Постанова

від 13.11.2012 по справі 26/5005/6899/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2012 року Справа № 26/5005/6899/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)

суддів: Джихур О.В., Виноградник О.М. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. №1581 від12.11.2012 року)

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:

від ініціюючого кредитора: Солошенко С.В., представник, довіреність № Д35/12 від 12.11.12;

від арбітражного керуючого: Пустовойт Ю.Є., представник, довіреність № 3 від 30.10.12;

інші учасники процесу у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, м.Дніпропетровськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2012р . у справі № 26/5005/6899/2012

за заявою голови ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю "Соулік", м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Соулік", м.Дніпропетровськ

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2012 року по справі №26/5005/6899/2012 (суддя Камша Н.М.) товариство з обмеженою відповідальністю "Соулік", м.Дніпропетровськ визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 1 рік до 06.09.2013 року; ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "Соулік", м.Дніпропетровськ призначено арбітражного керуючого Морозова І.А., якого зобов'язано вчинити певні дії.

Вищевказану постанову господарського суду мотивовано в якості норм права ст.ст.22-32,51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з вищевказаною постановою, її оскаржила в апеляційному порядку -Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Дніпропетровська, яка посилається на порушення господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2012 року, зокрема, скаржник вказує, що постанова господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2012 року в межах справи №26/5005/6899/2012 про визнання ТОВ «Соулік»банкрутом порушує інтереси держави та робить неможливим проведення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська перевірки ТОВ «Соулік»з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати передбачених податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства та як наслідок достовірного і повного визначення сум податків, що підлягав сплаті ТОВ «Соулік»за період його діяльності.

Скаржник правом участі у судовому засіданні (ст.22 ГПК України) не скористався, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, будь-які клопотання від скаржника про подальше відкладення розгляду справи не надходили.

Враховуючи що неявка представника скаржника не перешкоджає розгляду справи по апеляційній скарзі по суті; враховуючи факт належного сповіщення сторін по справі про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року (а.с.81) зі штампом канцелярії суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в судовому засіданні за наявними матеріалами (ст.ст.75,99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників боржника та ліквідатора, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.91 Господарського процесуального кодексу України право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно ст.2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. Відповідно до ст.41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Статтею 129 Конституції України, яка згідно до преамбули є Основним Законом України, і норми якої є нормами прямої дії, регламентовано принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом. Таким чином, основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження.

Отже в процедурі банкрутства в порядку ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова господарського суду про визнання боржника бапнкрутом стосується прав або обов'язків органів ДПІ, а відтак остання не може бути позбавлена права оскарження зазначеної постанови.

З огляду на викладене, та оскільки Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить прямої заборони на оскарження податковими органами судових актів у справі про банкрутство, судова колегія вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою податкового органу не може бути припинено, а апеляційна скарга підлягає розгляду по суті.

Таким чином, розглядаючи по суті апеляційну скаргу ДПІ, яка хоча і не підтвердила належними доказами по справі наявність кредиторських вимог до боржника, колегія суддів апеляційного господарського суду, бере до уваги вищевикладене , ст.1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.91,106 ГПК України, зазначає, що апеляційне провадження не підлягає припиненню на підставі п.1 1 ч.1 ст.80, ст.91,106 ГПК України.

13.08.2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі №26/5005/6899/2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Соулік", м.Дніпропетровськ за заявою голови ліквідаційної комісії останнього на підставі ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" . При цьому в заяві про порушення провадження у справі голова ліквідаційної комісій Надікта А.П. посилався на те, що факт здійснення ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю "Соулік", м.Дніпропетровськ підтверджується: Рішенням засновника товариства від 21.03.2012 року про припинення підприємства шляхом ліквідації і призначення ліквідатора -Надікта А.П. (а.с. 34 ); витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.05.2012 року про перебування юридичної особи в стані припинення підприємницької діяльності (а.с.52-53); копією Бюлетню державної реєстрації від 03.04.2012 року №209(9) (а.с.47-48); Листом до ДПІ в Ленінському районі м.Дніпропетровська із заявою про зняття з обліку платника податків ТОВ «Соулік»за формою 8-ОПП з проханням провести перевірку, квитанцією про направлення вказаного листа (а.с. 28-30).

Також до заяви було додано проміжний ліквідаційний баланс станом на 08.07.2012р. , який затверджений рішенням засновника від 08.07.2012 року №2 (а.с.36-41).

Як зазначає боржник у заяві про порушення справи про банкрутство, загальна сума вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями становить 80 938,06 грн. і підтверджується наданими до матеріалів справи доказами (а.с.3,14-22).

Згідно до даних ліквідаційного балансу майно, у тому числі грошові суми, у боржника відсутні.

Відомості про заставлене майно відсутні.

Провадження у даній справі про банкрутство було порушено на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; відповідно до частини 1 цієї статті, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.

Необхідними передумовами для звернення до суду з заявою на підставі ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутство" є дотримання боржником вимог ст.ст.105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст.60 Господарського кодексу України щодо порядку добровільної ліквідації.

Зокрема, статтею 105 ЦК України передбачено:

- учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення;

- учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу; виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи;

- з моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи; комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється;

- комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи;

- комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Згідно частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України (в ред. ЗУ від 22.09.2011р. №3795-VI) юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Частиною 3 статті 110 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії встановлені законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в ред.. ЗУ від 22.09.2011р. №3795-VI).

Відповідно до частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Статтею 60 Господарського кодексу України, встановлено, що ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом; орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію; ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до Закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки; одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

На платника податків відповідно до пункту 11.1 Порядку обліку платників податків і зборів покладено обов'язок повідомити податкові органи про припинення юридичної особи шляхом подання заяви про припинення платника податків за формою № 8-ОПП, а податкові органи наділені правом проводити документальні позапланові перевірки у випадку реорганізації (крім перетворення), припинення юридичної особи, порушення провадження у справі про банкрутство або подання заяви про зняття з обліку платника податків відповідно до п.п.78.1.7 ст.78 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищезазначені приписи та вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: 1)оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, 2)повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та 3)складання проміжного ліквідаційного балансу, 4) звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

04.04.2012 року голова ліквідаційної комісії ТОВ «Соулік»направив на адресу ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська Заяву про зняття з обліку платника податків ТОВ «Соулік»за формою 8-ОПП.

Господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови встановлено наявність усіх підстав щодо порушення провадження у справі про банкрутство за ознаками ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" шляхом перевірки дотримання заявником усіх необхідних передумов для звернення до суду, передбачених ст.ст.105,110,111 ЦК України, ст.60 ГК України. А вищенаведені обставини справи свідчать про те, що її порушено господарським судом при наявності всіх належних правових підстав, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п.78.1.7 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі реорганізації (крім перетворення), припинення юридичної особи, порушення провадження у справі про банкрутство або подання заяви про зняття з обліку платника податків.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом (п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України.

Згідно з п.78.6 ст.78 Податкового кодексу України строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу .

Пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України регламентовано, що тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва -5 робочих днів, інших платників податків -10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва -не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків -не більш як на 5 робочих днів.

На час винесення оскаржуваної постанови і на час її перегляду в апеляційному порядку (13.11.2012 року) Державною податковою інспекцією у Ленінському м.Дніпропетровська не надано як доказів видачі наказу керівника податкового органу про проведення документальної позапланової перевірки, так і результати проведення такої перевірки (п.п.78.1.7, 78.4 Податкового кодексу України).

Доводи скаржника про неможливість проведення позапланової документальної перевірки боржника до уваги не приймаються з огляду на те, що боржник направив ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська заяву про зняття з обліку платника податків ТОВ «Соулік» за формою 8-ОПП згідно до штемпелю на поштовій квитанції-04.04.2012 року, із заявою до господарського суду боржник звернувся - 09.08.2012 року, оскаржувана постанова прийнята судом - 06.09.2012 року. Тобто у боржника було достатньо часу для проведення перевірки відповідно до вимог ст.ст.78,82 Податкового кодексу України.

Доказів, які б свідчили, що документальна позапланова перевірка ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська не здійснена останньою в порядку, передбаченому ст.ст78,82 Податкового кодексу України, з вини боржника, суду не надано.

Судова колегія зауважує, що податковий орган не позбавлений права провести відповідну перевірку банкрута у ліквідаційній процедурі та за результатами такої перевірки заявити кредиторські вимоги до банкрута.

Керуючись ст.ст.49,99, 101-103,105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська -залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2012 року у справі № 26/5005/6899/2012- залишити без змін.

Матеріали справи направити до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.М.Лисенко

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Виноградник

Повний текст постанови підписаний 14.11.2012 року.