Постанова

від 13.11.2012 по справі 1/234/09-нр

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р. Справа № 1/234/09-НР Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. -головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Фізичної особи-підприємця Парфьонова Євгенія Анатолійовича

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 02 серпня 2012 року

у справі № 1/234/09-НР

господарського суду Миколаївської області

за позовом Приватного акціонерного товариства "Альба Україна"

до Фізичної особи-підприємця Парфьонова Євгенія Анатолійовича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерного товариства закритого типу "Джоббер-Мед"

про стягнення заборгованості у сумі 39254,93 грн.

за участю представників

позивача -Кравченко Л.О.

відповідача -Клюєва І.С.

третьої особи -не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2009 року приватне акціонерне товариство „Альба Україна" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.02.2011р.) до Фізичної особи -підприємця Парфьонова Євгена Анатолійовича про стягнення з останнього 39254,93 грн. боргу на підставі договору купівлі-продажу № 35х/01-07 від 02.01.2007р. за період з 25.09.07 р. по 05.03.09 р., а також грошових коштів на відшкодування судових витрат.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19 червня 2012 року (суддя Дубова Т.М.) у справі №1/234/09-НР відмовлено приватному акціонерному товариству "Альба Україна" у задоволенні позову.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03 серпня 2012 року (судді: Разюк Г.П., Петров М.С., Михайлов М.В.) рішення господарського суду Миколаївської області від 19.06.2012р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позов приватного акціонерного товариства "Альба Україна" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Парфьонова Євгена Анатолійовича 39254,93 грн. боргу та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Фізична особа-підприємець Парфьонов Є.А. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2012р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Миколаївської області від 19.06.2012р., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 січня 2007 року між ЗАТ „Альба" (продавець) та фізичною особою-підприємцем Парфьоновим Є.А. (покупець) укладено договір купівлі-продажу №35х/01-07, за умовами якого позивач зобов'язався передавати (поставляти) лікарські засоби та вироби медичного призначення у власність відповідача, а відповідач зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього Договору.

Товар передається за найменуванням та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних (п.п.1.1,1.2 Договору).

Постачання товару здійснюється товарними партіями. Термін поставки кожної партії товару визначається сторонами шляхом узгодження замовлення Покупця (п.2.1 Договору).

Ціна за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін Продавця та згідно з узгодженим сторонами замовленням і зазначаються у видаткових накладних. Сума Договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов Договору, і визначається шляхом складання сум товарних партій, визначених у видаткових накладних (п.п.2.4,2.5 Договору).

Відповідач проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі протягом 45 календарних днів, з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних (п.п.5.1,5.2 Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками контрагентів.

Предметом спору у даній справі є позовні вимоги приватного акціонерного товариства „Альба Україна" про стягнення з ФОП Парфьонова Є.А. боргу за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу №35х/01-07 від 02.01.2007р.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Задовольняючи позовні вимоги, суд попередньої інстанції дійшов висновку стосовно того, що ПАТ „Альба Україна" виконало свої зобов'язання за договором та додатків до нього, а саме поставило відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 914162,27 грн., що частково підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, актом звірки розрахунків між сторонами за період з 01.01.2007 р. по 22.04.2009 р., висновком судово-економічної експертизи №4905-4948 та встановлено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2012р. у цій же справі.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені висновки помилковими та не погоджується з ними з огляду на наступне.

Положеннями ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин 1-2 ст.9 цього ж закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

З огляду на зазначене, обґрунтованими є доводи заявника касаційної скарги про те, що факт здійснення сторонами господарських операцій повинен підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами. Крім того, у п. 2.3. договору №35х/01-07 від 02.01.2007р. сторони погодили, що підтвердженням виконання замовлення Продавцем є підписання видаткової накладної Покупцем під час прийому-передачі партії товару.

Тобто, необхідною умовою вирішення спору у даній справі є дослідження первинних документів -видаткових накладних, на підставі яких здійснено поставку за договором №35х/01-07. При цьому, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2010р. у цій же справі суд звертав увагу судів попередніх інстанцій на необхідність під час нового розгляду справи №1/234/09-НР дослідити первинні документи, які б засвідчували поставку продукції на відповідну суму.

Частиною 1 ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вказівки, які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд Миколаївської області встановив, що згідно акту № 1 від 21.03.2011р. про вилучення для знищення документів за період з 22.01.2007р. до 05.03.2009р. та акту № 179 від 26.01.2012р. про вилучення для знищення документів за 2008 рік, позивачем під час розгляду справи були знищені документи первинного бухгалтерського обліку та не надано суду видаткові накладні, які підтверджують поставку останнім та отримання відповідачем товару (лікарських засобів та виробів медичного призначення) у сумі 712579,54 грн. згідно умов договору за спірний період.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного та обгрунтованого висновку про те, що матеріали справи не містять документів, які б підтверджували факт поставки відповідачу товару в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 1,9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Водночас, помилковим є висновок суду попередньої інстанції стосовно того, що надані позивачем податкові накладні підтверджують вартість та кількість поставленого останнім товару на користь ФОП Парфьонова Є.А. за спірний період, оскільки відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податковими накладними є податкові документи, які одночасно відображаються у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця і як вірно зазначає відповідач у касаційній скарзі податкові накладні складаються в односторонньому порядку та не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Не знаходять свого підтвердження і посилання апеляційного господарського суду на висновки Одеського апеляційного господарського суду здійснені у цій же справі у постанові від 26.04.2012р. як на преюдиціальні факти, оскільки частиною 2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Тобто преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку (в тому числі в їх мотивувальних частинах), і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Отже, обставини встановлені у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2012р. у даній справі не є преюдиціальними у розумінні положень чинного в Україні законодавства.

Таким чином, під час прийняття рішення у справі №1/234/09-НР господарським судом Миколаївської області було повно та всебічно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, правильно застосовані норми матеріального права та не порушено норм процесуального права.

У відповідності зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

В силу вищезазначених порушень судове рішення попередньої інстанції зазначеним вимогам не відповідає. Тому постанова Одеського апеляційного господарського суду від 03 серпня 2012 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Миколаївської області від 19 червня 2012 року -залишенню без змін.

На підставі зазначеного та керуючись ст. ст. 53, 93, 106, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Парфьонова Євгена Анатолійовича задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03 серпня 2012 року скасувати.

3. Рішення господарського суду Миколаївської області від 19 червня 2012 року зі справи №1/234/09-НР залишити без змін.

4. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Альба Україна" (ідентифікаційний номер 22946976, місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд.100) на користь Фізичної особи-підприємця Парфьонова Євгена Анатолійовича (ідентифікаційний номер 2464901590, місце проживання: 54039, м. Миколаїв, вул. Урицького, буд.2) 804,75 грн. судового збору сплаченого за подання касаційної скарги.

5. Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко