Постанова

від 13.11.2012 по справі 2а-5082/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

13 листопада 2012 року № 2а-5082/12/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Маяк-Гарант» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.12.2011 №0008812312 Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Маяк-Гарант» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (у зв'язку з реорганізацією - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.12.2011 №0008812312.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому заперечені, долученому до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0008812312 від 06 грудня 2011 року (далі -оскаржуване рішення), яким було донараховано суми основного зобов'язання та штрафних санкцій з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, підставою для винесення оскаржуваного рішення є те, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Альянс БКЦ», ТОВ «Євростеп плюс», та ТОВ «Інкомсервіс плюс»(далі разом або окремо - Контрагент/Контрагенти), оскільки господарські операції фактично не проводились, проте оформлялись документально.

Позивач не погоджується з вказаними обставинами і рішеннями, оскільки стверджує про реальний (товарний) характер операцій з Контрагентами.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб , які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частини 5,6, ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З огляду на покликання податкової служби, судом на виконання зазначених вище положень КАС України з метою встановлення всіх обставин у справі запропоновано позивачу і відповідачу надати докази на підтвердження його товарного/безтоварного характеру, витребувано документи у третіх осіб.

Проте за наслідком вказаного, суду не було надано будь-яких належних доказів з цього приводу без зазначення будь-яких поважних причин, які перешкоджають цьому, окрім тих, які наявні в матеріалах справи.

За таких умов суд вчинив всі дії, які залежать від нього для збирання всіх доказів, а тому вирішує справу на підстави наявних матеріалів.

Щодо операцій з ТОВ «Альянс БКЦ»позивач зазначає, що ним було укладено договір на технічне обслуговування та ремонт техніки № 18/7 від 01 листопада 2007. Згідно умов цього договору Контрагент здійснював технічне обслуговування та ремонт системи сигналізації та відеонагляду за адресами м. Київ пр-т Московський 8 та вул. Братська 6.

Судом зі змісту вказаного договору встановлено, що:

o до обслуговування приймається сигналізація, що знаходиться в експлуатації в справному стані. Технічний стан сигналізації визначається представниками виконавця у присутності представників замовника (п.1.2. договору);

o замовник має право викликати представника виконавця у всіх випадках несправності сигналізації, а останній зобов'язаний з'явитися не пізніше 2-х годин з моменту виклику (п.2.4. договору);

o представник виконавця при кожному відвідуванні замовника надає замовнику спеціальну карту в якій проставляється дата відвідування, час прибуття і вибуття, завіряє зазначені дані своїм підписом (п.2.6. договору);

o винагорода сплачується щомісячно(п.3.1. договору).

Враховуючи вищенаведене суд вбачає необхідним наявність у позивача документів, визначених цим договором, а саме: 1) документу, що засвідчує факт прийняття сигналізації на обслуговування в справному технічному стані, 2) наявність документально визначених засобів зв'язку для виклику виконавця з метою усунення технічних перешкод, несправностей у функціонуванні сигналізації, 3) наявність карток відвідування (оскільки згідно актів виконаних робі останні виконувались зокрема у жовтні-грудні 2008 року, січень 2009 року).

Проте вказаних документів суду не надано, що на думку суду вказує на безтоварність «операції»в цілому, оскільки, зокрема, вказує на відсутність у позивача справжнього господарського інтересу захисту своїх договірних прав та реального вчинення і виконання відповідного правочину.

Аналогічні обставини і умови, які зазначені судом вище, мають договір позивача з ТОВ «Альянс БКЦ»№ 18/8 від 01 листопада 2007 року (договори за своїм змістом є фактично однаковими). Зміст робіт по обслуговуванню технічних засобів зв'язку, прав і обов'язків сторін, підтверджують вищезазначену судом відсутність господарського інтересу в реальному виконанні вказаного правочину, оскільки жодних документів, передбачених останнім, суду не надано, а відсутність визначних сторонам засобів зв'язку створюють умови неможливості реального оперативного обслуговування інформаційного обладнання позивача в разі виникнення несправностей.

Аналогічна ситуація має місце і з договором № 28/09 від 01 грудня 2007 року. Жодного документу, передбаченого договором (п. 1.2, 2.4, 2.6) суду позивачем не надано.

Позивачем було укладено договір з ТОВ «Інкомсервіс плюс»№ 23/08 від 01.10.2008 року. Предметом вказаного договору надання замовнику виконавцем послуг з супроводження дебіторської заборгованості.

Зміст вказаних послуг визначено п.2.2. договору.

На підтвердження вказаних послуг позивачем надано суду документи: інформаційно-аналітичні довідки, документи щодо прийняття права грошової вимоги відносно ВАТ «Вінніфрут».

Вказані документи не можуть бути прийняті судом як належний доказ реальності виконаних операцій з огляду на наступне.

По-перше, договором не передбачено надання послуги супроводження дебіторської заборгованості шляхом надання інформаційно-аналітичних довідок, а з останніх не випливає у зв'язку з чим та на виконання якого договору такі були надані. Отже, вказані документи не є належними доказами. Печатки Контрагента на видаткових накладних ВАТ «Вінніфрут»не вказують суду про виконання ТОВ «Інкомсервіс плюс»послуг по договору № 23/08 від 01.10.08, як і самі долучені до матеріалів справи накладні. З наданих блок-схем суду не вбачається можливим встановити «авторство»відповідного виконавця. Оскільки жодних відомостей з останніх про їх виконавця (ТОВ «Інкомсервіс плюс») судом не вбачається, то вказані документи не є, на думку суду, не належним доказом в підтвердження «товарності»операцій.

Таким чином, судом з наданих позивачем документів не встановлено реальності операцій позивача з ТОВ «Інкомсервіс плюс», оскільки таке реальне виконання не підтверджено жодними належними доказами (і з останніх не випливає.

Також позивачем було укладено договір про надання юридичних послуг № 24/08 від 01 жовтня 2008 року з ТОВ «Євростеп плюс».

В підтвердження реального виконання договору позивачем надано суду відповідні правові висновки, які готувалися виконавцем на звернення позивача.

Суд не може прийняти такі висновки як належний документ з огляду на наступне.

Вказані висновки надавалися супровідним документом -листом виконавця. Проте самі висновки не підписані виконавцем ТОВ «Євростеп плюс». А тому такі висновки жодного відношення до справи не мають і не можуть з цих причин бути прийняті судом до уваги. Поряд з цим, оглядаючи такі висновки судом встановлено, що деякі з них не мають відношення до ТОВ «Євростеп плюс». Так з т.2 а.с. 140 судом вбачається, що такий висновок готувався юридичною фірмою «Шаблін і Костянчук», а не ТОВ «Євростеп плюс». Проаналізувавши зміст висновку щодо питання реорганізації юридичної особи (т.2 а.с. 112, а в загальному обсязі а.с. 110 -125), суд дійшов висновку, не такий не насправді відповідним юридичним висновком, а є фактично якоюсь компіляцією реферату. Оскільки заявлений план не в повному обсязі відповідає змісту «юридичного висновку». Адже наприклад п.3,4 плану не розкриті у висновку, а їх фактична кількість (5 пунктів) не відповідає заявленій кількості у плані (4 пункти). Та й взагалі наявність плану, на думку суду, не відповідає уставленій практиці надання юридичних висновків.

Висновок по питанню забезпечення способів і форм забезпечення кредиту (див. т.2 а.с. 161, в цідому а.с. 152-162) взагалі є частиною методології якоїсь фінансової установи, яка «вирвана»з загального контексту, що вказує зміст і нумерація останнього.

Аналізуючи у сукупності вказані юридичні послуги, які полягають у консультуванні позивача, в структурі якого наявний юридичний підрозділ, приймаючи до уваги зміст таких консультацій, суд не вбачає розумної господарської потреби в них позивача. Оскільки більшість таких консультацій є загальнотеоретичними «вижимками», які можуть зробити будь-яка особа з юридичною освітою. В той же час, позивач має всі можливості зробити такі самостійно. Жодних доказів в господарській потребі вказаних висновків позивачу або неможливості самостійної підготовки останніх працівниками юридичного відділу ТОВ «Маяк-Гарант»не доведено суду належними доказами. В той же час, такі висновки не підписані контрагентом, а з останніх судом не вбачається правових обставин та підстав у зв'язку з цим і на виконання яких зобов'язань такі були підготовлені. При цьому супровідний лист підписаний ТОВ «Євростеп плюс»не може бути розцінений судом як підписання висновку. Оскільки повинен бути підписаний як висновок особою яка його надала, так і лист, який вона направляє, адже такі документи є різними як по формі, так і змісту.

Таким чином, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано жодних належних доказів в обґрунтування власних доводів про товарність операції.

Додатково судом витребувано у банків інформацію по обігу коштів на рахунках Контрагентів позивача.

