сталася ДТП, про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, не довівши порушення своїх прав на добровільну виплату відповідачами страхового відшкодування, оскільки ні на момент пред'явлення позову, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач на підставі ст.ст. 993, 1172, 1194 ЦК України з відповідною вимогою до відповідачів не звертався, а останні не відмовляли у її задоволенні.

Жодних доказів з цього приводу матеріали справи не містять та заявником не надані.

Відповідно до ч.1 ст.1, ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Існуюче право підлягає судовому захисту в разі, якщо воно порушене або ж не визнається відповідачем на час звернення до суду.

З урахуванням встановлених обставин справи, відсутність факту порушення вимог закону зі сторони відповідачів у спірних правовідносинах, відсутність порушення прав позивача відповідачами на час звернення з позовом до суду, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про необхідність задоволення позову.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений свого права звернутися у майбутньому до суду з тим же позовом до відповідачів у випадку відмови останніх добровільно відшкодувати шкоду за заявою позивача про виплату страхового відшкодування, оскільки у даній справі відмова в позові мотивована лише ненастанням у відповідачів обов'язку здійснити таке відшкодування через відсутність звернення позивача до відповідачів зі зворотною (регресною) вимогою про добровільне відшкодування, що виключає передбачену п.2 ч.1 ст.80 ГПК України тотожність підстав позовів у разі майбутнього звернення позивача до господарського суду після відмови останніх відшкодувати шкоду у добровільному порядку.

Оскільки рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі відповідача -2, на які відповідач -1 в своїй апеляційній скарзі не посилався, апеляційна скарга відповідача -1 задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Дочірнього підприємства "Техавтосервіс" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівавтосервіс", з підстав, викладених у ній, задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.02.2011р. у справі № 2/125/3, прийняте із невірним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з прийняттям у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України нового рішення про відмову в позові повністю.

У відповідності до ст. 49 ГПК України у зв'язку із відмовою у позові, судові витрати за подання позовної заяви покладаються на позивача, а у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача -2, з Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" підлягає стягненню 128,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 25, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Змінити назву відповідача -2 з Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (код ЄДРПОУ 14229456) на Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія" (код ЄДРПОУ 14229456).

2. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Техавтосервіс" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівавтосервіс" залишити без задоволення.

3. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" задовольнити.

4. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.02.2011р. у справі № 2/125/3 скасувати.

5. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" відмовити повністю.

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (01601, м. Київ, Печерський узвіз, 3, код ЄДРПОУ 14229456) 128 (сто двадцять вісім) грн. 00 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ.

8. Матеріали справи № 2/125/3 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

9. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Зубець Л.П.

Остапенко О.М.