Рішення

від 13.11.2012 по справі 5011-23/13357-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-23/13357-2012 13.11.12

За позовом кредитної спілки «ЗараЗ»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Флексограф»

про стягнення 4 849, 17 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: юрист Бойко Г.О. (довіреність № 147/12 від 08.11.2012 року)

відповідача: директор Годун В.А. (наказ № 1-к від від 02.20.2006 року)

представник Протасов С.В. (довіреність № б/н від 22.10.2012 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Кредитна спілка «ЗараЗ»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Флексограф» про стягнення 4 849, 17 грн., (у тому числі 2 500, 00 грн. -основного боргу, 2 200, 00 грн. -збитки, 24, 86 грн. -3 % річних та 124, 31 грн. -пеня).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2012 року порушено провадження у справі № 5011-23/13357-2012 та призначено її розгляд на 23.10.2012 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням представника Позивача розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у письмовому відзиві проти позову заперечував, зазначивши, що договір у вигляді окремого письмового документу не укладався.

Судом у відповідності з вимогами статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.11.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач надав Позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000203 від 14.12.2011 року на суму 6 000, 00 грн. для оплати за розробку фірмового стилю.

Згідно квитанції № К27/D/96 від 13.01.2012 року (копія якої знаходяться в матеріалах справи) Позивач перерахував Відповідачу грошові кошти у розмірі 2 500, 00 гривень як часткову оплату згідно рахунку № СФ-0000203 від 14.12.2011 року.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання виникають безпосередньо з закону або іншого нормативно-правового акта, акту управління господарською діяльністю, внаслідок заподіяння шкоди та з господарських договорів.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлює, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом та іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 статті 180 Господарського кодексу України також визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. У будь-якому випадку сторони зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами фактично було укладено договір підряду, а відтак - виникли відносини, які підпадають під правове регулювання статті 837 Цивільного Кодексу України.

Статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

В підтвердження виконання розробки фірмового стилю Відповідач посилається на витяги електронної роздруківки, які не можуть братись судом до уваги відповідно до вимог статей 207 та 208 Цивільного кодексу України, оскільки на них відсутні електронні підписи чи інші ідентифікуючі їх елементи, які б дозволили встановити справжність цих документів та належне виконання зобов'язань щодо розробки фірмового стилю.

У судовому засіданні з'ясовано, що оплачені Позивачем роботи не були передані та у подальшому останній не має наміру користуватися послугами Відповідача.

У зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором, Позивач 15.06.2012 року звернувся до Відповідача з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 2 500, 00 грн., яка залишилася останнім без відповіді та без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

За таких обставин, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України у зв'язку з тим, що Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, останній зобов'язаний повернути на рахунок Позивача грошові кошти у розмірі 2 500, 00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи частину другу статті 530 Цивільного кодексу України правомірним буде нарахування 3 % річних за період з 26.06.2012 року по 03.08.2012 року, тому до стягнення підлягає 3 % річних у розмірі 8, 01 грн.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача пені у сумі 124, 31 грн.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України пеня є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань. Стаття 547 Цивільного кодексу України встановлює вимоги до форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань та визначає, що правочин вчинений з недодержанням письмової форми є нікчемним.

Таким чином, нарахування пені Позивачем за відсутністю відповідної угоди між сторонами не має правового підгрунтя.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 2 200, 00 грн. збитків.

Статтею 216 та частиною другою статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

За відсутності факту нанесення збитків та за відсутності факту господарського правопорушення з боку Відповідача не може існувати причинно-наслідкового зв'язку цих подій та вини.

Встановивши в процесі розгляду справи відсутність усіх складових господарського правопорушення Відповідача, твердження про наявність якого покладено в основу позову, суд відмовив у задоволені вимоги про стягнення збитків.

Посилання Відповідача, викладені у письмовому відзиві до уваги судом не приймаються, оскільки в розумінні статті 33 Господарського процесуального кодексу України не подано належних доказів розробки фірмового стилю та прийняття їх Позивачем, зокрема, акти виконаних робіт відсутні.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені кредитною спілкою «ЗараЗ»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Флексограф» (03045, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Новопирогівська, будинок, 66, ідентифікаційний код 30606306) на користь кредитної спілки «ЗараЗ»(03039, м. Київ, вулиця В. Забіли, будинок, 5, ідентифікаційний код 37716197) 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. -основного боргу, 8 (вісім) грн. 01 коп. -3 % річних та 832 (вісімсот тридцять дві) грн. 44 коп. -витрати по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено:14.11.2012 року .

Суддя Т.Ю. Кирилюк