Постанова

від 27.01.2014 по справі 5023/10529/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 21» січня 2014 р. Справа №5023/10529/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Шевель О.В.,

при секретарі Фільшиній Н.І.,

за участю представників:

позивача за первісним позовом - Єрьоміна О.Ю., за довіреністю №355 від 08.01.2014 року;

відповідача за первісним позовом - Насвіщук Л.А., за довіреністю б/н від 13.01.2014 року;

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандфліт», м.Київ (вх.№3646Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 30.10.2012 року по справі №5023/10529/11,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандфліт», м.Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Дочірнє підприємство «Авіоніка - Харків», м.Харків,

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінклер», м.Київ,

3. Арбітражний керуючий Ніконкова І.В., м.Харків,

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандфліт», м.Київ,

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», м.Київ,

про визнання припиненим зобов'язання та визнання відсутнім права, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.10.2012 року по справі №5023/10529/11 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., суддя Бринцев О.В., суддя Шатерніков М.І.) первісний позов ПАТ «Банк «Таврика» до ТОВ «Грандфліт» про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено повністю.

Звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості ДП «Авіоніка -Харків» за кредитним договором від 21.09.2007 року №56-07-К у сумі 3560623,93 грн. на нерухоме майно, яке належить ТОВ «Грандфліт» (01034, м.Київ, вул.Ярославів Вал, 13/2 Б, офіс 3, код ЄДРПОУ 37147250, п/р №2600131009940 в АБ «Діамант», м.Київ, МФО 320854) та є предметом договору іпотеки від 21.09.2007 року, а саме на нерухомість: підвал №1, І, II загальною площею 49,4 кв.м., №2а, 3 загальною площею 35,7 кв.м., №2, 4-7 загальною площею 68,7 кв.м., 1-го поверху №1, II, 1-8 загальною площею 111,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-2" та нежитлові приміщення 2-го поверху №1-14 загальною площею 284,4 кв.м. та 3-го поверху №1-16 загальною площею 327,9 кв.м. в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: м.Харків, вул. Сумська, 51.

Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з початковою ціною продажу 8220240,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «Грандфліт» на користь ПАТ «Банк «Таврика» 56460,00 грн. судового збору.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Відповідач за первісним позовом, ТОВ «Грандфліт», не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, після уточнення апеляційних вимог, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.10.2012 року по справі №5023/10529/11 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити, а саме:

- визнати припиненими зобов'язання ТОВ «Грандфліт» та ПАТ «Банк «Таврика», які виникли на підставі договору іпотеки від 21.09.2007 року, що зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за №2386 на нежитлові приміщення: підвалу №1,1, II загальною площею 49,4 кв.м., №2а, 3 загальною площею 35,7 кв.м., №2, 4-7 загальною площею 68,7 кв.м., 1-го поверху №1, II, 1-8 загальною площею 111,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-2" та нежитлові приміщення 2-го поверху №1-14 загальною площею 284,4 кв.м. та 3-го поверху №1-16 загальною площею 327,9 кв.м. в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: м.Харків, вул. Сумська, 51 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

- визнати відсутнім у ПАТ «Банк «Таврика» права утримувати під обтяженнями та обмеженнями нерухоме майно ТОВ «Грандфліт» нежитлові приміщення: підвалу №1, І, II загальною площею 49,4 кв.м., №2а, 3 загальною площею 35,7 кв.м., №2, 4-7 загальною площею 68,7 кв.м., 1-го поверху №1, II, 1-8 загальною площею 111,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-2" та нежитлові приміщення 2-го поверху №1-14 загальною площею 284,4 кв. м. та 3-го поверху №1-16 загальною площею 327,9 кв.м. в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: м.Харків, вул. Сумська, 51.

- зобов'язати ПАТ «Банк «Таврика» протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили направити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 заяву про погашення кредиту за кредитним договором №56-07-К від 21.09.2007 року, укладеним між ДП «Авіоніка - Харків» та ПАТ «Банк «Таврика» та договору іпотеки від 21.09.2007 року, що зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за №2386.

- судові витрати покласти на відповідача за зустрічним позовом.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач за первісним позовом посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та неправильному застосуванні норм чинного законодавства.

Апелянт вказує, що договір іпотеки від 21.09.2007 року укладено між ТОВ «Сінклер» (іпотекодавець) та ПАТ «Банк «Таврика» (іпотекодержатель) в забезпечення виконання зобов'язань позичальника - ДП «Авіоніка - Харків» перед банком - ПАТ «Банк «Таврика» за кредитним договором №56-07-К від 21.09.2007 року. Право власності на нежитлове приміщення - предмет договору іпотеки від 21.09.2007 року наразі належить ТОВ «Грандфліт» за договором купівлі-продажу від 23.09.2010 року укладеним між ТОВ «Сінклер» та ТОВ «Грандфліт». Таким чином ТОВ «Грандфліт» відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» набуло статусу сторони за договором іпотеки від 21.09.2007 року.

Додатковою угодою №4 від 23.10.2009 року до кредитного договору №56-07-К від 21.09.2007 року було продовжено дію кредитного договору до 17.02.2012 року та збільшено одноразову комісію на 22100,00 грн.

Отже, на думку апелянта, додатковою угодою №4 від 23.10.2009 року було змінено основне зобов'язання за кредитним договором, а саме - збільшено строки повернення отриманих кредитних коштів, що потребувало внесення відповідних змін до договору іпотеки нерухомого майна від 21.09.2007 року. Враховуючи те, що за іпотечним договором ТОВ «Грандфліт» зобов'язалось відповідати в повному обсязі за виконання зобов'язань за кредитним договором, збільшився обсяг відповідальності за іпотечним договором. Дане збільшення відбулось без згоди ТОВ «Грандфліт».

Зважаючи на викладене, апелянт вважає, що правовідносини за іпотечним договором від 21.09.2007 року припинились на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України з моменту укладення додаткової угоди №4 від 23.10.2009 року до кредитного договору №56-07-К від 21.09.2007 року. У зв'язку з чим, припинились і господарські правовідносини між ТОВ «Грандфліт» та ПАТ «Банк «Таврика».

Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Згідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку» суд, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у своєму рішенні зазначає, зокрема, початкову ціну продажу предмету іпотеки. Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

ТОВ «Грандфліт» 24.10.2012 року звернулось до господарського суду Харківської області з клопотанням провести оцінку майна. 30.10.2012р. під час судового засідання ТОВ «Грандфліт» дізнався, що в матеріалах справи є звіт ринкової вартості нежитлового майна-приміщення магазину, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 51, виконаний ТОВ АН «Схід 2007» станом на 06.09.2012 року у зв'язку з чим, в задоволенні клопотання ТОВ «Грандфліт» відмовлено.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що звіт ринкової вартості нежитлового приміщення - предмету іпотеки ПАТ «Банк «Таврика» надало 16.10.2012 року, але ТОВ «Грандфліт» не був ознайомлений із зазначеним звітом ні судом першої інстанції, ні банком, чим, на думку апелянта, було порушено його процесуальні права для надання заперечень на звіт.

ТОВ «Грандфліт» не погоджується зі звітом ринкової вартості нежитлового майна-приміщення магазину, розташованого за адресою: м.Харків, вул. Сумська, 51, виконаного ТОВ АН «Схід 2007», оскільки про проведення оцінки його не повідомляли, огляд приміщень представниками ТОВ АН «Схід 2007» не проводився та не робилися фотоматеріали приміщень, тобто оцінка майна була проведена заочно без урахування експлуатаційного зносу, без врахування капітального ремонту приміщень, в зв'язку з чим оцінка в розмірі 8220240,00 грн. не відповідає реальній ринковій вартості приміщень та умисно занижена. Апелянт зазначає, що загальна площа торгових приміщень становить 877,5 кв.м., а середня вартість торгових приміщень в м. Харкові становить 20000 грн. за кв.м., таким чином, на думку апелянта, орієнтовна вартість приміщень повинна бути 17550000 грн.

Після проведення судової будівельно-технічної експертизи та отримання від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса надійшов матеріали справи, ухвалою суду від 18.12.2013 року поновлено провадження у справі №5023/10529/11 та призначено судове засідання для розгляду апеляційної скарги по суті.

До початку судового засідання 21.01.2014 року від апелянта надійшли додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги (вх.№515), в яких вказує, що Дочірнє підприємство «Авіоніка - Харків» (код ЄДРПОУ 2124169) згідно витягу із ЄДРПОУ від 15.01.2014 року є ліквідованим та його діяльність припинена у зв'язку із визнанням боржника банкрутом за судовим рішенням господарського суду Харківської області від 08.08.2012 року у господарській справі №5023/4517/11. Дата внесення запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи - 20.08.2012 року. Отже, керуючись приписами ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, ст. 33, 39 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення, тобто із 20.08.2012 року. Таким чином, на думку апелянта, приймаючи до уваги положення ст. 609 Цивільного кодексу України, зобов'язання Дочірнього підприємства «Авіоніка - Харків» перед ПАТ «Банк «Таврика» за кредитним договором №56-07-К від 21.09.2007 року припинено у зв'язку з ліквідацією боржника, у звязку з чим припинено зобов'язання ТОВ «Грандфліт» за договором іпотеки від 21.09.2007 року.

Апелянт зазначає, що у зв'язку з припиненням зобов'язань сторін за договором іпотеки від 21.09.2007 року, у ПАТ «Банк «Таврика» відсутнє право утримувати під обтяженнями та обмеженнями майно позивача за зустрічним позовом, передане в іпотеку за цим договором.

У судовому засіданні 21.01.2014 року представник ТОВ «Грандфліт» підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги з урахуванням уточнень та доповнень до неї у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник ПАТ «Банк «Таврика» письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак пояснив, що проти позиції апелянта заперечує та вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим при повному, всебічному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у зв'язку з чим росить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційні скарзі доводи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача за первісним позовом, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

21.09.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» (позивач за первісним позовом) та Дочірнім підприємством «Авіоніка - Харків» (позичальник, перша третя особа) укладено кредитний договір №56-07-К.

У розділі 1 кредитного договору сторони визначили предмет договору, а сааме, що банк надає позичальнику кредит в сумі 5170000,00 грн. терміном користування з 21.09.2007 року до 17.09.2010 року включно. Цільове використання кредиту - поповнення обігових коштів. За користування кредитом встановлено плату в розмірі 19% річних.

В подальшому, сторонами вносилися зміни до кредитного договору №56-07-К від 21.09.2007 року. Так, додатковою угодою №1 від 01.05.2008 року до договору кредиту сторонами змінено процентну ставку за користування кредитом до 21% річних. Додатковою угодою №2 від 30.10.2008 року до договору кредиту встановлено відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 23% річних.

Згідно з п.1 додаткової угоди №4 від 23.10.2009 року, сторони дійшли згоди щодо подовження дії кредитного договору до 17.02.2012 року.

Відповідно до п. 3.1.2 кредитного договору на позичальника - ДП «Авіоніка - Харків» покладено обов'язок повернути заборгованість за цим договором у порядку визначеному розділом 4.

Згідно пунктів 4.1 та 4.2 кредитного договору, позичальник здійснює повернення кредиту на відкритий позичковий рахунок №206393013379 (980) в АТ «Банк «Таврика», МФО 300788, відповідно з графіком, що визначений Додатком №2 до кредитного договору. Нарахування процентів починається з дня перерахування кредиту з позичкового рахунку і закінчується датою зарахування кредиту на позичковий рахунок, причому день видачі кредиту та його повернення вважаються одним днем. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно, за період з 25 числа попереднього місяця по 24 числа поточного місяця, а в останній місяць строку користування кредиту - до дня погашення заборгованості за кредитом.

Пунктами 6.1 та 6.2 розділу 6 кредитного договору визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором відповідно до чинного законодавства. За несвоєчасне погашення заборгованості за цим договором, зокрема, наданого кредиту, процентів за користування ним, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від простроченої суми за кожний день прострочки.

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що за загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного Кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 та частиною 2 статей 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до висновків постанови Верховного Суду України від 28.11.2011 р. у справі № 43/308-10 вимога про виконання боржником зобов'язання в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України має бути вчинена у активній формі поведінки однієї сторони, доведеної до іншої. При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги, вона може бути пред'явлена будь-яким шляхом: як шляхом звернення з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього звернення з вимогами, оформленими у іншій спосіб, ніж позов (відмінними від нього), за висновком Верховного Суду України, фактично призведе до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, буде суперечити положенням ч. 2 ст. 124 Конституції України.

Згідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем за первісним позовом взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №56-07-К від 21.09.2007 року з урахування додаткових угод до нього виконані, а саме, надано позичальнику грошові кошти, що підтверджується наявним у матеріалах справи меморіальним ордером №ЕЛ_1 від 27.09.2011 року та випискою по особовому рахунку позичальника.

Проте, позичальник порушив умови договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування. Як вказує позивач, станом на 11.07.2011 року загальна заборгованість ДП «Авіоніка - Харків» за договором кредиту становить 3643397,18 грн. і складається з: простроченої заборгованості по кредиту - 1300000,00 грн.; строкова заборгованість по кредиту - 1770000,00 грн.; прострочена заборгованість по процентах - 416538,06 грн.; строкова заборгованість по процентах - 77380,82 грн.

Крім того, позивачем нараховано до стягнення з боржника заборгованість по сплаті пені по простроченому кредиту - 58436,13 грн. та заборгованість по сплаті пені по простроченим процентам у розмірі 21042,17 грн.

Так, статтею ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено порядок нарахування штрафних санкцій, а саме, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 611 Цивільного Кодексу України передбачено сплату неустойки як правовий наслідок порушення зобов'язань, встановлених договором.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 6.2 кредитного договору №56-07-К від 21.09.2007 року відповідач зобов'язався за несвоєчасне погашення заборгованості з наданого кредиту, процентів, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період невиконання зобов'язань за договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Колегія суддів зазначає, боржником не надано до суду доказів в підтвердження належного виконання умов кредитного договору №56-07-К від 21.09.2007 року з урахуванням додаткових угод до нього щодо своєчасної сплати суми кредиту та відсотків за користування кредитними коштами у встановленому порядку та розмірі. Також, боржником не надано до суду доказів на спростування пред'явленого позивачем розрахунку сум заборгованості та заявлених сум до стягнення по кредиту, процентам та пені.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Статтею 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Пунктом 5.1 розділу 5 кредитного договору №56-07-К від 21.09.2007 року сторони передбачили, що забезпеченням своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливої неустойки, що витікає з цього договору, є іпотека нерухомості майнового поручителя ТОВ «Сінклер», загальною площею 877,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Харків, вул. Сумська, 51 в літ. "А-2" та в літ. "А-3".

21.09.2007 року для забезпечення повного і своєчасного виконання позичальником боргових зобов'язань Дочірнього підприємства «Авіоніка - Харків» по договору про надання відкличної лінії №56-07-К від 21.09.2007 року зі всіма змінами та доповненнями до нього за кредитним договором, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінклер» та публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, ТОВ «Сінклер» є іпотекодавцем та майновим поручителем за кредитним договором вищевказаним кредитним договором, що зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за №2386.

