Постанова

від 30.10.2012 по справі 5020-1253/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2012 р. Справа № 5020-1253/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р., Дунаєвської Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуМалого приватного підприємства "Офис" на постановувід 16.08.2012 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі№ 5020-1253/2011 господарського суду міста Севастополя за позовом Публічного акціонерного товариства "Чрноморський банк розвитку та реконструкції" доМалого приватного підприємства "Офис" третя особаОСОБА_4 прозвернення стягнення за кредитним договором на предмет іпотеки та за зустрічним позовом Малого приватного підприємства "Офис" доПублічного акціонерного товариства "Чрноморський банк розвитку та реконструкції" провизнання припиненим та таким, що не підлягає виконанню, договору поруки В судове засідання прибули представники сторін: позивачане з'явились; відповідачане з'явились; третьої особине з'явились; Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 29.10.2012 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя -Волік І.М., судді -Шевчук С.Р., Дунаєвська Н.Г.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року позивач -Публічне акціонерне товариство "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" (надалі -ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції") звернулось до господарського суду із позовною заявою до Малого приватного підприємства "Офис" (надалі -МПП "Офис", відповідач) про звернення стягнення за кредитним договором на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно - офісні приміщення (приміщення сьомого поверху з № ХХШ-1 по № ХХХШ-13) загальною площею 220,40 кв. м, що розташовані за адресою: місто Севастополь, вул. 4-та Бастіонна, 28/1, шляхом їх продажу за ціною визначеною договором між сторонами, а у випадку недосягнення такої згоди - за ціною, визначеною в експертному звіті суб'єкта оціночної діяльності з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання Банку всіх повноважень необхідних для здійснення продажу.

Відповідач - МПП "Офис" звернулось до господарського суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" про визнання припиненим та таким, що не підлягає виконанню, Договору поруки № 1301/0815-641-п від 13.04.2007.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 04.10.2011 у справі № 5020-1253/2011 (суддя Харченко І.А.), позов задоволено частково; звернуто стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 13.04.2007, укладеним між ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" та МПП "Офис", що посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 687, а саме -офісні приміщення (приміщення сьомого поверху з №ХХШ-1 по №ХХХШ-13), загальною площею 220,40 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, вартістю за погодженням сторін 2493000,00 грн.; задоволено з вартості предмета іпотеки, а саме - офісних приміщень (приміщення сьомого поверху з №ХХШ-1 по №ХХХШ-13), загальною площею 220,40 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, вартістю за погодженням сторін 2 493 000,00 грн., грошові вимоги ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" за Кредитним договором № 1301/0815-641, укладеним 13.04.2007 з ОСОБА_4 на загальну суму 4598636,00 грн., витрати по сплаті державного мита за звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.; встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки - офісних приміщень (приміщення сьомого поверху з №ХХШ-1 по №ХХХШ-13), загальною площею 220,40 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу 2493000,00 грн.; в частині позовних вимог про надання позивачу права здійснювати будь-які дії, вчинення яких необхідне для укладання договору купівлі-продажу, у тому числі отримувати у Комунальному підприємстві "Бюро технічної організації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, - відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.08.2012 (колегія суддів: Гоголь Ю.М. -головуючий, судді -Балюкова К.Г., Дмитрієв В.Є.), апеляційну скаргу МПП "Офис" задоволено частково; рішення господарського суду міста Севастополя від 04.10.2011 у справі № 5020-1253/2011 змінено, викладено його пункт 4 резолютивної частини у наступній редакції: "Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - офісних приміщень (приміщення сьомого поверху з №ХХШ-1 по №ХХХШ-13), загальною площею 220,40 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу 4319895,00 грн.; в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанцій, відповідач за первісним позовом -МПП "Офис" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.08.2012 в частині визначення способу стягнення на предмет іпотеки та скасувати постанову в частині зустрічного позову і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог. В обґрунтування скарги відповідач посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 41 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 553 -559 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4 3 , 4 7 , 32, 43 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття не законного рішення в оскаржуваній частині. В решті постанова судову апеляційної інстанції не оскаржується, з огляду цього, судовий акти перевіряється касаційною інстанцією тільки в оскаржуваній частині

Позивач за первісним позовом - ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Сторони та третя особа у судове засідання касаційної інстанції не з'явилися, про час, місце та дату розгляду справи повідомлені належним чином, а тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті без їх участі.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 13.04.2007 між Акціонерним комерційним банком "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" (Банк) та ОСОБА_4 (Позичальник), укладений Кредитний договір №1301/0815-641, за умов якого Банк відкрив Позичальнику мультивалютну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом в еквіваленті 2 000 000,00 грн. з поступовим зменшенням ліміту кредитної лінії на суму 40817,00 грн. щомісячно починаючи з квітня 2010 року, на строк до 10.04.2014; Позичальник зобов'язався сплачувати Банку за користування кредитними коштами відсотки у сумі: у гривнях - 18 % річних, у доларах США -14 % річних, у євро -13 % річних (п. п. 1.1. -1.4. Кредитного договору).

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань Позичальника, 13.04.2007 між АКБ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" (Кредитор), МПП "Офис" (Поручитель) та ОСОБА_4 (Позичальник), укладений Договір поруки № 1301/0815-641-п, за умовами якого Поручитель прийняв на себе безумовний обов'язок відповідати перед Кредитором за зобов'язаннями Позичальника по Кредитному договору № 1301/0815-641 від 13.04.2007, і в разі невиконання Позичальником прийнятих на себе зобов'язань за основним договором Поручитель та Позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, яка включає суму кредиту, відсотки за кредитом, пеню та інші платежі, передбачені основним договором (п. п. 1.1., 1.2. та 2.1. Договору поруки).

Крім цього, в забезпечення виконання умов Кредитного договору, між АКБ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" (Іпотекодержатель) та МПП "Офис" (Іпотекодавець), укладений Договір іпотеки від 13.04.2007, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстром № 687, за умовами якого в забезпечення обов'язків, прийнятих на себе Позичальником (ОСОБА_4) за Кредитним договором, № 1301/0815-641, 13.04.2007, Іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно - офісні приміщення (приміщення сьомого поверху з XXIII-1 по №ХХІІІ-13), загальною площею 220,40 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; вартість предмету іпотеки на момент укладення договору становить 2493000,00 грн. (п. п. 1.1., 1.2., 1.5. Договору іпотеки).

В подальшому Додатковими угодами до Кредитного договору вносилися зміни щодо відсоткової ставки за користування кредитом та ліміту кредитної лінії. Так, Додатковою угодою № 4 від 01.08.2008 до Кредитного договору встановлені відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 20 % річних у гривнях, 15 % річних у доларах США та 15 % річних - у євро.

Додатковою угодою № 6 від 18.11.2008 до Кредитного договору встановлений ліміт кредитної лінії в еквіваленті 345 000,00 доларів США.

Додатковою угодою № 14 від 30.07.2009 до Кредитного договору встановлений ліміт кредитної лінії з еквіваленті 435 000,00 доларів США.

З урахуванням змін внесених до Кредитного договору, зміни вносилися і до забезпечувальних договорів. Так, за умовами Додаткової угоди № 3 від 30.07.2009 до Договору поруки, Поручитель зобов'язався відповідати за зобов'язаннями Позичальника за основним Кредитним договором в еквіваленті 435000 доларів США, з урахуванням відсотків за його користування та можливих пені і штрафних санкцій у розмірах, та у випадках, передбачених основним Договором.

За умовами Договору від 05.12.2008 до Договору іпотеки також були внесені зміни щодо встановлення ліміту кредитної лінії в еквіваленті 345 000,00 доларів США, та відсотків за користування кредитом у розмірі 20 % річних у гривнях, 15 % річних у доларах США та 15 % річних - у євро. Крім цього, Договором від 27.08.2009 до Договору іпотеки, внесені зміни щодо встановлення ліміту кредитної лінії в еквіваленті 435000,00 доларів США.

Враховуючи те, що Позичальник своїх зобов'язань за Кредитним договором не виконував належним чином, станом на 09.08.2011 у нього утворилась заборгованість, яка склала 4598636 грн., в тому числі за траншем у доларах США: 347 475,08 доларів США основного боргу, 48980,87 доларів США - заборгованість за відсотками, 4 037,77 доларів США заборгованість по пені, 87 000, 00 доларів США -штраф; за траншем у євро: 25 492,62 євро основного боргу, 3 600,84 євро заборгованість за відсотками, 280,28 євро заборгованість по пені; за траншем у гривні: 386 190,00 грн. основного борі 59 488.55 грн. заборгованість за відсотками та 3 829,94 грн. заборгованості по пені.

Рішенням Апеляційного суду міста Севастополя від 30.06.2011 позов ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості задоволений частково; стягнуто с ОСОБА_4 на користь Банку кредитну заборгованість у розмірі 4598636,00 грн.

Враховуючи те, що Позичальник так і не виконала своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, Банк з посилання на пункту 5.2 Договору іпотеки, ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості за рахунок заставлено майна.

Відповідач -МПП "Офис" звертаючись до суду з зустрічним позовом до Банку про визнання припиненим та таким, що не підлягає виконанню, Договору поруки № 1301/0815-641-п від 13.04.2007, свої вимоги обґрунтував тим, що після укладення забезпечуваного договору поруки, сторонами за основним кредитним договором неодноразово збільшувалися процентні ставки без погодження таких змін з поручителем, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, що відповідно до частини 1 ст. 559 Цивільного кодексу України є підставою для визнання припиненим договору поруки.

Приймаючи рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що наявність кредитної заборгованості, яка не погашена Позичальником, відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку", дає право Кредиторові-Іпотекодержателю звернути стягнення на заставлене майно, а тому звернуто стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 13.04.2007, укладений між ППТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" та МПП "Офис"; відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку", початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації визначено у розмірі 2 493 000,00 грн., виходячи з заставної вартості предмета іпотеки на момент укладення Договору іпотеки; спосіб реалізації визначено шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження; в частині позовних вимог про надання позивачу права здійснювати будь-які дії, вчинення яких необхідне для укладання договору купівлі-продажу, у тому числі отримувати у Комунальному підприємстві "Бюро технічної організації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, - відмовлено, з посиланням на те, що такий спосіб захисту прав та законних інтересів не відповідає встановленим договором та законом способам. У задоволенні зустрічного позову про припинення зобов'язань за Договором поруки відмовлено, у зв'язку з тим, що Поручитель підписуючи Додаткову угоду № 3 до Договору поруки від 30.07.2009 погодився з усіма додатковими нарахуваннями, які встановлені основним зобов'язанням (п. 1.1. Додаткової угоди № 3).

Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу зауважив, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду (ст. 39 Закону України "Про іпотеку"), здійснюється у спосіб зазначений у відповідному рішенню суду, а саме продажу предмету іпотеки в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" або шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Аналогічні положення містяться і у пункті 5.3.1.3 Договору іпотеки.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону:

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що у пункті 1.5 Договору іпотеки від 13.04.2007 сторони погодили, що вартість Предмету іпотеки на момент укладання Договору становила 2 493 000,00 грн., про що сторонами складено Акт узгодження вартості Предмету іпотеки. Враховуючи зазначений пункт Договору іпотеки, місцевий господарський суд у рішення встановив початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації виходячи з вартості іпотеки по Договору.

При цьому судом апеляційної інстанції зауважено, що місцевим господарським судом не взято до уваги пункту 5.3.1.3 Договору іпотеки, яким сторони погодили, що реалізація Предмета іпотеки проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду (третейського суду), шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" . Початкова ціна продажу Предмету іпотеки з прилюдних торгів встановлюється за рішенням суду (третейського суду) або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо така згода не досягнута, то спеціальною організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки Предмету іпотеки. При цьому початкова ціна не може бути нижчою за вартість Предмету іпотеки, визначеної шляхом його оцінки згідно Акту узгодження вартості Предмету іпотеки укладеному сторонами та зазначеного в пункті 1.5 цього договору. А також те, що відповідач по справі не погодився з початковою ціною продажу іпотеки, про що зазначено у його відзиві на позовну заяву.

Разом з тим, відповідно до Висновку № 14 комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 07.05.2012 ринкова вартість нежитлових приміщень (Предмет іпотеки) на сьомому поверсі гостинного блоку на вул. 4-та Бастіонна, 28/1 в місті Севастополі складає 4 319 895,00 грн.

З урахуванням встановлено, апеляційний господарський суд зазначив, що при визначенні початкової вартості предмета іпотеки, необхідно виходити з дійсної ринкової вартості заставленого (іпотечного) майна на момент прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому дійшов висновку щодо необхідності змінити рішення місцевого господарського суду в частині визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки.

При цьому судом апеляційної інстанції правомірно відхилено посилання відповідача щодо виходу суду першої інстанції за межі позовних вимог, з урахування того, що позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу за ціною визначеною договором між сторонами, а у випадку недосягнення такої згоди - за ціною, визначеною в експертному звіті суб'єкта оціночної діяльності з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу, оскільки відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмету іпотеки за рішенням суду встановлюється у спосіб встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя у зв'язку з даною зміною.

Додатковою угодою № 3 до Договору поруки від 30.07.2009 сторони погодили, що Поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед Кредитором за зобов'язання, що виникають з Кредитного договору № 1301/0815-641 від 13.04.2007, та у випадках, передбачених основним договором, тобто, Поручитель (позивач за зустрічним позовом) поручився за невиконання Позичальником всіх його зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі як тих що існують, так і тих які можуть виникнути у майбутньому, тому відсутні правові підстави для припинення зобов'язань по Договору поруки.

З огляду на це, в іншій частині рішення місцевого суду судом апеляційної інстанції залишено без змін з тих же мотивів.

З урахуванням вищенаведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені відповідачем за первісним позовом у касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та/або процесуального права.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що змінюючи рішення місцевого суду та залишаючи без змін в частині зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив усі суттєві обставини даної справи, правильно встановив початкову вартість предмета іпотеки та відсутність правових підстав для припинення поруки, оскільки обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного господарського суду не спростовують; окрім того, фактично зводяться до переоцінки доказів, які були досліджені апеляційним судом, і на переоцінку яких Вищий господарський суд України в силу приписів ст. 111 7 ГПК України, не має права.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Офис" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.08.2012 у справі № 5020-1253/2011 залишити без змін.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : С.Р. Шевчук

Н.Г. Дунаєвська