З обігу коштів ТОВ «Євростеп плюс»судом встановлено, що вказаною особою періодично (що фактично має систематичний характер) видаються позики своїм співробітникам на суми біля 70 тисяч гривень, видаються кошти по чеку на відрядження. Проте, в той же час, жодних витрат на оплату праці ТОВ «Євростеп плюс»не здійснює. Відсутність оплати праці, на думку суду, вказує на відсутність трудових ресурсів для виконання відповідних робіт, надання послуг.

Одночасно ТОВ «Євростеп плюс»здійснює придбання товару, наприклад м'яса у ТОВ «Ермій»(зокрема, операції 18.12.2008, ТОВ «Вальтер-трейд»30.01.2009 та інші) і жодної реалізації цього товару в подальшому не здійснює. Аналогічна ситуація і відносно інших операцій має місце, коли продається специфічний товар, який раніше не придбавався. Додатково суд бажає необхідним відзначити, що більшість видаткових операцій вказаного Контрагента полягає у видачі коштів готівкою по чекам на закупівлю товару на суми, що перевищують встановлені Національним банком України межі готівкових розрахунків суб'єктів господарювання протягом операційного дня (операції до 10 тисяч гривень) в межах власної господарської діяльності. Операції здійснюються на суми, наближені до 80 тисяч гривень та не перевищують зазначену. Іноді операції проводяться декілька разів на день, але кожного разу не перевищуючи 80 тисяч гривень, що слугувало би підставою для банку здійснити обов'язковий фінансовий моніторинг. Тобто вказані операції з урахуванням їх систематичності, незрозумілій розбивці по сумам (проведення яких відбувається в одну дату), що не перевищують межу обов'язкового фінансового моніторингу, суд не може сприйняти як нормальну і розумну господарську діяльність товариства.

Із отриманих виписок по банківських рахунках ТОВ «Євростеп плюс» судом не вбачається жодних витрат на організаційне забезпечення своєї діяльності (на утримання офісу, на оплату послуг зв'язку, придбання інструментів, засобів для надання відповідних технічних послуг (їх технічного обслуговування), виконання робіт, тощо).

Вказане в сукупності свідчить про безтоварність операцій позивача з контрагентом ТОВ «Євростеп плюс», оскільки жодних документально підтверджених витрат ТОВ «Євростеп плюс»для забезпечення здійснення власної господарської діяльності судом не встановлено, зокрема з отриманих виписок з банківських рахунків.

Аналогічна ситуація по обігу коштів на рахунку ТОВ «Інкомсервіс плюс». Жодних виплат заробітної плати товариством не здійснюється, одночасно по чеку готівкою видається працівнику товариства ОСОБА_1 (та в подальшому іншим фізичним особам) кошти на закупку товару, відрядження, з одночасним наданням постійних позик працівнику, які становлять кожного разу суми близько 80 тисяч гривень. Вказані видаткові операції є постійними та такими, що не мають по суті розумного пояснення та відношення до господарської діяльності товариства в цілому. Жодних витрат на забезпечення організації власної господарської діяльності, оплати праці немає. Здійснюється продаж товарів, попереднє придбання яких з обігу коштів, судом не вбачається. Суд не вбачає необхідним перераховувати такі операції, оскільки діяльність товариства є «унікальною», як і діяльність ТОВ «Євростеп плюс»та ТОВ «Альянс БКЦ». Вказана унікальність полягає в тому, що такі особи надають фактично будь-які послуги (монтаж кабельних ліній, ремонтів, кур'єрські, юридичні, транспортні послуги, холодної обробки металу, прибирання територій, перекладу та інш.), продають будь-який товар (починаючи від продажу обладнання для виготовлення вікон ПВХ, закінчуючи м'ясом, продуктами харчування, склом, спецодягом, металовиробами та інш.), що в звичайних умовах діяльності господарських товариств, такі об'єми (в тому числі і відносно встановлених клієнтських ресурсів) і розпорошені напрямки діяльності, в межах відносно нетривалого обсягу часу, на думку суду є не можливими.

Такі ж обставини вбачаються судом із рахунків ТОВ «Альянс БКЦ».

Наведені в сукупності вказані вище обставини дають суду підстави дійти висновку про фактичну безтоварність операцій позивача з Контрагентами, оскільки реальність таких операцій не підтверджена позивачем належними первинними документами, а діяльність виконавців за змістом операцій по їх поточних рахунках не дає підстав суду вважати її такою, що здійснювалася або могла реально бути здійснена. А тому оскаржувані рішення є обґрунтованими і правомірними.

З аналізу положень норм Закону України "Про податок на додану вартість" (№ 168/97-ВР від 03.04.1997) випливає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -7046232, та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача і довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк