Рішення

від 30.10.2012 по справі 5023/10529/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2012 р.Справа № 5023/10529/11 вх. № 10529/11

Господарський суд Харківської області у складі:

Головуючий суддя Аюпова Р.М.

судді: Бринцев О.В. , Шатерніков М.І.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

за участю: представник позивача за первісним позовом - Нудненко М.М., дов № 177 від 01.08.12 р.;;

представник відповідача за первісним позовом - Петров О.В. , дов. від 04.10.2012 року.

треті особи - не з'явились.

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Таврика", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандфліт", м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандфліт", м. Київ Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Дочірнє підприємство "Авіоніка-Харків" м. Харків; 2)Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінклер" , м. Київ; 3) Арбітражний керуючий Ніконкова І.В., м. Харків;

про звернення стягнення на предмет іпотеки

та за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандфліт», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Банк Таврика", м. Київ

про визнання припиненими зобов'язання та визнання відсутнім права

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ПАТ "Банк Таврика" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача: ТОВ "Грандфліт", в якій просить суд:

1) звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості ДП "Авіоніка -Харків" за кредитним договором від 21.09.2007 № 56-07-К у сумі 3 560 623,93 грн на нерухоме майно, яке належить ТОВ "Грандфліт" та є предметом договору іпотеки від 21.09.2007 року, а саме на нерухомість: підвал №1,І, II загальною площею 49,4 кв. м., № 2а, 3 загальною площею 35,7 кв. м., № 2, 4-7 загальною площею 68,7 кв. м., 1-го поверху № 1, II, 1-8 загальною площею 111, 4 кв. м. в нежитловій будівлі літ. "А-2"та нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-14 загальною площею 284,4 кв. м. та 3-го поверху № 1-16 загальною площею 327,9 кв. м. в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 51.

2)встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з початковою ціною, розмір якої не буде нижчим розміру звичайних ринкових цін на подібне майно на момент продажу.

3) судові витрати покласти на відповідача.

Вимоги мотивовано неналежним виконанням позичальником та відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань за кредитним договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 56-07-К від 21.09.2007 року укладеного між позивачем та ДП "Авіоніка -Харків", щодо сплати кредиту та відсотків за його користування, виконання зобов'язань якого забезпечені договором іпотеки від 21.09.2007 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.12.2011 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : 1) дочірнє підприємство "Авіоніка-Харків", м. Харків; 2) ТОВ "Сінклер" , Київ; 3) Арбітражного керуючого Ніконкову І.В. м. Харків.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 січня 2012 року прийнято до розгляду зустрічний позов ТОВ "Грандфліт" для спільного розгляду з первісним позовом, в якому просить суд:

1) визнати припиненими зобов'язання ТОВ "Грандфліт" та ПАТ "Банк "Таврика", які виникли на підставі Договору іпотеки від 21.09.07 року, що зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за № 2386 на нежитлові приміщення: підвалу № 1,1, II загальною площею 49, 4 кв. м., № 2а, 3 загальною площею 35, 7 кв. м., № 2, 4-7 загальною площею 68, 7 кв. м., 1-го поверху №1, II, 1-8 загальною площею 111, 4 кв. м. в нежитловій будівлі літ. "А-2"та нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-14 загальною площею 284, 4 кв. м. та 3-го поверху № 1-16 загальною площею 327, 9 кв. м. в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 51 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г.

2) визнати відсутнім у ПАТ "Банк "Таврика" права утримувати під обтяженнями та обмеженнями нерухоме майно ТОВ "Грандфліт" нежитлові приміщення: підвалу № 1, І, II загальною площею 49, 4 кв. м., № 2а, 3 загальною площею 35, 7 кв. м., № 2, 4-7 загальною площею 68, 7 кв. м., 1-го поверху №1, II, 1-8 загальною площею 111, 4 кв. м. в нежитловій будівлі літ. "А-2"та нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-14 загальною площею 284, 4 кв. м. та 3-го поверху № 1-16 загальною площею 327, 9 кв. м. в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 51.

3) зобов'язати ПАТ "Банк "Таврика" протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили направити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. заяву про погашення кредиту за Кредитним договором № 56-07-К від 21.09.07 року, укладеним між ДП "Авіоніка - Харків" та ПАТ "БАНК "ТАВРИКА" та договору іпотеки від 21.09.07 року, що зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за № 2386.

4) судові витрати покласти на Відповідача за зустрічним позовом.

28.08.2012р. відповідач надав клопотання про зупинення провадження у справі №5023/10529/11 до вирішення Харківським апеляційним господарським судом справи №5023/4517/11 про визнання банкрутом Дочірнього підприємства "Авіоніка - Харків".

28 серпня 2012 року представник відповідача за первісним позовом ( позивача за зустрічним позовом) надав клопотання (вх. № 13164), в якому просить суд зупинити провадження у справі. Свої вимоги мотивує тим, що у зв'язку із прийняттям господарським судом Харківської області ухвали від 08.08.2012 року по справі № 5023/4517/11 про затвердження ліквідаційного балансу та припинення діяльності ДП "Авіоніка-Харків" припинені господарські правовідносини за договором іпотеки від 21.09.2007 року. Проте, зазначена ухвала суду оскаржується в апеляційному порядку, у зв'язку із чим, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом вважає неможливим розглядати справу до вирішення справи № 5023/4517/11.

04.10.2012 р. відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) надав клопотання про призначення судової економічної експертизи, в якому просить суд призначити судову економічну експертизу та зупинити провадження у справі.

24 жовтня 2012 року представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом надав клопотання (вх. № 17430), в якому просить суд призначити у справі будівельно-технічну експертизу для визначення ринкової вартості нежитлових приміщень, які є предметом іпотеки.

У призначене судове засідання 30 жовтня 2012 року треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, не з'явились витребувані судом документи не надали, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, про час і місце розгляд усправи були повідомлені належним чином.

Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом підтримав первісний позов та заперечував проти задоволення зустрічного позову, надав письмові заперечення проти клопотання відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом про призначення судової економічної експертизи (вх. № 17670), які судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом, наполягав на задоволенні зустрічного позову, проти первісного позову заперечував повністю, а також підтримав подані клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 5023/4517/11 та про призначення судової економічної та будівельно-технінчої експертиз.

Розглянувши клопотання відповідача за первісним позовом про зупинення провадженні у справі №5023/10529/11 до вирішення по суті справи №5023/4517/11 про визнання банкрутом Дочірнього підприємства "Авіоніка-Харків", заслухавши присутніх представників учасників судового процесу, колегія суддів відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.

Зупинення провадження у справі передбачено нормою ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, згідно ч. 1 якої господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати:

а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок:

а) непідвідомчості;

б) обмеженості предметом позову;

в) неможливості розгляду тотожної справи;

г) певної черговості розгляду вимог.

Виходячи із викладеного, суду не доведено належними та допустимими доказами наявність фактичних обставин того, що розгляд даної справи можливий тільки після вирішення справи №5023/4517/11.

Таким чином, суд не знаходить правових підстав для зупинення провадження у даній справі, оскільки обставини, які б унеможливлювали розгляд даної справи до розгляду справи №5023/4517/11 про визнання банкрутом Дочірнього підприємства "Харків-Авіоніка", відсутні, а це в свою чергу свідчить про відсутність вказаної вище сукупності правових фактів, що вимагається Господарським процесуальним кодексом України для зупинення провадження по справі.

Вирішуючи клопотання відповідача про призначення у справі №5023/10529/11 судової економічної експертизи та про призначення будівельно-технічної експертизи , суд керується наступним.

Відповідно ст. 41 Господарського процесуального кодексу, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

В п. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначено, що питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. У вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) слід:

- визначитися з конкретною установою або конкретним експертом, якими проводитиметься експертиза. З цією метою господарський суд, зокрема, витребує у сторін пропозиції стосовно таких установ та/або судових експертів, у тому числі тих, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але може враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи;

- визначити об'єкти, що підлягають експертному дослідженню;

- максимально конкретно визначити питання, які мають бути роз'ясненні судовим експертом, та сформулювати їх у логічній послідовності;

- за необхідності визначити вид (підвид) судової експертизи, до компетенції якої відноситься роз'яснення відповідних питань. Якщо визначення такого виду (підвиду) саме по собі потребує спеціальних знань, його слід віднести на розсуд експертної установи (експерта);

- визначити обсяг необхідних та достатніх для експертного дослідження матеріалів;

- здійснити перевірку (огляд) матеріалів, які підлягають направленню на експертизу, з точки зору їх повноти та придатності для проведення експертизи, в тому числі з урахуванням належного відображення ознак об'єктів і зразків, а за невідповідності матеріалів цим критеріям - вжити заходів до усунення недоліків матеріалів шляхом витребування додаткових документів і матеріалів у сторін та інших осіб;

- у разі потреби забезпечити відібрання зразків, у тому числі за необхідності - з участю спеціаліста;

- у необхідних випадках розглянути можливість виклику судового експерта для уточнення питань, які ним мають бути роз'яснені, а також для перевірки матеріалів з точки зору їх повноти, достатності та придатності для проведення експертизи;

- з'ясувати усі інші обставини, пов'язані з проведенням судової експертизи.

В обґрунтування свого клопотання про призначення судової економічної експертизи відповідач за первісним позовом вказує на те, що позивачем за первісним позовом не надано жодного розрахунку відсотків, штрафних санкцій, розрахунку суми боргу по тілу кредиту, також відповідачу за первісним позовом невідомо коли третьою особою ДП «Авіоніка-Харків» здійснено останній платіж. Крім того, відповідач вказує на те, що ані позивач, ані відповідач не є експертами в галузі бухгалтерських та економічних знань, сторони не в змозі дійти згоди щодо остаточної суми боргу, яка на думку відповідача, є спірною у даній справі, та на те, що розмір відсоткової ставки змінювався додатковими угодами.

В ч. 1 ст. 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як свідчать матеріли справи, судом, відповідно до положень статті 129 Конституції України та статей 4-3,38 Господарського процесуального кодексу України створювались належні умови для дотримання принципу змагальності сторін, свободи в наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем за первісним позовом в обґрунтування своїх позовних вимог до матеріалів справи надані відповідні розрахунки сум заявлених до стягнення за заявлений період, у тому числі додаткові угоди, якими змінювалась відсоткова ставка за кредитним договором, розрахунки заборгованості і суми основного боргу і за відсотками, виписки з особового рахунку позичальника, з яких вбачаються дати здійснення позичальником відповідних платежів.

Відповідачем за первісним позовом в обґрунтування заявленого клопотання про призначення експертизи, не надані контррозрахунки заявленої до стягнення заборгованості та не зазначено, яку саме частину заявленої до стягнення суми він заперечує і з яких підстав. .

В обґрунтування призначення будівельно-технічної експертизи, відповідач за первісним позовом посилається на те, що в договорі іпотеки визначена вартість предмета іпотеки на підставі оцінки майна, яка проводилась ще 2007 році, проте, в обґрунтування цього клопотання відповідачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів, яку саме вартість, на думку третьої особи, повинна складати вартість предмету іпотеки.

До того ж, позивачем за первісним позовом, на виконання вимог суду до матеріалів справи надано звіт ринкової вартості нежитлового майна - приміщення магазину, розташованого за адресою: м. Харків, вул.. Сумська, 51 (літ. «А-2», «А-3») виконаного ТОВ АН «Схід 2007» станом на 06.09.2012 року, а відповідачем за первісним позовом не спростовано зазначений звіт.

Отже, суд не вбачає правових підстав для призначення у справі будівельно-технічної експертизи, оскільки матеріали справи не містять суперечливих даних щодо вартості предмету іпотеки.

При цьому, суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Положеннями п.3.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.11.2011р. (Із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012р.) встановлено, що під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Натомість, відповідачем за первісним позовом, в порушення положень ст. 33 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, не було надано свого проекту розрахунку суми заборгованості. Крім того, незважаючи на те, що вищевказані докази наявності заборгованості ДП «Авіоніка-Харків» перед Банком та її розміру, були надані позивачем за первісним позовом ще 31.01.2012р. , а докази проведення оцінки предмету іпотеки надані позивачем 16.10.2012 року, відповідач у своїх клопотаннях про призначення судових експертиз вказує, що відповідні докази відсутні у матеріалах справи, що надає суду підстав дійти висновку про зловживання відповідачем за первісним позовом своїми правами.

З огляду на вищевказане, суд відмовляє в задоволенні клопотань відповідача за первісним позовом про призначення судової економічної та будівельно-технічної експертиз у даній справі.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та заперечення проти них, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 21 вересня 2007 року між публічним акціонерним товариством "Банк "Таврика" (далі - позивач за первісним позовом, Банк) та дочірнім підприємством "Авіоніка-Харків" (далі - Позичальник) укладено кредитний договір №56-07-К (далі- договір кредиту), за умовами якого банк (позивач за первісним позовом) зобов'язався надати позичальнику (третій особі -1) кредит в сумі 5170000,00 грн. терміном користування з 21 вересня 2007 року до 17 вересня 2010 року включно на поповнення обігових коштів. За користування кредитом встановлено плату в розмірі 19%.

На виконання умов договору, позивачем за первісним позовом перераховано на рахунок позичальника передбачену договором суму кредиту, що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером № ЕЛ_1 від 27.09.2011 року та випискою по особовому рахунку позичальника .

Додатковою угодою № 1 від 01.05.2008 року до договору кредиту сторонами змінено процентну ставку за користування кредитом до 21% річних.

Додатковою угодою № 2 від 30.10.2008 року до договору кредиту встановлено відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 23% річних.

Згідно п.1 додаткової угоди № 4 від 23 жовтня 2009 року до кредитного договору дію кредитного договору подовжено до 17 лютого 2012 року.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору кредиту , позичальник здійснює повернення кредиту на позичковий рахунок № 206393013379 (980), МФО 300788, відповідно з Графіком, що визначений Додатком № ї до Кредитного договору. Нарахування процентів починається з дня перерахування кредиту з позичкового рахунку і закінчується датою зарахування кредиту на позичковий рахунок, причому день видачі кредиту та його повернення вважаються одним днем. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно, за період з 25 числа попереднього місяця по 24 числа поточного місяця, а в останній місяць строку користування кредиту - до дня погашення заборгованості за кредитом.

Проте, позичальник порушив умови договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування. Станом на 11.07.2011 року загальна заборгованість ДП «АВІОНІКА - ХАРКІВ» за договором кредиту становить 3 643 397,18 грн. і складається з: - простроченої заборгованості по кредиту - 1 300 000,00 грн.; строкова заборгованість по кредиту - 1 770 000,00 грн.;строчена заборгованість по процентах - 416 538,06 грн.; строкова заборгованість по процентах - 77 380,82 грн.; заборгованість по сплаті пені по простроченому кредиту - 58 436,13 грн.; заборгованість по сплаті пені по простроченим процентам - 21 042,17 грн. Заборгованість в сумі 3560623,93 грн. визнана позичальником ліквідатором ДП «Авіоніка-Харків» Ніконковою І.В. в повідомленні про визнання кредиторських вимог від 07.10.2010 року № 51/10.

На даний час вказана сума кредиту позичальником позивачеві не повернута, що підтверджується наявними у справі доказами та не спростовано сторонами у справі.

