Постанова

від 14.11.2012 по справі 34/265

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2012 р. Справа № 34/265

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М. В., суддів Васищака І. М., Палій В. М., за участю представника відповідача С. Рощахівської (дов. від 03.01.12), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Екостандарт" на рішення господарського суду м. Києва від 6 лютого 2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2012 року у справі № 34/265 за позовом публічного акціонерного товариства "Екостандарт" до комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 395 904 грн. 21 коп.,

ВСТАНОВИВ: У листопаді 2012 року публічне акціонерне товариство "Екостандарт" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення суми боргу - 32 912 грн. 10 коп., річних - 3 333 грн. 24 коп. та індексу інфляції - 9 564 грн. 36 коп. з підстав неналежного виконання зобов'язання (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Відповідач позов визнав у частині стягнення 9 520 грн. 17 коп. індексу інфляції та 3 206 грн. 72 коп. річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 6 лютого 2012 року (суддя Р. Сташків), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2012 року, позов задоволено в частині стягнення 3 333 грн. 24 коп. річних і 7 749 грн. 96 коп. індексу інфляції; у решті позову відмовлено з мотивів безпідставності.

Публічне акціонерне товариство "Екостандарт" просить судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статті 629 Цивільного кодексу України, статей 4 2 , 4 3 , 4 7 , 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України та направити справу на новий розгляд.

Комунальне підприємство "Київпастранс" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просять відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 1 лютого 2002 року між закритим акціонерним товариством "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Екостандарт", та комунальним підприємством "Київпастранс" було укладено договір № 420492 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір). Сторони погодили, що енергопостачальна організація зобов'язується виробляти та постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення у період опалювального сезону; гарячого водопостачання - упродовж року; покупець щомісяця з 12 по 14 число самостійно отримує у енергопостачальній організації оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактури на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць і самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця; загальна сума договору складає 2 137 416 грн. 12 коп. (пункти 1.1, 1.2, 2.2, 6.4, 6.5, 6.6 договору).

Також сторони уклали додаткову угоду від 1 липня 2004 року № 1 до договору, якою погодили строк дії договору та порядок продовження на кожний наступний рік.

За період з лютого 2009 року по листопад 2011 року на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу теплової енергії на суму 786 712 грн. 78 коп., які останнім оплачено частково - 749 568 грн. 05 коп. і борг за розрахунками позивача дорівнює 32 912 грн.10 коп.

За правилами частин 6 і 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (частина 2 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Позивач здійснив розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 27 листопада 2008 року №№ 1662 і 1663, від 25 грудня 2008 року № 1780/1 та від 5 лютого 2009 року №№ 127 і 128.

Зазначені акти міської державної адміністрації були скасовані Указами Президента України від 24 грудня 2008 року № 1199/2008, від 3 лютого 2009 року № 65/2009, від 9 лютого 2009 року № 76/2009 і розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 2 березня 2009 року № 230 поновлено з 10 лютого 2009 року дію розпорядження від 31 січня 2007 року № 86 у редакції розпорядження від 18 червня 2007 року № 715.

За таких обставин господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин тарифів, затверджених цим розпорядженням і за період з лютого 2009 року по листопад 2011 року відповідач мав сплатити не 786 712 грн. 78 коп., а 741 547 грн. 35 коп.

Станом на листопад 2011 року відповідач сплатив 759 568 грн. 05 коп., а станом на грудень 2011 року - 765 568 грн. 05 коп. і господарські суди правомірно відмовили в задоволенні позову в частині стягнення боргу з мотивів його погашення.

Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.

Отже, господарські суди обґрунтовано задовольнили позов у цих частинах, здійснивши їх перерахунок.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення господарського суду м. Києва від 6 лютого 2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2012 року у справі № 34/265 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Екостандарт" без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. М. Палій