Ухвала

від 15.11.2012 по справі 2а-8855/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8855/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Екотехнологія»Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнологія»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Екотехнологія»товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнологія»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року Дочірнє підприємство «Екотехнологія»Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнологія»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що, на його думку, при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 5.1 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо заниження податку на прибуток на суму 199316,84 грн., та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 159462,07 грн. Вважає висновки, що викладені в акті перевірки такими, що не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками даного акта, є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Дочірнє підприємство «Екотехнологія»Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнологія» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про задоволення даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП «Екотехнологія»ТОВ «Екотехнологія»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Поліхім», ПП «Флоратекс», ТОВ «Компанія «Столичний Град», ТОВ «Консалтинг Сіті», ТОВ «Промоушин Україна», ТОВ «Промоушин Україна», ТОВ «Бікколайдер»за період з 01.09.2008 року по 01.10.2011 року.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено акт перевірки № 1473/23-10/21704194 від 14.11.2011 року, за змістом якого даною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.1 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо заниження податку на прибуток на суму 199316,84 грн. та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 159462,07 грн.

На підставі висновків зазначеного вище Акта перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 28.11.2011 року № 0010572310 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 159464,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 39867,00 грн., а всього 199331,00 грн.; № 0010582310 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 199316,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 49829,00 грн., а всього 249145,00 грн.

З висновками акта про результати позапланової виїзної документальної перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погодився та 13.01.2012 року подав первинну скаргу до ДПА у м. Києві, а 19 квітня 2012 року -повторну скаргу до ДПС України.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга -без задоволення.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить визнати їх нечинними та скасувати у судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення було прийнято відповідачем правомірно, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п. п. 6, 7 зазначеного Порядку за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом першої інстанції було встановлено, що під час проведення перевірки позивача з контролюючим органом було використано, зокрема, договори позивача із контрагентами ПП «Поліхім», ПП «Флоратекс», ТОВ «Бікколайдер»та ТОВ «Компанія «Столичний Град»; податкові та видаткові накладні по зазначених контрагентах; банківські виписки; податкова декларація з податку на додану вартість позивача за жовтень-грудень 2009 року, січень-червень 2010 року; декларації з податку на прибуток підприємств позивача за період діяльності за жовтень-грудень 2009 року, січень-червень 2010 року; додатки № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкової декларації позивача з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2009 року, січень-червень 2010 року; інформація, що міститься в базі даних АРМ «Звіт», АРМ «Аудит», АРМ «Розширений пошук у схемах, що використовуються суб'єктом господарювання з метою мінімізації об'єктів оподаткування та ухилення від сплати податків АІС «Облік», АІС «Податки», база даних ТАХ; система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України; копія вироку Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2011 року по справі №1-130/2011, що наданий листом ДПА у м. Києві від 22.07.2011 року № 9783/7/23-807.

При цьому в ході проведення даної перевірки, контролюючим органом було встановлено, що відповідно до бухгалтерського обліку ДП «Екотехнологія»ТОВ «Екотехнологія»відображено у валових витратах при взаємовідносинах з ПП «Поліхім», ПП «Флоратекс», ТОВ «Компанія «Столичний Град», ТОВ «Бікколайдер»витрати на загальну суму 797265,33 грн. Однак, за наслідками перевірки контрагентів позивача ПП «Поліхім», ПП «Флоратекс», ТОВ «Бікколайдер»та ТОВ «Компанія «Столичний Град», за результатами правовідносин із якими позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит в перевіряємому періоді, контролюючим органом було встановлено відсутність у цих контрагентів будь-яких основних засобів, що відповідно унеможливлює здійснення такої господарської діяльності, та, крім того, у даних контрагентів був відсутній запис про підтвердження відомостей на час проведення перевірки, що підтверджує факт саме тимчасової діяльності таких товариств з метою надання податкової вигоди третім особам, та уникнення від сплати податків, а також встановлено наявність направлення повідомлень про відсутність за місцезнаходженням, що відповідно не дає податковому органу змоги належним чином контролювати діяльність таких підприємств.

Крім того, до ДПІ у Печерському районі м. Києва листом ДПА у м. Києві від 22.07.2011 року № 9783/7/23-807 було надано копію вироку Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2011 року у справі № 1-130/2011, постановлено відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яким останніх визнано винними у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України щодо створення фіктивних підприємств ПП «Поліхім», ПП «Флоратекс», ТОВ «Бікколайдер»та ТОВ «Компанія «Столичний Град».

За змістом вказаного вироку суду судом встановлено, що у 2008 році у невстановленому місці ОСОБА_2, будучи представником влади, діючи всупереч інтересам служби, вступив у попередню змову з начальником відділення боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва ОСОБА_3, з метою створення мережі підприємств без наміру реалізації ними статутних завдань, для прикриття незаконної діяльності, а саме: з метою надання послуг суб'єктам господарської діяльності у переведенні безготівкових коштів у готівку, одержуючи за ці послуги відсоток від загальної суми, що буде переведено у готівкову форму. Вказані особи, усвідомлюючи, що вони не мають права займатись підприємницькою діяльністю, діючи умисно з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на створення суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, являючись працівниками правоохоронного органу, зловживаючи владою, прийняли рішення про створення суб'єктів підприємницької діяльності на ім'я своїх близьких родичів не ставлячи їх до відому щодо дійсної мети створення і придбання підприємств.

Зокрема, ОСОБА_3, реалізуючи спільний з ОСОБА_2 умисел, схилив свою дружину до придбання на її ім'я суб'єкту господарської діяльності Приватного підприємства «Поліхім»з метою прикриття в подальшому незаконної діяльності. При цьому ОСОБА_3 ввів в оману ОСОБА_4 щодо дійсної мети придбання нею вказаного підприємства.

Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_2, діючи умисно за попередньою змовою з ОСОБА_3 схилив свою дружину ОСОБА_5 до створення суб'єктів підприємницької діяльності.

ОСОБА_5, будучи не повідомленою про умисел свого чоловіка щодо діяльності майбутнього підприємства, виконуючи вказівку останнього зареєструвала на своє ім'я ТОВ «Компанія «Столичний Град»та передала чоловіку банківські реквізити та печатку підприємства.

В подальшому, у періоді з листопада 2008 року по 29 серпня 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 використовували банківські рахунки ТОВ «Компанія «Столичний Град»та інших фіктивних підприємств з метою одержання матеріальної винагороди, здійснювали організацію фінансової діяльності направленої на систематичне перерахування отриманих від підприємств-контрагентів безготівкових грошових коштів з розрахункового рахунку одного підприємства «транзитера»на рахунок іншого, під виглядом оплати за нібито поставлений товар та надані послуги, з подальшим переведенням їх у готівку, для підприємств-контрагентів.

Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що зазначені підприємства були зареєстровані без наміру здійснення підприємницької діяльності, з метою використання їх реквізитів та розрахункових рахунків для перерахування грошових коштів, які у подальшому готівкою знімалися із вказаних рахунків.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно п. 1 статті 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Отже, як підтверджується наявними матеріалами справи, метою реєстрації зазначених підприємств була їх незаконна діяльність, що відповідно не може породжувати жодних правових наслідків.

Крім того, частиною 1 статті 55 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особою, уповноваженою на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Так, в ході аналізу контролюючим органом податкової звітності контрагентів позивача було встановлено відсутність інформація про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що зазначені операції між позивачем та ПП «Поліхім», ПП «Флоратекс», ТОВ «Бікколайдер»та ТОВ «Компанія «Столичний Град»не містять у своїй суті економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.

Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Отже, наслідком діяльності ПП «Поліхім», ПП «Флоратекс», ТОВ «Бікколайдер»та ТОВ «Компанія «Столичний Град»є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Враховуючи вищевикладене, задекларовані показники ПП «Поліхім», ПП «Флоратекс», ТОВ «Бікколайдер»та ТОВ «Компанія «Столичний Град»від постачальників та покупців не спричиняють реального настання правових наслідків.

З урахуванням зазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані вище договори не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно абз. 4 п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих фондів.

Враховуючи те, що дійсність взаємовідносин між ДП «Екотехнологія»ТОВ «Екотехнологія»та ПП «Поліхім», ПП «Флоратекс», ТОВ «Бікколайдер»та ТОВ «Компанія «Столичний Град»не підтверджена доказами у справі, та керуючись вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»колегія суддів вважає правильним критичне сприйняття судом першої інстанції договорів, видаткових та податкових накладних ПП «Поліхім», ПП «Флоратекс», ТОВ «Бікколайдер»та ТОВ «Компанія «Столичний Град».

Таким чином, позивачем було порушено вимоги п.п. 5.1 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок чого занижено податок на прибуток в перевіряємому періоді на суму 199316,84 грн.

Порядок нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вимогами п. 9.1, п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну України № 88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом».

Порядок заповнення податкової накладної визначений п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165.

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року за № 2333/2037, визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку-продавця.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено фіктивність взаємовідносин між позивачем та контрагентами ПП «Поліхім», ПП «Флоратекс», ТОВ «Бікколайдер»та ТОВ «Компанія «Столичний Град»(що вчинені виключно в паперовому виді), то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позиції податкового органу про неможливість прийняття до уваги податкових накладних, виписаних від імені ПП «Поліхім», ПП «Флоратекс», ТОВ «Бікколайдер»та ТОВ «Компанія «Столичний Град».

Відповідно до положень п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 року за № 233/2037, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зважаючи на викладене вище в сукупності, та наявні у справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині правомірності висновку відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 159462,07 грн.

Підпунктом 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, несплачений ДП «Екотехнологія»ТОВ «Екотехнологія»податок на додану вартість внаслідок невірного формування податкового кредиту є дохідною частиною державного бюджету, та власністю держави, оскільки сторони таких правовідносин не могли не усвідомлювати протиправності своїх дій і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства, а відповідно прагнули настання протиправних наслідків у вигляді ненадходження сум податків до державного бюджету.

Правова позиція по даному питанню висловлена Верховним Судом України в постанові від 26 вересня 2006 року, за змістом якої правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в оглядовому листі від 06.07.2009 року № 982/13/13-09, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи зазначене вище та встановлені судом першої інстанції обставини колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про правомірність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень на підставі висновків, викладених в акті перевірки.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Екотехнологія»Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнологія»-залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2012 року -без змін .

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.