Постанова

від 13.11.2012 по справі 5023/2519/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р. Справа № 5023/2519/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шепітько І.І. , суддя Медуниця О.Є. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників:

прокурора -Петриков А.М. (посвідчення № 001138 від 21.08.2012 р.);

позивача -Воронова Ю.В. (довіреність № 577 від 19.01.2012 р.);

відповідача -Субота В.О. (довіреність № 04/07-12 від 19.01.2012 р.); Колегаєв О.Р. (довіреність № 5/07-1 від 01.07.2012 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2818Х/1-28) та апеляційну скаргу Заступника прокурора Дзержинського району м. Харкова (вх. № 2842Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 20 серпня 2012 року у справі

за позовом Заступника прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елєн-2", м. Харків;

про розірвання договору, виселення та стягнення 89611,52 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2012 року Заступник прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Елєн-2", в якій просив: стягнути з ТОВ "Елєн-2" до місцевого бюджету на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради заборгованість з орендної плати за період з грудня 2010 р. по 26.04.2012 р. в сумі 45023,40 грн. та пеню в сумі 762,53 грн.; розірвати договір оренди № 1942 від 23.01.2001 р. (з подальшими змінами), укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та Державним підприємством закладу охорони здоров'я "Аптека № 355" (правонаступником якого є ТОВ "Елєн-2"); виселити ТОВ "Елєн-2" з орендованих за вказаним договором нежитлових приміщень загальною площею 533,9 кв.м., розташованих по проспекту Людвіга Свободи, 47, літ. "А-2", у м. Харкові; повернути вказані орендовані нежитлові приміщення територіальній громаді м. Харкова в особі Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради за актом приймання-передачі; судові витрати покласти на відповідача. Зазначив, що орендар протягом дії спірного договору оренди, починаючи з грудня 2010 р., систематично порушував істотні умови договору в частині внесення орендної плати відповідно до п. 4.6 договору, що спричинило ненадходження коштів до місцевого бюджету і порушує економічні інтереси територіальної громади, та є підставою для розірвання цього договору й виселення орендаря із займаних приміщень (том 1 а.с. 4-7).

Заступник прокурора Дзержинського району м. Харкова уточненнями до позовної заяви збільшив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 86372,62 грн. станом на липень 2012 р. та пені в сумі 3238,62 грн. (том 1 а.с. 141- 143).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.08.2012 р. у справі № 5023/2519/12 (суддя Рильова В.В.): позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати в сумі 20216,29 грн.; розірвано укладений між позивачем та відповідачем договір оренди № 1942 від 23.01.2001 р. (з подальшими змінами); виселено відповідача з орендованих за цим договором нежитлових приміщень загальною площею 533,9 кв.м., розташованих по проспекту Людвіга Свободи, 47, у м. Харкові, літ. "А-2"; зобов'язано відповідача повернути орендовані нежитлові приміщення територіальній громаді м. Харкова в особі Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради за актом приймання-передачі; стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України 1609,50 грн. та 1073,00 грн. судового збору; відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині суми основного боргу -53905,33 грн. та 3238,62 грн. пені; в частині стягнення 12251,00 грн. заборгованості з орендної плати -припинено провадження у справі. Рішення мотивоване з посиланням на порушення відповідачем умов договору оренди в частині виконання зобов'язань по оплаті орендної плати в розмірі та строки, встановлені умовами договору та додатковими угодами до нього.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 2818Х/1-28 від 04.09.2012 р.), в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині розірвання договору оренди № 1942 від 23.01.2001 р., виселення ТОВ "Елєн-2" з орендованих за вказаним договором оренди нежитлових приміщень загальною площею 533,9 кв.м., розташованих по проспекту Людвіга Свободи, 47, літ. "А-2" у м. Харкові, зобов'язання ТОВ "Елєн-2" повернути орендовані нежитлові приміщення територіальній громаді міста Харкова в особі Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради за актом приймання-передачі, та прийняти нове рішення, яким в цій частині у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує погашенням заборгованості в сумі 12250,95 грн. до звернення прокурора з позовом та відсутністю підстав для розірвання договору, виходячи з вимог п. 5.3. договору оренди, який передбачає право орендодавця виступати з ініціативою щодо розірвання договору у разі невнесення орендарем двох орендних платежів підряд.

Заступник прокурора Дзержинського району м. Харкова також з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 2842Х/1-28 від 05.09.2012 р.). З врахуванням доповнень до апеляційної скарги (вх. № 8508 від 01.11.2012 р.) просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення заборгованості з орендної плати та пені та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Крім того, прокурор зазначає про необхідність змінити рішення суду першої інстанції, у зв'язку з тим, що судом в резолютивній частині рішення помилково зазначено адресу об'єкту оренди "пр. Л.Свободи, 49, літ «А-2»" замість "пр. Л.Свободи, 47, літ «А-2»".

Позивач у відзиві на зазначені апеляційні скарги (вх. № 8058 від 16.10.2012 р.) та додаткових поясненнях (вх. № 8511 від 01.11.2012 р.) підтримує апеляційну скаргу прокурора та заперечує проти апеляційної скарги відповідача, вказує, що ТОВ "Елєн-2": неодноразово порушувало суттєві умови договору щодо своєчасної та у повному обсязі сплати орендної плати. Зазначає, що нарахування орендної плати, починаючи з 01.01.2012 р., було здійснено по новій Методиці розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 р. № 566/11, яка набула чинності з 01.01.2012 р. Посилається на правомірне нарахування пені відповідно до вимог п. 7.3 додаткової угоди № 1 до договору оренди № 1942 від 23.01.2001 р., згідно якого орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який оплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати). Зазначає, що оплачена орендарем сума 12251,00 грн. по платіжному дорученню від 20.08.2012 р. не надійшла до бюджету м. Харкова, оскільки це платіжне доручення та платіжні доручення від 03.03.2012 р., 13.03.2012 р. містять інші банківські реквізити, ніж ті, які були опубліковані в газеті «Харьковские известия»від 21.01.2012 р. Крім того, звертає увагу на те, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення судом помилково зазначено невірну адресу, за якою знаходяться спірні приміщення, а саме: зазначено номер будинку 49 замість 47, у зв'язку з чим позивач просить змінити рішення в цій частині.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2012 р. у справі № 5023/2622/12 апеляційні скарги відповідача та заступника прокурора Дзержинського району м. Харкова об'єднані в одне апеляційне провадження.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга прокурора має бути задоволеною частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2001 р. між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та Державним підприємством закладу охорони здоров'я "Аптека № 355" (правонаступником якого з 23.12.2009 р. є ТОВ "Елєн-2") укладено договір № 1942 оренди нежитлового приміщення (будівлі), за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення загальною площею 533,9 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Харків, проспект Людвіга Свободи, 47, літера «А-2»(том 1 а.с. 101-103).

Факт передання приміщення підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі орендованого майна від 15.12.2000 р. (том 1 а.с. 104).

Протягом дії договору сторони уклали 27 додаткових угод до нього.

Додатковими угодами № 7, № 11, № 13, № 18, № 19, № 21, № 24, до договору оренди № 1942 від 23.01.2001 р. сторони продовжували термін дії договору оренди. Зокрема, додатковою угодою № 27 дію договору оренди № 1942 від 23.01.2001 р. було продовжено до 01.01.2012 р. (том 1 а.с. 41).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що цей договір є діючий, оскільки згідно пунктів 8.3., 8.8 вищезазначеного договору оренди, зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

В матеріалах справи відсутні докази надсилання заяви про припинення або зміну договору у 30-денний термін після закінчення строку його дії від жодної зі сторін договору, а отже договір оренди № 1942 від 23.01.2001 р. є продовженим з 01.01.2012 р. на той самий термін, тобто до 01.01.2013 р.

Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 договору оренди № 1942 від 23.01.2001 р. (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 15.04.2004 р. - том 1 а.с. 10-15), орендна плата за орендоване приміщення (будівлю) оплачується орендарем з 25.03.2004 р. щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця; розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується орендарем по день фактичної передачі приміщення.

Пунктом 4.6 договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату, згідно з умовами цього договору.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-527 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що прокуратурою Дзержинського району м. Харкова було проведено перевірку дотримання вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", під час якої було встановлено, що починаючи з грудня 2010 року орендар (відповідач) систематично порушував вимоги ч. 3 ст. 18, ч.ч. 1,3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п.п. 3.3, 4.6 договору оренди, внаслідок чого, станом на 01.08.2012 р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем з орендної плати в сумі 86372,62 грн. та пені в сумі 3238,62 грн., що стало підставою для звернення прокурора до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Колегія суддів не погоджується з твердженням прокурора та позивача щодо правомірності нарахування орендної плати починаючи з 01.01.2012 р. по новій Методиці розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням 12-ї сесії Харківської міської ради 6-го скликання від 23.12.2011 р. № 566/11 «Про затвердження методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропозиції її розподілу», яка набула чинності з 01.01.2012 р., виходячи з наступного.

Протягом дії договору оренди № 1942 від 23.01.2001 р. сторонами неодноразово вносились зміни у договір щодо розміру орендної плати (п. 3.2. договору). Останні зміни в договір в цій частині були внесені сторонами Додатковою угодою № 26 від 10.01.2011 р., згідно якої орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 03.10.2007 р. № 208/07 і складає з 10.12.2010 р. по 31.12.2010 р. -4800,17 грн., а за січень 2011 р. - 6763,87 грн. без урахування індексу інфляції за січень 2011 року (том 1 а.с. 40).

Додатковою угодою № 15 до договору оренди № 1942 від 23.01.2001 р. сторони внесли зміни в п. 3.5., згідно банківських реквізитів (том. 1 а.с. 29).

Згідно п. 3.6. Договору оренди № 1942 від 23.01.2001 р., розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, централізованих цін і тарифів, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 8.4. договору оренди № 1942 від 23.01.2001 р. встановлено, що зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом 20-ти днів і оформлюються додатковими угодами, які є невід'ємними частинами цього договору. Одностороння відмова від виконання договору та внесених змін не допускається.

Таким чином, колегія суддів вважає, що посилання на одностороннє внесення змін у договір оренди є неправомірним.

Докази звернення позивача до відповідача з проектом додаткової угоди до договору № 1942 від 23.01.2001 р. в матеріалах справи відсутні. В судовому порядку зміни до договору оренди № 1942 від 23.01.2001 р. про збільшення розміру орендної плати також не вносились, тому орендна плата за користування нежитловими приміщення у період з січня 2012 року по липень 2012 року повинна нараховуватись відповідно до правил, встановлених договором оренди № 1942 від 23.01.2001 р. в редакції Додаткової угоди № 26 від 10.01.2011 р.

Колегія суддів зазначає, що наданий позивачем витяг з газети № 1-2 від 05.01.2012 р. (том 1 а.с. 140), в якому міститься пропозиція для всіх орендарів нежитлових приміщень і майна комунальної власності територіальної громади м. Харкова терміново оформити додаткові угоди до договорів оренди про перерахунок орендної плати, не являється належний доказом правомірності збільшення орендної плати починаючи з 01.01.2012 р., оскільки розмір орендної плати не був погоджений з відповідачем, сторонами не було укладено додаткову угоду про збільшення розміру орендної плати з січня 2012 р.

При здійсненні розрахунку заборгованості з орендної плати не була частково врахована сплата орендної плати по платіжним дорученням (том 1 а.с. 124-135), а також по платіжному дорученню № 37 від 20.08.2012 р. в сумі 12251,00 грн. (том 2 а.с. 6). Зазначені платежі було здійснено відповідачем по реквізитам, зазначеним в Додатковій угоді № 15 до договору оренди № 1942 від 23.01.2001 р. Ненадходження сплачених відповідачем коштів до бюджету матеріалами справи не підтверджено та спростовується наданою відповідачем довідкою Дзержинського відділення Харківської філії ПАТ «Кредитпромбанк»від 05.11.2012 р.

Позивач в обґрунтування своєї позиції стверджує, що Управлінням Держказначейства з січня 2012 р. були змінені реквізити по сплаті орендної плати до міського бюджету, про що було опубліковано в газеті «Харьковские известия»(том 2 а.с. 99).

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким твердженням, оскільки сторонами не було укладено додаткову угоду про внесення змін в п. 3.5 договору щодо реквізитів по сплаті орендної плати, позивачем не надано доказів про повідомлення відповідача щодо зміни реквізитів, наданий позивачем витяг з газети «Харьковские известия», в якій було опубліковано інформацію про реквізити по сплаті орендної плати до міського бюджету, не являється належним доказом в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин та враховуючи безпідставне збільшення суми орендної плати за січень-червень 2012 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно заборгованості відповідача по орендній платі в сумі 20216,29 грн. та припинення провадження у справі по п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України на суму 12251,00 грн., сплачених відповідачем в процесі розгляду справи по платіжному дорученню № 37 від 20.08.2012 р.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 3238,62 грн., з посиланням на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, виходячи з наступного.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання повинно мало бути виконано.

Сторони встановили в п. 7.3 договору оренди № 1942 від 23.01.2001 р. відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

Таким чином, пеня підлягає нарахуванню по липень 2012 р. на суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, з врахуванням строків, коли зобов'язання мало бути виконано, враховуючи встановлений договором розмір орендної плати, та складає 1564,70 грн.

Стосовно позовних вимог про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, виселення відповідача з орендованого приміщення та повернення спірних приміщень позивачу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Обов'язок щодо своєчасної і в повному обсязі сплати орендної плати встановлений частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" .

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до вимог статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Отже, підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною.

Як було встановлено судом першої інстанції з грудня 2010 р. по липень 2012 року відповідач систематично порушував вимоги п.п. 3.3, 4.6 договору оренди відносно вчасної та у повному обсязі сплати орендних платежів, що є істотним порушенням умов договору оренди,часткова сплата відповідачем заборгованості з орендної плати не спростовує факту наявності порушення відповідачем свого зобов"язання по своєчасній сплаті орендної плати.