Згідно п.5.1 договору кредиту, забезпеченням своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливої неустойки, що витікає з цього договору, є іпотека нерухомості майнового поручителя товариства з обмеженою відповідальністю "Сінклер", загальною площею 877,5 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська,51, в літ."А-2"та в літ."А-3".

21 вересня 2007 року, з метою забезпечення повного і своєчасного виконання позичальником боргових зобов'язань дочірнього підприємства "Авіоніка-Харків" по договору про надання відкличної лінії № 56-07 від 21.09.2007 року зі всіма змінами та доповненнями до нього за кредитним договором, між товариством з обмеженою відповідальністю "Сінклер" та публічним акціонерним товариством "Банк "Таврика" укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, ТОВ "Сінклер" є іпотекодавцем, майновим поручителем за кредитним договором № 56-07-К від 21 вересня 2007 року, укладеним між ДП "Авіоніка-Харків" та ПАТ "Банк "Таврика", що зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за № 2386.

Пунктом 3.1. договору іпотеки передбачено що предметом іпотеки є нежитлові приміщення підвалу № 1,1, II загальною площею 49, 4 кв. м., № 2а, 3 загальною площею 35, 7 кв. м., № 2, 4-7 загальною площею 68, 7 кв. м., 1-й поверх №1, II, 1-8 загальною площею 111, 4 кв. м. в нежитловій будівлі літ. "А-2"та нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-14 загальною площею 284, 4 кв. м. та 3-го поверху №1-16 загальною площею 327, 9 кв.м. в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 51, які належать іпотекодавцю на підставі свідоцтва права власності САВ № 360879, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради 19.06.2007 р.

Іпотечним договором передбачено, що основний договір це кредитний договір №56-07-К від 21 вересня 2007 року, укладений між ДП "Авіоніка-Харків" та публічним акціонерним товариством "Банк "Таврика" з усіма змінами та доповненнями до нього, в забезпечення повного і своєчасного виконання зобов'язань за яким укладається цей договір.

Згідно застереження 1 ст.2 іпотечного договору сторони підтверджують, що вони вичерпно ознайомлені зі змістом кредитного договору, та будь-яке посилання в тексті цього договору на окремі положення Кредитного договору та на нього в цілому є достатнім для виконання відповідних положень Кредитного договору в іпотечний договір шляхом посилання.

23 вересня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Сінклер" та товариством з обмеженою відповідальністю "Грандфліт" укладено договір купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2011р. у справі №6/46С, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, визнано дійсним та укладеним договір купівлі-продажу (сторонами якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Сінклер" та товариство з обмеженою відповідальністю "Грандфліт") нежитлових приміщень: підвалу № 1,1, II загальною площею 49, 4 кв. м., № 2а, 3 загальною площею 35, 7 кв. м., № 2, 4-7 загальною площею 68, 7 кв. м., 1-й поверх №1, II, 1-8 загальною площею 111, 4 кв. м. в нежитловій будівлі літ. "А-2"та нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-14 загальною площею 284, 4 кв. м. та 3-го поверху №1-16 загальною площею 327, 9 кв. м. в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 51, відповідно до умов якого, новим власником зазначених приміщень є товариство з обмеженою відповідальністю "Грандфліт". 15 грудня 2010 року комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" проведено державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Грандфліт" на зазначені вище приміщення.

Як свідчать матеріали справи, у квітні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Грандфліт" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Таврика" про визнання недійсним договору іпотеки від 21 вересня 2007 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2011 року у справі №51/116-5023/7147/11 позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір іпотеки від 21 вересня 2007 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Сінклер" та публічним акціонерним товариством "Банк "Таврика", зобов'язано публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика" усунути перешкоди у здійсненні права власності товариства з обмеженою відповідальності "Грандфліт" на нежитлові приміщення (підвал № 1,1, II загальною площею 49, 4 кв. м, № 2а, 3 загальною площею 35, 7 кв. м, № 2, 4-7 загальною площею 68, 7 кв. м, 1-й поверх №1, II, 1-8 загальною 111,4 кв. м в нежитловій будівлі літ. "А-2"та нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-14 загальною площею 284, 4 кв. м та 3-го поверху №1-16 загальною площею 327, 9 кв. м в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: м.Харків, вул. Сумська, буд. 51). Скасовано запис № 5702975 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про заборону відчуження нежитлових приміщень: підвалу № 1, І, II загальною площею 49, 4 кв. м, № 2а, 3 загальною площею 35, 7 кв. м, № 2, 4-7 загальною площею 68, 7 кв. м, 1-ого поверху №1, II, 1-8 загальною площею 111,4 кв. м в нежитловій будівлі літ. "А-2" та нежитлові приміщення 2-го поверху № 1 -14 загальною площею 284, 4 кв. м та 3-го поверху № 1-16 загальною площею 327, 9 кв. м в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 51, що 21.09.2007р. був внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 21.09.2007 р. укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Сінклер" та публічним акціонерним товариством "БАНК "ТАВРИКА". Скасовано запис № 570585 в Державному реєстрі іпотек про обтяження нежитлових приміщень підвалу №1,1, II загальною площею 49, 4 кв. м, № 2а, З загальною площею 35, 7 кв. м, № 2, 4-7 загальною площею 68, 7 кв. м, 1-ого поверху №1, II, 1-8 загальною площею 111, 4 кв. м в нежитловій будівлі літ. "А-2"та нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-14 загальною площею 284, 4 кв. м та 3-го поверху № 1-16 загальною площею 327, 9 кв. м в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 51 та стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Сінклер" та публічного акціонерного товариства "БАНК "ТАВРИКА" на користь товариства з обмеженою відповідальності "Грандфліт" державне мито в розмірі 170,00 грн. та витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2011 року у справі №5023/7147/11 рішення господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2011 року зі справи №51/116-5023/7147/11 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Грандфліт" в позові повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2012р. у справі №51/116-5023/7147/11 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2011 року у справі №51/116-5023/7147/11 залишено без змін.

Посилаючись на наявність заборгованості ДП «Авіоніка-Харків» за кредитним договором, позивач звернувся за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки -нежитлових приміщень, власником яких є ТОВ «Грандфліт».

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 у справі N 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з частиною другою статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосуваннями судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За користування кредитом сторонами договору кредиту були встановлені проценти у розмірі 23 процентів річних.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем за первісним позовом та третьою особою -1, позичальник систематично порушував умови договору щодо сплати кредиту та відсотків за користування кредитом, внаслідок чого, у позичальника станом на 11.07.2011 року утворилась заборгованість з простроченої заборгованості по кредиту - 1 300 000,00 грн.; строкової заборгованості по кредиту - 1 770 000,00 грн.;строкової заборгованості по процентах - 416 538,06 грн.; строкової заборгованості по процентах - 77 380,82 грн.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач за первісним позовом та третя особа-1 не надали суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості за кредитним договором № 56-07-К від 21.09.2007 року та додаткових угод до нього та не надали документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість нарахування позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом заборгованості з простроченої заборгованості по кредиту - 1300000,00 грн.; строкової заборгованості по кредиту - 1770000,00 грн.; строкової заборгованості по процентах - 416538,06 грн.; строкової заборгованості по процентах - 77380,82 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 6.2 кредитного договору за несвоєчасне погашення заборгованості з наданого кредиту, процентів, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період невиконання зобов'язань за договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення повернення кредитних коштів та прострочення сплати відсотків за користування кредитом, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка станом на 11.07.2011 року склала по простроченому кредиту - 58 436,13 грн. та заборгованість по сплаті пені по простроченим процентам - 21 042,17 грн.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені у сумі 79478,30 грн.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про порушення позичальником строків повернення кредиту та сплати процентів за договором кредиту. Матеріали справи свідчать, що станом на 11.07.2011 року загальна заборгованість ДП «Авіоніка - Харків» за договором кредиту становить 3 643 397,18 грн. і складається з: - простроченої заборгованості по кредиту - 1 300 000,00 грн.; строкова заборгованість по кредиту - 1 770 000,00 грн.;строчена заборгованість по процентах - 416 538,06 грн.; строкова заборгованість по процентах - 77 380,82 грн.; заборгованість по сплаті пені по простроченому кредиту - 58 436,13 грн.; заборгованість по сплаті пені по простроченим процентам - 21 042,17 грн. Цей факт підтверджується наявними у справі доказами, у тому числі розрахунками заборгованості, повідомленням ліквідатора ДП «Авіоніка-Харків» Ніконкової І.В. від 07.10.2010 року № 51/10.про визнання заборгованість в сумі 3560623,93 грн. . Так, зокрема, ані позичальником ані відповідачем в порушення вимог суду та всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суду не надано доказів повного або часткового виконання зобов'язань позичальника за договором кредиту.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. З Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Порушення умов кредитного договору № 56-07-к від 21.09.2007 року. приводить до наслідків, котрі передбачені цим договором, а також до наслідків, визначених договором іпотеки від 21.09.2007 року. Пунктами 6.1, 6.2 договору . останнього, зокрема, визначено, що іпотекодержатель може задовольнити всі боргові зобов'язання не сплачені позичальником за кредитним договором у разі несплати позичальником іпотекодержателю будь-якої суми у таком розмірір, у такій валюті, у такий строк і в таком пордку, як встановлено в кредитному договорі..

Згідно до ст. 33 ч. 1 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку ", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Судом встановлено та не спростовано сторонами у судовому засіданні, що станом на 11.07.2011 року загальна сума заборгованості за кредитним договором № 56-07К від 21.09.2007 року перед кредитором - ПАТ "Банк Тавріка" (позивачем за первісним позовом) складає 3643397,18 грн.

Відповідно до умов іпотечного договору, на забезпечення зобов'язань за договором кредиту, відповідач (Іпотекодавець) передав в іпотеку позивачу за первісним позовом (Іпотекодержателю) наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення підвалу № 1,1, II загальною площею 49, 4 кв. м., № 2а, 3 загальною площею 35, 7 кв. м., № 2, 4-7 загальною площею 68, 7 кв. м., 1-й поверх №1, II, 1-8 загальною площею 111, 4 кв. м. в нежитловій будівлі літ. "А-2"та нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-14 загальною площею 284, 4 кв. м. та 3-го поверху №1-16 загальною площею 327, 9 кв.м. в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 51, які належать іпотекодавцю на підставі свідоцтва права власності САВ № 360879, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради 19.06.2007 р.

Частина 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлює, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється і тому числі на підставі рішення суду.

Стаття 590 Цивільного кодексу України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є способом виконання присудженого боргу, а тому така заява розглядається у межах справи про присудження боргу.

Частиною 1 статті 594 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат або інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

З аналізу статей 596, 597 Цивільного кодексу України вбачається, що притримання речі, як спосіб забезпечення зобов'язання кредитором, передбачає задоволення його вимог за рахунок речі, що притримується, у тому ж порядку, як і реалізація предмета застави, яка врегульована ст. 591 Цивільного кодексу України. Вказаною правовою нормою також передбачено реалізація шляхом продажу з публічних торгів чи іншим передбаченим договором або законом способом предмету застави, на який звернене стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку" предмет застави, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення, може бути реалізований іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві, зокрема, шляхом застосування процедури продажу предмету застави, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

В зв'язку з невиконанням забезпечених іпотекою зобов'язань відповідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку " та п. 6.1, 6.2 іпотечного договору банк (позивач), як іпотекодержатель, має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами у судових засіданнях, позивачем за первісним позовом, відповідно до положень статей 33, 35 Закону України "Про іпотеку", в зв'язку з порушенням боржником основних зобов'язань, було надіслано на адресу іпотекодавця та боржника письмове повідомлення від 13.10.2011 року № 23/3351/1, в якому позивач за первісним позовом повідомив про порушення позичальником - ДП «Авіоніка - Харків» своїх зобов'язань за кредитним договором та повідомив, про необхідність виконати зобов'язання зі сплати заборгованості за кредитними та іпотечним договором, а також погасити усі штрафні санкції. Окрім цього, позивач за первісним позовом повідомив, що у разі незадоволення цих вимог він розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" (в редакції Закону, який діяв на дату пред'явлення вимоги), у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Таким чином, суд дійшов висновку про, те що позивачем за первісним позовом було дотримано вимог ч.1 ст. 35 Закону Украйни "Про іпотеку".

Такі обставини свідчать про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, суд знаходить правомірними та обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, котрий перебуває у власності відповідача, хоча останній і не укладав безпосередньо відповідний договір іпотеки. Так, матеріалами справи встановлено, що відповідач за первісним позовом набув це майно обтяжене іпотекою, а відтак набрав статусу іпотекодавця в силу положень Закону.

Цей висновок суду ґрунтується на положеннях ч.ч.1, 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" згідно яких у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Також такий висновок відповідає засадам розумності, добросовісності та справедливості цивільного права (п.6 ст.3 ЦК України). Адже в протилежному випадку це означало б, що порушення умов договору та приписів імперативних норм права шляхом продажу предмету іпотеки не тільки не є правопорушенням, а ще й звільняє від цивільних обов'язків, котрі виникли на підставі відповідного кредитного договору.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Керуючись статтею 33 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - суд вважає вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

У статті 41 Закону України "Про іпотеку" передбачається, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Організація продажу предмета іпотеки покладається на спеціалізовані організації, які залучаються на конкурсній основі органами державної виконавчої служби. Право вибору спеціалізованої організації належить іпотекодержателю.

Частиною 1 статті 39 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Згідно звіту про вартість майна, які є предметом іпотеки, виконаного ТОВ АН "Схід-2007" 06.09.2012 року, вартість предмету іпотеки складає 8220240,00 грн.

При цьому, суд враховує, що відомості, відображені у зазначеному звіті не спростовані відповідачем за первісним позовом, тому є належними на допустимими доказами для відображенні при вирішені даного спору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.

Розглянувши зустрічний позов, колегія суддів зазначає наступне.

В зустрічному позові ТОВ «Грандфліт» просить суд :

- Визнати припиненими зобов'язання ТОВ "Грандфліт" та ПАТ "Банк "Таврика", які виникли на підставі Договору іпотеки від 21.09.07 року, що зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за № 2386 на нежитлові приміщення: підвалу № 1,1, II загальною площею 49, 4 кв. м., № 2а, 3 загальною площею 35, 7 кв. м., № 2, 4-7 загальною площею 68, 7 кв. м., 1-го поверху №1, II, 1-8 загальною площею 111, 4 кв. м. в нежитловій будівлі літ. "А-2"та нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-14 загальною площею 284, 4 кв. м. та 3-го поверху № 1-16 загальною площею 327, 9 кв. м. в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 51 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г.

- Визнати відсутнім у ПАТ "Банк "Таврика" права утримувати під обтяженнями та обмеженнями нерухоме майно ТОВ "Грандфліт" нежитлові приміщення: підвалу № 1, І, II загальною площею 49, 4 кв. м., № 2а, 3 загальною площею 35, 7 кв. м., № 2, 4-7 загальною площею 68, 7 кв. м., 1-го поверху №1, II, 1-8 загальною площею 111, 4 кв. м. в нежитловій будівлі літ. "А-2"та нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-14 загальною площею 284, 4 кв. м. та 3-го поверху № 1-16 загальною площею 327, 9 кв. м. в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 51.

- Зобов'язати ПАТ "Банк "Таврика" протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили направити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. заяву про погашення кредиту за Кредитним договором № 56-07-К від 21.09.07 року, укладеним між ДП "Авіоніка - Харків" та ПАТ "БАНК "ТАВРИКА" та договору іпотеки від 21.09.07 року, що зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за № 2386.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог, позивач за зустрічним позовом посилається на зміну додатковою угодою № 4 від 23.10.2009 року основного зобов'язання за кредитним договором без згоди поручителя, а тому на думку позивача за зустрічним позовом, правовідносини за договором іпотеки від 21.09.2007 року припинились з моменту укладання додаткової угоди № 4 до кредитного договору, тобто з 23.10.2009 року. Крім того позивач за зустрічним позовом посилається на ліквідацію позичальника - ДП «Авіоніка -Харків» та припинення його діяльності, у зв'язку із чим, на думку позивача за зустрічним позовом в силу ст.. 609 Цивільного кодексу України та ст.. 17 Закону України «про іпотеку» зобов'язання позивача за зустрічним позовом перед відповідачем за зустрічним позовом є припиненими.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандфліт» (позивач за зустрічним позовом) звертався до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» про припинення господарських правовідносин за іпотечним договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.2012р. у справі №33/329 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Грандфліт" у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" про припинення господарських правовідносин за іпотечним договором №2386 від 21.09.2007, укладеного між ТОВ "Грандфліт" та ТОВ "Сінклер".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012р. вказане рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги позивача задоволені, визнано припиненими господарські правовідносини між позивачем та відповідачем за договором іпотеки №2386 від 21.09.2007р.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2012р. у справі №33/239 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2012 у справі №33/239 скасовано і справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В обґрунтування вимог зустрічного позову відповідач зокрема вказує на те, що з ліквідацією боржника - ДП «Авіоніка-Харків» зобов'язання за кредитним договором припинились, наслідком чого, в свою чергу, є припинення зобов'язань і за спірним договором іпотеки як похідним від основного зобов'язання

Вказані твердження не можуть бути прийняті судом як належне обґрунтування вимог зустрічного позову, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось вище, рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2011р. у справі №6/46С, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, визнано дійсним та укладеним договір купівлі-продажу (сторонами якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Сінклер" та товариство з обмеженою відповідальністю "Грандфліт") нежитлових приміщень: підвалу № 1,1, II загальною площею 49, 4 кв. м., № 2а, 3 загальною площею 35, 7 кв. м., № 2, 4-7 загальною площею 68, 7 кв. м., 1-й поверх №1, II, 1-8 загальною площею 111, 4 кв. м. в нежитловій будівлі літ. "А-2"та нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-14 загальною площею 284, 4 кв. м. та 3-го поверху №1-16 загальною площею 327, 9 кв. м. в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 51, відповідно до умов якого, новим власником зазначених приміщень є товариство з обмеженою відповідальністю "Грандфліт". 15 грудня 2010 року комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" проведено державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандфліт" на зазначені вище приміщення.

Таким чином, в силу положень ст.. 23 Закону України «Про іпотеку». ТОВ «Грандфліт» (позивач за зустрічним позовом) набув статусу іпотекодавця.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено майнового поручителя як особу, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (ст. 11 цього Закону).

За змістом частини 1 ст. 583 ЦК України, заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

За приписами статті 17 Закону України «Про іпотеку» підставою припинення іпотеки є:

припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

визнання іпотечного договору недійсним;

знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

з інших підстав, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, майновий поручитель за іпотечним договором несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання як солідарний боржник, якщо договором іпотеки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, а іпотекодержатель як кредитор має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, при цьому у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед іпотекодержателем.

Матеріалами справи встановлено що ДП «Авіоніка -Харків та ТОВ "Грандфліт" несуть відповідальність за виконання зобов'язань за кредитним договором як солідарні боржники, при цьому ТОВ "Грандфліт" (позивач за зустрічним позовом) як майновий поручитель несе відповідальність виключно у межах предмета іпотеки, а ПАТ "Банк "Таврика" має право вимагати оплату за кредитним договором частково або в повному обсязі як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, при цьому вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя боржника.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Частиною 2 ст. 543 ЦК України встановлено, що солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи, що судом встановлено, що обов'язок по сплаті кредиту, процентів за його користування, а також пені за кредитним договором № 56-07-К від 21.09.2007 року не виконаний, колегія суддів дійшла висновку, що зобов'язання зі сплати заборгованості за кредитним договором у ТОВ «Грандфліт» не припинено, а отже не припинено і зобов'язання ТОВ "Грандфліт» (позивача за зустрічним позовом) перед ПАТ "Банк "Таврика", які виникли на підставі Договору іпотеки від 21.09.07 року, що є підставою для відмови в задоволенні первісного позову з підстав ліквідації основного боржника.

Колегія суддів враховує, що така правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 20 квітня 2011 року у справі № 10/1946.

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову з підстав ліквідації позичальника, колегія суддів бере до уваги той факт, що посилання позивача за зустрічним позовом на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.08.2012 року по справі № 5023/4517/11, якою ліквідовано юридичну особу - Дочірнє підприємство "Авіоніка - Харків" є безпідставним, оскільки постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2012 року вказану ухвалу господарського суду Харківської області від 08.08.2012 року скасовано, справу передано до господарського суду Харківської області для розгляд на стадію ліквідаційної процедури.

Таким чином, на даний час позичальник - Дочірнє підприємство "Авіоніка - Харків" не є ліквідованим, ліквідаційна процедура триває.

З огляду на вищевказане, підстав для задоволення зустрічних позовних вимог в частині визнання іпотечного договору припиненим, з підстав ліквідації третьої особи - ДП «Авіоніка-Харків», немає.

Щодо вимог позивача про визнання іпотечного договору припиненим, з підстав зміни додатковою угодою № 4 від 23.10.2009 року основного зобов'язання за кредитним договором без згоди поручителя, а саме, збільшено строки повернення кредиту. колегія суддів зазначає наступне.

Додатковою угодою № 4 від 23 жовтня 2009 року до кредитного договору № 56-07-К продовжено строк дії кредитного договору до 17 лютого 2012 року , та встановлено одноразову комісію в розмірі 22100,00 грн. за внесення змін до договору в частині збільшення строку кредитування.

Зі змісту статті 575 Цивільного кодексу України вбачається, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням, яке виникає за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Отже, правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. На відносини з права застави не поширюються норми статті 559 Цивільного кодексу України щодо припинення поруки, оскільки іпотека за правовою природою є заставою, та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) глави 49 Цивільного кодексу України та спеціальним законом.

Статтею 575 Цивільного кодексу України іпотека прямо визначена окремим видом застави.

Підстави припинення права застави визначені статтею 593 ЦК України, а щодо іпотеки, як її окремого виду, також і статтею 17 Закону України «Про іпотеку», серед яких не наведено посилань на зміну зобов'язання, що призводило б до збільшення обсягу відповідальності іпотекодавця.

Оскільки підстави припинення іпотеки, як окремого виду забезпечення виконання зобов'язання, безпосередньо врегульовані окремими нормами цивільного закону, суд не може вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язання незалежно від ступеня їх подібності в суті відносин чи найменуванні сторін.

Крім того, сприйняття положення частини першої статті 583 ЦК України про те, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель), як підстави для застосування статті 559 ЦК України, суперечить змісту статті 8 ЦК України щодо аналогії закону. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 16 жовтня 2012 року про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 7 березня 2012 року у справі № 5023/6981/11.

Колегія суддів критично оцінює посилання позивача за зустрічним позовом на Постанову Вищого господарського суду України від 31.01.2012 року у справі № 51/116-5023/7147/11 оскільки позивач за зустрічним позовом помилково надає преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи, ототожнивши факти, встановлені судом, з їх юридичною оцінкою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання припиненими зобов'язань, що виникають з договору іпотеки від 21.09.2007р., як необґрунтованих, не підтверджених матеріалами справи та заявлених безпідставно.

Враховуючи, що решта позовних вимог у даній справі є похідними від вимог про визнання іпотечного договору припиненим, та те, що суд відмовив в задоволенні цих вимог, суд також відмовляє в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання припиненими зобов'язань, що виникають з договору від 21.09.2007р., що зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за № 2386 на нежитлові приміщення: підвалу № 1,1, II загальною площею 49, 4 кв. м., № 2а, 3 загальною площею 35, 7 кв. м., № 2, 4-7 загальною площею 68, 7 кв. м., 1-го поверху №1, II, 1-8 загальною площею 111, 4 кв. м. в нежитловій будівлі літ. "А-2" та нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-14 загальною площею 284, 4 кв. м. та 3-го поверху № 1-16 загальною площею 327, 9 кв. м. в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 51 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г..

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України. Таким чином стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 56460,00грн. (згідно Закону України «Про судовий збір» - максимальний розмір за вимоги майнового характеру), судові витрати за зустрічним позовом покладаються на відповідача.

На підставі ст. ст. 6, 8, 13, 19, 124, 129, 142 Конституції України, статтями 11, 14, 15, 16, 20, 609 Цивільного кодексу України, статтей 20, 205 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 75, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов Публічного акціонерного товариства "Банк Таврика" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандфліт" про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити повністю.

Звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості ДП "Авіоніка -Харків" за кредитним договором від 21.09.2007 № 56-07-К у сумі 3 560 623,93 грн на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Грандфліт" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2 Б, офіс 3, код ЄДРПОУ 37147250, п/р №2600131009940 в АБ «Діамант», м. Київ, МФО 320854) та є предметом договору іпотеки від 21.09.2007 року, а саме на нерухомість: підвал №1, І, II загальною площею 49,4 кв. м., № 2а, 3 загальною площею 35,7 кв. м., № 2, 4-7 загальною площею 68,7 кв. м., 1-го поверху № 1, II, 1-8 загальною площею 111, 4 кв. м. в нежитловій будівлі літ. "А-2"та нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-14 загальною площею 284,4 кв. м. та 3-го поверху № 1-16 загальною площею 327,9 кв. м. в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 51.

Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з початковою ціною продажу 8220240,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандфліт" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2 Б, офіс 3, код ЄДРПОУ 37147250, п/р №2600131009940 в АБ «Діамант», м. Київ, МФО 320854) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 92-94, код ЄДРПОУ 19454139, к/р 32006194901 в ГУ НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 300788) 56460,00грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 05.11.2012 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Аюпова Р.М. Бринцев О.В. Шатерніков М.І.