Постанова

від 22.11.2006 по справі 2/278а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/278а

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

20.11.2006 р.                                                                                       справа №2/278а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Величко  Н.Л.

суддівАлєєвої  І.В., М'ясищева  А.М.,

при секретареві судового засіданняЩетініна І.О.

за участю представників сторін:

від позивача:Чумак О.А. – за дов. № 2  від 02.11.2006р.,

від відповідача:Антощук О.С. - за дов. № 4 від 13.01.2006р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЖовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м.Маріуполь

на постанову господарського суду

Донецької області

від19.09.2006 року

по справі№2/278а

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Азовмайстер" м.Маріуполь

доЖовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м.Маріуполь

провизнання недійсним рішення

1.Стислий виклад суті постанови місцевого господарського суду

16.08.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Азовмастер” м. Маріуполь звернулось з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним рішення від 7 серпня 2006 року № 0000222240/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22665 грн. 66 коп.

Ухвалою від 16.08.2006 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Постановою від 19.09.2006р.  у справі № 2/278а  господарський суд Донецької області (суддя Ханова Р.Ф.) позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю “Азовмастер” м. Маріуполь задоволенні.

 Визнано повністю недійсним рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 7 серпня 2006 року № 0000222240/0.

  Присуджено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовмастер” м. Маріуполь  витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

          Строк розгляду справи склав 1 місяць 3 дні.

2. Підстави з яких порушено питання про перегляд постанови

Відповідач не погодився з прийнятою постановою господарського суду та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову від 19.08.2006р.  та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог  Товариству з обмеженою відповідальністю “Азовмастер” м. Маріуполь.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом постанова прийнята з  порушенням норм матеріального права.

Посилається на те, що ст.1 Закону України від 23.09.94 р. N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної ВМД) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, який засвідчує виконання робіт (послуг), експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії НБУ.

Згідно зі ст. 4 Закону порушення резидентами термінів, передбачених ст. 1 і 2 Закону, тягне за собою відповідальність у вигляді стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від суми не одержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

Пунктом 2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженими постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. N 136, яка зареєстрована в Мін'юсті України 28.05.99 р. N 338/3631, також передбачено зняття банком експортної операції резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією (або її частини - у разі здійснення обов'язкового продажу) на його поточний рахунок.

Посилається на те, що розмір виручки резидента в іноземній валюті визначається виходячи з умов договору та відображеної вартості експортованих товарів (робіт, послуг) в первинних документах, які засвідчують фактичне виконання зовнішньоекономічної операції. Тобто надходження в установлений термін валютної виручки не в повному обсязі, передбаченому в контракті, а зменшеному на суму сплаченого на митній території Російської Федерації ПДВ не звільняє резидента України від відповідальності, передбаченої ст. 4 Закону.

Вважає, що судом першої інстанції порушені вимоги ст.1,ст,4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 р. N 185/94-ВР, п. 1 ст. 9, ч. 2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. № 15-93, п.1 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" від 18,06.1994р. № 319/94, пунктів 2,3 Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами" від 25.12.1995р. №207.

3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу відповідача в якому зазначає, що ним був укладений договір виконання робіт № 340д від 04.04.2005р. з ТОВ "Щекіназот" Росія. Місце укладення договору  - Росія, п. Первомайськ, Щекінський район. При укладенні договору сторони визначились керуватись нормами права Російської Федерації, що відображено у пункті 2.1 договору.

Посилається на те, що  згідно ч.8 ст.5 Закону України від 16.04.1991р. № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність" здійснення зовнішньоекономічної діяльності за межами України підлягає регулюванню законами відповідних держав.

Згідно ст.161 Податкового кодексу Російської Федерації, російський замовник зобов"язан перерахувати на рахунок контрагента суму еквівалентну вартості виконаних робіт за вирахуванням ПДВ, який утримується із суми виплати. Цей порядок передбачає, що при реалізації робіт (послуг), місцем реалізації яких є територія Російської Федерації, платники податків –іноземні особи, які не стоять на обліку у податкових органах у якості платників податків, податкова база визначається як сума доходу від реалізації цих робіт (послуг) з урахуванням податку. При цьому російський замовник, який уклав договір, визнається податковим агентом і зобов'язаний утримати ПДВ та перерахувати на рахунок виконавця зменшену на суму утриманого ПДВ вартості послуг (робіт) по контракту.      

