Ухвала

від 18.03.2013 по справі 26/5005/6899/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

18.03.2013 року Справа № 26/5005/6899/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів: Джихур О.В., Науменка І.М.

Зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. від 14.03.2013 року.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

представники сторін:

від ліквідатора: Пустовойт Ю.Є., довіреність № 3 від 30.10.2012, представник;

інші учасники провадження у справі у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2013 року

у справі № 26/5005/6899/2012

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Соулік", м. Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2013 року у справі № 26/5005/6899/2012 (суддя Камша Н.М.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Соулік", м. Дніпропетровськ. Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Соулік", м. Дніпропетровськ. Провадження у справі припинено.

Не погодившись з ухвалою господарського суду, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2013 року у справі № 26/5005/6899/2012.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- ліквідація боржника за спрощеною процедурою на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" унеможливлює виконання податковими органами покладеного на них законодавством обов'язку щодо проведення позапланової перевірки та формування кредиторських вимог.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2013 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 18.03.2013 року.

Заслухавши пояснення представника ліквідатора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне припинити апеляційне провадження у даній справі з урахуванням наступного.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної ухвали (надалі - Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Нормами статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Тому, оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство можуть лише учасники справи про банкрутство.

У відповідності до абзацу 22 статті 1 Закону учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі порушено в порядку статті 51 Закону.

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку статті 51 Закону, визначені положеннями частини 3 вказаної статті та передбачають, що кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, що ліквідується, в місячний строк з дня офіційного оприлюднення постанови про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується в порядку статті 51 Закону особа, що не є ініціюючим кредитором може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Соулік", м. Дніпропетровськ визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік до 06.09.2013 року. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Морозова Ігоря Анатолійовича (т. 1, а. с. 75-77).

Крім того, ліквідатора зобов'язано:

- у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом опублікувати за рахунок боржника відомості про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в офіційному друкованому органі; докази публікації оголошення подати до справи про банкрутство;

- у строк до 16.11.2012 року подати для долучення до матеріалів справи реєстр вимог кредиторів банкрута;

- у строк до 06.09.2013 року подати на затвердження до господарського суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2012 року в газеті "Голос України" № 177 (5427) опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (т. 1, а. с. 111, 144).

Згідно з Реєстром вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Соулік" до реєстру включено лише вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфінпроект", м. Дніпропетровськ на суму 80 938,06 грн. (т. 1, а. с. 143).

Докази того, що Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України має кредиторські вимоги до боржника в матеріалах справи відсутні.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові). Крім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази та до скарги не надано таких доказів, що підтверджують вимоги до боржника.

Стосовно доводів скаржника про те, що ліквідація боржника за спрощеною процедурою на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" унеможливлює виконання податковими органами покладеного на них законодавством обов'язку щодо проведення позапланової перевірки та формування кредиторських вимог, колегія суддів апеляційної інстанції враховує наступне.

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України в апеляційній скарзі безпідставно посилається на норми статті 52 Закону, оскільки провадження у даній справі порушено згідно з вимогами статті 51 Закону.

Зазначивши в апеляційній скарзі про необхідність проведення податкової перевірки Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська не вказує на наявність доказів, які свідчать про вжиття заходів для проведення такої перевірки (видача наказу про проведення перевірки, направлення посадових осіб для проведення перевірки чи ненадання документів для її проведення).

Доказів, що оскаржувана ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2013 року порушує права та обов'язки Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України до апеляційної скарги не додано.

За таких обставин, подана Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України апеляційна скарга не підлягає розгляду по суті апеляційним господарським судом.

Відповідна правова позиція підтверджується судовою практикою, зокрема, викладена в постановах Вищого господарського суду України від 05.03.2013 року у справі № 38/5005/8944/2012, від 27.02.2013 року у справі № 34/5005/8214/2012.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, керується правами, наданими суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційне провадження, порушене за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України, підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, як таке, що помилково порушене.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, статтями 86, 99, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2013 року у справі № 26/5005/6899/2012.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя О.В. Джихур

Суддя І.М. Науменко

З оригіналом згідно

Помічник судді О.В. Заболотна

19.03.2013