За укладеним іпотечним договором, іпотекодавець передав в іпотеку нежитлові приміщення підвалу №1,1, II загальною площею 49,4 кв.м., №2а, 3 загальною площею 35,7 кв.м., №2, 4-7 загальною площею 68,7 кв.м., 1-й поверх №1, II, 1-8 загальною площею 111,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-2" та нежитлові приміщення 2-го поверху №1-14 загальною площею 284,4 кв. м. та 3-го поверху №1-16 загальною площею 327,9 кв.м. в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 51, які належать іпотекодавцю на підставі свідоцтва права власності САВ №360879, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради 19.06.2007 року (пункт 3.1).

Іпотечним договором передбачено, що основний договір це кредитний договір №56-07-К від 21.09.2007 року, укладений між ДП «Авіоніка - Харків» та Публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» з усіма змінами та доповненнями до нього, в забезпечення повного і своєчасного виконання зобов'язань за яким укладається цей договір.

Згідно застереження 1 ст. 2 іпотечного договору сторони підтверджують, що вони вичерпно ознайомлені зі змістом кредитного договору, та будь-яке посилання в тексті цього договору на окремі положення кредитного договору та на нього в цілому є достатнім для виконання відповідних положень кредитного договору в іпотечний договір шляхом посилання.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи 23.09.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінклер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандфліт» укладено договір купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2011 року у справі №6/46С, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, визнано дійсним та укладеним договір купівлі-продажу (сторонами якого є ТОВ «Сінклер» та ТОВ «Грандфліт») нежитлових приміщень: підвалу №1,1, II загальною площею 49,4 кв.м., №2а, 3 загальною площею 35,7 кв.м., №2, 4-7 загальною площею 68,7 кв.м., 1-й поверх №1, II, 1-8 загальною площею 111,4 кв. м. в нежитловій будівлі літ. "А-2" та нежитлові приміщення 2-го поверху №1-14 загальною площею 284,4 кв.м. та 3-го поверху №1-16 загальною площею 327,9 кв.м. в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: м.Харків, вул. Сумська, буд. 51, відповідно до умов якого, новим власником зазначених приміщень є Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандфліт».

15.12.2010 року комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» проведено державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандфліт» на зазначені вище приміщення.

Разом з тим, у квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандфліт» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика» про визнання недійсним договору іпотеки від 21.09.2007 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.10.2011 року у справі №51/116-5023/7147/11 позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір іпотеки від 21.09.2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінклер» та Публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика». Зобов'язано ПАТ «Банк «Таврика» усунути перешкоди у здійсненні права власності ТОВ «Грандфліт» на нежитлові приміщення (підвал №1,1, II загальною площею 49,4 кв.м, №2а, 3 загальною площею 35,7 кв.м, №2, 4-7 загальною площею 68,7 кв.м, 1-й поверх №1, II, 1-8 загальною 111,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-2" та нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-14 загальною площею 284, 4 кв. м та 3-го поверху №1-16 загальною площею 327,9 кв.м. в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: м.Харків, вул. Сумська, буд. 51). Скасовано запис №5702975 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про заборону відчуження вищевказаних нежитлових приміщень, що 21.09.2007 року був внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 21.09.2007 року укладеного між ТОВ «Сінклер» та ПАТ «Банк «Таврика». Також, скасовано запис №570585 в Державному реєстрі іпотек про обтяження вищевказаних нежитлових приміщень. Стягнуто солідарно з ТОВ «Сінклер» та ПАТ «Банк «Таврика» на користь ТОВ «Грандфліт» державне мито в розмірі 170,00 грн. та витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 року у справі №5023/7147/11 рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2011 року скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено ТОВ «Грандфліт» в позові повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2012 року у справі №51/116-5023/7147/11 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 року - залишено без змін.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Порушення умов кредитного договору №56-07-К від 21.09.2007 року приводить до наслідків, котрі передбачені цим договором, а також до наслідків, визначених договором іпотеки від 21.09.2007 року. Пунктами 6.1 та 6.2 іпотечного договору, зокрема, визначено, що іпотекодержатель може задовольнити всі боргові зобов'язання не сплачені позичальником за кредитним договором у разі несплати позичальником іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі.

Згідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

В зв'язку з невиконанням забезпечених іпотекою зобов'язань відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» та пунктів 6.1, 6.2 іпотечного договору банк (позивач), як іпотекодержатель, має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (в редакції Закону, який діяв на дату пред'явлення вимоги), у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за первісним позовом, відповідно до положень статей 33, 35 Закону України «Про іпотеку», в зв'язку з порушенням боржником умов кредитного договору з урахуванням додаткових угод до нього, тобто основного зобов'язання, було надіслано на адресу боржника, а також ТОВ «Грандфліт» (набувач права власності на іпотечне майно) письмове повідомлення від 03.10.2011 року №23/3351/1, в якому позивач за первісним позовом повідомив про порушення позичальником - ДП «Авіоніка - Харків» своїх зобов'язань за кредитним договором та повідомив, про необхідність виконати зобов'язання зі сплати заборгованості за кредитними та іпотечним договором, а також погасити усі штрафні санкції. Окрім цього, позивач за первісним позовом повідомив, що у разі незадоволення цих вимог він розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Предмет іпотеки перебуває у власності відповідача за первісним позовом, хоча останній і не укладав безпосередньо відповідний договір іпотеки.

Частиною 1 та 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Як вже зазначалося відповідач за первісним позовом набув майно обтяжене іпотекою за договором іпотеки, а відтак набрав статусу іпотекодавця в силу положень Закону.

Проте, ухвалою господарського суду Харківської області від 08.06.2011 року порушено провадження у справі №5023/4517/11 про банкрутство ДП «Авіоніка -Харків».

11.07.2011 року місцевим господарським судом визнано Дочірнє підприємство «Авіоніка - Харків» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Господарським судом Харківської області ухвалою від 22.11.2011 року по справі №5023/4517/11 затверджено наданий суду ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс. Ліквідовано юридичну особу - Дочірнє підприємство «Авіоніка - Харків». Провадження у справі припинено. Крім того, Головне управління статистики по Харківській області було зобов'язано виключити з Єдиного Державного реєстру підприємства та організацій України Дочірнє підприємство «Авіоніка - Харків» та зобов'язано державного реєстратора провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - банкрута, внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації припинення для зняття юридичної особи з обліку.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.05.2012 року ухвалу господарського суду Харківської області від 22.11.2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року у справі №5023/4517/11 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області на стадію ліквідаційної процедури в іншому складі суду.

В подальшому, ухвалою господарського суду Харківської області від 08.08.2012 року у справі №5023/4517/11 затверджено наданий суду ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс. Ліквідовано юридичну особу - Дочірнє підприємство «Авіоніка - Харків». Визнано вимоги кредиторів у розмірі 3792629,22 грн., не задоволені за недостатністю майна банкрута, погашеними, а саме: вимоги Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова у розмірі 19756,15 грн.; вимоги ПрАТ «Авіоніка» у розмірі 105399,14 грн.; вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аклер» у розмірі 106850,00 грн.; вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» у розмірі 3560623,93 грн. Провадження у справі припинено. Зобов'язано державного реєстратора провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - банкрута, внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації припинення для зняття юридичної особи з обліку.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 року по справі №5023/4517/11 скасовано ухвалу суду першої інстанції від 08.08.2012 року та направлено справу для розгляду на стадію ліквідаційної процедури до місцевого господарського суду.

Однак, за результатами касаційного перегляду Вищий господарський суд України прийняв постанову від 27.02.2013 року, якою скасував постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 року та залишив в силі ухвалу місцевого господарського суду від 08.08.2012 року.

При цьому, в матеріалах справи міститься роздруківка результату пошуку в Єдиному державному реєстрі станом на 22.08.2012 року щодо ДП «Авіоніка - Харків», з якої вбачається, що 20.08.2012 року здійснено реєстраційну дію щодо припинення юридичної особи.

Крім того, ТОВ «Грандфліт» надано до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АГ№942455, з якого також вбачається, що 20.08.2012 року внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи за судовим рішенням.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Таким чином, з викладеного вище вбачається, що станом на момент прийняття судом першої інстанції рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, боржник за основним зобов'язанням - ДП «Авіоніка - Харків» ліквідований, як суб'єкт підприємницької діяльності.

Роздруківкою результату пошуку в Єдиному державному реєстрі станом на 22.08.2012 року та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АГ№942455 підтверджено, що юридична особа позичальника - Дочірнє підприємство «Авіоніка - Харків» є припиненою.

Частиною 4 ст. 91 Цивільного кодексу України визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з частиною 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 5 ст. 111 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З положень статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» вбачається, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника (ст. 1 Закону України «Про іпотеку»).

За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Отже, правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16.10.2012 року у справі №5004/2440/11.

Згідно ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Основне зобов'язання - це зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» та ст. 593 Цивільного кодексу України іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що внаслідок припинення ДП «Авіоніка - Харків», яке є позичальником за кредитним договором №56-07-К від 21.09.2007 року з урахуванням додаткових угод до нього та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, принились зобов'язання за вказаним кредитним договором, що призвело до припинення іпотеки за договором іпотеки від 21.09.2007 року, як похідного зобов'язання відповідно до ст.ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 593, 609 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції, задовольняючи первісний позов посилався на те, що ДП «Авіоніка - Харків» та ТОВ «Грандфліт» несуть відповідальність за виконання зобов'язань за кредитним договором як солідарні боржники, при цьому ТОВ «Грандфліт» як майновий поручитель несе відповідальність виключно у межах предмета іпотеки.

Однак, колегія суддів зазначає, що законодавець чітко розмежовує поняття поручителя в договорі поруки (Глава 49, параграф 3 Цивільного кодексу України) і поняття майнового поручителя як сторони в договорі застави (іпотеки) (Глава 49, параграф 6 Цивільного кодексу України; Закону України «Про іпотеку»).

До того ж, порука і іпотека (застава) згідно ст. 546 Цивільного кодексу України є самостійними видами забезпечення виконання договірних зобов'язань, які регулюються різними правовими нормами, мають різні правові механізми та яким притаманні певні особливості.

В даному випадку, було укладено договір іпотеки з ПАТ «Банк «Таврика», відтак, іпотекодавець виступив майновим поручителем за договором для забезпечення виконання кредитних зобов'язань ДП «Авіоніка - Харків» перед іпотекодержателем.

Підстав для застосування господарським судом ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України до договору іпотеки та застосування солідарної відповідальності до відповідача ТОВ «Грандфліт» - є безпідставним.

Таким чином, рішення суду першої інстанції щодо задоволення первісного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки є необґрунтованим, оскільки прийнято при неповному з'ясування обставин, що мають значення для справи та за невідповідністю висновків, викладених у рішення суду, обставинам справи, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволення первісного позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандфліт» в межах даної справи звернулося до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», в якому просило суд визнати припиненими зобов'язання ТОВ «Грандфліт» та ПАТ «Банк «Таврика», які виникли на підставі договору іпотеки від 21.09.07 року, що зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за №2386 на нежитлові приміщення: підвалу №1,1, II загальною площею 49,4 кв.м., №2а, 3 загальною площею 35,7 кв.м., №2, 4-7 загальною площею 68,7 кв.м., 1-го поверху №1, II, 1-8 загальною площею 111,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-2" та нежитлові приміщення 2-го поверху №1-14 загальною площею 284,4 кв.м. та 3-го поверху №1-16 загальною площею 327,9 кв.м. в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 51 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що при розгляді первісного позову у даній справі встановлено факт припинення іпотеки за договором іпотеки від 21.09.2007 року, як похідного зобов'язання від кредитного договору №56-07-К від 21.09.2007 року, за яким зобов'язання також припинені.

Таким чином, вищевказані позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню, оскільки правові підстави вважати, що у ТОВ «Грандфліт» існують перед ПАТ «Банк «Таврика» зобов'язання за договором іпотеки від 21.09.07 року - відсутні.

Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ «Грандфліт» до ПАТ «Банк «Таврика» визнати відсутнім у останнього права утримувати під обтяженнями та обмеженнями нерухоме майно ТОВ «Грандфліт» нежитлові приміщення: підвалу №1, І, II загальною площею 49,4 кв.м., №2а, 3 загальною площею 35,7 кв.м., №2, 4-7 загальною площею 68,7 кв.м., 1-го поверху №1, II, 1-8 загальною площею 111,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-2" та нежитлові приміщення 2-го поверху №1-14 загальною площею 284,4 кв.м. та 3-го поверху №1-16 загальною площею 327,9 кв.м. в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 51, а також зобов'язати ПАТ «Банк «Таврика» протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили направити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 заяву про погашення кредиту за кредитним договором №56-07-К від 21.09.07 року, укладеним між ДП «Авіоніка - Харків» та ПАТ «Банк «Таврика» та договору іпотеки від 21.09.07 року, що зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за №2386, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів можуть захищатися способами визначеними статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Проте, обраний позивачем за зустрічним позовом - ТОВ «Грандфліт», спосіб захисту прав не відповідає встановленим діючим законодавством способам захисту.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині визнання відсутнім у ПАТ «Банк «Таврика» права утримувати під обтяженнями та обмеженнями нерухоме майно ТОВ «Грандфліт» нежитлові приміщення та зобов'язати ПАТ «Банк «Таврика» протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили направити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 заяву про погашення кредиту за кредитним договором №56-07-К від 21.09.07 року, укладеним між ДП «Авіоніка - Харків» та ПАТ «Банк «Таврика» та договору іпотеки від 21.09.07 року, що зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за №2386 слід відмовити.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом Харківської області прийнято рішення від 30.10.2012 року по справі №5023/10529/11 за невідповідністю висновків, викладених у рішення обставинам справи, при неповному з'ясовані обставини, що мають значення для справи, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандфліт» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову у зв'язку з його необґрунтованістю та про часткове задоволення вимог зустрічного позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи те, що Харківський апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення і прийняття нового на користь відповідача за первісним позовом, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає відшкодуванню з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 91, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, п. 3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандфліт» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.10.2012 року по справі №5023/10529/11 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволені первісного позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» - відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандфліт» задовольнити частково.

Визнати припиненими зобов'язання ТОВ «Грандфліт» та ПАТ «Банк «Таврика», які виникли на підставі договору іпотеки від 21.09.07 року, що зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за №2386 на нежитлові приміщення: підвалу №1,1, II загальною площею 49,4 кв.м., №2а, 3 загальною площею 35,7 кв.м., №2, 4-7 загальною площею 68,7 кв.м., 1-го поверху №1, II, 1-8 загальною площею 111,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-2" та нежитлові приміщення 2-го поверху №1-14 загальною площею 284,4 кв.м. та 3-го поверху №1-16 загальною площею 327,9 кв.м. в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 51 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» (01135, м.Київ, вул. Дмитрівська, 92-94, код ЄДРПОУ 19454139, к/р 32006194901 в ГУ НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 300788) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандфліт» (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2 Б, офіс 3, код ЄДРПОУ 37147250, п/р №2600131009940 в АБ «Діамант», м. Київ, МФО 320854) 28230,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 27 січня 2014 року.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Шевель О.В.