Зазначає, що у п.3.3 договору передбачено, що сума, яка підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок виконавця (виручка), визначається як різниця між сумою договору та сумою ПДВ, яка підлягає сплаті у бюджет Російської Федерації.  

Посилається на те, що правомірність застосування такого застереження зазначив і Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, який листом від 30.01.2002р. № 2-221/533, роз'яснює, що якщо у договорі буде визначена вартість робіт (послуг) з урахуванням ПДВ, підлягаючого сплаті у бюджет Російської Федерації, то такі дії не можуть рахуватися неправомірними.

Вважає, що дебіторська заборгованість по договору № 340Д від 04.04.2005р. відсутня у підприємства, оскільки по договору була сплачена та зарахована  сума 814389рос.руб. за відрахуванням суми ПДВ.

          Просить відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги.

         4. Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:

          Фахівцями Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя було здійснено виїзну позапланову перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства позивачем за період з 04.04.2005 року по 14.07.2006 року при проведенні розрахунків з нерезидентом ОАО “Щекиназот” (Росія), за результатами якої складений акт перевірки від 27.07.2006 року   № 1157/22-111-1/33244085 (л.с.10- 17).     

Актом перевірки встановлені порушення позивачем статті 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, що призвело до ненадходження валютної виручки від ОАО “Щекиназот” на рахунок позивача за договором № 340Д від 4 квітня 2005 року всього у сумі 146588,4 руб. РФ та порушення позивачем пункту 1 статті 9  Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, статті 1 Указу № 319/94, пунктів 2, 3 наказу № 207, що призвело до порушення позивачем строків декларування валютних цінностей, а саме ненадання декларацій про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 1 жовтня 2005 року, 1 січня 2006 року, 1 квітня 2006 року до Жовтневої міжрайонної державної інспекції м. Маріуполя, Управління Національного банку України у Донецькій області при наявності простроченої дебіторської заборгованості на звітні дати по договору № 340Д від 4 квітня 2005 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 7 серпня 2006 року прийняте рішення № 0000222240/0 про застосування  штрафних (фінансових) санкцій у розмірі  22665 грн. 66 коп. (л.с.9). на підставі статті 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями), пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року № 15-93 (з наступними змінами та доповненнями), статті 1 Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами” від 18 червня 1994 року № 319/94 (з наступними змінами), пунктів 2, 3 наказу Міністерства фінансів України “Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами” від 25 грудня 1995 року № 207 (зареєстрований Міністерством юстиції України 11 січня 1996 року за № 18/1043).

           Фактичне виконання позивачем зовнішньоекономічних операцій за контрактом підтверджується долученими до матеріалів справи рахунками від 28.06.2005р. № 1, від 01.08.2005р. № 2, від 12.09.2005р. № 4, актами виконаних робіт від 28.06.2005р. № 1, від 01.08.2005р. № 1, від 12.09.2005р. № 3, а також банківськими виписками від 29.06.2005р. у сумі 271460 рос. руб,  від 05.08.2005р. у сумі 271460 рос. руб., 16.09.2005р. у сумі 271460 рос. руб. (всього у сумі 814389рос.руб.)

Сторонами визнаються фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.

У апеляційній скарзі відповідач посилається лише на неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції.

5.Мотиви, за якими апеляційна інстанція виходила при прийнятті ухвали

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ст. 4 цього ж Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

З аналізу зазначених норм випливає, що цим законом введений контроль держави за надходженням до України валютної виручки  за експортовані товари (послуги, роботи) або отриманням товарів від нерезидентів у разі здійснення авансових платежів або виставлення векселів в інтересах постачальника та встановлені санкції за не дотримання резидентами строків розрахунків. Метою застосування санкцій є стимулювання вітчизняних суб'єктів ЗЕД до  повернення в Україну валютних цінностей.