Посилання відповідача в апеляційні скарзі на порушення п. 5.3. договору, який передбачає право орендодавця виступати з ініціативою щодо розірвання договору оренди у разі невнесення орендарем двох орендних платежів підряд, зазначаючи що факт несплати орендарем орендної плати за два місяці підряд відсутній, не знайшли підтвердження в матеріалах справи та спростовуються актом звірки розрахунків відповідача станом на 01.08.2012 р. (том 1 а.с. 137), де відповідач показує несплату орендних платежів протягом трьох (липень-вересень 2011 р.) та п'яти (лютий-червень 2011 р.) платежів підряд та систематичне внесення орендних платежів з порушенням строків та розміру орендної плати.

Невнесення орендної плати протягом зазначених періодів є відповідно до норми ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням умов договору оренди, а саме неналежним виконанням зобов'язання зі своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Відповідно до ст. 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Таким чином, позовна вимога про дострокове розірвання договору оренди № 1942 від 23.01.2001 р. є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги про виселення відповідача зі спірних приміщень та про зобов"язання повернути їх позивачу також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

З аналізу вказаних норм та умов договорів випливає, що вимога позивача за первісним позовом про виселення із спірних приміщень відповідає встановленим законом способам захисту цивільного права, так як за своєю юридичною суттю включає вимогу про примусове виконання встановленого Законом та договорами обов"язку орендаря звільнити приміщення, а також вимогу про припинення дій, що порушують право позивача як орендодавця.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах: № 30/347 від 23.07.2009 р.; № 7/251 від 03.04.2012 р.; № 9/17-1288-2011 від 26.04.2012 р., тощо.

Отже, приймаючи до уваги обґрунтованість позовної вимоги про розірвання договору оренди № 1942 від 23.01.2001 р., на підставі якого відповідач займав спірні нежитлові приміщення, місцевий господарський суд цілком обгрунтовано визнав позовні вимоги щодо виселення відповідача з орендованого приміщення та про повернення цих приміщень позивачу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2012 р. у справі № 5023/2519/12 було прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення в частині відмови у стягненні з відповідача пені в сумі 3238,62 грн. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Заступника прокурора Дзержинського району м. Харкова в цій частині підлягає частковому задоволенню на суму 1564,70 грн.

Також, у зв'язку з тим, що судом першої інстанції в абзаці 6 резолютивної частини оскаржуваного рішення помилково зазначено невірну адресу, за якою знаходяться спірні приміщення, а саме: зазначено номер будинку «49»замість «47», колегія суддів вважає за необхідне змінити абзац 6 резолютивної частини оскаржуваного рішення та викласти його в наступній редакції:

«Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Елєн-2" (61174, м. Харків, пр. Л. Свободи, 47, п/р №26000761093 у Дзержинському відділенні ХФ ПАТ "Кредитпромбанк", код ЄДРПОУ 35246283) з орендованих за договором оренди № 1942 від 23.01.2001 р. нежитлових приміщень загальною площею 533,9 кв.м., розташованих по проспекту Людвіга Свободи, 47, у м. Харкові, літ. "А-2".

Враховуючи викладене ти керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.п. 1, 3 ст. 104, ст. 105 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Дзержинського району м. Харкова задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2012 р. у справі № 5023/2519/12 в частині: «відмовити в задоволенні позовних вимог в частині - 3238,62 грн. пені»скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елєн-2" (61174, м. Харків, пр. Л. Свободи, 47, п/р № 26000761093 у Дзержинському відділенні ХФ ПАТ "Кредитпромбанк", код ЄДРПОУ 35246283) на користь Управління комунального майна та приватизації Харківської міської (61003, м. Харків, пл. Конституції, 16, ВДК у м. Харкові 22080401, р/р №33216871600002 в УДК у Харківській області, м. Харків, МФО 851011, код ЄДРПОУ 24134490) пеню в сумі 1564,70 грн.

В іншій частині стягнення пені відмовити.

Абзаці 6 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2012 р. у справі № 5023/2519/12 змінити та викласти його в наступній редакції:

«Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Елєн-2" (61174, м. Харків, пр. Л. Свободи, 47, п/р №26000761093 у Дзержинському відділенні ХФ ПАТ "Кредитпромбанк", код ЄДРПОУ 35246283) з орендованих за договором оренди № 1942 від 23.01.2001 р. нежитлових приміщень загальною площею 533,9 кв.м., розташованих по проспекту Людвіга Свободи, 47, у м. Харкові, літ. "А-2".

В іншій частині рішення залишити без змін.

Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови підписаний 09.11.2012 р.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Пелипенко Н.М.