Як вбачається з акту перевірки, об'єктом обчислення пені у вигляді виручки відповідач визначив суму податку на додану вартість, яка обчислена відповідно до податкового законодавства Російської Федерації, на території Росії і  підлягає сплаті до бюджету Російської Федерації.

Листом від 15.11.2006р. № 5283  Маріупольська філія ПриватБанку підтвердила, що по договору № 340Д від 04.04.2005р. надійшли грошові кошти у сумі  814389 рос.руб.,  а ТОВ "Азовмастер" банку були надані акти виконаних робіт на суму 960968рос.руб. Тому по закінченню встановленого законодавством строку, банком були подані відомості до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя та НБУ про недоотримання валютної виручки по договору  № 340Д від 04.04.2005р. у сумі 146588рос.руб. Також зазначає, що договір № 340Д від 04.04.2005р. не знятий Маріупольською філією ПриватБанку з валютного контролю.

Згідно договору виконаних робіт № 340 д від 04.04.2005р. він був укладений ТОВ "Азовмастер" з ТОВ "Щекіназот" Росія. Місце укладення договору  - Росія, п. Первомайськ, Щекінський район.

При укладенні договору сторони визначились керуватись нормами права Російської Федерації, що відображено у пункті 2.1 договору (л.с.22-23).

Згідно п.3.1.2 договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 01.08.2005р. до договору л.с.29) загальна сума за договором складає 814380рос.руб. без врахування 18 відсотків податку на додану вартість, та у розмірі 960 968 руб. РФ  із врахуванням 18 відсотків податку на додану вартість (л.с.28-29).  

Пунктами 3.3, 3.4 договору передбачено, що сума, яка підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок виконавця (виручка), визначається як різниця між сумою договору та сумою ПДВ, яка підлягає сплаті у бюджет Російської Федерації.  

Тобто сторони визначили, що підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок виконавця сума, яка визначається як різниця між сумою договору та сумою ПДВ, яка підлягає сплаті у бюджет Російської Федерації.  

Згідно ч.8 ст.5 Закону України від 16.04.1991р. № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність" здійснення зовнішньоекономічної діяльності за межами України підлягає регулюванню законами відповідних держав.

Згідно ст.161 Податкового кодексу Російської Федерації, російський замовник зобов'язаний перерахувати на рахунок контрагента суму еквівалентну вартості виконаних робіт за вирахуванням ПДВ, який утримується із суми виплати. Цей порядок передбачає, що при реалізації робіт (послуг), місцем реалізації яких є територія Російської Федерації, платники податків – іноземні особи, які не стоять на обліку у податкових органах у якості платників податків, податкова база визначається як сума доходу від реалізації цих робіт (послуг) з урахуванням податку. При цьому російський замовник, який уклав договір, визнається податковим агентом і зобов'язаний утримати ПДВ та перерахувати на рахунок виконавця зменшену на суму утриманого ПДВ вартості послуг (робіт) по контракту.      

За таких підстав, судова колегія вважає, що матеріалами справи підтверджується, що позивачу за договором № 340Д від 04.04.2005р. перерахована валютна виручка у повному обсязі, а саме у сумі 814389рос.руб. за відрахуванням суми ПДВ, тому у податкового органу були відсутні підстави для нарахування позивачу пені за порушення строків розрахунків в сфері ЗЕД та за порушення вимог декларування валютних цінностей.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.184,195,198,205,212, п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія , -

     У Х В А Л И Л А :

Постанову господарського суду Донецької області по справі № 2/278а від 19.09.2006р. залишити без змін, а апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя залишити без задоволення.

Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала виготовлена в повному обсязі    23.11.2006 р.

Головуючий:          Н.Л.  Величко

Судді:           І.В.  Алєєва

          А.М.  М'ясищев

          Надруковано:  4 примір.

          1 –позивачу

          1 –відповідачу

          1 –до справи

          1 –ДАГС